Провадження № 22-ц/803/392/26 Справа № 594/1878/24 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
11 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №594/1878/24 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, грошових коштів і судових витрат, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Патика Андрія Володимировича на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 19 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Антонюка О.А.,-
Позивач ОСББ «Гагаріна 7» звернувся до Борщівського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
В обґрунтування позовних вимог ОСББ «Гагаріна 7» посилається на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12 березня 1998 року і відповідно співвласником багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ «Гагаріна 7», що здійснює утримання та обслуговування цього будинку. Відповідач є членом їх об'єднання, на нього відкрито особовий рахунок і встановлені фактичні відносини з приводу надання послуг на утримання будинку і прибудинкової території, тому повинен виконувати рішення зборів ОСББ про вказану оплату послуг, але він цього свідомо не робить, внаслідок чого утворилась заборгованість. За період з січня 2022 року по грудень 2024 року у відповідача наявна заборгованість по внесках на утримання будинку та коштах на цільовий ремонтний фонд у розмірі 14 688,99 грн.
У зв'язку з чим просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по внесках та платежам на утримання багатоквартирного будинку у розмірі 14 688,99 грн., а також судовий збір у розмірі 3028 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн.
Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 27 січня 2025 року клопотання представника відповідача - адвоката Патики А.В. задоволено. Цивільну справу №594/1878/24 за позовом ОСББ «Гагаріна 7» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передати за підсудністю до Жовтневого районному суду м. Дніпропетровська.
Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 19 травня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Гагаріна 7» заборгованість за фактично отримані послуги з утримання будинку та прибудинкових територій за період з січня 2022 року по грудень 2024 року в загальній сумі основного боргу 14 688,99 грн., витрати на судовий збір - 3028 грн., витрати на правову допомогу 2000 грн., а всього в сумі 19716 грн. 99 коп.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Патика А.В. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення є необґрунтованим, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення суд вказав, що з січня 2022 року відповідач отримує послуги, які забезпечує позивач не пізніше 10 числа кожного місяця та зобов'язаний щомісячно сплачувати за них внески, розмір яких затверджений загальними зборами, однак матеріали справи не містять норми, щодо якої співвласники мають сплачувати внески не пізніше 10 числа кожного місяця. Наданий ОСББ протокол загальних зборів даної вимоги не містить. Відсутній в матеріалах справи і статут ОСББ, яким би можна було б перевірити дану норму.
Посилається на постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у справі №594/875/21, якою було встановлено факт, що скаржником були виконані в будинку по АДРЕСА_2 роботи на суму 22500 грн., докази чого були надані позивачу. Крім цього, було встановлено факт, що ОСББ проявило бездіяльність щодо звернення відповідача про списання боргу співвласників багатоквартирного будинку.
Правління ОСББ з моменту ухвалення Тернопільським апеляційним судом постанови не винесло на загальні збори жодного рішення, яке б стосувалося, наприклад, списання боргу відповідачеві, не винесло на загальні збори питання отримання повноважень Правлінню ОСББ списувати заборгованість співвласникам в порядку затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року №711.
Сплата відповідачем частини боргу не може свідчити про те, що він згоден з усією сумою боргу, адже він сплатив різницю між заявленою сумою позовних вимог та сумою виконаних робіт (3 488,59 грн.), щодо яких ОСББ мало б прийняти відповідне рішення, про що зазначалося відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Висновок суду не відповідає дійсності, адже на погашення різниці боргу відповідач сплатив 3 488,59 грн., а всі інші суми, то була сплата поточних внесків з чіткою вказівкою за який конкретно місяць вносяться внески. Незрозумілою є сума заборгованості у розмірі 14 688,99 грн.
Матеріали справи не містять жодних рахунків та претензій щодо стягнення заборгованості, а також пропозицію з проханням погасити наявну заборгованість.
Суд не досліджував докази по справі і не знайомий взагалі зі змістом самої цивільної справи.
Суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки в описовій частині зазначає, що позивач ОСББ «Гагаріна 7» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 і відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надає фізичній особі - споживачу житлово-комунальні послуги, що полягають у теплопостачанні, електропостачанні, водопостачанні і водовідведенні та інш. за його місцем проживання.
Стягнення заборгованості по внескам співвласників та стягнення заборгованості за фактично отримані послуги з утримання будинку та прибудинкових територій є різними предметами спору
У зв'язку з чим просив суд Соборного районного суду міста Дніпра від 19 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, відмовити у задоволенні позовних вимог ОСББ «Гагаріна 7».
Позивач ОСББ «Гагаріна 7»,скориставшись своїм правом, подав через свого представника відзив, в якому вважає апеляційну скаргу безпідставною та невмотивованою. Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди позивача з ухваленим у справі судовим рішенням.
Вказує, що розмір внесків визначений загальними зборами об'єднання, про що складено протоколи загальних зборів. Так, пунктом 9 протоколу № 11/21 від 12 грудня 2021 року передбачено, що було вирішено з 01 січня 2022 року внесок на утримання будинку складає - 6 грн./м2. При цьому не має значення якого числа такий внесок має бути сплачений. Внесок підлягає сплаті протягом того місяця, за який його нараховано.
Стосовно постанови Тернопільського апеляційного суду зазначає, що суд визнав достатнім доказом Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року, укладеного між відповідачем та ТОВ «Промпоставка» на загальну суму 23185 грн., оскільки вказані роботи були оплачені відповідачем, а отже мають бути зараховані в рахунок погашення заборгованості по внескам. Однак, жодних фінансових документів, що суму зазначену в акті ним було сплачено, відповідач не надав. Акт не є розрахунковим документом та не може підтверджувати факт оплати наданих послуг.
З метою отримання розрахункового документу до Акту, об'єднання листом від 06 червня 2023 року зверталось до ТОВ «Промпоставка» із проханням надати документи на підтвердження оплати ОСОБА_1 за актом виконаних робіт за серпень 2017 року. Лист направлявся на юридичну адресу підприємства - АДРЕСА_3 . Проте, відповідь на зазначену заяву не надійшла. Аналогічна заява від 07 червня 2023 року була направлена і ОСОБА_1 на дві адреси: за місцем його реєстрації - АДРЕСА_4 , і на адресу: АДРЕСА_5 Але, на ці заяви відповідь також не надійшла.
Так, відповідно до п. 1 Порядку проведення розрахунків із співвласниками багатоквартирного будинку, які мають заборгованість перед об'єднанням співвласників такого багатоквартирного будинку, у разі виконання ними робіт, необхідних для утримання спільного майна зазначено, що цей Порядок визначає механізм списання боргу співвласника багатоквартирного будинку із сплати внесків та платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонту, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку перед об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку після виконання таким співвласником робіт, необхідних для утримання такого майна, вартість яких не перевищує суму заборгованості такого співвласника.
Отже, законодавством не передбачено, що можна виконувати роботи в рахунок майбутніх платежів. Таким чином, списувати заборгованість, яка виникла після виконаних співвласником робіт немає законних підстав.
Відтак, в частині заборгованості, яка виникла після квітня 2021 року постанова Тернопільського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року не має преюдиційного значення. Оскільки рішення суду не може розповсюджуватись на відносини, які ще не виникли. До того ж, цим рішенням не зобов'язано об'єднання в подальшому не нараховувати відповідачу внески до оплати в сумі, що не перевищує вартість, нібито виконаних ним робіт. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов таких самих висновків.
Звертає увагу, що перед початком виконання будь-яких робіт укладається договір, яким узгоджується, зокрема і вартість робіт, які будуть списані, оскільки вартість таких робіт не може перевищувати суму заборгованості. Із Акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року не можливо встановити, які саме роботи, де саме і на яку суму були виконані відповідачем особисто. Факт того, що ОСОБА_1 жодних ремонтних робіт у будинку не здійснювалось підтверджується також і заявами сусідів із відповідними свідченнями.
Із пропозицією укласти відповідний договір відповідач до об'єднання жодного разу не звертався. До того ж, апелянт посилається на те, що у зв'язку із неналежним утриманням майна позивачем, його квартира яка розташована на останньому поверсі неодноразово затоплювалася впродовж 2016-2017 років, внаслідок чого ним за власний рахунок було проведено ремонтні роботи для утримання спільного майна у вказаному будинку. А саме: заміна вікна у під'їзді на металопластиковий склопакет на суму 4000 грн., ремонт частини даху над четвертим під'їздом на суму 12685 грн., ремонт місць загального користування, а саме ремонт коридору під'їзду) на п'ятому поверсі на суму 6500 грн., що стверджується актом приймання виконаних робіт за серпень 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_1 було оплачено за виконані роботи за адресою АДРЕСА_5 , на загальну суму - 23185 грн., із конкретизацією переліку таких робіт.
Водночас, апелянт замовчує той факт, що у 2021 році, ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом про стягнення з ОСББ «Гагаріна 7» матеріальну шкоду спричинену залиттям. До позовної заяви було додано Акт про залиття квартири від 04 серпня 2019 року, відповідно до якого 04 серпня 2019 року в будинку АДРЕСА_2 сталось залиття квартири АДРЕСА_6 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а також сталося залиття стелі і стін сходової клітини четвертого під'їзду.
Таким чином, позиція ОСОБА_1 у різних провадженнях є суперечливою.
В одну судову справу він надає докази того, що залиття сталось у 2016 - 2017 роках, в іншу справу надає докази того, що залиття сталось в 2019 році. Що дає підстави припускати, що ОСОБА_1 штучно створює ці докази, тобто вводить суд в оману щодо фактичних обставин справи.
У вказаній справі Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 21 березня 2022 року було прийнято рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ «Гагаріна 7» про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої залиттям квартири - відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2022 року було скасовано та ухвалено нове, яким апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з ОСББ «Гагаріна 7» на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 20495,39 грн., моральну шкоду в розмірі 500 грн., судові витрати в розмірі 7035,55 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 1067MY2M від 06 січня 2023 року зазначені суми об'єднанням було сплачено ОСОБА_1 .
В розумінні висновків Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається апелянт такі висновки суду є саме преюдиційною оцінкою обставин, а не преюдицією встановлених фактів, оскільки Актом виконаних робіт не може бути підтверджено факт оплати за такі роботи. Факт оплати підтверджується фінансовими документами, такими як квитанції, чеки, банківські виписки тощо. Тому, факт оплати виконаних робіт у 2018 році до цих пір не підтверджений ОСОБА_1 і рішенням Тернопільського апеляційного суду не встановлений, оскільки суду не було надано на дослідження саме фіскальних доказів.
До того ж, відповідач не був позбавлений можливості надати такі фіскальні докази разом із відзивом до позову у справі, яка розглядається зараз.
Об'єднання виконало рішення Тернопільського апеляційного суду списавши заборгованість за період з березня 2021 по квітень 2021 в сумі 9135,73 грн., що вбачається з Акту звіряння розрахунків, доданого до позову, в окремій графі «коригування».
Щодо незгоди апелянта із сумою заборгованості зазначає, що після прийняття постанови Тернопільського апеляційного суду, на яку посилається відповідач, він не здійснював жодних проплат і об'єднання звернулось до суду із даним позовом втретє. В даному позові позивач просить стягнути заборгованість за період з січня 2022 по грудень 2024 в сумі 16 852,86 грн., тобто в межах позовної давності за останні 36 місяців, що передують зверненню до суду. При цьому відповідач має заборгованість за період з травня 2021 по грудень 2021 в сумі 2584 грн., яка йому нарахована, але не охоплена позовними вимогами. Станом на грудень 2024 року, тобто на дату звернення до суду із даним позовом загальна заборгованість відповідача становила 19 436,86 грн. (16 852,86 + 2584). У лютому 2025 року відповідач сплатив 629,64 грн. Але, враховуючи те, що заборгованість відповідача на день подання відповіді на відзив охоплювалась періодом з травня 2021 року, то ці кошти було зараховано за травень 2021 року - 323 грн, червень 2021 року - 306,64 грн. Отже, станом на день подання позову загальна заборгованість відповідача становила 19 436,86 грн. Протягом лютого - березня 2025 ним було сплачено 4 747,87 грн. Тобто, станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, залишок заборгованості, який обмежується груднем 2024 року становить 14 688,99 грн. Що й було враховано судом при прийнятті рішення.
Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, понесених на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, в сумі 5000 грн., витрати на професійну правничу допомогу, понесену в суді апеляційної інстанції, в сумі 5000 грн. зазначає, що враховуючи незначну складність справи, ціну позову, відсутність детального розрахунку виконаних адвокатом робіт, відсутні правові підстави для відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу.
У зв'язку з чим просив суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Соборного суду міста Дніпра від 19 травня 2025 залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, до вересня 2016 року багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_2 був переданий на баланс створеного і зареєстрованого 16 вересня 2016 року ОСББ «Гагаріна 7», що підтверджується Актами про списання багатоквартирного будинку з балансу та приймання-передачі багатоквартирного будинку з балансу на баланс, Статутом ОСББ «Гагаріна 7», є неприбутковою організацією і не має на меті отримання прибутку для його розподілу між членами об'єднання.
Відповідно до Статуту ОСББ «Гагаріна 7», вищим органом управління позивача є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Загальними зборами ОСББ «Гагаріна 7» було затверджено розмір щомісячних внесків: внески на утримання будинку та прибудинкової території, внески на забезпечення охорони будинку та утримання системи відеоспостереження за будинком та інші.
Статутом встановлено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. У відповідності до Статуту сплата встановлених загальними зборами об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об'єднання, є обов'язковими для всіх співвласників.
Відповідач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 березня 1998 року є власником квартири АДРЕСА_1 , отже є співвласниками вказаного багатоквартирного будинку.
З січня 2022 року відповідач отримує послуги, які забезпечує позивач та зобов'язаний щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця сплачувати за них внески, розмір яких затверджений загальними зборами.
Однак, в порушення Закону та Статуту, відповідач не сплачує затверджені Загальними зборами внески, тим самим порушує свій обов'язок співвласника з своєчасної і в повному обсязі сплати належних внесків.
Задовольняючи позовні вимоги ОСББ «Гагаріна 7», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив неналежне виконання свого обов'язку зі сплати по внесках та платежам на утримання багатоквартирного будинку, у зв'язку з чим за період з січня 2022 року по грудень 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 14 688,99 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
За приписами частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Відповідно до ст.385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань співвласників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законами України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Згідно зі ст.17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та Статутом об'єднання внески і платежі.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком в тому числі включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічної переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інше.
Частиною 2 ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласник або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Частиною 3 ст.12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно законодавства та Статуту об'єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік, розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Згідно статті 162 ЖК України власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Як вбачається зі змісту статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно частини шостої статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодувати завдані збитки майну, що перебуває у нього на балансі.
В силу ст.ст.526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу від 12 березня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулиничем С.А., реєстровий №1244, зареєстрованого Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації 13 березня 1998 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_7 .
Рішенням установчих зборів, оформленим протоколом №1, 16 травня 2016 року затверджено Статут ОСББ «Гагаріна 7».
Згідно вищезазначеного протоколу, 16 травня 2016 року установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку прийнято рішення про створення ОСББ «Гагаріна 7» та передачу усіх функцій з управління багатоквартирним будинком ОСББ «Гагаріна 7».
16 вересня 2016 року проведена державна реєстрація ОСББ «Гагаріна 7», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до Статуту ОСББ «Гагаріна 7», вищим органом управління позивача є загальні збори. Згідно цього Статуту до виключної компетенції загальних зборів належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Загальними зборами ОСББ «Гагаріна 7» було затверджено розмір щомісячних внесків: внески на утримання будинку та прибудинкової території, внески на забезпечення охорони будинку та утримання системи відеоспостереження за будинком та інш..
Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. У відповідності до Статуту сплата встановлених загальними зборами об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об'єднання, є обов'язковими для всіх співвласників.
Пунктом 9 протоколу №11/21 від 12 грудня 2021 року ОСББ «Гагаріна 7» було вирішено з 01 січня 2022 року внесок на утримання будинку складає - 6 грн./м2.
Встановлено, відповідач, як власник вказаної квартири є споживачем послуг, які надаються позивачем з утримання будинку і прибудинкової території та відповідач не сплачує внески з утримання будинку і прибудинкової території, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
З позовної заяви вбачається, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період з січня 2022 по грудень 2024 в сумі 16 852,86 грн., тобто в межах позовної давності за останні 36 місяців, що передують зверненню до суду.
При цьому, відповідач має заборгованість за період з травня 2021 по грудень 2021 в сумі 2584 грн., яка йому нарахована, але не охоплена позовними вимогами.
Станом на грудень 2024 року, тобто на дату звернення до суду із даним позовом загальна заборгованість відповідача становила 19 436,86 грн. (16 852,86 + 2584).
У лютому 2025 року відповідач сплатив 629,64 грн., ці кошти було зараховано за травень 2021 року - 323 грн, червень 2021 року - 306,64 грн.
Отже, станом на день подання позову загальна заборгованість відповідача становила 19 436,86 грн.
Протягом лютого - березня 2025 ним було сплачено 4 747,87 грн.
Таким чином, відповідач за період з січня 2022 року по грудень 2024 року має заборгованість за фактично отримані послуги з утримання будинку та прибудинкових територій у розмірі 14 688,99 грн., що також підтверджується Актом звіряння розрахунків (а.с.81).
Слід зазначити, рішенням загальних зборів ОСББ «Гагаріна 7» були встановлені тарифи по внескам ОСББ та відповідачем рішення щодо визначення тарифів не оскаржувалися у встановленому законом порядку.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у відповідача, як власника квартири, перед позивачем виникла заборгованість по внескам з утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 14 688,99 грн.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСББ «Гагаріна 7».
Посилання апелянта на постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у справі №594/875/21 є безпідставними, оскільки у цій справі просить позивач стягнути з відповідача заборгованість, яка охоплена періодом з січня 2022 року по грудень 2024 року, який не охоплювався вказаною постановою, а рішення суду не може розповсюджуватись на відносини, які ще не виникли.
Твердження в апеляційній скарзі про недоведеність позовних вимог не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, пов'язані з незгодою з висновками суду першої інстанції і не є підставою для скасування оскарженого судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існуютьу державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 19 травня 2025 року відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Патика Андрія Володимировича - залишити без задоволення.
Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 19 травня 2025 року у цивільній справі №594/1878/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 11 березня 2026 року.
Судді: