Справа № 166/419/25 Провадження №11-кп/802/207/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
11 березня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),,
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 07 листопада 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Велимче Ратнівського району Волинської області, житель АДРЕСА_1 , громадянин України, з повною загальною середньою освітою, одружений, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , несудимий,
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування ОСОБА_8 покарання визначено рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.
Згідно вироку суду ОСОБА_8 визнаний винним в тому, що він 04 квітня 2022 року призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 до Збройних Сил України та відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 309 від 18 листопада 2022 року старший солдат ОСОБА_8 призначений на посаду номера обслуги 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та зарахований на всі види забезпечення.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб уведено воєнний стан, який діє й на цей час.
Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_8 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, знати та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Згідно з п. п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Однак старший солдат ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), 22 листопада 2022 року самовільно залишив район виконання бойових завдань неподалік села Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області.
Таким чином, ОСОБА_8 з 22 листопада 2022 року, усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній за місцем служби та не виконував свої службові обов'язки, а службовий час проводив на власний розсуд за місцем свого постійного проживання у с. Велимче Ковельського району Волинської області до 24 лютого 2025 року, тобто до дня його прибуття до відділення поліції № 2 (сел Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області за адресою: Волинська обл., сел Ратне, вул. Каштанова, 15, чим припинено вчинення триваючого кримінального правопорушення.
У поданій апеляційній скарзі захисник вважає вирок суду незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального процесуального та кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення покарання без застосування вимог ст.ст. 69, 75 КК України. Зазначає про не об'єктивне відображення показів ОСОБА_8 , та безпідставне зазначення в ряді документів посади останнього, як санітара-стрільця. Також вказує про необ'єктивність показів свідка ОСОБА_9 щодо підписання ним акту службового розслідування. Вважає, що характеристика з військової частини ОСОБА_8 надана з метою приниження останнього. Посилається на висновок ВЛК від 04.02.2025. На те, що судом не в повній мірі враховано особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має трьох дітей на утриманні та позитивно характеризується за місцем проживання, наявність пом'якшуючих обставин: визнання вини, щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити, звільнити ОСОБА_8 на підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, прокурора, який апеляційну скаргу заперечив та просив залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини кримінального провадження та зроблено обґрунтований висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Такий висновок суду ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом належних та допустимих доказах.
Із витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 309 від 18.11.2022 ОСОБА_8 визнано таким, що прибув та приступив до виконання службових обов'язків у пункті постійної дислокації, зараховано до списків особового складу військової частини з 18 листопада 2022 року та на всі види забезпечення; останній пройшов вступний інструктаж на посаду номера обслуги 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону.
Разом з тим, відповідно до витягу із наказу командира військової частини №1302 №313 від 22.11.2022 старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_8 , який 22 листопада 2022 року вибув із пункту постійної дислокації до району виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та не прибув, визнано таким, що 22 листопада 2022 року самовільно залишив військову частину.
Крім того, із доповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 22.11.2022 вбачається, що 22 листопада 2022 року від командира 1 механізованого батальйону ОСОБА_10 надійшла доповідь про факт самовільного залишення розташування підрозділу військовослужбовцем військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_8 , встановлено, що 22 листопада 2022 року о 08 год 00 хв ОСОБА_8 вибув з ППД смт Черкаське у район виконання бойових завдань, однак станом на 16 год 00 хв не прибув до розташування підрозділу, його місце знаходження невідоме, на телефонні дзвінки він не відповідає.
Командир військової частини НОМЕР_1 наказом №13597 від 25.11.2022, на підставі вказаної доповіді, призначив службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 22 листопада 2022 року старшим солдатом ОСОБА_8 .
Із акту службового розслідування від 10.12.2022 убачається, що комісія дійшла висновку про самовільне залишення ОСОБА_8 без поважних причин місця несення служби 22 листопада 2022 року в умовах воєнного стану.
Лист командира військової частини НОМЕР_3 , полковника медичної служби ОСОБА_11 № 5194-23/п від 27.02.2023 свідчить про те, що ОСОБА_8 на стаціонарному лікування, амбулаторному огляді у військовій частині НОМЕР_3 , а також в цивільних закладах охорони здоров'я зони відповідальності у період із 22.11.2022 по 06.02.2023 не перебував.
Також суд першої інстанції підставно взяв до уваги покази свідка ОСОБА_9 , який на час вчинення інкримінованого ОСОБА_8 діяння ніс службу на посаді офіцера відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 та вказав, що солдат ОСОБА_8 із 22 листопада 2022 року до 30 грудня 2023 року був відсутній без поважних причин у своєму підрозділі.
За результатами проведення медичного обстеження військово-лікарською комісією 04 лютого 2025 року військовослужбовець ОСОБА_8 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах) медичних підрозділів, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення охорони та непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, ДШВ, МП на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.
Разом з тим, судом першої інстанції обґрунтовано спростовано показання обвинуваченого про те, що він не мав наміру ухилятися від несення служби, про наявне щодо нього кримінальне провадження за ст. 407 КК України не знав, з огляду на те, що ОСОБА_8 усвідомлюючи відсутність підстав для звільнення його з військової служби, упродовж тривалого часу активних дій для повернення на службу чи звільнення зі служби на законних підставах не вживав, за лікуванням не звертався.
Таким чином, суд на підставі досліджених доказів дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_8 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану.
Як убачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, а саме, те, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на спостереженні лікарів нарколога й психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, має незадовільний стан здоров'я, однак обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
Обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, судом не встановлено.
Доводи апеляційної скарги захисника стосовно наявності обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 спростовуються матеріалами справи.
Призначене судом ОСОБА_8 , покарання повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення і на думку суду апеляційної інстанції повністю відповідає меті й принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке в даному випадку є адекватним характеру вчинених обвинуваченим дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, чи могли бути безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Підстав для зміни оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 07 листопада 2025 року стосовно останнього, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді