Справа № 761/54202/25
Провадження № 2/761/7448/2026
(заочне)
12 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Романишеної І.П.,
за участі секретаря Решти Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
У грудні 2025 року представник ТОВ "ЮрКонсалт Груп Плюс" (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості.
В позовній заяві представник позивача просив суд: стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» заборгованість за Договором позики № 7/449110365 від 17.03.2021 року у розмірі 83 000 грн.; у порядку розподілу судових витрат стягнути із відповідача на користь ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» (ЄДРПОУ: 45714110, судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.; стягнути із відповідача на користь ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 17.03.2021 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та відповідачем укладено договір позики. Надалі первісний кредитор відступив ТОВ «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором позики на підставі договору факторингу, яке в подальшому також відступило це право ТОВ «Фінансова Компанія «Укрфінстандарт», а останнє відступило його позивачу. У зв'язку з тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо погашення існуючої заборгованості за договором позики, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 83 000, 00 гривень, а також стягнення судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.
Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2025 року матеріали справи передані для розгляду судді Романишеній І.П.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.12.2025 р. відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав заяву, відповідно до змісту якої просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, з приводу ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, правом подачі відзиву не скористався.
З матеріалів справи вбачається, що судову повістку про виклик до суду та копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено рекомендованим листом, проте на адресу суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, встановлені судом.
17 березня 2021 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та відповідачем укладено договір позики № 7/449110265.
Відповідно до п. 1.1. договору позики на підставі цього договору позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі встановленому цим договором, а позичальник зобов'язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі з договором у порядку та строки передбачені цим договором, зокрема графіком платежів.
Згідно з п.п. 1.2., 1.4., 1.5. договору позики сума позики становить 10 000, 00 гривень, строк позики - 365 днів, комісія за видачу позики - 14% від суми позики, що становить 1 400, 00 гривень.
Пунктом 2.1. договору позики встановлено, що позичальник повинен сплачувати позикодавцю проценти за договором за фіксованою ставкою 2% від суми позики (залишку суми позики) за кожен день користування позикою в межах строку, передбаченого п. 1.4. та п. 2.2. договору у порядку, розмірі та строки, встановлені у графіку платежів, що у загальному розмірі становить 71 600, 00 гривень.
Відповідно до п. 2.2. договору позики нарахування процентів на суму позики починається з 8-го дня користування позикою.
Пунктами 3.1.-3.2. договору позики передбачено, що позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів позичальником; підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він отримав від позикодавця суму позики у повному обсязі у дату підписання цього договору.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Партнер Фінанс» взяті на себе зобов'язання за договором позики виконало належним чином, а саме надало позику відповідачу.
28 грудня 2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу № 28122023, на підставі якого ТОВ «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за договором позики, про що свідчать копії акту приймання-передачі документації від 29 грудня 2023 року і реєстру боржників від 28 грудня 2023 року № 1.
17 квітня 2025 року між ТОВ «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (ЄДРПОУ: 41153878) (далі - ТОВ «ФК «Укрфінстандарт»,) укладено Договір факторингу № 17-04/ФК-25, на підставі якого останнє набуло право вимоги до відповідача, набуло право вимоги до відповідача за договором позики, про що свідчать копії акту приймання-передачі документації від і реєстру боржників.
25 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» (ЄДРПОУ: 45714110) (далі-ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс», «Новий кредитор», Фактор) укладено Договір факторингу N 25-08/ФК-25.
Згідно вказаних договорів відбулося відступлення права вимоги за Договором позики № 7/449110365 від 17.03.2021 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «Партнер Фінанс» та відповідачем був укладений у письмовій формі.
За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, воно має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов'язки відповідно до договору.
Порушуючи вказані вище положення законодавства та умови договору позики, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно з розрахунком заборгованості позивача заборгованість відповідача становить 83 000 грн., із яких: заборгованість за сумою позики: 10 000 грн.; заборгованість по нарахованим процентам: 71 600 грн.; заборгованість за комісією: 1 400 грн.
Дослідивши вказаний розрахунок заборгованості суд зазначає, що заборгованість розрахована відповідно до умов договору позики.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Надаючи оцінку договорам факторингу, суд також звертає увагу на положення ст. 1078 ЦК України, згідно з якою предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Таким чином до позивача від первісного кредитора перейшло право вимоги до відповідача за договором позики.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України вбачається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З огляду на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором позики щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування позикою і комісії за її видачу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідачем в процесі розгляду справи суду не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422, 40 гривень, який підлягає стягненню з відповідача.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача;
У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 цієї ж статті Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5 і 6 ст. 137 ЦПК України).
Відповідач жодних клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив.
Так, у позовній заяві завлено вимогу про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 гривень.
На підтвердження наданої професійної правничої допомоги до позовної заяви додано такі документи: копію договору від 10 грудня 2025 року № 45714110 про надання правової допомоги між позивачем та адвокатом Горобей Р.Г., копію додаткової угоди від 12 грудня 2025 року № 3577300623, копію акту від 12 грудня 2025 року про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), копію детального опису робі (наданих послуг) від 12 грудня 2025 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Горобей Р.Г. від 29 липня 2024 року серії КС № 11628/10, копію посвідчення адвоката Горобей Р.Г. від 29 липня 2024 року № 11628/10.
Суд звертає увагу, що ця цивільна справа є типовою та нескладною, а її розгляд проведено за правилами спрощеного позовного провадження.
Підсумовуючи зазначене, виходячи із критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, її складність та категорію, а також практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цілому, суд дійшов висновку про їх стягнення у розмірі 3 000, 00 гривень, що становитиме співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» заборгованість за договором позики заборгованість № 7/449110365 від 17.03.2021 року у розмірі 83 000 (вісімдесят три тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс»: ЄДРПОУ 45714110, місцезнаходження: вул. Глибочицька, 17-Б, офіс 503, м. Київ, 04052;
ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 12.03.2026 року.
СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА