Справа № 766/19002/25
Провадження № 2-а/761/387/2026
11 березня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савчук Ю.Н, вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління державного нагляду (контролю) у Київській області та у місті Києві, Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління державного нагляду (контролю) у Київській області, Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
За змістом ч.2 ст.26 КАСУ позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Місцезнаходженням юридичних осіб- відповідачів у справі є проспект Берестейський, 57 та проспект Перемоги, 14, що територіально знаходиться у Шевченківському районі міста Києва.
Ст.27 КАСУ встановлено виключну підсудність адміністративних справ з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України.
Відповідно до п. 1 Положення Про Державну службу України з безпеки на транспорті, вона є центральним органом виконавчої влади.
Однак предметом позову є оскарження не нормативно- правового акту, а індивідуального акту суб'єкта владних повноважень, а відтак підсудність даного спору не повинна визначатися за правилами виключної підсудності, що встановлені положенням ст.27 КАСУ.
Згідно ст.25 КАСУ адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.
За змістом п.19 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.в розумінні ст.4 КАСУ є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, відповідно до вимог процесуального закону позивач вправі звернутися до суду за правилами альтернативної підсудності: або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідачів.
Місцезнаходженням юридичних осіб- відповідачів у справі є проспект Берестейський, 57 та проспект Перемоги, 14, що територіально знаходиться у Шевченківському районі міста Києва.
Однак як вбачається із відповіді із Єдиного державного демографічного реєстру № 2443084 від 10.03.2026 року, зареєстроване місце проживання позивачки: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки від 20.04.2022 № 1331-7500278698 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 має фактичне місце перебування за адресою: АДРЕСА_2 .
У даному випадку, право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Право на суд, визначений законом, є однією з ключових гарантій справедливого судового розгляду, закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України. Це означає, що справа має бути розглянута тим судом, який відповідно до правил територіальної, предметної та виключної підсудності уповноважений законом здійснювати такий розгляд.
За змістом ч.1, 2 ст. 30 КАСУ спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. . Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Разом із тим, розгляд справи з порушенням правил підсудності є підставою для скасування судового рішення та в цілому нівелює інститут територіальної підсудності, а також ставить під сумнів саму сутність судового розгляду виходячи із приписів пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору «судом, встановленим законом».
Концепцію суду, встановленого законом, у значенні, вжитому у статті 6 Конвенції, розкрито у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко проти України» (заяви № 29454/04, № 29465/04), у якому Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» зазначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».
Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Підсудність визначає коло адміністративних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду.
Враховуючи недопустимість порушення правил щодо територіальної підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану справу, суд, до якого направлено справу з порушенням правил підсудності, позбавляє сторін у справі права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, суд вважає за необхідне на підставі ст.29 КАСУ передати справу на розгляд іншого суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить справа.
При виборі суду, до якого належить передати справу, з врахуванням правил альтернативної підсудності, що встановлене ст.25 КАСУ, суд виходить із того, що позивачем визначалася підсудність за своїм зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання.
Таким чином справу слід передати за підсудністю до Херсонського міського суду Херсонської області.
Керуючись ст.ст. 25, 29, 30, 243, 248, 256, 294 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління державного нагляду (контролю) у Київській області та у місті Києві, Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- передати за підсудністю на розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: