СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/23372/25
пр. № 2-др/759/54/26
12 березня 2026 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши заяву представника позивача - адвоката Литвина Василя Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у межах розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
23 лютого 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Литвина В.М. до Святошинського районного суду міста Києва надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій представник просить ухвалити додаткове рішення у справі, стягнувши із відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 969,60 грн. Зазначив, що судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката по справі для позивача склали 8 000,00 грн. Враховуючи, що судом задоволено 62,12 % позовних вимог, пропорційно підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4 969,60 грн.
У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня року відкрито провадження за заявою та призначено її розгляд провести без участі сторін за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Зважаючи на те, що розгляд заяви проводиться без участі сторін за наявними матеріалами справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок та моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок, що разом становить 8 200 (вісім тисяч двісті) гривень 00 копійок. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 601 (шістсот одна) гривня 92 копійки.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У поданому позові заявлена вимога про стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Відповідно до відповіді на відзив, позивач поніс додаткові витрати у розмірі 3 000,00 грн.
Одночасно з тим, як позов, так і відповідь на відзив, містять повідомлення про те, що докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у поряду, встановленому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Позивач скористався правом на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, направивши через представника до суду відповідну заяву, в якій просив стягнути із відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 969,60 грн., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, строк для подачі доказів понесення витрат на правничу допомогу представником позивача дотримано, оскільки рішення суду від 16 лютого 2026 року адвокат Литвин В.М. отримав у свій електронний кабінет 17 лютого 2026 року, а заяву про ухвалення додаткового рішення направив до суду 20 лютого 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Як вбачається з положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Конституція України у статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).
На обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суду було надано: Ордер на надання правничої допомоги сері АІ №2001811 від 16 вересня 2025 року; Договір №Ф-С01 про надання професійної правничої допомоги від 12 вересня 2025 року, укладений між адвокатом Литвином Василем Миколайовичем та ОСОБА_1 щодо надання професійної правничої допомоги; Довідку щодо вартості понесених витрат за надані послуги професійної правничої допомоги від 28.11.2025 №28-11-25d; Звіт адвоката про надану професійну правничу допомогу у справі №759/23372/25, що розглядається Святошинським районним судом міста Києва; Протокол узгодження вартості послуг №1 від 12.09.2025 року; Проект акту приймання-передачі наданих послуг та оплату коштів №1 від 12.09.2025 року.
Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 643/13728/16-ц (провадження № 61-436св18) в якій зазначено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від відповідача на адресу суду не надходило.
Крім того, рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
П. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи надані стороною позивача докази витрат на правничу допомогу, те, що позовну заяву задоволено частково, а від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення заяви та відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 4 969,60 грн. (8 200,00 грн. / 13 200,00 грн. * 8 000,00 грн.), що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на викладене, з метою усунення неповноти судового рішення, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 133-137, 141, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача - адвоката Литвина Василя Миколайовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 969 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12 березня 2026 року.
Суддя Н.О.Горбенко