СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/19405/25
пр. № 2/759/1865/26
12 березня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором, -
У серпні 2025 року Державна іпотечна установа звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» на ОСОБА_1 08.08.20005 року було укладено кредитний договір № 229-05-И, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 86 000 доларів США з оплатою процентної ставки 12% річних, зі строком повернення до 08.08.2025 року, з щомісячною сплатою платежу в розмірі 358, 33 доларів США.
Того ж дня, між Банком, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено Договір поруки №229-05-П від 08.08.2025 року, за яким ОСОБА_2 зобов'язалася відповідати перед Кредитором солідарно в повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань за кредитним договором.
Також з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено Іпотечний договір від 08.08.2025 року, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
11.02.2015 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою було укладено Договір відступлення права вимоги 17/4-В, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором та Договором поруки перейшло до позивача.
Позивачем направлялися вимоги про сплату заборгованості відповідачам, які залишені без задоволення.
Оскільки ОСОБА_1 порушив умови Кредитного договору, не здійснюючи вчасно та у повному обсязі погашення кредиту та сплату відсотків, у зв'язку з чим станом на 13.08.2025 року утворилася заборгованість у розмірі 383230,81 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь враховуючи їх солідарний обов'язок.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 29 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
02 вересня 2025 року від представника позивача - Гоцюк Н.О. через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року продовжено Державній іпотечній установі строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 (п'ять) днів з моменту отримання ухвали суду.
10 вересня 2025 року від представника позивача - Гоцюк Н.О. надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
27 жовтня 2025 року від Державної іпотечної установи надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач вказуючи на сплату відповідачами суми заборгованості у розмірі 127 000,00 грн., просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи прострочену заборгованість за кредитним договором станом на 23.10.2024 року в сумі 256 805 гривень 26 копійок, з яких: сума основного боргу 256 805,26 грн. (в.т.ч. прострочена 256 805,26 грн.); прострочені відсотки за користування кредитом 0,00 грн., нараховані за відсотковою ставкою 12% річних; пеня 0,00 грн.
29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження звернення до Державної іпотечної установи про розтермінування сплати боргу і докази складного матеріального становища.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті.
11 березня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують часткову сплату заборгованості по даній справі.
11 березня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» від представника позивача - Гоцюк Н.О. надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що станом на 11.03.2026 р. сума основого боргу зменшилася із 256 805, 26 грн. на 256 805,26 грн. На підставі викдаженого просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи прострочену заборгованість за кредитним договором станом на 11.03.2026 року у сумі 19 000 гривень 00 копійок, з яких: сума основного боргу 19 000,00 грн.; прострочені відсотки за користування кредитом 0,00 грн.; пеня 0,00 грн.; виплати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.
Перед початком судового засідання судом прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог у справі та вирішено у подальшому розглядати справу з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представник позивача до початку судового засідання подала заяву про розгляд справи без її участі. Уточнені позовні вимоги підтримала.
Від відповідача ОСОБА_1 до початку судового засідання надійшла заява про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги у сумі 19 000,00 грн. визнав.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась без повідомлення причин своєї неявки, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з'явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із неявкою учасників справи у судове засідання.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, заслухавши пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 08 серпня 2005 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» (первісний Кредитор) та ОСОБА_1 (Відповідач-1/Позичальник) було укладено Кредитний договір №229-05-И. Сума кредиту становила 86 000 доларів США, на строк погашення не пізніше 08 серпня 2025 року, з відсотковою ставкою 12% річних.
Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору Відповідач-1 зобов'язався повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 08.08.2025 року. Позичальник зобов'язувався щомісячно у строк до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості за отриманими кредитнами коштами в розмірі 358,33 доларів США згідно Графіка зниження розміру заборгованості (додаток №1 до Договору).
08 серпня 2005 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір поруки №229-05-11, за умовами якого поручитель ОСОБА_2 зобов'язувалася перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором 3229-05-11 від 08.08.2005 року, укладеним між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 відповідно до якого боржникові надано кредит у розмірі 86 000 доларів США зі сплатою 12% річних.
Виконання зобов'язань за Кредитним договором було забезпечено іпотекою квартири (Предмет Іпотеки від 08.08.2005 року). Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 96,40 кв.м.
11 лютого 2015 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою укладено Договір відступлення права вимоги № 17/4-В, внаслідок чого позивач набув усіх прав вимоги за Кредитним договором та договором поруки, та іпотечним договором.
Позичальник ОСОБА_1 порушив умови Кредитного договору, не здійснюючи своєчасні та повні платежі за кредитом та відсотками, що призвело до виникнення простроченої заборгованості. Зазначене не заперечується відповідачем та знайшло своє підтвердження у ході розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 пояснив, що вказана заборгованість виникла через скрутне матеріальне становище.
Під час розгляду справи позичальником було внесено на рахунок позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості у розмірі 127 000,00 грн. (платіж від 15.09.2025 року) та 237 805,26 грн. (платежі у період з 11.12.2025 року по 10.03.2026 року).
Відповідно до довідки про стан заборгованості за кредитним договором № 229-05-И від 08.08.2005 року, встановлено, що заборгованість відповідачів за кредитним договором перед Державною іпотечною установою складає 19 000, 00 грн.
Позивач у ході розгляду справи подав заяву про зменшення позовних вимог, зменшивши суму заборгованості до 19 000,00 грн. станом на 11.03.2026 року.
Відповідач ОСОБА_1 визнав вказану суму заборгованості у своїй заяві від 12.03.2026 року.
З урахуванням зменшених позовних вимог та здійсненого часткового платежу, загальний розмір непогашеної солідарної заборгованості відповідачів перед позивачем становить станом на 11.03.2026 року складає 19 000,00 грн.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як зазначено у статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статей 611, 615 Цивільного кодексу України у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою забезпечується виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Під час судового розгляду встановлено, що Державна іпотечна установа є належним позивачем за вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором №229-05-И від 08.08.2005 року та Договором поруки №229-05-И від 08.08.2025 року, та Іпотечним договором від 08.08.2005 року, а вимоги до позичальника та поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором є законними та обґрунтованими.
За змістом частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема у зв'язку з передачею ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Однак, статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 1049 ЦК України не припиняє обов'язку позичальника сплатити процентів за користування грошима, передбачені статтею 1048 цього Кодексу; більш того, проценти за позикою підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.
Пунктом 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 525 ЦК України, встановлено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання або зміна його умов.
Отже, позивач довів, що банк надав відповідачу кредитні кошти, відповідач користувався кредитними коштами, однак не надавав своєчасно та в повному обсязі банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором, що не заперечувалося відповідачами. Зокрема, позичальник погодився із визначеним позивачем розміром заборгованості.
Зокрема, норми статті 60 Сімейного кодексу України передбачають, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У відповідності до ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За приписами ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Частиною 4 ст. 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно з ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був
Враховуючи наведене, суд враховує, що кредитні кошти були отримані позичальником під час шлюбу з ОСОБА_2 , кредит було отримано в інтересах та для потреб сім'ї, тому, є всі підстави для солідарного стягнення заборгованості з відповідачів. Зокрема, ОСОБА_2 є поручителем за договором поруки №229-05-И від 08.08.2005 року.
На підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, оцінки доказів, врахувавши заяву про зменшення позовних вимог, заяви учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у розмірі 19 000,00 грн., визначеному позивачем з урахуванням усіх платежів.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 605,67 грн., що вбачається із платіжної інструкції №230 від 20 серпня 2025 року.
Водночас, оскільки розмір позовних вимог був зменшений за заявою представника позивача, суд вирішує питання щодо відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн., враховуючи ціну позову, визначену представником позивача у заяві від 11 березня 2026 року.
Таким чином, з відповідачів необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 грн. на користь позивача, тобто по 1514,00 грн. з кожного.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Державної іпотечної установи (код ЄДРПОУ 33304730; місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34) прострочену заборгованість за кредитним договором, станом на 11.03.2026 року, у сумі 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з яких: сума основного боргу 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Державної іпотечної установи (код ЄДРПОУ 33304730; місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Державної іпотечної установи (код ЄДРПОУ 33304730; місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12 березня 2026 року.
Суддя Н.О. Горбенко