ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1209/26
провадження № 3/753/1136/26
"17" лютого 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 562924), -
ОСОБА_1 , 09.01.2026 року о 17 год. 45 хв., керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz 2536» (сміттєвоз), д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Ремонтна, біля будинку 5 по вул. Зрошувальна у м. Києві, в порушення вимог п. 2.3. б), п. 12.1, п. 13.1 ПДР, рухаючись по дорозі з двостороннім рухом у своєму напрямку, не врахував дорожню обстановку, стан проїжджої частини (ожеледь), габарити керованого транспортного засобу та не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Lt36», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який зупинився праворуч по ходу руху.
До суду особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила. Враховуючи вище зазначені правові норми, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, за статтею 124 КУпАП, на особисту участь у розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним. Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи за статтею 124 КУпАП не належить до цих випадків.
Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України» (2005 р.), у силу вимог параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
При цьому справа не є складною ні в правовому, ні у фактичному аспекті.
Крім того, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в тому числі із використанням власних технічних засобів, до суду не надходило.
Враховуючи викладене, з метою дотримання вимоги розумного строку відповідно до статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю можливим розглядати справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи за відсутності ОСОБА_1 .
В суді захисник ОСОБА_1 - адвокат Таран М.В. вважав вину ОСОБА_1 не доведеною. Вказав, що місце для роз'їзду автомобілів не було і виходячи з габаритів автомобілів надати перевагу у русі сміттєвозу мав автомобіль «Volkswagen Lt36», зупинившись раніше.
Заслухавши пояснення адвоката Тарана М.В., дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
В письмових поясненнях, наявних у матеріалах справи, ОСОБА_1 зазначив, що дорога була вузька, зустрічний роз'їзд був неможливий. Проте автомобіль «Volkswagen Lt36», який міг його пропустити та продовжити рух вузькою частиною вулиці, вирішив рухатись назустріч. Побачивши перешкоду він, ОСОБА_1 , почав екстрене гальмування, але через ожеледицю уникнути зіткнення не вдалось. Вказував, що водій «Volkswagen Lt36» міг не допустити виїзду на траєкторію руху сміттєвоза, оскільки рухався широкою частиною вулиці.
В своїх письмових поясненнях інший учасник ДТП - ОСОБА_2 вказав, що в день події він, рухаючись на маленькій швидкості на 1 передачі, за 100 м побачивши сміттєвоз, від'їхав максимально у праву сторону, щоби його пропустити та зупинився. Проте сміттєвоз їхав на великій швидкості та почав гальмувати на 2-30 м, але автомобіль не зупинився, так як дорога була слизька. Спочатку він зачепив ліве дзеркало, а потім заднім лівим кутом кузова автомобіля. Вважав, що ДТП сталось через порушення ПДР водієм ОСОБА_1 .
Так, відповідно до п. 2.3 б) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, відповідно до п. 12.1. ПДР, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; відповідно до п. 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Як вбачається зі схеми місця ДТП, яка складена уповноваженою особою та підписана учасниками пригоди без будь-яких зауважень, ширина проїзду складає 9 м; зіткнення сталось на відстані 5,7 м від правого краю (для руху сміттєвозу); гальмівний шлях сміттєвоза складає 5 м, а його початок від правої сторони розпочато на відстані 4,6; автомобіль «Volkswagen Lt36» отримав наступні пошкодження: подряпини лівої сторони, тріщина дзеркала, погнуто гідроборт, а автомобіль «Mercedes-Benz 2536» (сміттєвоз) отримав: пошкодження ЛФП правої дверки, потерта передня сторона, тріщина фари, лобове скло - тріснуло дзеркало, тріщина бамперу.
З огляду на викладене вважаю, що пояснення надані саме ОСОБА_2 , у тому числі про те, що водій ОСОБА_1 не врахував дорожню обстановку та зачепив автомобіль «Volkswagen Lt36», який знаходився ближче до правої сторони по ходу свого руху повністю узгоджуються із вказаними об'єктивними даними схеми ДТП, а тому приходжу до висновку, що твердження ОСОБА_1 про відсутність його вини в ДТП спростовуються сукупністю вказаних доказів, а невизнання ним своєї вини є позицією захисту.
Приймаючи до уваги наведене вважаю доведеною винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Враховуючи особу порушника та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судовий збір.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 124, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
Роз'яснити, що в разі несплати штрафу в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови правопорушнику, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Постанова судді пред'являється до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя