Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/3778/25
номер провадження 2/695/664/26
05 березня 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Демченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.07.2019 між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 укладено угоду №C-001-062673-19-9803 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Умовами угоди визначено, що позичальнику на момент укладення угоди встановлено ліміт кредитної лінії, який становить 3000,00 грн., на строк до 06.07.2024, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48% річних. Крім цього, 04.09.2019 між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та відповідачем укладено кредитний договір №Z81.21782.005658713, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 10000,00 грн., строком до 04.09.2021, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його з процентними платежами і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості. 08 липня 2019 року між сторонами укладено кредитний договір №Z62.21782.005459146, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 14192,00 грн., строком до 08.07.2020, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його з процентними платежами і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості. 19 грудня 2023 року між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» приймає права вимоги, у тому числі до відповідача. 22 грудня 2023 року між ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги, у тому числі до відповідача за кредитними договорами. Відповідач свої зобов'язання по кредитним договорам не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникли заборгованості за договорами, а саме: договором №C-001-062673-19-9803 від 06.07.2019 у сумі 7686,57 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 2994,63 грн. та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 4691,94 грн.; договором №Z81.21782.005658713 від 04.09.2019 у сумі 20909,05 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 7250,15 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 2,62 грн. та заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 13656,28 грн.; договором №Z62.21782.005459146 від 08.07.2019 у сумі 14857,41 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 4795,3 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 2450,54 грн. та заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 7611,57 грн.
Враховуючи викладене вище, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договорами у розмірі 43453,03 грн., сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21000,00 грн.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.09.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» у судове засідання не з'явився. У позовній заяві просили проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.
У зв'язку з тим, що належним чином повідомлена відповідач не з'явилася в судове засідання, причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не надала, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 06.07.2019 між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 укладено угоду №C-001-062673-19-9803 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.
Пунктом 3 угоди сторони погодили, що банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відповідної кредитної лінії по поточному рахунку на таких умовах:
- максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн.;
- ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди становить 3000,00 грн.;
- процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00 % річних.
Відповідно до виписки з рахунку № НОМЕР_1 , за вказаним рахунком здійснювались операції, а саме видача кредитних коштів, погашення тіла кредиту та процентів.
Згідно довідки-розрахунку за кредитним договором №C-001-062673-19-9803 від 06.07.2019, заборгованість відповідача станом на 19.12.2023 становить 7686,57 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 2994,63 грн. та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 4691,94 грн.
Крім цього, 04.09.2019 між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та відповідачем укладено кредитний договір №Z81.21782.005658713, за умовами якого банк надав кредит для власних потреб у сумі за умовами якого банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 10000,00 грн., строком до 04.09.2021, зі сплатою процентів у розмірі 0,01% річних від залишкової суми кредиту, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його з процентними платежами і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості.
Як вбачається з ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту, 04.09.2019 ПАТ «ІДЕЯ БАНК» видало ОСОБА_1 кредит у сумі 10000,00 грн. на підставі договору №Z81.21782.005658713 від 04.09.2019.
Відповідно до виписки з рахунку № НОМЕР_1 , за вказаним рахунком здійснювались операції, а саме видача кредиту, погашення кредиту, погашення строкового основного боргу.
Згідно довідки-розрахунку за кредитним договором №Z81.21782.005658713 від 04.09.2019 заборгованість відповідача станом на 19.12.2023 становить 20909,05 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 7250,15 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 2,62 грн. та заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 13656,28 грн.
08 липня 2019 року між сторонами укладено кредитний договір №Z62.21782.005459146, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 14192,00 грн., строком до 08.07.2020, зі сплатою процентів у розмірі 15% річних від залишкової суми кредиту, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його з процентними платежами і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості.
Як вбачається з ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту 08.07.2020 ПАТ «ІДЕЯ БАНК» видало ОСОБА_1 кредит у сумі 14192,00 грн. на підставі договору №Z62.21782.005459146 від 08.07.2020.
Відповідно до виписки з рахунку № НОМЕР_1 , за вказаним рахунком здійснювались операції, а саме видача кредиту, погашення кредиту, погашення строкового основного боргу.
Згідно довідки-розрахунку за кредитним №Z62.21782.005459146 від 08.07.2020 заборгованість відповідача станом на 19.12.2023 становить 14857,41 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 4795,3 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 2450,54 грн. та заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 7611,57 грн.
19 грудня 2023 року між первісним кредитором та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу №19/12-2023, відповідно до умов якого ПАТ «ІДЕЯ БАНК» відступає, а ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» приймає права вимоги, у тому числі до ОСОБА_1
22 грудня 2023 року між ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» отримало право вимоги, у тому числі до відповідача за кредитними договорами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що були на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлену договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань належним чином не виконує, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» підлягають до часткового задоволення в частині стягнення заборгованості за сумою основного боргу та за процентами.
Стосовно вимоги позивача про стягнення за договорами №Z81.21782.005658713 від 04.09.2019 та №Z62.21782.005459146 від 08.07.2019 заборгованості за комісійними винагородами, суд дійшов наступного висновку.
У вищезазначених договорах встановлена плата за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності)за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниє обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21000,00 грн. судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 21.06.2021 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».
Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.
На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №02-24 від 01.07.2024; копію додаткової угоди №1/1 до договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024; копію акту №1 прийому-передачі реєстру боржників за договором про надання правової допомоги №02-24 від 01.07.2024; копію акту №1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 24.07.2025; платіжну інструкцію №1496 від 24.07.2025.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зважаючи на викладені норми, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні в розмірі 21000,00 грн.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є незначної складності, досвід адвоката у подібних справах, розгляду справи в спрощеному провадженні, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд вважає можливим зменшити їх розмір до 5000,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
На підставі вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1545,96 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: вул. Набережно-Лугова 8, м. Київ; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39992082) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором №C-001-062673-19-9803 від 06.07.2019 у розмірі 7686,57 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором №Z81.21782.005658713 від 04.09.2019 у розмірі 7252,77 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором №Z62.21782.005459146 від 08.07.2019 у розмірі 7245,84 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» 1545,96 грн. судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення буде складено 10.03.2026.
Суддя К. М. Ушакова