12 березня 2026 року
м. Київ
справа № 320/41353/24
адміністративні провадження № К/990/30184/25, №К/990/30575/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
за участі
секретаря судових засідань: Бенчук О.О.,
представника Позивача: Каргалика Д.М.,
представника Відповідача: Майданевича Є.А.,
представника Третьої особи: Годунко М.Ф.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Волинській області
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року (суддя Діска А.Б.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року (судді: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишина О.М., Ключкович В.Ю.),
у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ»
до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
третя особа Головне управління ДПС у Волинській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФТД- РИТЕЙЛ" (далі також- Позивач, ТОВ «ФТД- РИТЕЙЛ", Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Відповідач, ЦМУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №238/ж10/31-00-07-05-01-24 від 28 лютого 2024 року.
У судовому засіданні 4 листопада 2024 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, залучено Головне управління ДПС у Волинській області (далі - Третя особа).
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначив, що з метою збільшення обсягів продажу та зменшення товарних запасів в магазинах у період з 1 по 28 листопада 2023 року, покупцям надавалось право придбати товари за акційною ціною на умовах акційної пропозиції, затвердженої наказом №121023006 від 12 жовтня 2023 року «Про проведення рекламної (маркетингової) акції» під умовною назвою «Комплект аудіо книг» (далі - Акція). При цьому вказував, що повна та детальна інформація про проведення ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» Акції розміщувалась на сайті www.foxtrot.ua, в куточках споживача об'єктів торгівлі, на цінниках, прейскурантах та інформаційних покажчиках, а також інформація про можливість придбання товарів за умовами акційної пропозиції доводилась до відома покупців на цінниках, інформаційних покажчиках та безпосередньо продавцями. Однак у зв'язку з закінчення дії Акції станом на момент проведення перевірки розміщення інформації про її проведення було припинено.
Вказував, що виявлені, на думку Відповідача, під час проведення фактичної перевірки факти здійснення ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» розрахункових операцій на неповну вартість товару стосуються періоду, який передував проведенню перевірки. Водночас станом на момент проведення перевірки не встановлено фактів проведення ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» відповідних фактів, зокрема, шляхом проведення розрахункових операцій.
Також Позивач покликався на відсутність у контролюючого органу підстав для призначення на проведення фактичної перевірки ТОВ «ФТД- РИТЕЙЛ".
1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Київський окружний адміністративний суду рішенням від 24 лютого 2025 року позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ЦМУ ДПС №238/ж10/31-00-07-05-01-24 від 28 лютого 2024 року.
Роблячи висновок про невідповідність податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції виходив наступного:
- з акту перевірки не вбачається, що під час перевірки були виявлені факти не проведення Позивачем розрахункових операцій на повну суму покупки без використання реєстраторів розрахункових операцій або без застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій;
- товари, що реалізуються ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ», не підпадають під державне регулювання цін, тож ціни на такі товари є вільними, встановлюються суб'єктом господарювання самостійно за згодою сторін, у тому числі з можливістю зменшення ціни товару під час його продажу за рахунок надання знижок покупцям;
- у своїй діяльності при продажу товарів Позивач використовує програмний реєстратор розрахункових операцій (далі також - ПРРО), зареєстрований та належним чином опломбований відповідно до вимог Закону України 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон Про РРО). При продажу товарів після досягнення з покупцем згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, у тому числі остаточної ціни товару (з урахуванням знижок), Позивач за допомогою ПРРО проводить розрахункові операції та надає покупцям товару оформлені належним чином розрахункові документи (фіскальні чеки) на суму покупки товарів, обраних покупцем, у тому числі з урахуванням акції.
- в період з 1 листопада 2023 року по 28 листопада 2023 року включно в магазинах ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» ТМ «ФОКСТРОТ» відповідно до наказу від 12 жовтня 2023 року № 121023006 «Про проведення рекламної (маркетингової) акції» проведено Акцію, в рамках якої надано покупцям можливість придбати товари за акційною ціною при одночасному придбанні комплекту електронних примірників аудіо книг озвучених українською мовою: ціна на акційний товар становила роздрібну вартість цього товару за вирахуванням вартості обраного учасником Акції комплекту електронних примірників аудіо книг. Відповідачем відповідних обставин не спростовано, як і не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності інформування покупців товарів про Акції та/або щодо підтвердження ненадання згоди покупцями на купівлю товару з урахуванням Акції;
- операції придбання товару за фіскальними чеками ПРРО №4000143543 від 6 листопада 2023 року № vDFnn7akLR8, № 4000143542 від 20 листопада 2023 року № IrEUgA9cС54, № 4000739721 від 25 листопада 2023 року № cjleSWIT0PQ, які досліджувалися податковим органом під час фактичної перевірки, проведені відповідно до вимог чинного законодавства та містять дані про усі придбані покупцями товари та суму їх вартості з урахуванням Акції.
- Відповідачем не було досліджено та прийнято до уваги особливості здійснення Позивачем роздрібної торгівлі товарами та діючі Акції, як і не надано доказів на підтвердження наведених в акті перевірки обставин та висновків, зокрема цінників, пояснень покупців та зафіксованої належним чином у встановленому податковим законодавством порядку податкової інформації, про які йдеться в Акті. Посилання Відповідача на інформацію з мережі інтернет щодо товару окремого покупця, не може вважатися належним та допустимим доказом порушення Позивачем вимог чинного законодавства;
- матеріали справи не містять відомостей щодо проведення Відповідачем контрольної розрахункової операції та хронометражу господарських операцій.
В частині стягнення витрат на правову допомогу суд першої інстанції зазначив наступне:
- Позивачем на обґрунтування заявлених вимог надано копії: договору про надання правової допомоги №ФТД-299/16-05/24 від 16 травня 2024 року, додаткової угоди від 16 травня 2024 року, ордеру серії АІ № 1620566 від 27 травня 2024 року, платіжної інструкції № 143423 від 23 травня 2024 року про сплату 19562,00 грн за надання правничої допомоги згідно з рахунком №ФТД-299/16-05/24 від 16 травня 2024 року, детальний опис робіт наданих адвокатом по договору № 10/09 від 10 вересня 2021 року, складений 7 лютого 2024 року;
- станом на час ухвалення рішення від Відповідача до суду не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката;
- позовну заяву було підписано та подано до суду адвокатом Мороз Т.Л., яка подавала до суду також відповідь на відзив та додаткові пояснення. Адвокат приймала участь у судових засіданнях: 4 листопада 2024 року, 20 грудня 2024 року та 17 лютого 2025 року.
- розмір витрат на правову допомогу підтверджується належними та допустимими, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами, крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом, а також ціною позову та значенням справи для сторони Позивача.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 червня 2025 року апеляційні скарги ЦМУ ДПС та ГУ ДПС залишив без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року - без змін.
У постанові апеляційний суд погодився з тими висновками, що cформував суд першої інстанції, а також зазначив наступне:
- наведені в апеляційній скарзі твердження Відповідача про ненадання споживачами згоди на придбання у Позивача одного із товарів - комплектів електронних примірників аудіо книг озвучених українською мовою є необґрунтованими, оскільки такі доводи не ґрунтуються на жодних доказах, зокрема, на відомостях звернень чи скарг покупців про невідповідність умов укладених між ними та позивачем публічних договорів купівлі-продажу в частині узгодженої вартості чи кількості отриманих та сплачених ними товарів.
- матеріали справи не містять будь-яких доказів, що ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» вартість товару зменшувалась за рахунок продажу вдаваних послуг за доступ до комплекту електронного примірника аудіо книг.
Визнаючи за результатами розгляду клопотання ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ», викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, які підлягають компенсації Позивачу у розмірі 7 000,00 грн суд апеляційної інстанції входив з наступного:
- ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» на підтвердження понесених в суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу надано: додаткову угоду від 4 квітня 2025 року № 2 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № ФТД-299/16-05/24 від 16 травня 2024 року, укладену з Адвокатським об'єднанням «СОЛ», платіжну інструкцію №149211 від 4 квітня 2025 року на суму 9 781,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг) за Договором про надання правничої (правової) допомоги №ФТД-299/16-05/24 від 16 травня 2024 року та додаткової угоди №2 від 8 квітня 2025 року;
- в судовому засіданні представники Відповідача та Третьої особи - заперечили проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених Позивачем в суді апеляційної інстанції.
- співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції зумовлюється тим, що адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі; під час апеляційного розгляду правова позиція Позивача у справі не змінювалася; відзив на апеляційну скаргу узгоджується з доводами позовної заяви та висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Підставами касаційного оскарження Відповідач визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Вказує, що судами попередніх інстанцій протиправно не надано оцінки доводу ЦМУ ДПС щодо необхідності застосування положень пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про рекламу» яким встановлено, що знижка - це тимчасове зменшення ціни товару, яке надається покупцям (споживачам), а отже Акцію не можна вважати знижкою, оскільки покупець жодним чином не отримував можливості зменшення вартості покупки по загальній сумі зазначеній у фіскальному чеку.
Зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 1, 2 статті 3 Закону Про РРО, а саме висновку в частині відображення суб'єктом господарювання повної вартості товарів у фіскальних документах при проведені маркетингової акції.
Покликається на те, що в ході проведення фактичної перевірки встановлено, що Позивачем допущено порушення пунктів 1 та 2 статті 3 Закону Про РРО, яке полягало у проведені розрахункових операцій не на повну вартість товарів з 6 по 27 листопада 2023 року. Дане порушення, на думку Відповідача, полягало в тому, що продавцем товар пропонується до продажу за ціною зазначеною у ціннику, однак в ході фіскалізації його продажу розрахункову операцію проведено не на повну суму вартості товарів, а саме: вартість товару зменшено на суму вартості послуги «Надання доступу до комплектів електронних примірників аудіо книг». Водночас Відповідач зазначає про те, що покупець послуги «Надання доступу до комплектів електронних примірників аудіо книг» не замовляв, вона була включена до фіскального чеку без попереднього погодження з покупцем, що підтверджується інформацією, наданою покупцями товарів в соціальних мережах, мережі Інтернет Покупець послуги «Надання доступу до комплектів електронних примірників аудіо книг» не замовляв, вона була включена до фіскального чеку без попереднього погодження з покупцем.
Стверджує, що судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки, як доводам викладеним акті перевірки, так і доводам наведеним Відповідачем під час розгляду справи.
2.2. Доводи Третьої особи (особи, яка подала касаційну скаргу)
Підставами касаційного оскарження Третя особа визначила пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вважає, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно та не в повному обсязі досліджено докази та встановлено обставини справи, а також неправильно застосовано норми пунктів 1, 2 статті 3 Закону Про РРО.
Вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано посилання Відповідача на пункт 8 частини першої статті 1 Закону України «Про рекламу». При цьому, на думку Третьої особи, положення вказано пункту чітко свідчать про те, що акційну пропозицію Позивача не можна вважати знижкою, оскільки покупець жодним чином не отримував можливості зменшення вартості покупки по загальній сумі зазначеній у фіскальному чеку.
Покликається на те, що суди повинні були застосувати норми пунктів 1, 2 статті 3 Закону Про РРО у взаємозв'язку з нормою пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про рекламу».
Стверджує, що контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки встановлено порушення законодавства на підставі належних та достатніх доказів, що відображено в акті фактично перевірки.
2.3. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В обґрунтування своєї позиції представник Позивача наводить відповідне правове регулювання та судову практику.
Зазначає, що, ані Відповідачем, ані Третьою особою в касаційній скарзі не обґрунтовано у чому, на їх думку, полягає помилка судів при застосування норми пунктів 1, 2 статті 3 Закону Про РРО та як ця норма повинна була бути застосована судами попередніх інстанцій у взаємозв'язку з нормою пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про рекламу».
Вказує, що жодних посилань на обставини справи чи наявні в матеріалах справи докази, які б свідчили про дослідження контролюючим органом в ході спірної фактичної перевірки обставин проведення Позивачем маркетингової акції та встановлення актом перевірки такого порушення як неправильне чи не повне відображення Позивачем саме акційної вартості товару у фіскальних чеках, оцінка яким би не була надана судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень або була надана не вірно, в касаційних скаргах Відповідача та Третьої особи не наведено.
Стверджує, що в касаційних скаргах Відповідача та Третьої особи відсутні будь-які посилання на порушення судами норм процесуального права щодо дослідження доказів і надання їм оцінки, неповного з'ясування обставин у справі тощо.
Покликається на те, що Відповідач, стверджуючи про надання судами переваги доводам та доказам Позивача, не зазначає при цьому які саме доводи чи докази ЦМУ ДПС та/або третьої особи спростовують висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність оскаржуваного рішення, однак були залишені судами поза увагою або ж не оцінені ними належним чином у сукупності й взаємозв'язку із встановленими обставинами справи.
Зазначає, що у спірних правовідносинах, має бути досліджена саме розрахункова операція, а відтак безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ який містить всі визначені Положенням №13 обов'язкові реквізити. При цьому вказує, що суди попередніх інстанцій надали належну оцінку розрахунковим документам Позивача, на які контролюючий орган посилається в акті фактичної перевірки як на доказ виявлених порушень, усім викладеним в акті перевірки доводам контролюючого органу та зібраним у справі доказам.
Наголошує, що, ані Відповідачем, ані Третьою особою в ході розгляду цієї справи не надано жодних доказів, які б підтверджували висновки акту перевірки й свідчили про проведення позивачем розрахункових операцій не на повну суму вартості товарів, не проведення розрахункових операцій через ПРРО, не видачу покупцям розрахункових документів та/або видачу розрахункових документів, які не відповідають формі та змісту визначених Положенням №13. При цьому відзначає, що в ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом не встановлено, а в акті перевірки не наведено фактів отримання позивачем від Покупців грошових коштів у кількості більшій ніж зазначено в розрахункових документах
Покликається на те, що обставини укладення ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» правочинів на умовах акційної пропозиції, затвердженої наказом №121023006 від 12 жовтня 2023 року «Про проведення рекламної (маркетингової) акції», формування й узгодження Позивачем з покупцями акційної вартості товарів та/або відображення узгодженої акційної вартості товарів в фіскальних чеках ПРРО не були об'єктом фактичної перевірки, що проводилась контролюючим органом в період з 12 по 26 січня 2024 року. При цьому вказує, що в ході проведення фактичної перевірки контролюючий орган не звертався до Позивача з вимогою про надання документів та/або пояснень стосовно реалізації одних і тих же товарів за різними цінами, умов укладення вищевказаних публічних договорів купівлі продажу, обставин, які вплинули на формування й узгодження зі споживачем вартості реалізованих товарів тощо.
Вказує, що доданою до матеріалів справи відповіддю Третьої особи про розгляд заперечення від 21 лютого 2024 року за №547/12/03-20 підтверджується, що під час розгляду наданих Позивачем заперечень до акту фактичної перевірки контролюючим органом не надано жодної оцінки доданим до цих заперечень доказам проведення товариством маркетингової акції, а підставою залишення висновків акту перевірки без змін не слугували виявлені контролюючим органом факти неналежного відображення Позивачем інформації про акційну вартість товарів в фіскальних чеках ПРРО.
Звертає увагу на те, що затверджена в додатку №3 до наказу №121023006 від 12 жовтня 2023 року акційна ціна товарів, що реалізовувались Позивачем за умовами Акції, є нижчою від звичайної ціни цих товарів і встановлювалась тимчасово на період з 1 по 28 листопада 2023 року, а тому відповідає визначенню «знижка», що регламентуються пунктом 6 частини першої та Закону України «Про ціни і ціноутворення» та пунктом 8 статті 1 Закону України «Про рекламу».
Наголошує, що факт проведення Акції в ході розгляду даної справи Відповідачем не заперечувався та не спростований.
Відзначає, що доданим до матеріалів справи Звітом про результати проведення акції на підставі наказу №121023006 від 12 жовтня 2023 року підтверджується ділова мета проведення даної акції, зокрема, її ефективність та позитивний результат для збільшення приросту частки продажу акційних товарів в порівнянні з аналогічним періодом попереднього та наступного календарних місяців.
Вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, які були належним чином документально підтверджені.
3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ
Головним управлінням ДПС у Волинській області проведена фактична перевірка магазину ТОВ «ФТД- РИТЕЙЛ", розташованого за адресою: м. Луцьк, вул. Сухомлинського, 1.
За результатами перевірки складено акт від 26 січня 2024 року № 1640/03-20-07-05/43890029 (бланк № 002657) (далі - Акт), яким встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону Про РРО, а саме, зафіксовано факти продажу товару ТОВ «ФТД- РИТЕЙЛ" не на повну суму вартості товару.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки Позивач подав до Головного управлінню ДПС у Волинській області заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких, листом від 21 лютого 2024 року № 547/12/03-20 повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення без задоволення.
На підставі Акта Відповідачем прийнято податкове-повідомлення рішення від 28 лютого 2024 року № 238/ж10/31-00-07-05-01-24, яким до Позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 19 562 033,05 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою, за результатами розгляду якої рішенням про результати розгляду скарги від 16 травня 2024 року № 14376/6/99-00-06-03-02-06 податкове-повідомлення рішення Відповідача від 28 лютого 2024 року № 238/ж10/31-00-07-05-01-24 залишене без змін, а скарга - без задоволення.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд, заслухавши представників Позивача, Відповідача та Третьої особи, обговоривши доводи касаційних скарг та відзиву на касаційні скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
4.1.1 Щодо податкового повідомлення - рішення
Згідно з висновком, викладеним в акті фактичної перевірки, Позивачем у своїй діяльності допущено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України Про РРО.
Закон Про РРО визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України Про РРО суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону Про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
- 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, а також в обов'язковому порядку надавати особі, яка отримує товар (послугу) розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.
Недотримання таких вимог тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 17 Закону Про РРО
При цьому, відповідальність суб'єкта господарювання за порушення вимог Закону Про РРО наступає у разі, якщо фактичною перевіркою встановлено, що розрахункові операції на повну суму не проведено через РРО, або розрахунковий документ (фіскальний чек) створено лише на частину проданих товарів (не повну суму проведеної операції) та/або його не надано покупцю товару.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постановах від 4 вересня 2025 року у справі № 320/15624/24, 17 грудня 2025 року у справі № 160/12728/24, від 11 лютого 2026 року у справі №300/7407/24.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що порушення Позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону Про РРО відповідно до Акту полягає в тому, що Позивачем товар пропонується для продажу за ціною зазначеною в ціннику. Однак в ході фіскалізації продажу Позивачем розрахункову операцію через ПРРО проведено не на повну суму вартості товарів, а саме вартість товару зменшено на суму вартості послуги доступу до комплектів електронних примірників аудіокниг, озвучених українською мовою. При цьому загальна сума покупки у фіскальному чеку відповідає ціні товару, зазначеній у ціннику.
Покупці послуги «Комплектів електронних примірників аудіокниг, озвучених українською мовою» не замовляли, вони були включені до фіскального чеку без попереднього погодження з покупцем, що підтверджується наявною інформацією покупцями товарів у соціальних мережах, мережі "Інтернет".
Так, згідно з Актом в ході перевірки встановлені факти проведення таких операцій:
- фіскальний чек ПРРО 4000143543 від 6 листопада 2023 року № vDFnn7akLR8 на загальну суму 7999,90 грн, згідно з чеком товар (телевізор GAZER TV32-UN1) продано за ціною 6600,00 грн. (не на повну його вартість), а саме: ціна реалізації зменшена на 1399,90 грн за рахунок продажу вдаваних послуг «Комплект сл. прим. аудіокни, озвучених укр. мовою»;
- фіскальний чек ПРРО 4000143542 від 20 листопада 2023 року № IrEUgA9cС54 на загальну суму 4299,00 грн, згідно з чеком товар (фен PHILIPS BHD720/10 серії 7000) продано за ціною 3699,10 грн (не на повну його вартість), а саме: ціна реалізації зменшена на 599,90 грн за рахунок продажу вдаваних послуг «Комплект ел. прим. аудіокниг, озвучених укр. мовою»;
- фіскальний чек ПРРО 4000739721 від 25 листопада 2023 року № cjleSWIT0PQ на загальну суму 12888,00 грн, згідно з чеком товар (пилосос-робот ROWENTA RR8577WIІ) продано за ціною 10438,10 грн (не на повну його вартість), а саме: ціна реалізації зменшена на 2449,90 грн за рахунок продажу вдаваних послуг «Комплект ел. прим. аудіокниг, озвучених укр. мовою».
Також відповідно до Акту, згідно з наявною податковою інформацією за період з 1 жовтня 2023 року по 26 січня 2024 року відповідно до електронних копій фіскальних чеків ПРРО ф/н 400143541, 400143542, 400143543, 4000739721 встановлені аналогічні факти продажу товарів не на повну суму їх вартості.
Судами попередніх інстанцій надано оцінку наведеним твердженням контролюючого органу та зроблено висновок про їх безпідставність та недоведеність, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивач здійснює торгівлю непродовольчими товарами, розміщеними у торговому залі об'єктів торгівлі (магазинів), зокрема і в тому де проведена фактична перевірка ("Фокстрот", м. Луцьк, вул. Сухомлинського, 1), що є публічною пропозицією для покупців товарів укласти з ТОВ «ФТД- РИТЕЙЛ" договір купівлі-продажу товару. Згода покупця на придбання у продавця товарів за договірною вартістю, встановленою сторонами в момент укладання угоди, є акцептом та підтверджується передачею коштів в якості оплати придбаного товару. Заявлена на ціннику ціна товару є публічною пропозицією продавця укласти з ним договір, за однією із умов договору та не є остаточною ціною товару, оскільки може до моменту фактичного укладення договору змінитися залежно від різних факторів, зокрема наявності спеціальних (акційних) умов на придбання окремих товарів та послуг.
При цьому товари, що реалізуються Позивачем, не підпадають під державне регулювання цін, тож ціни на такі товари є вільними, встановлюються суб'єктом господарювання самостійно. Наведені обставини діяльності Позивача відповідають положенням статей 627, 632, 633, 638, 642, 699 Цивільного кодексу України та статей 1, 3, 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення". Вказані обставини контролюючим органом не заперечувалися.
Позивач, реалізуючи товари за місцезнаходженням об'єктів торгівлі, надає покупцям можливість придбати у нього товари за різними акційними умовами, зокрема проводить різноманітні маркетингові акції за умовами яких покупцям надається можливість придбати товар за зниженою (акційною) ціною. Умови придбання товарів за зниженими (акційними) цінами доводяться до відома покупців шляхом розміщення в торговому залі магазинів затверджених наказом керівника Позивача офіційних правил участі в акції. Крім того, інформація про можливість придбання товарів за умовами тих чи інших акційних пропозицій доводиться до відмова покупців на цінниках, інформаційних покажчиках та безпосередньо продавцями. Жодна з акційних пропозицій, запропонованих Позивачем, не є обов'язковою для прийняття покупцями. Покупець самостійно приймає рішення щодо придбання товару.
Наказом Товариства від 12 жовтня 2023 року № 121023006 "Про проведення рекламної (маркетингової) акції" (далі - акція) з метою збільшення обсягів продажу та зменшення товарних запасів в магазинах ТМ "Фокстрот" ТОВ "ФТД-РИТЕЙЛ" по всій території України, крім АР Крим та тимчасово окупованих територій України та зони проведення бойових дій, та на виконання маркетингової політики підприємства, затверджено: офіційні правила акції "Комплект аудіокниг"; перелік комплектів електронних примірників аудіокниг озвучених українською мовою та ціну таких комплектів, що приймають участь в акції "Комплект аудіокниг"; перелік та ціну товару, що приймає участь в акції "Комплект аудіокниг". Також цим наказом призначено провести в магазинах ТОВ "ФТД-РИТЕЙЛ" ТМ "ФОКСТРОТ" у період з 1 листопада 2023 року по 28 листопада 2023 року включно, акцію "Комплект аудіокниг" відповідно до правил та розмістити інформацію про умови проведення акції в магазинах ТМ "Фокстрот" й здійснити маркування цінників акційних товарів у відповідності з правилами акції.
Згідно з умовами акції Товариство надавало покупцям можливість придбати товари за акційною ціною при одночасному придбанні комплекту електронних примірників аудіокниг озвучених українською мовою. У разі виявлення покупцем бажання придбати товари за умовами акції, ціна на акційний товар становила роздрібну вартість цього товару за вирахуванням вартості обраного учасником акції комплекту електронних примірників аудіокниг, а тому кінцева вартість придбаних товарів була нижчою від ціни, заявленої на ціннику на момент проведення перевірки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідачем наведені обставини спростовано не було, як і не було надано належних та допустимих доказів щодо відсутності інформування покупців про акцію та/або щодо ненадання згоди покупцями на купівлю товару з урахуванням Акції.
Твердження Відповідача про ненадання споживачами згоди на придбання у Позивача одного із товарів - комплектів електронних примірників аудіокниг, озвучених українською мовою, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, оскільки такі не ґрунтуються на жодних доказах, зокрема, на відомостях звернень чи скарг покупців про невідповідність умов укладених між ними та Позивачем публічних договорів купівлі-продажу в частині узгодженої вартості чи кількості отриманих та сплачених ними товарів. Посилання контролюючого органу на наявність інформації в мережі "Інтернет", про те, що покупці не замовляли відповідних електронних примірників аудіокниг при покупці товарів, проте такі комплекти включалися до фіскального чеку, суди попередніх інстанцій оцінили з дотриманням вимог процесуального законодавства та не прийняли їх до уваги, оскільки жодних доказів наведеному надано не було, а інформація з мережі "Інтернет" не є належним та допустимим доказом в розумінні норм процесуального Закону.
Судами попередніх інстанцій визначено, що за умовами акції були проведені операції з придбання товару за фіскальними чеками ПРРО 4000143543 від 6 листопада 2023 року №vDFnn7akLR8, № 4000143542 від 20 листопада 2023 року № IrEUgA9cС54, № 4000739721 від 25 листопада 2023 року № cjleSWIT0PQ, які досліджувалися податковим органом під час фактичної перевірки.
При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розрахункові операції за вказаними фіскальними чеками проведені Позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та містять дані про усі придбані покупцями товари на суму їх вартості з урахуванням Акції.
Водночас судами попередніх інстанцій констатовано, що Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності висновків, зафіксованих в акті перевірки та покладених в основу прийнятого спірного податкового повідомлення - рішення. Відповідачем не надано доказів на підтвердження наведених в акті обставин та висновків, зокрема, що Товариством через ПРРО проведено операцію на не повну суму вартості проданих товарів, чи що фіскальний чек сформовано не на всю суму коштів, які було отримано від покупця за придбаний товар. Матеріали справи не містять жодних доказів, зокрема цінників, пояснень покупців, зафіксованої належним чином податкової інформації, про яку йдеться в акті та на яку посилається контролюючий орган.
Також, оскільки фіскальні чеки, щодо яких встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону Про РРО видано за листопад 2023 року, а перевірку проведено в січні 2024 року, Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження встановлення Відповідачем під час перевірки даних щодо вартості товару відображеного в зазначених чеках, а саме тієї, яка зазначалась в цінних, станом на момент їх продажу.
Крім того, хоча Позивачем разом із запереченнями на акт перевірки і було подано пакет документів щодо проведення Акції в листопаді 2023 року, водночас, як вбачається з листа №547/12/03-20 від 21 лютого 2024 року «Про розгляд заперечень», Відповідачем подані Позивачем документи не досліджувались та ГУ ДПС при прийнятті оскаржуваних рішень не було прийнято до уваги особливості здійснення Товариством роздрібної торгівлі товарами саме з урахуванням акційних пропозицій.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність з боку Позивача порушень вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону Про РРО, як наслідок, відсутність підстав для застосування до Позивача штрафних санкцій відповідно до статті 17 Закону Про РРО.
Окремо суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з актом перевірки, порушення, на яких наполягає контролюючий орган, були виявлені виключно за 3 фіскальними чеками ПРРО 4000143543 від 6 листопада 2023 року № vDFnn7akLR8, № 4000143542 від 20 листопада 2023 року № IrEUgA9cС54, № 4000739721 від 25 листопада 2023 року № cjleSWIT0PQ, які досліджувалися під час проведення фактичної перевірки.
Також за змістом встановлених судами першої та апеляційної інстацій обставин відповідно до акту перевірки, контролюючий орган на підставі наявної податкової інформації дійшов висновку про допущення Позивачем аналогічних порушень за період з 6 жовтня 2023 року по 27 листопада 2023 року відповідно до електронних копій фіскальних чеків ПРРО ф/н 400143541, 400143542, 400143543, 4000739721.
Водночас в переліку фіскальних чеків щодо яких встановлено аналогічні порушення за період з 6 жовтня 2023 року по 27 листопада 2023 року, дослідження яких здійснювалось, вказано лише один новий фіскальний чек 400143541.
Також в Акті вказано, що перелік товарів проданих порушенням додано до акту перевірки (додаток 1).
Додатком № 1 до Акту є Реєстр розрахункових операцій проведених в період з 1 жовтня 2023 року по 26 січня 2024 року з реалізації товарів на неповну суму їх вартості шляхом зменшення ціни за рахунок продажу вдаваних послуг. Зазначений реєстр містить дані щодо фіскального номера ПРРО, дати та номера чеку та назву вдаваної послуги. Водночас в ньому відсутні дані щодо товарів, які за висновками Акту були продані з порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону Про РРО. Також Відповідачем не надано суду копії фіскальних чеків наведених в додатку № 1 до Акту.
Отже, з врахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про непідтвержненість обставин, якими контролюючий орган обґрунтовував наявність з боку Позивача порушень вимог Закону Про РРО, що свідчить про протиправність застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій згідно з оскаржуваним податковим повідомлення - рішення .
У розрізі підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій по пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України Відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 1, 2 статті 3 Закону Про РРО, а саме висновку в частині відображення суб'єктом господарювання повної вартості товарів у фіскальних документах при проведені маркетингової акції, а Третя особа покликається на те, що суди попередніх інстанцій повинні були застосувати норми пунктів 1, 2 статті 3 Закону Про РРО у взаємозв'язку з нормою пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про рекламу».
При цьому, як Відповідачем, так і Третьою особою не зазначено в чому саме полягає незрозумілість пунктів 1, 2 статті 3 Закону Про РРО, як в частині відображення суб'єктом господарювання вартості товарів у фіскальних документах при проведені маркетингової акції, так і у взаємозв'язку з пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України «Про рекламу».
Доводи Відповідача та Третьої особи, викладені у касаційних скаргах, зводяться до їх незгоди з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Відповідачем не було доведено факти проведення Позивачем операцій на не повну суму вартості проданих товарів, чи що фіскальний чек сформовано не на всю суму коштів, які було отримано від покупця за придбаний товар. Тобто доводи Відповідача та Третьої особи у цій частині зводяться до нової правової оцінки обставин у справі.
Вищевказане не доводить існування обставин, за яких у Верховного Суду виникає необхідність формування правового висновку щодо тлумачення положень пунктів 1, 2 статті 3 Закону Про РРО в частині відображення суб'єктом господарювання повної вартості товарів у фіскальних документах при проведені маркетингової акції або у взаємозв'язку з пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України «Про рекламу». Доводи Відповідача та Третьої особи фактично не стосуються питання щодо тлумачення норми, а зводяться до незгоди з встановленими судами попередніх інстанцій інстанції обставинами справи.
4.1.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року на користь Позивача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в сумі 19562,00 грн, а постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року - понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Як вбачається з рішення суду першої інстанції, з огляду на рівень складності справи, її значення для репутації Позивача та обсяг наданих послуг, а також виходячи з критерію пропорційності, та враховуючи надані Позивачем докази на обґрунтування заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу та відсутність клопотання Відповідача щодо зменшення суми заявлених витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача суми витрат в розмірі 19562,00 грн.
Суд апеляційної інстанції погодився з вказаними висновками суду першої інстанції та вказав, що розмір судових витрат в сумі 19562,00 грн, понесених ТОВ "ФТД-РИТЕЙЛ" на оплату послуг за надання правничої (правової) допомоги, є співмірним зі складністю справи, складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), ціною позову та значенням справи для ТОВ "ФТД-РИТЕЙЛ".
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розумними, обґрунтованими, справедливими та співмірними є заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, які підлягають компенсації Позивачу у розмірі 7000,00 грн з 9781,00 грн заявлених Позивачем. При цьому суд апеляційної інстанції, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції враховував, що адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі; під час апеляційного розгляду правова позиція Позивача у справі не змінювалася; відзив на апеляційну скаргу узгоджується з доводами позовної заяви та висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні
Відповідач не погоджується з зазначеним розміром витрат на професійну правничу допомогу, вважає їх завищеними та необґрунтованими. Вказує, що дана справа не є достатньо складною в порівняні з визначеним позивачем розміром та по суті стосувалася надання оцінки правомірності дій контролюючого органу. При цьому, обсяг нормативного регулювання спірних правовідносин також не є значним та зводиться до статей ПК України та інших нормативно - правових актів, також Товариство не обґрунтовує необхідність понесення таких витрат, що суперечить висновкам як Великої Палати Верховного Суду так і висновків Верховного Суду, зокрема від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21від 1.грудня 2021 року у справі №910/20852/20.
Однак колегія суддів вважає такі доводи контролюючого органу безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. (частина третя статті 132 КАС України).
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частинами першою, сьомою та дев'ятою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу є витратами, що пов'язані з розглядом справи і такі підлягають розподілу в залежності від результату розгляду справи по суті. Розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат, зокрема і на правничу допомогу. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 520/1849/19, від 29 листопада 2022 року у справі №340/9016/21.
У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20 Верховний Суд зазначав, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем до суду першої інстанції подано документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 19562,00 грн та розрахунок таких витрат ( копії договіру про надання правової допомоги №ФТД-299/16-05/24 від 16 травня 2024 року та додаткової угоди від 16 травня 2024 року, ордер серії АІ № 1620566 від 27 травня 2024 року, платіжну інструкцію № 143423 від 23 травня 2024 року про сплату 19562 грн за надання правничої допомоги згідно рахунку №ФТД-299/16-05/24 від 16 травня 2024, детальний опис робіт наданих адвокатом по договору № 10/09 від 10 вересня 2021 року, складений 7 лютого 2024 року), які судом першої інстанції були враховані при прийнятті рішення. При цьому з матеріалів справи не вбачається, що Відповідач заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу, та обґрунтовував їх неспівмірність.
З огляду на наведене висновок про наявність підстав для стягнення на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19562,00 грн в суді першої інстанції є правильним.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, яка надана в суді апеляційної інстанції, у розмірі 7000,00 грн, то, як встановлено судом апеляційної інстанції, та вбачається з матеріалів справи, Позивачем на підтвердження вказаного розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, було надано копію додаткової угоди від 4 квітня 2025 року № 2 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № ФТД-299/16-05/24 від 16 травня 2024 року, укладену з Адвокатським об'єднанням «СОЛ», платіжну інструкцію №149211 від 4 квітня 2025 року на суму 9 781,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг) за Договором про надання правничої (правової) допомоги №ФТД-299/16-05/24 від 16 травня 2024 року та додаткову угоду №2 від 8 квітня 2025 року.
Пунктом 1.4 вказаної Додаткової угоди закріплено, що у відповідності до пункту 4.3. Договору, сторони дійшли згоди, що розмір винагороди (гонорару) за надання об'єднанням правничої (правової) допомоги, передбаченої пунктом .2. цієї Додаткової угоди, становить 9781,00 грн.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши, що адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі; під час апеляційного розгляду правова позиція Позивача у справі не змінювалася; відзив на апеляційну скаргу узгоджується з доводами позовної заяви та висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні, дійшов висновку, що розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними є заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, які підлягають компенсації Позивачу у розмірі 7 000,00 грн.
Доводи касаційної скарги лише містять посилання на неспівмірність розміру витрат, натомість, не містять обґрунтованих доводів щодо неправильності вирішення цього питання судами, контролюючий орган, з урахуванням наявності в матеріалах справи детального опису наданих послуг, не вказує які витрати та на яку суму, на думку Відповідача, є неспіввісними та були необґрунтовано та безпідставно враховані судами при стягненні витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.
Таким чином, враховуючи те, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суди виходили, зокрема з критеріїв їх співмірності із обсягом складених адвокатом в рамках цієї адміністративної справи документів, часу, витраченого адвокатом на надання таких послуг, а також на представництво інтересів у судових засіданнях, складність справи, ціни позову та значення справи для сторони, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь Позивача прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому підстави для їх скасування відсутні.
За наведених обставин Суд не виявив наявності визначених КАС України підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак й для задоволення касаційних скарг Відповідача та Третьої особи.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У суду касаційної інстанції немає підстав вважати, що ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційних скарг - без задоволення.
Керуючись статтями 3, 195, 344, 349, 350, 355 359 КАС України, Суд
У задоволенні касаційних скарг Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління ДПС у Волинській області відмовити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх
Повний текст постанови виготовлений 12 березня 2026 року.