Ухвала від 05.02.2026 по справі 2-486/11

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-зз/759/15/26

ун. № 2-486/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Журибеда О.М.

за участю секретаря судового засідання - Шило М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

23.12.2025 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі заповіту, складеного його матір'ю ОСОБА_2 27.06.1991року за № Зс-199, звернулась з заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Давиденко Ю.А. про прийняття спадщини. Спадкова справа № 59197481 заведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 , яка з повномасштабним вторгненням російської федерації виїхала за межі України та тимчасово передала ведення справ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Котюк Ірині Володимирівні. З метою оформлення свідоцтва на спадщину, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Котюк І.В., однак отримав відмову у зв'язку з наявністю двох зареєстрованих в реєстрі речових прав на рухоме майно обтяжень, а саме: арешт нерухомого майна на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 15.02.2011 року № 2-486/11, номер запису про обтяження 45075108; арешт нерухомого майна на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 08.05.2009 року № Кр-05, номер запису про обтяження 45075892. У зв'язку з чим просить: скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвал Святошинського районного суду м. Києва від 08.05.2009 року № Кр-05, номер запису про обтяження 45075892 та від 15.02.2011 року № 2-486/11, номер запису про обтяження 45075108.

В судове засіданні заявник та її предстаник в судове засідання не з'явились, від прдестаника налдійшла заява слухати справу за відсутності сторони заявника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступних висновків.

Ухвала про арешт нерухомого майна в межах цивільної справи № 2-486/11 Святошинського районного суду м.Києва накладалась з метою забезпечення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним правочину.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 12.12.2011 року у справі № 2 486/11, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 16.05.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.12.2012 року, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним правочину задоволено.

Ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 08.05.2009 року № Кр-05 накладалась з метою забезпечення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 до подачі позову у цивільній справі № 2-1972.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 12.06.2009 року у справі № № 2-1972, з урахуванням ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 21.09.2009 року у справі № № 2-1972, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання за ОСОБА_1 права власності на частину домоволодіння (житлового будинку з надвірними будівлями) задоволено. Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на підставі вказаних судових рішень Реєстраційним посвідченням № 018778 21.01.2010 року зареєструвало право власності за ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, ОСОБА_2 , яка виступала відповадачем у вищевказаних справах, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після своєї смерті ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого заповіла ОСОБА_1 належну їй на праві власності частину житлового будинку.

ОСОБА_1 на підставі заповіту, складеного його матір'ю ОСОБА_2 , звернувся з заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Давиденко Ю.А. про прийняття спадщини.

Однак останьному відмовлено, у зв'язку з наявністю двох зареєстрованих в реєстрі речових прав на рухоме майно обтяжень, а саме: арешт нерухомого майна на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 15.02.2011 року № 2-486/11, номер запису про обтяження 45075108; арешт нерухомого майна на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 08.05.2009 року № Кр-05, номер запису про обтяження 45075892.

Частиною ч. 1 ст. 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч.ч. 7-10 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Згідно п. 10 постанови Пленум Верховного Суду України № 9 від 22.10.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Аналіз зазначених правових норм і роз'яснення Пленуму Верховного Суду дає можливість зробити висновок про те, що підставою для скасування заходів забезпечення позову можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо.

Втручання у право власності може бути виправданим згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод й буде відповідати усталеній прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантується право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Вжиті заходи забезпечення позову роблять неможливим оформлення спадщини для заявника, оскільки перешкоджають видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала (ч. 4 ст. 158 ЦПК України).

На підставі наведеного, та керуючись ст.ст. 158, 260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвал Святошинського районного суду м. Києва від 08.05.2009 року № Кр-05, номер запису про обтяження 45075892 та від 15.02.2011 року № 2-486/11, номер запису про обтяження 45075108.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Журибеда