Справа № 758/17720/25
Категорія 35
10 березня 2026 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі за текстом - позивач) до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач 1), ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач 2)(надалі за текстом разом поіменовані - співвідповідачі), про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням співвідповідачами обов'язків щодо оплати наданих комунальних послуг, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з співвідповідачів заборгованість за комунальні послуги з приводу нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 (надалі за текстом - квартира) у сумі 62678,34 грн.
Ухвалою від 14.11.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
03.03.2026 до суду від відповідача 1 надійшов відзив, клопотання про поновлення строку та про витребування доказів.
У судовому засіданні 10.03.2026 взяли участь співвідповідачі, інші учасники судової справи у судовому засіданні участь не взяли.
Головуючий відкрив судове засідання та оголосив, яка справа розглядатиметься.
Секретар судового засідання доповів суду хто з учасників судового процесу з'явився в судове засідання, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з'явився, про дату, час і місце судового засідання у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Головуючий перейшов до встановлення особи тих, хто бере участь у судовому засіданні.
Відповідач 1 не надав документів для встановлення особи, у зв'язку з чим, судом було застосовано захід процесуального примусу у вигляді попередження.
Після повторної відмови у наданні документів на вимогу суду та порушення порядку в судовому засіданні до відповідача 1 було застосовано захід процесуального примусу у вигляді видалення із залу судового засідання.
Відповідачем 1 одночасно було заявлено усну заяву про відвід судді.
Розглянувши вказану заяву, Суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно ч. 2 до ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (ч. 3 ст. 40 ЦПК України).
У відповідності до ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
За змістом ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Водночас, підстави для відводу судді передбачені ст. 36 ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Водночас, позивач, заявляючи свою заяву про відвід, фактично посилається на незгоду з процесуальними діями головуючого судді.
Положеннями ст. 145 ЦПК України визначено, що до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання. У разі повторного вчинення дій, зазначених у частині першій цієї статті, перекладачем суд оголошує перерву і надає час для його заміни.
За змістом ст. 217 ЦПК України у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. Секретар судового засідання доповідає суду хто з учасників судового процесу з'явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з'явився, про дату, час і місце судового засідання у порядку, передбаченому цим Кодексом. З оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті. Головуючий встановлює особи тих, хто бере участь у судовому засіданні, а також перевіряє повноваження представників.
Поруч з цим, суд зазначає, що поведінка відповідача 1 унеможливила виконання судом обов'язків передбачених ст. 217 ЦПК України та як наслідок перейти до оголошення складу суду (ст.220 ЦПК України) і роз'яснення права відводу, роз'яснення прав та обов'язків (ст.221 ЦПК України) та розгляду заяв та клопотань (ст.222 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом (ст. ст. 126, 129 Конституції України).
Згідно із зазначеними положеннями Конституції України, рішення судді і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язані з підготовкою, розглядом справ в судових інстанціях, перевіркою справ в апеляційному і касаційному порядку, звернення рішення до виконання, тощо) можуть оскаржуватися в чинному в даний час порядку.
Як зазначив Конституційний суд України в своєму Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001, судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
У п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» зазначено наступне. Так, відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони нескасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
У відповідності до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Головуючим суддею не допускались порушення чи зловживання, які б могли свідчити про його упередженість, очевидність майбутнього судового рішення у справі № 758/17720/25, а заявником не обґрунтовані будь-які інші підстави для відводу судді, передбачені ст. 36 ЦПК України.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про відвід, оскільки в заяві відсутні докази існування обставин, передбачених статтею 36 ЦПК України в якості підстав для відводу судді.
Керуючись ст. ст. 36, 40, 252, 253, 259 - 261 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - визнати необґрунтованою;
Передати заяву для вирішення відводу у відповідності до вимог ч. 3 ст. 40 та ч. 1 ст. 33 ЦПК України;
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Гребенюк