печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11931/26-к
03 березня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваної ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної у кримінальному провадженні № 42025110000000172 від 27.05.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України полковник поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної у кримінальному провадженні № 42025110000000172 від 27.05.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовує тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025110000000172 від 27.05.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.
Досудовим розслідуванням установлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25.05.2025, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, у невстановленої на цей час досудовим розслідуванням особи на прізвисько « ОСОБА_10 », виник злочинний умисел, направлений на створення організованої групи, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому організованою групою.
Діючи умисно та переслідуючи корисливу мету власного збагачення за рахунок неправомірних дій у сфері банківської діяльності, невстановлена на цей час досудовим розслідуванням особа на прізвисько « ОСОБА_10 », усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що досягти мети незаконного збагачення шляхом вчинення вказаних дій вона самостійно не зможе, останній розробив план злочинної діяльності, який у встановленому на цей час обсязі передбачав:
1) створення відкритого для загального доступу Telegram-каналу та ботів, як інструменту месенджера Telegram, який за назвою та візуальним оформленням був би схожим на чат-боти банківських установ, для подальшого їх використання під час обману потерпілих під виглядом надання консультацій з вирішення питань, які виникають у користувачів банківськими послугами;
2) підшукання осіб, які у організованій групі виконували б роль так званих «дроповодів», до обов'язків яких в організованій групі входило пошук осіб, які за грошову винагороду оформлювали рахунки у банківських установах, прив'язували застосунки мобільного банкінгу та платіжні картки до номерів мобільних телефонів, наданих «Дроповодами», та передавали останнім доступ до вказаних рахунків для їх подальшого використання у шахрайській схемі, а саме для перерахування на них грошей потерпілих, з метою унеможливлення встановлення дійсних отримувачів викрадених коштів;
3) підшукання осіб, які у організованій групі виконували б роль так званого «холодників», до обов'язків яких у цій групі входило спілкування із потенційними жертвами, отримання від них первинної інформації та введено в оману щодо начебто спілкування із працівниками банківських установ;
4) підшукання осіб, які у організованій групі виконували б роль так званих «клоузерів», до обов'язків яких входило остаточне формування у потенційної жертви переконання щодо спілкування з співробітниками банківської установи, а також переконання потенційної жертви у необхідності вирішення виниклої проблеми саме у спосіб, запропонований «клоузером», переконанні у безпечності запропонованої процедури та спонуканні потенційної жертви до вчинення певних дій, заздалегідь визначених організатором організованої групи;
5) доведення до вказаних осіб плану злочинної діяльності та отримання їх згоди на участь у її реалізації у якості пособників, виконавців злочинів;
6) організацію управління та фінансування організованої групи та розподілу коштів від злочинної діяльності між її учасниками;
7) приховування діяльності організованої групи шляхом забезпечення її учасників закритими від загального доступу каналами зв'язку, приховування дійсних анкетних даних учасників організованої групи та використання з цією метою прізвиськ.
Створивши та організувавши роботу Телеграм-боту «ІНФОРМАЦІЯ_2», який імітував офіційний бот банкінгу «monobank» АТ «Універсал Банк», невстановлена на цей час досудовим розслідуванням особа на прізвисько « ОСОБА_10 », приступив до наступного етапу реалізації свого злочинного умислу зі створення організованої групи, який полягав у залучення як найбільшої кількості осіб для участі у її діяльності та вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів.
Так, невстановлена на цей час досудовим розслідуванням особа на прізвисько « ОСОБА_10 », діючи на виконання розробленого злочинного плану, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25.05.2025, перебуваючи в невстановленому місці, залучила до участі в організованій групі ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , а також невизначене на цей час коло інших, невстановлених осіб, та розподілила між ними ролі, визначивши кожній особі її обов'язки у злочинній групі.
ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відповідно до визначеної їм організатором ролі виконували роль «дроповодів». До їх обов'язків придбання стартових пакетів мобільних операторів зв'язку, які використовувались у подальшому як фінансові номери банківських рахунків, доступ до яких вони отримували за сплату грошової винагороди їх власникам. З метою отримання у своє розпорядження банківських рахунків, ОСОБА_11 самостійно, або через залучених нею до цієї діяльності осіб, розміщувала у соціальних мережах оголошення щодо придбання банківських платіжних карт, спілкувалася з особами, які виявили бажання за грошову винагороду оформити банківські рахунки та надати реквізити вказаних рахунків, попередньо прив'язавши банківські рахунки та мобільні застосунки до номерів мобільних телефонів, наданих їм ОСОБА_11 .
Внаслідок вчинення вказаних незаконних дій, ОСОБА_5 , яка виконувала відведену їй роль «дроповода», діючи умисно, із корисливих мотивів, спільно з організатором організованої групи - невстановленою досудовим слідством особою на прізвисько « ОСОБА_10 », а також ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які виконували відведені їм ролі «дроповодів», іншими, невстановленими досудовим слідством особами, що входили до складу організованої групи, шляхом обману заволоділа належними ОСОБА_12 коштами у великих розмірах, на загальну суму 422 956 грн., що більше ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_5 та інші учасники організованої групи викраденими коштами розпорядилися на власний розсуд.
26.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання спробам останньої вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України , а саме:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
3) незаконно впливати на свідків, потерпілу та інших осіб причетних до вчинення злочину, у цьому ж кримінальному провадженні;
4) ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обставини встановлені під час досудового розслідування на думку слідчого виправдовують тримання підозрюваної під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Підозрювана та її захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання. Підозрювана вказала, що не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування. Просили застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту чи відмовити у задоволенні клопотання. Також просила врахувати, що чоловік підозрюваною служить в лавах ЗСУ та підозрювана доглядає його матір.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить наступних висновків.
26.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У даному випадку слід брати до уваги те, що відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя встановив, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджуються долученими до матеріалів клопотання доказами.
Слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, інкримінованого їй стороною обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
В той же час, згідно з ч.4 ст. 194 КПК України у разі, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Разом з тим, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень прокурора у клопотанні про наявність у підозрюваної наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. Разом з цим, доводи, які зазначені в клопотанні про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваної від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, спростовується матеріалами клопотання. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025110000000172 розпочато у травні 2025 році, підозрюваній ОСОБА_5 про кримінальне провадження було відомо, та остання весь цей час не переховувалась від органів досудового розслідування та не відмовлялась від отримання повідомлення про підозру, самостійно прибула на розгляд запобіжного заходу, що в свою чергу спростовує доводи сторони обвинувачення відносно вказаного ризику.
При цьому, ризик іншим чином перешкодити кримінальному провадженню не конкретизований, тому не може вважатись реальним.
Разом з тим, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України наявний, оскільки кримінальне правопорушення є актуальним, тому існує можливість незаконного впливу з боку підозрюваної на свідків, які вже допитані під час досудового розслідування, та тих, які можуть бути встановлені в ході проведення досудового розслідування.
Також слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваної, зокрема, що ОСОБА_5 раніше не судима, позитивно характеризується за місцем роботи, доглядає матір свого чоловіка, який служить в лавах ЗСУ. Наведені обставини у сукупності свідчать на користь останньої, та з урахуванням обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_5 , спростовують доводи прокурора щодо можливості існування неналежної процесуальної поведінки підозрюваної та свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу» (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).
Крім того, дане твердження кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп / 2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається як обов'язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.
У рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, «Мамедова проти Росії» від 01 червня 2006 року, а також правових позицій, викладених у п. 80 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, та у рішенні у справі «Тодоров проти України» від 12 січня 2012 р., визначено принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, згідно з яким «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».
Відповідно до правової позиції, викладеній у листі ВССУ, від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК України.
Долучені до клопотання докази містять певні дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого діяння, однак не містять обґрунтованих доказів стосовно наявності ризиків, вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваної запобіжного заходу виключно у вигляді тримання під вартою.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваної, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри, доведеність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді у вигляді домашнього арешту, заборонивши їй залишати житло за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_1 , у період з 00:00 до 05:00, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування, одночасно поклавши на підозрювану обов'язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 42025110000000172, а саме до 24.04.2026 включно.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваної у кримінальному провадженні № 42025110000000172 від 27.05.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання: АДРЕСА_1 , у період з 00:00 до 05:00, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування, а саме до 24.04.2026.
Зобов'язати підозрювану ОСОБА_5 виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першим викликом;
- не відлучатися за межі міста Кропивницький Кіровоградської області, без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- докласти зусиль до пошуку роботи;
- уникати спілкування із іншими підозрюваними, свідками, потерпілою та невстановленою на цей час досудовим розслідуванням особи на прізвисько « ОСОБА_10 » у кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити до 24.04.2026.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1