11 березня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1622/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року в адміністративній справі №280/1622/25 (головуючий суддя першої інстанції - Чернова Ж.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 05.03.2025 року звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправним рішення відповідача, оформлене листом від 06.01.2025 року №238-22542/С-02/8-0800/25 щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії, періоду роботи з 04.01.2011 року по 17.11.2021 року у КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради;
- зобов'язати відповідача зарахувати період роботи з 04.01.2011 року по 17.11.2021 року у КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із дня звернення за пенсією.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду, які наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду, позовну заяву повернуто в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 01.12.2021 року по 26.08.2024 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періодів роботи з 04.01.2011 року по 17.11.2021 року у КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати періоди роботи з 04.01.2011 року по 17.11.2021 року у КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим провести їй перерахунок та виплату пенсії з 27.08.2024 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком з 01.12.2021 року. Вказує, що при визначенні права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статі 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» порядок зарахування періодів роботи в подвійному розмірі застосовується як до 01.01.2004 року, так і після цієї дати. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії періоди роботи після 01.01.2004 року зараховуються на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі. З 01.01.2004 року в подвійному розмірі зараховується лише стаж роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Отже, для зарахування стажу роботи позивачу в подвійному розмірі з 04.01.2011 року по 17.11.2021 року з 27.08.2024 року у КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» підстав не має, а тому періоди роботи позивача після 01.01.2004 року зараховані на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі.
Позивач відзив на скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період 20.01.2026 року по 12.02.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 01.12.2021 року.
При призначенні пенсії відповідачем не зараховано позивачу до стажу роботи період роботи з 04.01.2011 року по 17.11.2021 року у КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради у подвійному розмірі у відповідності до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про зарахування до стажу період роботи з 04.01.2011 року по 17.11.2021 року у КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради у подвійному розмірі.
ГУ ПФУ в Запорізькій області листом від 06.01.2025 року повідомлено позивача, що з 01.12.2021 року вона отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно із Законом України №1058. Відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Отже, згідно довідки про підтвердження пільгового стажу №06-08-С/233 від 19.11.2021 року, період роботи з 04.01.2011 року по 19.11.2021 року зараховано до стажу роботи у подвійному розмірі. Повідомлено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше за період з 01.01.2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Позивач, не погодившись з діями відповідача, оскаржив такі дії до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058 (у редакції Закону України №3108-IV від 17.11.2005 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон №1788-XII) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Спірним питанням у даній справі є встановлення належності займаних позивачем посад до посад, на які згідно ст.60 Закону №1788-XII поширено пільговий порядок обчислення стажу.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 23.07.1986 року, довідки КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувальний центр» ЗОР від 19.11.2021 року № 06-08-С/233, позивач з 04.01.2011 року по 17.11.2021 року працювала на посаді молодша медична сестра з догляду за хворими відділення анестезіології та інтенсивної терапії виконувала обслуговування хворих на туберкульоз, що передбачено Списком №2 розділ XXIV, код КП 5132. Підстава для видачі: Постанова КМУ від 11.03.1994 року №162, від 16.01.2003 року №36, внесення змін до Постанови КМУ від 13.12.2004 року №1644, Постанова КМУ від 24.06.2016 року № 461. Додаткові відомості ЄКТС, штатний розпис, трудова книжка, особова картка ф. П-2, відомості на заробітну плату; атестація робочих місць (накази закладу від 17.04.2007 року № 080, від 17.04.2012 року № 74 та від 18.04.2017 року №92).
У вказаній довідці також зазначено, що позивач у відпустці без збереження заробітної плати та по догляду за дитиною до 3-х років та до 6-ти років не перебувала.
Відповідач не заперечує трудову діяльність позивача у вказані періоди на відповідних посадах, разом з цим, посилається на те, що період роботи позивача з 04.01.2011 року по 17.11.2021 року зараховано в одинарному розмірі. Заперечення стосується лише щодо зарахування відповідного стажу в подвійному розмірі.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» протитуберкульозні заклади - це спеціалізовані заклади охорони здоров'я, що здійснюють діагностику туберкульозу та надають лікувально-профілактичну (стаціонарну та амбулаторну) допомогу хворим на туберкульоз (протитуберкульозні диспансери, лікарні, відділення, кабінети, науково-дослідні інститути, денні стаціонари тощо).
Згідно пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що протитуберкульозні заклади є інфекційними закладами охорони здоров'я, оскільки здійснюють лікування інфекційного захворювання.
Разом з тим, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17, від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22. У вказаних рішеннях Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення суду в цій частині не переглядається.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року в адміністративній справі №280/1622/25 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року в адміністративній справі №280/1622/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко