Справа № 285/4494/25
провадження у справі №2/0285/270/26
03 березня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі судді Помогаєва А.В.,
при секретарі судового засідання Ковальчук М.В.,
за участі: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 ,
третьої особи ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 ,
У серпні 2025 року позивач звернулась до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що відповідач вчинив відносно неї кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України. Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11 серпня 2021 року, який залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року, по справі № 285/518/16-к, встановлено, що 30 травня 2015 року ОСОБА_3 умисно завдав ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, які виразилися в синцях на зовнішній поверхні правого передпліччя в середній та верхній частині, на зовнішній поверхні правого плеча в нижній частині, в лівій лопатковій ділянці, в надлопатковій ділянці посередині, в надлопатковій ділянці зліва, в правій лопатковій ділянці, в міжлопатковій ділянці з переходом на підлопаткову ділянку, в поперековій ділянці зліва, в ділянці лівого надпліччя, а також садна в ділянці лівої брови.
Ці ушкодження були спричинені умисними діями відповідача, який наніс близько 11 ударів металевою палицею під час конфлікту. Крім того, відповідач завдав легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
Позивач посилається на те, що вищезазначеними діями відповідача їй було завдано моральних та фізичних страждань; вона зазнала приниження честі та гідності, порушення нормальних життєвих зв'язків; через погіршення стану здоров'я втратила роботу; відчувала страх за власну безпеку та безпеку її сім'ї через агресивну поведінку відповідача.
29.09.2025 ОСОБА_1 подала заяву про доповнення позовних вимог, у якій просила додатково стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди в сумі 25578,38 грн, що складається з витрат на придбання ліків на суму 25158,18 грн та витрат на проїзд до Житомирського апеляційного суду в сумі 420,20 грн.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву з запереченнями проти задоволення позовних вимог. Посилався на відсутність належних доказів факту заподіяння моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між його діями та заподіяною шкодою. Зазначив про невідповідність заявленого позивачем розміру моральної шкоди принципам розумності.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги просила задовольнити. Пояснила, що 30.05.2015 ОСОБА_3 вчинив напад на її сина ОСОБА_5 , під час якого завдавав ударів металевою палицею. З метою припинення дій відповідача, вона стала захищати сина, а ОСОБА_3 почав наносити удари їй по спині. Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11.08.2021 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Позивач зазнала фізичних страждань від завдання їй ударів, а також моральних страждань як під час конфлікту, так і після нього. У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, її здоров'я погіршилось - у 2016 році їй встановлено 2 групу інвалідності. Під час розслідування та судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_3 неодноразово телефонував сину ОСОБА_1 та висловлював погрози, що також завдавало моральних страждань. Кримінальне провадження у суді першої та апеляційної інстанції тривало надмірно довго з вини ОСОБА_3 , який перешкоджав його розгляду. Для подолання негативних наслідків дій відповідача ОСОБА_1 змушена постійно вживати ліки, витрати на які просить стягнути з ОСОБА_3 .
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. Посилався на те, що у 2015 році він набув право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (назву міста змінено на ОСОБА_6 ), через що між ним та ОСОБА_1 виник конфлікт, оскільки остання намагалась довести своє право власності на зазначену ділянку. 30.05.2015 ОСОБА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_5 з'явились на територію спірної земельної ділянки та вчинили сварку, під час якої почали завдавати йому побої. При цьому вони перебували у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується довідкою лікарні. З метою самозахисту ОСОБА_3 наносив удари нападникам. Він не згодний з вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду від 11.08.2021, яким його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_5 . Крім того ОСОБА_3 , вважає, що позивачем не надано доказів моральних страждань, заявлений розмір відшкодування є необґрунтованим.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував. Посилався на відсутність законних підстав для їх задоволення. Надані позивачем чеки про придбання ліків не придатні для дослідження. Необхідність вживання таких ліків не підтверджена призначеннями лікарів. Встановлена позивачу інвалідність не пов'язана з завданими їй легкими тілесними ушкодженнями. Крім того, просив застосувати позовну давність.
Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав. Підтвердив обставини, на які посилалась позивач.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази, суд дійшов наступного висновку.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Частиною 2 ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду від 11.08.2021 по справі № 285/518/16-к ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та встановлено наступні обставини.
30 травня 2015 року близько 09 години ранку ОСОБА_3 , перебуваючи на території земельної ділянки, що по АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли з приводу належності цієї земельної ділянки, підійшов до ОСОБА_5 з лівого боку та кулаком правої руки умисно наніс удар у потиличну частину голови. Продовжуючи свої неправомірні дії, ОСОБА_3 штовхнув ОСОБА_5 в грудну клітину, від чого останній втратив рівновагу та впав на землю. Після цього, присутній на місці події прийомний син ОСОБА_3 - ОСОБА_7 почав утримувати ОСОБА_5 на землі в положенні лежачи. В цей же час, ОСОБА_3 пішов до автомобіля, з багажного відділення якого витягнув металеву палицю та повернувшись, умисно наніс нею близько 10 ударів по голові, руках, ногах, паховій ділянці ОСОБА_5 , який продовжував лежати на землі. Побачивши як ОСОБА_3 наносить удари по тілу її сина, ОСОБА_1 підбігла до них та захищаючи ОСОБА_5 , лягла на нього зверху, прикривши своїм тілом. ОСОБА_3 , не припиняючи свої злочинні дії, умисно наніс ще близько 3 ударів по ногах ОСОБА_5 та біля 11 ударів по зовнішній поверхні правого передпліччя, правого плеча в нижній частині, лівої лопаткової ділянки, надлопаткової ділянки, міжлопаткової ділянки, поперекової ділянки, лівого надпліччя ОСОБА_1 .
Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 , потерпілій ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців на зовнішній поверхні правого передпліччя в середній та верхній частині, на зовнішній поверхні правого плеча в нижній частині, в лівій лопатковій ділянці, в надлопатковій ділянці посередині, в надлопатковій ділянці з ліва, в правій лопатковій ділянці, в міжлопатковій ділянці з переходом на підлопаткову ділянку, в поперековій ділянці зліва, в ділянці лівого надпліччя, садна в ділянці лівої брови, які належать до легких тілесних ушкоджень.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди» з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивачем сума відшкодування моральної шкоди визначена у розмірі 10 000 000 грн.
В обґрунтування такої вимоги вона посилається на завдання відповідачем фізичних страждань, приниження її честі та гідності, порушення нормальних життєвих зв'язків.
Враховуючи встановлений вироком суду факт заподіяння ОСОБА_1 фізичних страждань (больових відчуттів) внаслідок нанесення відповідачем ударів металевою палицею, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення відшкодування моральної шкоди.
Разом з тим, обставини тривалого лікування позивача, встановлення їй 2-ї групи інвалідності, втрати роботи - суд не може брати до уваги при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено будь-який зв'язок наведених обставин з подією кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем.
Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року N 6 (далі - Правила).
Пунктом 2.3.1. зазначених Правил визначено ознаки легкого тілесного ушкодження: а) короткочасний розлад здоров'я; б) незначна стійка втрата працездатності.
Згідно п. 2.3.2. - 2.3.5 Правил легке тілесне ушкодження може бути таким, що: а) спричинило короткочасний розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності; б) не спричинило зазначених наслідків.
Короткочасним належить вважати розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день).
Під незначною стійкою втратою працездатності належить розуміти втрату загальної працездатності до 10%.
Легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, - це ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів.
Таким чином, нормативно визначені ознаки легких тілесних ушкоджень не передбачають настання тяжких наслідків, на які посилається позивач, зокрема - значної втрати працездатності, що дає підстави для встановлення особі 2-ї групи інвалідності.
Позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про безпосередній зв'язок між подією 30.05.2015 та станом здоров'я ОСОБА_1 на момент огляду МСЕК у 2016 році.
Надана позивачем Виписка-епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №6165 свідчить про госпіталізацію ОСОБА_1 до медичного закладу в період з 01 по 08 травня 2025 року з діагнозом "гіпертинзивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності", але не містить інформації про будь-який зв'язок стану здоров'я пацієнта з подією кримінального правопорушення, вчиненого відносно неї за 10 років до того.
Значна тривалість судового розгляду кримінального провадження, у якому ОСОБА_1 була потерпілою, є обставиною, що могла негативно впливати на її емоційний стан.
Разом з тим, у даній справі не встановлено протиправних дій відповідача, які об'єктивно впливали на таку тривалість. Твердження позивача про навмисне затягування судового розгляду відповідачем є припущеннями, що можуть мати певний ступень ймовірності, але вони не є способом доказування в силу ч. 6 ст. 81 ЦПК України.
Таким чином, єдиною підставою для задоволення позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди у даній справі суд визнає факт протиправного заподіяння відповідачем легких тілесних ушкоджень позивачу.
За відсутності об'єктивних критеріїв оцінки дійсної моральної шкоди, суд вважає за необхідне визначити розмір її відшкодування з урахуванням розумності і справедливості, балансу прав та інтересів позивача і відповідача.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Суд бере до уваги, що шкода позивачу завдана внаслідок протиправних умисних дій відповідача ОСОБА_3 .
Характер тілесних ушкоджень, яких зазнала позивач, пов'язані з цим емоційні переживання та негативні зміни у її житті - також є обставинами, які суд враховує при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23).
З урахуванням встановленої сукупності обставин, суд дійшов висновку, що сума 20000 грн. є справедливою компенсацією порушених прав позивача, що підлягає стягненню на її користь з відповідача ОСОБА_3 .
Відшкодування моральної шкоди в такому розмірі буде співмірним із спричиненою позивачу моральною шкодою та не матиме наслідком збагачення позивача за рахунок відповідача.
Заява сторони відповідача про застосування судом позовної давності не підлягає задоволенню в силу п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України.
У задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди суд відмовляє, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 116 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Позивач посилається на те, що внаслідок протиправних дій відповідача її стан здоров'я погіршився на стільки, що вона до теперішнього часу постійно вживає ліки, витрати на придбання яких у сумі 25158,18 грн просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь.
Суд визнає обґрунтованими заперечення відповідача щодо відсутності належних та допустимих доказів заявленої суми витрат, їх реальності та необхідності, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та наслідками, у вигляді відповідних витрат.
Позивачем суду на підтвердження суми витрат надано сукупність фіскальних чеків, виданих різними суб'єктами в період з 2015 по 2025 рік.
Зібрані чеки не містять інформацію про особу покупця. Спектр зазначених у них товарів є широким. Суду не надано належних доказів призначення лікарями таких товарів (медичних засобів) пацієнту ОСОБА_1 .
Крім того, позивачем не доведено наявність правових підстав для оплати ОСОБА_3 лікування усіх захворювань ОСОБА_1 , які вона могла перенести протягом 10 років.
Заявлені до відшкодування позивачем витрати на поїздки до Житомирського апеляційного суду в сумі 420,20 грн. не є матеріальною шкодою, яка заподіяна кримінальним правопорушенням. Відповідно до ст. 118 КПК України вони відносяться до процесуальних витрат, питання розподілу яких вирішується у порядку кримінального судочинства.
У межах даної цивільної справи справи суд позбавлений можливості перевірити фактичні обставини поїздок потерпілої ОСОБА_1 з метою участі у судових засіданнях іншого суду.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність достатніх фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення відшкодування матеріальної шкоди.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 30,28 грн - пропорційно розміру частини задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 30 (тридцять) гривень 28 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12.03.2026.
Інформація про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Суддя А.В. Помогаєв