10 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12842/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 р. (суддя Царікова О.В.) в адміністративній справі №160/12842/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 490/03-16 від 29.04.2025 № 045750029678; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 08.10.2024 перерахунок та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 42 від 21.03.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням ГУ ПФУ у Харківській області № 045750029678 від 17.10.2024 позивачу призначено виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 08.10.2024 у розмірі 56754,00 грн., яке обчислено як 50% від розміру суддівської винагороди у розмірі 113508,00 грн. Дніпропетровським окружним адміністративним судом складено довідку № 42 від 21.03.2025 про суддівську винагороду про обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці про те, що станом на 07.10.2024 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 163512,00 грн., у тому числі: посадовий оклад 109008,00 грн.; доплата за вислугу (50%) - 54504,00 грн. Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області № 490/03-16 від 29.04.2025 року №045750029678 відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн., тобто на рівні 2020 року. Отже, зміни розміру складових суддівської винагороди суддів, які працюють на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулося. З врахуванням зазначеного, підстави для перерахунку відсутні. Позивач вважає, що має право на перерахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із зміною грошової винагороди працюючого судді.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задоволено повністю.
У поданій апеляційній скарзі відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник/відповідач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання його заяви та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є неналежним відповідачем у даній справі. Щодо суті позовних вимог, скаржник/відповідач вказує, що розмір посадового окладу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який є складовою суддівської винагороди, не змінювався та, відповідно, не відбувалась зміна суддівської винагороди працюючих суддів. Дніпропетровський окружний адміністративний суд не наділений повноваженнями самостійно без правового врегулювання змінювати розмір складових суддівської винагороди працюючого судді або здійснювати перерахунок посадового окладу судді у вищому розмірі, ніж це передбачено законодавством України. Крім того, законодавством визначено прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в окремому розмірі, який не співпадає з прожитковим мінімумом працездатних осіб. Станом на час розгляду даної справи, норма статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України» на 2022, 2023, 2024, 2025 роки не визнана неконституційною, тому підстави для її незастосування територіальними органами Пенсійного фонду України відсутні. Отже, з 1 січня 2022, 2023, 2024, 2025 років розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. чинного законодавства. Перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися у разі збільшення розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, автоматично, станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Скаржник/відповідач вважає, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, наполягаючи на тому, що відповідачами у справі є Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до якого ним була подана заява про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке прийнято спірне рішення за результатом розгляду зазначеної заяви. Позивач також вказує, що територіальні органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями ревізувати складові довідки про розмір суддівської винагороди. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2025, яке набрало законної сили 20.03.2025, у справі №160/26919/24 встановленні обставини того, що позивач має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн., у зв'язку з чим обставини правильності розміру складових суддівської винагороди зазначений в довідці Дніпропетровського окружного адміністративного суду №42 від 21.03.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, звільняються від доказування. Позивач акцентує увагу на тому, що довічне грошове утримання суддів є ключовою гарантією незалежності та неупередженості, оскільки забезпечує матеріальну незалежність від зовнішнього тиску та дозволяє зберегти довіру до судової системи. Ця виплата є складовою правового статусу судді.
Від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 р. провадження у справі зупинялось за клопотанням позивача до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №200/2309/25.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 р. провадження у справі № 160/12842/25 поновлено.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області № 490/03-16 від 29.04.2025 № 045750029678 відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з мотивів незмінності з 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з якого встановлюється базовий розмір посадового окладу судді.
Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для здійснення перерахунку з 08.10.2024 щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 42 від 21.03.2025. Суд зазначив, що оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається відповідно до розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, безпідставною є відмова відповідача-1 щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з покликанням на Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік і Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», за нормами яких прожитковий мінімум для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді є однаковим, і відповідно посадовий оклад судді порівняно з 2021 роком є незмінним.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 отримує з 08.10.2024 щомісячне грошове утримання судді у відставці згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Ця обставина відображена у спірному рішенні №490/03-16 від 29.04.2025 і не заперечується сторонами по справі. Також, визнаною є обставина отримання ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду № 42 від 21.03.2025, яка була видана Дніпропетровським окружним адміністративним судом на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №160/26919/24. Цим рішенням суд зобов'язав Дніпропетровський окружний адміністративний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 07.10.2024 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді місцевого суду визначеного на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 гривень.
Спірним рішенням №490/03-16 від 29.04.2025 №045750029678 відділ перерахунків пенсій № 3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з двох підстав: 1) у зв'язку із тим, що зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді 07.10.2024 не відбулося; 2) заявник не надав відомості про місце проживання (реєстрації) та рнокпп.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що довідка № 42 від 21.03.2025, яка була видана ОСОБА_1 . Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про суддівську винагороду станом на 07.10.2024, є підставою для перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим з наступних підстав.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII (Закон № 1402-VIII).
Питання призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульовано статтею 142 Закону № 1402-VIII.
Частиною 3 цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, що передбачено частиною 4 цієї ж статті.
Аналіз приписів наведеної правової норми дозволяє колегії суддів дійти однозначного висновку про те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці напряму залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Зміна розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відбувається виключно після зміни розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Статтею 135 Закону №1402-УІІІ визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до законів України про Державний бюджет для розрахунку посадового окладу судді досліджувалось і вирішено Великою Палатою Верховного Суду в межах розгляду справи №240/9028/24.
У постанові від 24 липня 2025 р. Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступні висновки:
« 104. Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
105. Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
106. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
108. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
111. … з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
112. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
113. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати всі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень».
Отже, Велика Палата визначила, що встановлення у законах про Державний бюджет України спеціального показника прожиткового мінімуму для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді є визначенням грошового розміру відповідної величини, а не створенням нового виду прожиткового мінімуму, та що суди зобов'язані застосовувати чинний закон до моменту його скасування або визнання неконституційним.
Позивач наполягає на врахуванні правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 лютого 2026 р. у справі №200/2309/25.
Цей висновок полягає у наступному:
"у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;
для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці".
Колегія суддів жодним чином не ставить під сумнів право суддів у відставці на перерахунок їх щомісячного довічного грошового утримання, однак вважає, що такий перерахунок здійснюється виключно у відповідності до приписів частини 4 статті 142 Закону № 1402-VIII, тобто в залежності від розміру суддівської винагороди, яку фактично отримує суддя, який працює на відповідній посаді.
Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до пункту першого частини 2 статті 45 Закону №1402-УІІІ Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Тобто, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду має вищий пріоритет над висновками палати з розгляду соціальних прав або будь-якої іншої колегії/палати Касаційного адміністративного суду. Велика Палата Верховного Суду забезпечує сталість судової практики, і її правові висновки є обов'язковими для врахування всіма іншими судами.
Оскільки станом на 07.10.2024 розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, розраховувався, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн., підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. - відсутні.
Отже, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи скаржника/відповідача щодо відсутності підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі його заяви №7622 від 22.04.2025. У зв'язку із наведеним, спірне рішення №490/03-16 від 29.04.2025 №045750029678 скасуванню не підлягає. Зазначені доводи скаржника/відповідача є достатніми для задоволення апеляційної скарги.
Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права є підставами для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі. У задоволенні адміністративного позову колегія суддів відмовляє з мотивів, наведених вище.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 р. в адміністративній справі №160/12842/25 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 10 березня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш