06 березня 2026 року справа 160/14828/25
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 (суддя Калугіна Н.Є.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про перерахунок пенсії
ОСОБА_1 20.05.2025 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просить: визнати протиправним і скасувати рішення №047050007252 від 23.04.2025 про відмову в проведенні перерахунку пенсії за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 по справі 160/20541/24; зобов'язати повторно розглянути заяву від 13.02.2024 про перерахунок пенсії на підставі довідок про заробітну плату з 1988 по 1992 рік з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 по справі 160/20541/24 у відповідності до статті 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 позов задоволений.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ у Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог. Посилається на те, при обчисленні пенсії для кожного пенсіонера розраховується коефіцієнт страхового стажу (залежно від кількості відпрацьованих місяців) та коефіцієнт заробітної плати, який обчислюється шляхом ділення фактичної заробітної плати застрахованої особи на величину середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за відповідний період в розрізі кожного місяця. Вказує, що пенсію позивачу обчислено відповідно до норм чинного законодавства.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію з 04.11.2019.
ОСОБА_1 30.07.2024 звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність у непроведенні перерахунку пенсії з 04.11.2019 на підставі заяви від 13.02.2024 про перерахунок пенсії та інших доплат та індексацій, передбачених законодавством держави Україна, із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати за період 01.01.1988 по 31.12.1992, який складає 0,88152; зобов'язати повторно розглянути заяву від 13.02.2024 та провести перерахунок пенсії з 04.11.2019, із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати за період 01.01.1988 по 31.12.1992, який складає 0,88152 у відповідності до статті 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №160/20541/24, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2025, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку призначеної з 04.11.2019 пенсії згідно із заявою від 13.02.2024; зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2024 про проведення перерахунку пенсії призначеної з 04.11.2019.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.12.2024, відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 13.02.2024 про проведення перерахунку пенсії.
За результатом розгляду заяви від 13.02.2024 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення №047050007252 від 23.04.2025 про відмову в проведенні перерахунку пенсії згідно рішення суду.
У рішенні зазначено що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №160/20541/24 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 №7845/K-0400-24 від 13.02.2024 щодо застосування індивідуального коефіцієнту заробітної плати за період 01.01.1998 по 21.12.1992, який складає 0.88152, відповідно до вимог статті 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За результатами розгляду заяви встановлено, що пенсія ОСОБА_1 призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 04.11.2019. Чинним механізмом нарахування пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально залежно від набутого стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувались страхові внески. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_1 , розрахований за період з 01.09.1988 по 31.08.1993 (як найбільш вигідний варіант) та за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.09.2019, складає 4967,77грн (3764,40грн -середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014-2016 роки 1,17 х 1,11 x 1,11 x 1,14 x 1,197 x 1,0796 x 1,115 x 0,55731 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації). Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати за період 01.01.1998 по 21.12.1992, який складає 0,88152, у відповідності до вимог статті 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №047050007252 від 23.04.2025 протиправним внаслідок не врахування всіх обставин, що були встановленні рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №160/20541/24 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно частини 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Положеннями частини 1 статті 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За змістом частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз вказаних норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (статті 383 КАС України).
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Зі змісту оскаржуваного у цій справі рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення №047050007252 від 23.04.2025 слідує, що воно прийнято на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №160/20541/24 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2025, яким вже надано оцінку діям ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо повторного розгляду заяву про перерахунок пенсійного забезпечення від 13.02.2024 на підставі довідок про заробітну плату з 1988 по 1992 рік на підставі вимог статті 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Проаналізувавши предмет позову у цій справі, апеляційний суд дійшов висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення - Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №160/20541/24, яким визнано протиправними ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та зобов'язано повторно розглянути заяву про перерахунок пенсійного забезпечення від 13.02.2024 на підставі довідок про заробітну плату з 1988 по 1992 рік на підставі вимог статті 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту визнати протиправним і скасувати рішення №047050007252 від 23.04.2025 про відмову в проведенні перерахунку пенсії за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 по справі 160/20541/24 та зобов'язати повторно розглянути заяву від 13.02.2024 про перерахунок пенсії на підставі довідок про заробітну плату з 1988 по 1992 рік з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 по справі 160/20541/24 у відповідності до статті 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - є одним із способів виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №160/20541/24.
Отже, спір у справі є тотожним спору у справі №160/20541/24, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Відтак, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Таким чином, на переконання колегії суддів, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна за змістом правова позиція з цього питання висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №820/4261/18 та від 31.08.2022 у справі №540/3413/20.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет, з тих самих підстав.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 241 245, 315, 319, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 та прийняти нову постанову.
Закрити провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з 06.03.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді О.В. Головко
судді Т.І. Ясенова