12 березня 2026 р.Справа № 520/32031/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Кухар М.Д.) від 14.01.2026 року по справі № 520/32031/25
за позовом ОСОБА_1
до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
треті особи Політична партія "Блок Кернеса - Успішний Харків!", Національне агентство з питань запобігання корупції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вега-Буд"
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив зобов'язати Салтівський відділ ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 72644801.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 року по справі № 520/32031/25 закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Куликівська, буд. 12, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002, код ЄДРПОУ 34952461) про зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснено позивачу, що розгляд заявленої позовної вимоги, належить до юрисдикції Московського районного суду Харківської області.
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 18) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_1 сплачений судовий збір згідно платіжної інструкції № 3269-5272-3565-9225 від 08.12.2025 року в розмірі 968 (дев'ятьсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що предметом спору в даній адміністративній справі є протиправна бездіяльність відповідача (виконавчої служби), як суб'єкта владних повноважень, що виразилась у відмові щодо вилучення з Єдиного реєстру боржників інформації, чим було порушено права позивача. З урахуванням предмету спору та суб'єктного складу позову, можливо стверджувати, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі з посиланням на статтю 447 ЦПК України.
Відповідач та треті особи відзиви на апеляційну скаргу не надали.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що із змісту позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що позивач просить суд зобов'язати Салтівський відділ ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 72644801.
Також суд вказав, що як вбачається із матеріалів справи, 07.06.2021 року Московським районним судом м. Харкова по справі № 643/9897/21 було винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 212-15 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 (одна тисяча сімсот) грн з конфіскацією суми внеску на підтримку політичної партії, наданої з порушенням закону, в розмірі 500000, 00 (п'ятсот тисяч) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 454 грн на користь держави.
25 вересня 2023 року державним виконавцем Салтівського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Меженським В.В. на підставі зазначеної постанови суду було відкрито виконавче провадження № 72644801.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає розгляду загальним місцевим судом.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Частиною першою статті 8 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади (зокрема без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами першою, другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з положеннями статей 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Отже, зазначеними нормами ЦПК України передбачено можливість оскарження дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у цивільній справі.
Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З матеріалів справи судом встановлено, що 07.06.2021 року Московським районним судом м. Харкова по справі № 643/9897/21 було винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 212-15 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 (одна тисяча сімсот) грн з конфіскацією суми внеску на підтримку політичної партії, наданої з порушенням закону, в розмірі 500000, 00 (п'ятсот тисяч) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 454 грн на користь держави.
Надалі, 25.09.2023 державним виконавцем Салтівського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Меженським В.В. на підставі зазначеної постанови суду було відкрито виконавче провадження № 72644801.
Наведене свідчить про те, що в межах спірних правовідносин виконавче провадження відкрито не у зв'язку з видачею виконавчого документа на виконання рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства, а у зв'язку з ухваленням судом рішення про притягнення до адміністративної відповідальності особи, яке розглядалося в порядку КУпАП.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 757/62025/17-ц зазначила, що справи (про накладення адміністративного стягнення) розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.
Оскільки у справі, що розглядалась, позивач оскаржував дії державного виконавця у зв'язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленим в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що розгляд такої скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. У частині першій цієї статті зазначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Оскільки у цій справі, предметом спору є зобов'язання Салтівського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 72644801, яке було відкрите щодо примусового виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 07.06.2021 у справі № 643/9897/21, яка в свою чергу винесена в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, висновки суду першої інстанції про неможливість її розгляду в порядку адміністративного судочинства є помилковим.
Такий підхід узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 240/8781/23 та від 11 жовтня 2023 року у справі № 460/10292/23.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.
Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
Судом першої інстанції не було враховано наведених вище обставин, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі є помилковим.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Враховуючи викладене вище, ухвала суд першої інстанції підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки у відповідності до ст. 139 КАС України це питання вирішується судом за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 року по справі № 520/32031/25 скасувати.
Справу № 520/32031/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складений 12.03.2026 року