12 березня 2026 р. Справа № 520/26514/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., повний текст складено 15.12.25 по справі № 520/26514/25
за позовом Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут"
до ОСОБА_1
про стягнення суми
Позивач, Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд:
стягнути з ОСОБА_1 на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» суму у розмірі 145 971.39 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після розриву контракту у відповідача виникло зобов'язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання, а у позивача - право звернення до суду для захисту майнових інтересів в судовому порядку, оскільки Інститутом вживались усі заходи для досудового врегулювання спору.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» суму відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у розмірі 145 971.39 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти був 30.07.2023. Проходив навчання та військову службу у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» із 30.07.2023 по 26.09.2025 на посаді курсанта, що підтверджується витягом із наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 30.07.2025 № 9-К. Чинність контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти припинено 26.09.2025, у зв'язку з відрахуванням з числа курсантів ОСОБА_1 через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану) наказом начальника інституту від 26.09.2025 №32-К. Але, з 13.08.2025 ОСОБА_1 знаходиться у розпорядженні ВЧ НОМЕР_1 НГУ, де проходить військову службу, саме з цієї причини він не зміг направити заперечення на позов, та нарахування. Зазначає, що посилаючись на загальну довідку-розрахунок утримання курсанта ОСОБА_1 за період навчання з 30.07.2023 по 26.02.2025 фактичні витрати, пов'язані з утриманням, складають: фінансово-економічна служба - 145 773.39 грн; продовольча служба - 0.00 грн; квартирно-експлуатаційна служба - 0.00 грн; речова служба - 198.00 грн; медична служба - 0.00 грн. разом за службу - 145 971.39 грн. Суд першої інстанції не послався на докази, що підтверджують зазначену суму розрахунку. Кошти, які витрачаються на навчання, є державними (бюджетними)» тому вважаю, що суд, ігноруючи відсутність будь-яких доказів на підтвердження фактів отримання ОСОБА_1 цих забезпечень - задовільнив позовні вимоги тільки з- за своєї впевненості що курсанти, які навчаються в військовом інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» перебувають на повному державному забезпечені та посилаючись на довідки, які є розрахунками але, в жодному разі не доказами які-б доводили отримання ОСОБА_1 цих забезпечень.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 проходив навчання та військову службу у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» із 30.07.2023 по 26.09.2025 на посаді курсанта, що підтверджується витягом із наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по особовому складу) від 30.07.2025 № 9-К, витягом із наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по стройовій частині) від 30.07.2023 № 212, витягом із наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по особовому складу) від 26.09.2025 № 32-К, витягом із наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по стройовій частині) від 28.09.2025 № 295.
Контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти був укладений із ОСОБА_1 30.07.2023.
Відповідно до пункту 1 контракту відповідач, ознайомившись із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання), добровільно прийняв на себе зобов'язання:
- мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями, необхідними для майбутньої військової служби на посаді офіцера;
- сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов'язки, добре володіти довіреною військовою технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом;
- продовжувати подальше проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу або офіцерського складу протягом не менше п'яти років після закінчення навчання;
- відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.02.2025 № 89 наказано провести службове розслідування за фактом невиходу на службу без поважних причин солдата ОСОБА_1 .
Актом службового розслідування від 07.03.2025 № 52 установлено, що в діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України (дезертирство).
Наказом начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут (з основної діяльності) від 08.03.2025 № 86 «Про результати службового розслідування» наказано службове розслідування вважати завершеним та повідомити орган досудового розслідування про факт самовільного залишення місця служби в умовах воєнного стану солдатом ОСОБА_1 , оскільки даний факт має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Відповідно до витягу із протоколу засідання вченої ради Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 28.08.2025 № 13 вчена рада постановила рекомендувати начальнику інституту вийти з клопотанням про відрахування ОСОБА_1 за невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану) (порушення строків виконання індивідуального навчального плану без поважних причин).
Чинність контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти припинено 26.09.2025, у зв'язку з відрахуванням з числа курсантів через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану) наказом начальника інституту від 26.09.2025 № 32-К.
Відповідно до загальної довідки-розрахунку утримання курсанта ОСОБА_1 за період навчання з 30.07.2023 по 26.02.2025 фактичні витрати, пов'язані з утриманням, складають: фінансово-економічна служба - 145 773.39 грн; продовольча служба - 0.00 грн; квартирно-експлуатаційна служба - 0.00 грн; речова служба - 198.00 грн; медична служба - 0.00 грн. Разом за служби - 145 971.39 грн.
Наведений розрахунок витрат відповідачем протягом навчання не оскаржувався, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 30.09.2025 № 2023, яким запропоновано здійснити оплату заборгованості. До вказаного листа було долучено довідку-розрахунок (а.с.30-31).
Факт направлення вказаних документів підтверджується описом вкладення до цінного листа, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та квитанцією АТ «Укрпошта» (а.с.27).
Оскільки відповідачем не відшкодовано витрати на навчання в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що контракт із відповідачем як курсантом Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» був розірваний через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану). Разом із тим, укладаючи означений контракт, відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з його утриманням у ВНЗ у разі дострокового розірвання контракту, про що свідчить підпис відповідача. Відповідачу 01.10.2025 було направлено розрахунок коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в інституті, що підтверджується матеріалами справи. Отже, відповідач повинен був відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з утриманням під час навчання. Суд зазначає, що питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом цього позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень здійснювати їх правовий аналіз. Факт не отримання позивачем відповідного розрахунку (у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання) не свідчить про відсутність обов'язку щодо відшкодування таких витрат.
Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суспільні відносини з приводу проходження громадянами України військової служби, у тому числі і під час навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України № 2232-XII).
Відповідно до положень частини 6 статті 2 Закону України № 2232-XII до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Згідно з пунктом 3 частини 1, частини 3 статті 24 Закону України № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Статтею 25 Закону України № 2232-XII визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів (частина перша).
Згідно з частиною п'ятою статті 25 Закону України № 2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів до підпунктів «д», «е», «з», «и» пункту 1, підпунктів «д», «е», «ж», «з» пункту 2 та підпункту «в» пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Попри те, обов'язок щодо відшкодування витрат за навчання саме у курсантів в разі дострокового розірвання контракту не залежить від пункту, за яким особу звільнено з військової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.03.2024 у справі № 440/14068/21.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок №964; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.
Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів (п.4 Порядку № 964).
Пунктом 6 Порядку № 964 визначено, що витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.
У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (п7 Порядку № 964).
За змістом пункту 2.1. Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління Державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ), а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, за визначений період навчання відшкодовують фактично отримане грошове забезпечення.
Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період. Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, утримання провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби, за визначений період навчання (у тому числі перебування на стажуванні, на лікуванні, на польовому виході тощо, за винятком терміну перебування у відпустках). У довідці-розрахунку відображається кількість діб перебування на харчуванні та фактична його вартість, яка підраховується на підставі відповідних норм харчування.
Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, за визначений період навчання до розрахунку береться різниця вартості норм харчування курсанта та військовослужбовця строкової військової служби. Витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, утримання провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби, про вартість фактично отриманого речового майна та лазне-прального забезпечення. При цьому для курсантів, які не вислужили встановленого законодавством строку строкової військової служби до вступу у ВНЗ, до розрахунку береться вартість речового майна та послуг лазне-прального забезпечення, отриманих лише за термін, що перевищує строк строкової військової служби, визначений статтею 23 Закону № 2232-XII.
Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться вартість отриманого речового майна, але пропорційно фактичному часу його використання. Утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби. Визначення залишкової вартості військового майна провадиться на підставі методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань.
Вартість отриманих послуг лазне-прального забезпечення цією категорією осіб за визначений період навчання не відшкодовується. Витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях. Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, відшкодовують вартість фактично отриманих послуг за відповідний період навчання.
Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, витрати на медичне забезпечення за відповідний період навчання не відшкодовують, окрім витрат на проведення військово-лікарської комісії. Сума витрат на проведення військово-лікарської комісії утримується незалежно від періоду навчання. Витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов'язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо).
Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, відшкодовують фактичні витрати на їх перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад за визначений період навчання. Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, витрат на їх перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад за визначений період навчання не відшкодовують. До спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г.
При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році. Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв відшкодовують за визначений період навчання, за винятком терміну перебування у відпустках. Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв за визначений період навчання не відшкодовують.
Порядок нарахування витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах залежить від того підпадає курсант під дію пункту 5 чи пункту 6 Порядку № 964.
Відповідно до пункту 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно з пунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку розрахунку витрат, витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством передбачено обов'язок курсантів вищих військових навчальних закладів відшкодувати витрати, пов'язані з їх утриманням, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання.
При цьому, до таких витрат входять, зокрема витрати на грошове, продовольче, речове забезпечення під час навчання.
Отже, у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та курсантом та проходження ним військової служби (навчання) на останнього покладаються відповідні обов'язки, передбачені чинним законодавством України та контрактом. В разі дострокового розірвання контракту курсант зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
З матеріалів справи судом установлено, що контракт із відповідачем як курсантом Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» був розірваний через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану).
Разом із тим, укладаючи означений контракт, відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з його утриманням у ВНЗ у разі дострокового розірвання контракту, про що свідчить підпис відповідача.
Відповідно до загальної довідки-розрахунку утримання курсанта ОСОБА_1 за період навчання з 30.07.2023 по 26.02.2025 фактичні витрати, пов'язані з утриманням, складають: фінансово-економічна служба - 145 773.39 грн; продовольча служба - 0.00 грн; квартирно-експлуатаційна служба - 0.00 грн; речова служба - 198.00 грн; медична служба - 0.00 грн. Разом за служби - 145 971.39 грн.
Відповідачу 01.10.2025 було направлено розрахунок коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в інституті, що підтверджується матеріалами справи (а.с.27).
Лист - повідомлення про необхідність сплати заборгованості пов'язаної із навчанням та довідка розрахунок направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку та повернуто відправнику у зв'язку з закінчення встановленого терміну зберігання, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення за штрихкодовими ідентифікаторами відправлення № 6105049331191.
Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що зазначений розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням у ВНЗ, ним не оскаржувався протягом навчання у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» або після відрахування з числа курсантів.
При цьому колегія суддів зазначає, що питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом даного позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Наведене є однією із гарантій дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Вищенаведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.02.2018 у справі № 826/18379/14 та від 18.06.2018 у справі № 805/3284/17-а.
Отже, Військовим інститутом танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» вчинено належні дії щодо ознайомлення ОСОБА_1 із розрахунком витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі та запропоновано добровільно відшкодувати такі витрати.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів добровільного погашення зазначеної суми ані станом на день звернення до суду з позовом, ані станом на день розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що заявлена до стягнення сума відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з утриманням відповідача у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» у період з 30.07.2023 по 26.09.2025 у розмірі 145 971.39 грн, підлягає стягненню з відповідача.
Посилання відповідача на те, що він, не перериваючи військову службу, перевівся в військову частину, яка безпосередньо виконує бойові завдання, колегія суддів вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини, оскільки відповідно до ч.11 ст.25 Закону України № 2232-XII контракт про проходження військової служби (навчання) розривається достроково, а курсанти чоловічої статі, відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) та в разі їх відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського, сержантського або старшинського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, вважаються такими, що проходять військову службу за призовом, та направляються: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану - до військових частин для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Суд наголошує, що курсанти, які навчаються у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання, є державними (бюджетними).
Тому, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач станом на час прийняття рішення у цій справі зазначену вище суму коштів не відшкодував, що з урахуванням зазначених норм та встановлених обставин, є підставою для задоволення позову у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» та стягнення з ОСОБА_1 на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» суму відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у розмірі 145 971.39 грн.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 по справі № 520/26514/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий