12 березня 2026 р. Справа № 520/998/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., повний текст складено 09.12.25 по справі № 520/998/25
за позовом ОСОБА_1
до Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради»
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради», в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» щодо обов'язкового оприлюднення на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб'єкта управління об'єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління Комунальним підприємства Харківське районне бюро технічної інвентаризації, інформації, визначеної ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
зобов'язати Комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» оприлюднити на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб'єкта управління об'єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління Комунальним підприємства Харківське районне бюро технічної інвентаризації, інформації, визначеної ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем протиправно не здійснено оприлюднення публічної інформації на своєму веб-сайті, що порушує його права та законні інтереси на доступ до публічної інформації.
Позивач просив суд провести розподіл судових витрат у справі, стягнувши на його користь з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково дміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» щодо обов'язкового оприлюднення на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб'єкта управління об'єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління Комунальним підприємства Харківське районне бюро технічної інвентаризації, інформації, визначеної п.п. 2, 10 ч. 8 ст. 60-2 Закону України № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» та ч. 2 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Зобов'язано Комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» оприлюднити на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб'єкта управління об'єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління Комунальним підприємства Харківське районне бюро технічної інвентаризації, інформації, визначеної п.п. 2, 10 ч. 8 ст. 60-2 Закону України № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» та ч. 2 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 000.00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що зі змісту позовних вимог неможливо встановити, які саме дії відповідача, на думку позивача, є протиправними, які дії необхідно визнати протиправними, у чому полягає причинно-наслідковий зв'язок між такими діями (бездіяльністю) та порушенням прав позивача, а також яку саме конкретну інформацію належить опублікувати. Фактично відсутня чітка та визначена вимога до відповідача. Таким чином, позовні вимоги мають абстрактний та оціночний характер, що прямо суперечить принципу диспозитивності адміністративного судочинства. Незважаючи на це, суд першої інстанції, замість залишення позову без руху або його повернення, самостійно сформулював зміст обов'язків відповідача, чим вийшов за межі повноважень. Вказує, що позовні вимоги позивача у даній справі були обґрунтовані, зокрема, положеннями статті 78 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якою визначався обсяг інформації, що підлягала оприлюдненню комунальними підприємствами. Водночас під час розгляду справи, а саме 28.08.2025 ГУ України втратив чинність, у зв'язку з чим норма, на яку прямо посилався позивач як на підставу своїх позовних вимог, припинила свою дію. Незважаючи на це позивач не подав позовну заяву у новій редакції. не змінив предмет або підстави позову, не конкретизував нові норми матеріального права, якими обґрунтовуються його вимоги після втрати чинності ГК України. Посилається на те, що фактично суд першої інстанції підмінив собою позивача. самостійно обравши інший спосіб захисту. визначивши новий предмет та підстави позову. а також сформулював нові обов'язки для відповідача. Суд адміністративної юрисдикції не наділений повноваженнями змінювати предмет або підстави позову за власною ініціативою. а також застосовувати інші норми матеріального права замість тих. на які посилається позивач. якщо це призводить до фактичної зміни позовних вимог. Також, зазначає, що позовні вимоги у даній справі стосуються неоприлюднення публічної інформації, тобто оскарження бездіяльності відповідача. Позивач об'єктивно міг і повинен був дізнатися про відсутність або неповноту інформації шляхом перевірки веб-сайту ще задовго до звернення до суду. Разом з тим позов подано з можливим пропуском шестимісячного строку, позивач не навів жодних поважних причин пропуску строку, не навів жодних доказів, і суд першої інстанції взагалі не надав оцінки дотриманню строків звернення до суду. Зазначене є істотним порушенням норм процесуального права та відповідно до ст. 317 КАС України є самостійною підставою для скасування рішення. Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст. 78 ГК України обов'язковому оприлюдненню підлягає фінансова звітність лише за останні три роки. Прямого обов'язку оприлюднювати фінансову звітність за всі роки діяльності підприємства закон не передбачає. Висновок суду про «неповноту» оприлюднення ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права. Суд не врахував, що наглядова рада на підприємстві не створювалась, істотні фактори ризику відсутні, рішення про проведення аудиту не приймалося, та державно-приватне партнерство відсутнє. Відсутність інформації, яка об'єктивно не існує, не може вважатися протиправною бездіяльністю. Також, судом проігноровано положення п. 20 розділу X Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність», якими строки подання звітності були відтерміновані у зв'язку з воєнним станом. Вказує, що на офіційному веб-сайті суб'єкт управління опубліковав всю наявну інформацію про діяльність комунального підприємства », що підлягає обов'язковому опублікуванню у відповідності до положень ч. 8 ст. 78 ГК України. Вказує, що до 2022 комунальне підприємство належало спільній власності територіальних громад Харківського району, та лише з 2022 власником і суб'єктом управління стала Безлюдівська селищна рада, яка й здійснює повноваження з управління і публічної звітності. З моменту переходу у власність та під управління Безлюдівської селищної ради виникли обов'язки, зокрема щодо оприлюднення публічної інформації на офіційному веб-сайті суб'єкта управління.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Голубов С.Г. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.
Також просить стягнути на користь ОСОБА_1 витрати понесені на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у сумі 3 000.00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що Безлюдівська селищна рада Харківського району Харківської області є засновником та власником Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» (код ЄДРПОУ 03355040).
Позивач, реалізуючи своє право на доступ до публічної інформації, здійснив 10.11.2025 моніторинг веб-сайту Безлюдівської селищної ради за наслідком якого позивач встановив відсутність інформація, що підлягає обов'язковому оприлюдненню в силу приписів ч. 8 ст. 78 ГК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема: по Комунальному підприємству «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» (код ЄДРПОУ 03355040).
Вважаючи, що відповідачем всупереч вимог ст.14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України не оприлюднено інформацію про комунальне підприємство, чим порушено права позивача як запитувача інформації, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що на офіційному веб-сайті Безлюдівської селищної ради відсутнє оприлюднення передбачених законом відомостей щодо діяльності підприємства, що підлягають обов'язковому розміщенню у відкритому доступі відповідно до вимог Закону, зокрема, щодо квартальної та річної фінансової звітності (п. 2 ч. 8 ст. 60-2 Закону України № 4196-IX) та опису істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності комунального унітарного підприємства, та заходи щодо управління такими ризиками (п. 10 ч. 8 ст. 60-2 Закону України № 4196-IX). Доказів зворотнього відповідачем до матеріалів справи не додано, а судом під час розгляду справи таких належних та допустимих, достовірних та достатніх доказів в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України не встановлено. Також, зважаючи на те, що підготовлена представником позивача позовна заява не потребувала значних затрат часу для її складення, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності й пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 1 000.00 грн.
Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Частиною 4 ст. 63 Господарського кодексу України (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.
Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.
Частиною 1 ст. 78 Господарського кодексу України (чинним на момент виникнення спірних правовідносин в редакції від 16.01.2003 № 436-IV- далі ГК України) комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ГК України орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами
Згідно до ч.3 ст. 78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Відповідно до ч.1 ст. 140 ГК України джерелами формування майна суб'єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.
Частиною 8 ст. 78 ГК України встановлено, що річна фінансова звітність комунального унітарного підприємства може підлягати обов'язковій перевірці незалежним аудитором в порядку, передбаченому рішенням відповідної місцевої ради. Критерії відбору незалежного аудитора та критерії віднесення комунальних унітарних підприємств до таких, фінансова звітність яких підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором, встановлюються рішенням відповідної місцевої ради.
Комунальне унітарне підприємство оприлюднює інформацію про свою діяльність, крім випадків, установлених законом, шляхом розміщення її на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб'єкта управління об'єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством, у строки та в порядку, визначені рішенням відповідної місцевої ради. Доступ до таких веб-сторінок та вебсайтів є цілодобовим і безоплатним.
Обов'язковому оприлюдненню підлягає така інформація: цілі діяльності комунального унітарного підприємства; квартальна, річна фінансова звітність комунального унітарного підприємства за останні три роки, включаючи (за наявності) видатки на виконання некомерційних цілей державної політики та джерела їх фінансування; аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності комунального унітарного підприємства за останні три роки, якщо аудит проводився відповідно до вимоги закону або за рішенням наглядової ради комунального унітарного підприємства (у разі її утворення) або суб'єкта управління об'єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством; статут комунального унітарного підприємства у чинній редакції, а також у редакціях, що діяли раніше; біографічна довідка (включаючи професійну характеристику) керівника комунального унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних); біографічні довідки (включаючи професійні характеристики) членів наглядової ради (у разі її утворення) комунального унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), принципи їх добору, їхнє членство у наглядових радах інших суб'єктів господарювання, а також зазначається, хто із членів наглядової ради комунального унітарного підприємства є незалежним; річні звіти керівника та наглядової ради (у разі її утворення) комунального унітарного підприємства; структура, принципи формування і розмір винагороди керівника та членів наглядової ради комунального унітарного підприємства, включаючи компенсаційні пакети і додаткові блага, які вони отримують (або на отримання яких мають право) під час виконання посадових обов'язків, а також у зв'язку із звільненням; рішення суб'єкта управління об'єктами комунальної власності щодо комунального унітарного підприємства; опис істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності комунального унітарного підприємства, та заходи щодо управління такими ризиками; відомості про договори, учасником яких є комунальне унітарне підприємство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України "Про відкритість використання публічних коштів"; інформація про операції та зобов'язання комунального унітарного підприємства з державним та/або місцевим бюджетом, державними та/або місцевими установами, підприємствами та організаціями, включаючи договірні зобов'язання комунального унітарного підприємства (фінансові та нефінансові), що виникають у результаті державно-приватного партнерства.
Комунальне унітарне підприємство оприлюднює річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком щодо неї, якщо аудит проводився відповідно до вимоги закону або за рішенням наглядової ради комунального унітарного підприємства (у разі її утворення) або суб'єкта управління об'єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством до 30 квітня року, що настає за звітним періодом.
Відповідальність за оприлюднення та достовірність інформації, визначеної цією статтею, несе керівник комунального унітарного підприємства відповідно до законів України та умов укладеного з ним контракту.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон України № 2939-VI) визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 14 Закону України № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані, зокрема, оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.
Частиною 1 ст. 13 Закону України № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Частиною 1 статті 15 Закону України № 2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати: 1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо); 2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо-організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; 3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення; 4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності; 5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник; 5-1) перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних; 6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації; 7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань; 8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи; 9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку; 10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію; 11) інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, а саме про: їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв'язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти; прізвище, ім'я та по батькові, службові номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом; розклад роботи та графік прийому громадян; вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад; перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення; перелік і службові номери засобів зв'язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності; порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності; систему обліку, види інформації, якою володіє суб'єкт владних повноважень; 12) іншу інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, порядок обов'язкового оприлюднення якої встановлений законом.
Згідно ч. 2 статті 15 Закону України № 2939-VI інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
Обов'язок щодо оприлюднення інформації на офіційному сайті відповідача прямо передбачено ч. 8 ст. 78 ГКУ та вищевказаними приписами Закону України № 2939-VI.
Відповідно до ч. 3 статті 15 Закону України № 2939-VI визначені у пункті 5 частини першої статті 13 цього Закону державні чи комунальні підприємства, державні чи комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, щомісяця (не пізніше 5 числа наступного місяця) та за підсумками року (не пізніше 1 лютого наступного року) оприлюднюють на своєму офіційному веб-сайті інформацію про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради, із зазначенням дати оприлюднення і оновлення такої інформації.
Господарський кодекс України втратив чинність 28.08.2025 на підставі Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» (далі - Закон України № 4196-IX).
Відповідно до ч. 8 ст. 60-2 Закону України № 4196-IX, комунальне унітарне підприємство оприлюднює інформацію про свою діяльність, крім випадків, установлених законом, шляхом розміщення її на своїй веб-сторінці (веб-сайті) та на офіційному веб-сайті суб'єкта управління об'єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством, у порядку та строки, визначені рішенням відповідної місцевої ради. Доступ до таких веб-сторінок та веб-сайтів є цілодобовим і безоплатним.
Обов'язковому оприлюдненню підлягає така інформація:
1) цілі діяльності комунального унітарного підприємства;
2) квартальна, річна фінансова звітність комунального унітарного підприємства за останні три роки, включаючи видатки на виконання некомерційних цілей державної політики (за наявності) та джерела їх фінансування;
3) аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності комунального унітарного підприємства за останні три роки, якщо аудит проводився відповідно до вимог закону або за рішенням наглядової ради комунального унітарного підприємства (у разі її утворення) чи суб'єкта управління об'єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством;
4) статут комунального унітарного підприємства у чинній редакції, а також у редакціях, що діяли раніше;
5) біографічна довідка (включаючи професійну характеристику) керівника комунального унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних);
6) біографічні довідки (включаючи професійні характеристики) членів наглядової ради (у разі її утворення) комунального унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), принципи їх добору, інформація про членство таких осіб у наглядових радах інших суб'єктів господарювання, а також зазначення, хто із членів наглядової ради комунального унітарного підприємства є незалежним;
7) річні звіти керівника та наглядової ради (у разі її утворення) комунального унітарного підприємства;
8) структура, принципи формування і розмір винагороди керівника та членів наглядової ради комунального унітарного підприємства, включаючи компенсаційні пакети і додаткові блага, які вони отримують (або на отримання яких мають право) під час виконання посадових обов'язків, а також у зв'язку із звільненням;
9) рішення суб'єкта управління об'єктами комунальної власності щодо комунального унітарного підприємства;
10) опис істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності комунального унітарного підприємства, та заходи щодо управління такими ризиками;
11) відомості про договори, учасником яких є комунальне унітарне підприємство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України «Про відкритість використання публічних коштів»;
12) інформація про операції та зобов'язання комунального унітарного підприємства з державним та/або місцевим бюджетом, державними та/або місцевими установами, підприємствами та організаціями, включаючи договірні зобов'язання комунального унітарного підприємства (фінансові та нефінансові), що виникають у результаті державно-приватного партнерства.
Комунальне унітарне підприємство оприлюднює річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком щодо неї, якщо аудит проводився відповідно до вимог закону або за рішенням наглядової ради комунального унітарного підприємства (у разі її утворення) чи суб'єкта управління об'єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством, до 30 квітня року, що настає за звітним періодом.
Відповідальність за оприлюднення та достовірність інформації, визначеної цією статтею, несе керівник комунального унітарного підприємства відповідно до закону та умов укладеного з ним контракту.
Відповідно до ч. 3 статті 15 Закону України № 2939-VI визначені у пункті 5 частини першої статті 13 цього Закону державні чи комунальні підприємства, державні чи комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, щомісяця (не пізніше 5 числа наступного місяця) та за підсумками року (не пізніше 1 лютого наступного року) оприлюднюють на своєму офіційному веб-сайті інформацію про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради, із зазначенням дати оприлюднення і оновлення такої інформації.
Як встановлено судом першої інстанції з відомостей опублікованих на веб-сторінці КП Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради, посилання на яку надано відповідачем у додаткових поясненнях (https://khbsr.gov.ua/pro-selyshhnu-radu/dovidnyk-pidpryyemstv/pidpryyemstva-zhkg/komunalne-pidpryyemstvo-bezlyudivskoyi-selyshhnoyi-rady-byuro-tehnichnoyi-inventaryzacziyi/), відповідачем, як розпорядником публічної інформації, розміщено таку інформацію:
- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://khbsr.gov.ua/wp-content/uploads/2025/01/vypyska.pdf);
- свідоцтво про реєстрацію платника (https://khbsr.gov.ua/wp-content/uploads/2025/01/svidocztvo-pdv.pdf);
- колективний договір 2024-2029 (https://khbsr.gov.ua/wpcontent/uploads/2025/01/kolektyvnyj-dogovir-2024.pdf);
- СТАТУТ КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» (https://khbsr.gov.ua/wpcontent/uploads/2025/01/statut.pdf);
- перелік послуг (https://khbsr.gov.ua/wp-content/uploads/2025/01/111.pdf);
- вартість послуг, які надаються послуг (https://khbsr.gov.ua/wpcontent/uploads/2025/01/vartist-nadavayemyh-poslug.pdf).
- інформація щодо угод та публічних закупівель (https://khbsr.gov.ua/derzhavni-zakupivli/)
- інформація про операції та зобов'язання комунального унітарного підприємства (https://khbsr.gov.ua/selyshhna-rada/dokumenty/e-data-vytraty/).
Суд надаючи оцінку зазначеним документам та відомостям розміщеним за зазначеними посиланнями на відповідних електронних ресурсах зазначає, що вони містять відомості, щодо цілей діяльності комунального унітарного підприємства, відомості про договори, учасником яких є комунальне унітарне підприємство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України «Про відкритість використання публічних коштів»; інформацію про операції та зобов'язання комунального унітарного підприємства; рішень суб'єкта управління об'єктами комунальної власності щодо комунального унітарного підприємства; річних звітів керівника комунального унітарного підприємства; відомості щодо структури, принципів формування і розмірів винагороди керівника, включаючи компенсаційні пакети і додаткові блага, які він отримуює (або на отримання яких має право) під час виконання посадових обов'язків, а також у зв'язку із звільненням; та біографічні довідки.
Щодо посилань позивача на неповноту біографічної довідки (включаючи професійну характеристику) керівника комунального унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), а саме, як зазначає позивач, не викладення характеристики з місця роботи, суд критично ставиться до вказаних доводів позивача, оскільки закон не передбачає оприлюднення характеристики з місця роботи, а передбачає оприлюднення біографічної довідки що містить професійну характеристику, тобто кар'єрний шлях керівника, який включає попередні місця роботи керівника.
Вказана інформація наявна у біографічній довідці, яку оприлюднено відповідачем, з огляду на зазначене, суд не вбачає неповноти зазначення біографічної довідки, оприлюдненої відповідачем.
Разом з тим, щодо фінансової звітності, то суд зазначає, що положеннями пункту 8 статті 78 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), визначено обов'язок комунального підприємства оприлюднювати річні та квартальні фінансові звіти.
Як вбачається з пояснень відповідача та опублікованої на веб-сайті Безлюдівської селищної ради інформації, комунальним підприємством оприлюднено лише квартальний звіт про виконання фінансового плану за 3 квартал 2024 (https://khbsr.gov.ua/wp-content/uploads/2025/01/zvit-3-kvartaly-2024.pdf); звіт про виконання фінансового плану за 1 квартал 2024 (https://khbsr.gov.ua/wp-content/uploads/2025/01/zvit-1-kv.2024.pdf); звіт про виконання фінансового плану за 2024 рік (https://khbsr.gov.ua/wp-content/uploads/2025/02/zvit-2024-rik.pdf); звіт про виконання фінансового плану за 2023 рік (https://khbsr.gov.ua/wp-content/uploads/2025/01/zvit-2023.pdf).
Звіти за інші фінансові квартали та річні звіти за попередні періоди діяльності Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» (код ЄДРПОУ 03355040) на сайті Белюдівської селищної ради - відсутні.
Доводи відповідача про те, що суд зобов'язав опублікувати інформацію, якої у підприємства не може бути у зв'язку тим, що до 2022 Комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» належало спільній власності територіальних громад Харківського району, та лише з 2022 року - власником і суб'єктом управління стала Безлюдівська селищна рада, є необґрунтованими.
Частина 8 ст. 60-2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб», зокрема, передбачає обов'язок публікації річної та квартальної фінансової звітності комунального унітарного підприємства за останні три роки, тобто 2022, 2023, 2024 .
При цьому, як зазначає сам позивач, з 2022 власником і суб'єктом управління Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» стала Безлюдівська селищна рада. Проте, на веб-сайті Безлюдівської селищної ради річні та квартальньні фінансової звітності комунального унітарного підприємства за 2022 рік відсутні.
Окрім того, відповідачем не здійснено також оприлюднення відомостей, щодо істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності комунального унітарного підприємства, та заходи щодо управління такими ризиками.
Відтак, наявна на сайті ради інформація носить фрагментарний, вибірковий характер і не відповідає обсягу та змісту, який прямо визначений законом як обов'язковий до оприлюднення.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про відсутність у нього окремих видів інформації, яку необхідно оприлюднити, оскільки інформація, яку необхідно розмістити на офіційному сайті, відповідно до норм частини першої статті 78 ГК України та Закону України 2939-VІ може бути зазначена як відсутня, у разі, якщо її не створено за незалежних від підприємства причин.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку наявна протиправна бездіяльність Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» щодо обов'язкового оприлюднення на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб'єкта управління об'єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління Комунальним підприємства Харківське районне бюро технічної інвентаризації, інформації, визначеної п.п. 2, 10 ч. 8 ст. 60-2 Закону України № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» та ч. 2 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку належним захистом прав позивача буде зобов'язання Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» оприлюднити на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб'єкта управління об'єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління Комунальним підприємства Харківське районне бюро технічної інвентаризації, інформації, визначеної п.п. 2, 10 ч. 8 ст. 60-2 Закону України № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» та ч. 2 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Щодо посилань відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, яке обґрунтоване тим, що позивач об'єктивно міг і повинен був дізнатися про відсутність або неповноту інформації шляхом перевірки веб-сайту ще задовго до звернення до суду, суд зазначає наступне.
В теорії права триваюче правопорушення розуміється, як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом; припиненням дії відповідної норми закону.
При цьому Верховний Суд, зокрема у постанові від 28.11.2018 у справі № 815/2311/15, звертав увагу, що положення частини другої статті 122 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, але не повинні використовуватися як засоби легалізації неправомірної поведінки і не повинні застосовуватися стосовно заходів, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки.
Суд зазначає, що правопорушення щодо невиконання обов'язку з оприлюднення інформації відповідно до статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та ст. 78 ГК України є триваючим, отже саме бездіяльність відповідача порушує права позивача.
Як встановлено судом в ході розгляду справи, станом на день винесення рішення відповідачем не виконано спірного обов'язку, з огляду на що вказане правопорушення не є припиненим.
Відтак, судом не встановлено пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи: детальний опис виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу для надання правничої допомоги від 05.02.2025 на суму 6 000.00 грн; рахунок для сплати від 05.02.2025; договір про надання правничої допомоги № 10/01/25 від 10.01.2025.
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги № 10/01/25 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, адвокат зобов'язується протягом визначеного в договорі терміну надавати клієнту за винагороду (гонорар) юридичні послуги (надалі іменовані «Послуги») з представництва і захисту його (Клієнта) прав і законних інтересів в системі загальних судів України, у справі Клієнта щодо складання та подання позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду з питання оскарження протиправних дій та бездіяльності Комунального підприємства Харківське районне бюро технічної інвентаризації щодо обов'язкового оприлюднення на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб'єкта управління об'єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління Комунальним підприємством Харківське районне бюро технічної інвентаризації, інформації, визначеної ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 5.1 Договору про надання правничої допомоги № 10/01/25 визначення розміру оплати праці (гонорару) Адвоката проводиться за попередньою домовленістю з громадянином ОСОБА_1 у фіксованому розмірі, яка дорівнює 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп, що підлягатиме стягненню за рішенням суду на користь клієнта з відповідача за рахунок його асигнувань.
Відповідно до п. 5.2 Договору про надання правничої допомоги № 10/01/255 оплата правової допомоги адвоката в обумовленому розмірі, здійснюється клієнтом на підставі виставлених адвокатом рахунків у визначені в таких рахунках строки. Складання актів прийому-передачі правової допомоги (виконаних робіт) сторонами не здійснюється.
Відповідно до детального опису виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу для надання правничої допомоги від 05.02.2025 на виконання умов Договору про надання правничої допомоги від 10.01.2025, адвокат Голубов С.Г. надав клієнту наступні послуги :
1. Попереднє вивчення матеріалів, формування позиції та консультування - витрачено 1 год.
2. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, та вивчення судової практики - витрачено 2 год.
3. Складання та подання позовної заяви до КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - витрачено 3 год.
4. Ознайомлення з відзивом на позов, підготовка, складання та подання відповіді на відзив відповідача по справі № 520/998/25 - витрачено 2 год.
Загальна вартість складає 6 000.00 грн.
Загальний час роботи адвоката складає 8 годин.
Вищевказані документи є належними доказами, які підтверджують понесення позивачкою витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 540/707/20.
Колегія суддів зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.
Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Так, представник відповідача заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги неспівмірні зі складністю справи.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. у справі № 755/2587/17.
Щодо послуги : «попереднє вивчення матеріалів, формування позиції та консультування; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, та вивчення судової практики» колегія суддів зазначає, що такі послуги є складовими процесу написання позовної заяви та не може вважатись окремою послугою правового характеру, а відтак окремому стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.
З урахуванням наведеного, проаналізувавши зроблений представником позивача розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, заперечень відповідача, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи, що сама по собі справа є нескладною, практика судів адміністративної юрисдикції у подібних правовідносинах є однозначною та численною, тому підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в сумі 1 000.00 грн.
Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги № 12/01/26 від 12.01.2026 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, адвокат зобов'язується протягом визначеного в договорі терміну надавати Клієнту за винагороду (гонорар) юридичні послуги (надалі іменовані «Послуги») з представництва і захисту його (Клієнта) прав і законних інтересів в системі загальних судів України, у справі Клієнта щодо складання відзиву на апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 520/998/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії до Другого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до п. 5.1 Договору про надання правничої допомоги № 12/01/26 визначення розміру оплати праці (гонорару) адвоката проводиться за попередньою домовленістю з громадянином ОСОБА_1 у фіксованому розмірі, яка дорівнює 3 000 (три тисяч) грн 00 коп. без ПДВ , що підлягатиме стягненню за рішенням суду на користь клієнта з відповідача за рахунок його асигнувань.
Згідно детального опису виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу для надання правничої допомоги від 17.01.2026, на виконання умов Договору про надання правової допомоги від 12.01.2026 адвокат Голубов С.Г. надав клієнту наступні послуги :
1. Консультування з клієнтом, ознайомлення з апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 520/998/25, формування позиції - витрачено 1 год.
2. Складання та подання відзиву на апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 520/998/25 до Другого апеляційного адміністративного суду - витрачено 2 год.
Загальна вартість складає 3 000.00 грн. 0
Загальний час роботи адвоката складає 3 години.
Крім того, колегія суддів зазначає, що участь одного адвоката ( Голубов С.Г.) при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.11.2020 у справі № 520/7431/19.
Проаналізувавши зроблений представником позивача розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених відповідачем витрат, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи, що сама по собі справа є нескладною, а спірні правовідносини - не новими у судовій практиці, а тому підготовка відзиву на апеляційну скаргу не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем, як витрати на правову допомогу, колегія суддів приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати, пов'язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції на суму 500.00 грн.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч.1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 по справі № 520/998/25 залишити без змін/
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» (ЄДРПОУ 2388620451) суму витрат на правничу допомогу понесену під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 500.00 (п'ятсот) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко