12 березня 2026 року справа №200/7547/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 р. у справі № 200/7547/25 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №057350009765 від 29 серпня 2025 року;
- зобов'язати призначити пенсію відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 22 серпня 2025 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком 2 періоди роботи з 28.07.1993 року по 12.12.1993 року, з 13.12.1993 року по 31.03.2013 року та з 26.01.2021 року по 19.02.2025 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 057350009765 від 29.08.2025 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.08.2025 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи: з 28.07.1993 року по 12.12.1993 року, з 13.12.1993 року по 31.03.2013 року та з 26.01.2021 року по 19.02.2025 року та призначити пенсію на пільгових умовах з 22.08.2025 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 28.07.1993 по 12.12.1993 та з 13.12.1993 по 31.03.2013, згідно довідки № 293 від 12.02.2025, а також з 26.01.2021 по 19.02.2025, згідно довідки № 07 від 19.02.2025, оскільки посади вказані в довідках (учень машиніста (кочегара) котельні та машиніст (кочегар) котельні) не відповідає посаді згідно списків професій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 та №461 від 24.06.2016.
Станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах (22.08.2025) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягла 50 років 01 місяць 24 дні.
Враховуючи вимоги п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам після досягнення 55 років та наявності не менше 10 років пільгового стажу роботи.
Наголошує, що рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, так як положення п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 на час розгляду заяви позивача є чинними (не визнані неконституційними та не скасовані).
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
22.08.2025 року позивач звернулася через вебпортал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» разом з доданими документами.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 057350009765 від 29.08.2025 року їй було відмовлено у призначенні пільгової пенсії у зв'язку недосягненням пенсійного віку, посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В рішенні відповідача зазначено, що страховий стаж позивача становить 28 років 09 місяців 18 днів, пільговий стаж за Списком №2 складає 01 рік 08 місяців, що є недостатнім для обраного виду пенсії.
За наданими документами право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст.114 Закону № 1058 заявниця набуде після досягнення 55 років та за наявності необхідного пільгового стажу - 10 років.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
03.10.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (Закон №2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-ІV) розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.»
Відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше встановлений пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Крім того, згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, рішенням №1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-XII, у зв'язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (пункт 2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
На момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, справа №560/12743/21 щодо якої є типовою, дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, всупереч доводів Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у цій справі слід застосувати саме норми Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону №1058-ІV.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачці відповідач не застосував підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахував висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Щодо доводів апелянта, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 28.07.1993 по 12.12.1993 та з 13.12.1993 по 31.03.2013, згідно довідки № 293 від 12.02.2025, а також з 26.01.2021 по 19.02.2025, згідно довідки № 07 від 19.02.2025, оскільки посади вказані в довідках (учень машиніста (кочегара) котельні та машиніст (кочегар) котельні) не відповідає посаді згідно списків професій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 та №461 від 24.06.2016, суд зазначає наступне.
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 22.03.1993 року наявні такі записи щодо спірних періодів роботи з 28.07.1993 року по 12.12.1993 року, з 13.12.1993 року по 31.03.2013 року та з 26.01.2021 року по 19.02.2025 року:
- (записи 4-11) з 28.07.1993 по 31.03.2013 року - учень машиніста (кочегара) котельні та «машиніст (кочегар) котельні», що також підтверджується уточнюючою довідкою від 12.02.2025р. №293 (19 років 08 місяців 04 дні);
- (записи 12,13) з 01.04.2013 по 30.11.2014 року - «машиніст (кочегар) котельні», що також підтверджується уточнюючою довідкою від 15.11.2024 р. №1055 (01 рік 07 місяців 29 днів);
- (запис 18) з 26.01.2021 по 19.02.2025 - «машиніст (кочегар) котельні», що також підтверджується уточнюючою довідкою від 19.02.2025р. №7 (04 роки 25 днів).
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у
ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Крім того, відповідно до довідки форми ОК-5 за 1999-2025 роки зазначено код підстави для обліку спецстажу - ЗПЗ013Б1.
Відповідно до Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Довідник кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства) код ЗПЗ013Б1 - Працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення», постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» і від 16 січня 2003 року № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», і за результатами атестації робочих місць.
Отже, вказані періоди пільгового стажу повністю підтверджено записами в трудовій книжці, пільговими довідками та Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОК-5.
Крім того, суд зауважує, що певні недоліки чи неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації (у даному випадку - уточнюючих довідок) з вини підприємства-роботодавця не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, записи у трудовій книжці підтверджують характер роботи позивача у періоди з 28.07.1993 року по 12.12.1993 року, з 13.12.1993 року по 31.03.2013 року та з 26.01.2021 року по 19.02.2025 року на посадах та роботах, що віднесені до Списку №2.
Як встановлено судом, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивачка досягла необхідного визначеного пунктом “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» віку, мала необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
Таким чином, позивач відповідає вимогам передбаченим п. "б" статті 13 Закону № 1788-XII, а саме вік - 50 років, наявність 20 років стажу, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.08.2025 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи: з 28.07.1993 року по 12.12.1993 року, з 13.12.1993 року по 31.03.2013 року та з 26.01.2021 року по 19.02.2025 року та призначити пенсію на пільгових умовах з 22.08.2025 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 р. у справі №200/7547/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 р. у справі №200/7547/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 12 березня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв