12 березня 2026 року справа №200/6622/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 р. у справі №200/6622/25 (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання винити певні дії,-
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 057150013992 від 04.06.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, із повним зарахуванням до її пільгового стажу роботи в ПРАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» періоду з 01.07.1993 року по 31 січня 2002 року, з 01.01.2011 по 31.08.2015 по Списку № 1 та Списку № 2 та призначити ОСОБА_1 пенсію з 26.05.2025 року відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, з врахуванням висновків Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057150013992 від 4 червня 2025 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до її спеціального стажу за Списком № 1 періодів з 1 липня 1993 року до 31 грудня 1999 року включно і з 1 січня 2002 року до 31 січня 2002 року включно, а також періоду з 01.01.2011 до 31.08.2015 включно до її спеціального стажу за Списком № 1 та Списком № 2 (відповідно до відомостей по спеціальному стажу в індивідуальних відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування) та призначити ОСОБА_1 з 26.05.2025 пенсію за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що пенсійний вік відповідно до частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить - 55 років.
Пенсійний вік відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить - 50 років.
Вік заявниці на дату звернення - 50 років 2 місяці.
Для обчислення пільгового стажу за Списком №1 не врахована довідка від 31.03.2025 №155 ПРАТ «ММК імені Ілліча» (ЄДРПОУ 00191129), оскільки у підставі для видачі первинні документи не містять дати видачі.
Довідка ОК-5 містить дані про те, що 2002 рік всі 12 місяців КОД підстави для обліку спеціального стажу є ПЗ013Б1, що відповідає пільговому стажу за Списком № 2, Довідка від 31.03.2025 №155 видана ПРАТ «ММК імені Ілліча» містить інформацію, що пільговий стаж за Списком № 1 Розділа ХІ підрозділа 5 пункта «а» рахується по 31 січня 2002 року, що є суттєвими розбіжностями з ОК-5. Довідка від 31.03.2025 №155 підлягає перевірці.
За даними Реєстру застрахованих осіб до пільгового стажу за Списком №1 та Списку №2 не враховано: з 01.01.2011 по 31.08.2015 по Списку №1 та Списку №2, оскільки відсутня позначка про проведену атестацію робочих місць.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 .
Позивачка звернулася із заявою від 26.05.2025 про призначення пенсії за віком.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.05.2025 про призначення пенсії на пільгових умовах ГУ ПФУ прийняло оскаржуване рішення від 04.06.2025 № 057150013992 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за роботу за Списком №1, 2 відповідно до частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №1 та відповідно до частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» недосягненням пенсійного віку.
У вказаному рішенні зазначено, що вік заявниці на дату звернення - 50 років 2 місяці, страховий стаж позивачки становить 29 років 6 місяців 14 днів, пільговий стаж по Списку № 2 для визначення права по взаємозаліку становить 10 років 11 місяців 3 днів, у тому числі пільговий стаж по Списку№1 становить 5 років 3 місяці 25 днів.
Також зазначено, що для обчислення пільгового стажу за Списком №1 не врахована довідка від 31.03.2025 № 155 ПрАТ « ММК імені Ілліча» (ЄДРПОУ 00191129), оскільки у підставі для видачі первинні документи не містять дати. Довідка від 31.03.2025 №155 підлягає перевірці. За даними Реєстру застрахованих осіб до пільгових робіт за Списком №1 та Списку № 2 не враховано: з 01.01.2011 по 31.08.2015 по Списку №1 та Списку №2, оскільки відсутня позначка про проведену атестацію робочих місць.
Відповідно до розрахунку стажу форми РС-право: період з 01.07.1993 до 31.12.1999 включно не зарахований до спеціального (пільгового) стажу позивачки; період з 01.01.2000 до 31.12.2001 включно зарахований до спеціального стажу Список № 1; період з 01.01.2002 до 31.12.2002 включно зарахований до спеціального стажу Список № 2 (один рік); період з 01.01.2011 до 31.08.2015 включно не зарахований до спеціального (пільгового) стажу позивачки.
В індивідуальних відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) наявні відомості по спеціальному стажу позивачки за 2002 рік - код (код підстави для обліку спецстажу) ЗПЗ013Б1 (12 місяців). Також наявні відомості по спеціальному стажу за періоди з січня 2011 року до серпня 2015 року включно за кодом ЗПЗ013Б1 і кодом ЗПЗ013А1.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
03.10.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (Закон №2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-ІV) розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.»
Відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше встановлений пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Крім того, згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, рішенням №1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-XII, у зв'язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (пункт 2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
На момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, справа №560/12743/21 щодо якої є типовою, дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, всупереч доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у цій справі слід застосувати саме норми Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону №1058-ІV.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачці відповідач не застосував підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахував висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Щодо доводів апелянта, що для обчислення пільгового стажу за Списком №1 не врахована довідка від 31.03.2025 №155 ПРАТ «ММК імені Ілліча», оскільки у підставі для видачі первинні документи не містять дати видачі, суд зазначає наступне.
В трудовій книжці позивачки НОМЕР_2 від 27.05.1994, наявні записи:
№ 2 щодо прийняття на роботу в металургійний комбінат з 01.07.1993 машиністом крана (кранівник) на гарячій дільниці робіт;
№ 3 щодо переведення з 01.02.2002 на посаду формівника по виплавці моделей;
№ 5 щодо звільнення за переведенням до ТОВ «Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод» з 30.09.2013;
№ 6 щодо прийняття з 01.10.2013 на посаду формівника в ливарному цеху;
№ 7 щодо переведення з 18.05.2015 на посаду майстра виробничої дільниці, зайнятий на гарячих ділянках/змінний;
№ 8 щодо переведення з 03.07.2015 на посаду техніка в ливарному цеху;
№ 11 щодо переведення з 04.08.2015 на посаду техніка в ливарному цеху планово-розподільне бюро;
№ 12 щодо переведення з 05.09.2016 на іншу посаду.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у
ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
У довідці ПрАТ «ММК імені Ілліча» від 31.03.2025 № 155 зазначено, що за період з 01.07.1993 по 31.01.2002 позивачка виконувала роботи в ливарному виробництві (фасоноливарний цех) за професією (посадою) машиністи кранів (кранівники), зайняті на гарячих ділянках роботи, що передбачена Списком № 1 розділом ХІ підрозділом 5 пунктом «а» (8 років 7 місяців). У цій довідці зазначені підстави видачі: накази про атестацію робочих місць № 137 від 10.05.1994, № 127 від 07.05.1999, № 192 від 30.06.2000. Також зазначено (додаткові відомості), що особові рахунки, технологічний процес, штатний розклад, дані, наявні в інформаційний (автоматичних) та/або в інформаційно-комунікаційних системах підприємства технологія виробництва.
До суду надані витяги з наведених наказів про атестацію робочих місць.
Отже, у довідці зазначено, що вона складена на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємства, що відповідає п. 20 Порядку № 637.
Тому у відповідача не було підстав для не врахування довідки ПрАТ «ММК імені Ілліча» від 31.03.2025 № 155 під час вирішення питання про призначення пенсії позивачці.
З урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не врахував період роботи позивачки з 01.07.1993 до 31.12.1999 включно до спеціального стажу за Списком № 1.
Стосовно періоду з 01.01.2000 до 31.12.2001 включно суд зазначає, що цей період враховано до спеціального стажу позивачки за Списком № 1, а тому відсутні підстав для зобов'язання повторно зарахувати цей період до спеціального стажу.
Щодо доводів апелянта, що довідка від 31.03.2025 №155 містить інформацію, що пільговий стаж за Списком № 1 рахується по 31 січня 2002 року, що є суттєвими розбіжностями з ОК-5, суд зазначає наступне.
Період з 01.01.2002 до 31.01.2002 зарахований позивачці як спеціальний стаж за Списком № 2, проте відповідно до довідки від 31.03.2025 № 155 позивачка має спеціальний стаж за цей період за Списком № 1.
В індивідуальних відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) наявні відомості по спеціальному стажу позивачки за 2002 рік - код (код підстави для обліку спецстажу) ЗПЗ013Б1 (12 місяців).
Відповідно до Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства визначено, що:
- код підстави ЗПЗ013Б1 - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону: на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Пунктами 1 і 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV визначено, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 і за Списком № 2 встановлені різні вимоги щодо віку жінок, 50 років і 55 років відповідно.
Тому суд вважає, що період з 01.01.2002 до 31.01.2002 має бути зарахований саме як спеціальний стаж.
Щодо доводів, що до пільгового стажу за Списком №1 та Списку №2 не враховано: з 01.01.2011 по 31.08.2015 по Списку №1 та Списку №2, оскільки відсутня позначка про проведену атестацію робочих місць, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442, та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Відповідно п.4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005383, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за № 1451/11731) результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умові характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку №383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що атестація має проводитися у передбачені для цього строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 21.08.2018 (адміністративне провадження К/9901/20098/18, справа №352/547/16-а) та постанові від 10.07.2018 (справа №227/545/17, адміністративне провадження №К/9901/22421/18) вказуючи, що: атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
При цьому, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно якого особі, яка зайнята на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, має право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Відтак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі №21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах №21-51а15, та №21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі №21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі №21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі №21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Робота позивача за професією (посадою), яка передбачена Списками №1, №2, підтверджена належним чином оформленими записами в трудовій книжці.
В індивідуальних відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) наявні відомості по спеціальному стажу за періоди з січня 2011 року до серпня 2015 року включно за кодом ЗПЗ013Б1 і кодом ЗПЗ013А1.
Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області безпідставно не враховано період з 01.01.2011 до 31.08.2015 включно до спеціального стажу позивачки.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до її спеціального стажу за Списком № 1 періодів з 1 липня 1993 року до 31 грудня 1999 року включно і з 1 січня 2002 року до 31 січня 2002 року включно, а також періоду з 01.01.2011 до 31.08.2015 включно до її спеціального стажу за Списком № 1 та Списком № 2 (відповідно до відомостей по спеціальному стажу в індивідуальних відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування) та призначити ОСОБА_1 з 26.05.2025 пенсію за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 р. у справі №200/6622/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 р. у справі №200/6622/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 12 березня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
І.В. Сіваченко