12 березня 2026 року справа №200/2369/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ковальова Андрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 р. у справі № 200/2369/25 (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив суд:
-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 510 від 17.03.2025 року в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на старшого оперуповноваженого 2-го відділу (протидії правопорушенням на об'єктах легального обігу наркотиків та організації аналітичної роботи) УБН ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 ;
-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області "По особовому складу" № 144 о/с від 19.03.2025 року в частині звільнення старшого оперуповноваженого 2-го відділу (протидії правопорушенням на об'єктах легального обігу наркотиків та організації аналітичної роботи) УБН ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 ;
-поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого 2-го відділу (протидії правопорушенням на об'єктах легального обігу наркотиків та організації аналітичної роботи) УБН ГУНП в Донецькій області;
-стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 19.03.2025 року по день поновлення на службі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року відмовлено у задавлені повних вимог.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування вимог скарги зазначено, що відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішенні слідчого, прокурора, слідчого судді в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим.
На час проведення службового розслідування та прийняття оскаржуваних наказів, дисциплінарній комісії не було достеменно відомо, чи приходив ОСОБА_1 до громадянки ОСОБА_2 за місцем її мешкання, чи погрожував їй притягненням до відповідальності, чи вимагав у неї 100000 грн. Також, не було достеменно відомо, чи обіцяв ОСОБА_1 громадянці ОСОБА_3 вплинути на когось у рамках кримінального провадження № 1202505226000035. Громадянка ОСОБА_3 в рамках службового розслідування не дала жодних показань стосовно обставин зазначених у повідомленні про підозру, так як нібито вже надала покази у рамках кримінального провадження.
Підставою для застосування дисциплінарної відповідальності особи (навіть при наявності порушених кримінальних проваджень), завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов'язань, які можуть бути передбачені службовими обов'язками суб'єкта проступку, що має бути встановлено та підтверджено безпосередньо під час службового розслідування.
Суд першої інстанції зазначає, що поліцейський був зобов'язаний не допускати зав'язків і не вчиняти дії, які підривають авторитет працівника поліції.
При цьому, у рамках службового розслідування не встановлено, не надано, не зібрано жодного доказу тому, що позивач вчиняв хоча б одну з дій, які інкриміновані йому в рамках кримінального правопорушення. У рамках службового розслідування наведені лише відомості з письмового повідомлення про підозру, не опитано свідків, які свідчили б проти ОСОБА_4 та підтверджували факт його корупційних дій.
Судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи.
Відповідно до даного висновку ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_3 пояснень не надавали, скориставшись ст. 63 Конституції України.
Зі змісту п.п. 8.1., 8.2-8.4. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, яка затверджена наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, убачається, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого і є саме з'ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.
Комісія ГУНП під час проведення службового розслідування за фактом повідомлення ОСОБА_1 про підозру проаналізувала виключно повідомлення про підозру та зробила висновок, що позивачем порушено вимоги п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 21 посадової інструкції, та інших актів законодавства України, організаційно-розпорядчих документів (наказів, доручень) керівництва поліції, виданих на виконання Закону України «Про запобігання корупції»; вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», абз. 5 п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, п. 2 розділу III Порядку використання і зберігання транспортних засобів НПУ затвердженого Наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, що виразилося у причетності до скоєння корупційного кримінального правопорушення.
Жодного пункту ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про запобігання корупції», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, позивачем порушено не було.
Скаржник наполягає, що матеріали службового розслідування, (які нібито, на думку відповідача та суду першої інстанції, мають самостійні правові підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності) не підтверджують наявність у позивача ознак дисциплінарного проступку.
Також скаржник зазначає, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Дискреційні повноваження керівника, уповноваженого на застосування до поліцейського заходів дисциплінарного впливу, на час воєнного стану, обмежені вказаною нормою права, яка визначає порядок накладення дисциплінарних стягнень від менш суворого до більш суворого виду дисциплінарного стягнення.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що факт вчинення ОСОБА_1 встановлених розслідуванням дій підриває авторитет і довіру до поліції як органу, який покликаний захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінального провадження та набрання чинності вироком суду, а наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а саме у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни. (Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21).
Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є саме порушення позивачем службової дисципліни.
У ході службового розслідування не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях капітана поліції ОСОБА_1 щодо вчинення кримінального правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним саме дисциплінарного проступку, при цьому наявність факту притягнення до відповідальності в установленому законом порядку або відсутність такого факту, не спростовує наявність в його діях складу дисциплінарного проступку.
Враховуючи отримані у ході службового розслідування зведення, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що старший оперуповноважений в ОВС 2-го відділу (протидії правопорушенням на об'єктах легального обігу наркотиків та організації аналітичної роботи) УБН ГУНП в Донецькій області капітан поліції ОСОБА_1 перебуваючи на вказаній посаді у Національній поліції України, являючись суб'єктом, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», не вжив заходів щодо запобігання вчиненню правопорушенню та його припинення, та не виконав обов'язку поліцейського за будь- яких обставин, як у робочий, так і в неробочий час, дотримуватись основоположних принципів, зокрема: верховенства права, законності, відкритості та прозорості, справедливості та рівності; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію» та «Про запобігання корупції». Крім цього, у своїй професійній діяльності поліцейський повинен бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, не допускати дій, що підривають та дискредитують авторитет органів поліції, однак не зважаючи ні нащо, капітан поліції ОСОБА_1 , керуючись хибним почуттям власної безкарності, вчинив дії, що стали підставою для повідомлення йому обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 3692 КК України.
Позивач замість безумовного виконання закріплених законами перед поліцією завдань, їх грубо проігнорував, відтак своїм вчинком дискредитував та підірвав авторитет поліції, чим унеможливив своє подальше проходження служби в лавах Національної поліції України.
Доводи позивача про те, що в спірних правовідносинах відповідач не міг застосувати до нього відразу найсуворіше дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції ґрунтуються на неправильному застосуванні статей 19 і 29 Дисциплінарного статуту.»
Від позивача надійшли додаткові пояснення.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що жодними письмовими доказами, поясненнями свідків, саме в рамках службового розслідування, не встановлено, чи причетний ОСОБА_1 , яким-небудь чином, до інкримінованого йому корупційного кримінального правопорушення.
Сам факт дослідження матеріалів кримінального провадження під час проведення службового розслідування, свідчить про те, що саме за дії, які нібито вчинені ОСОБА_1 (вимагання та отримання неправомірної вигоди), дисциплінарна комісія вирішила притягти позивача до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить службу в званні капітана поліції на посаді - старшого оперуповноваженого 2-го відділу (протидії правопорушенням на об'єктах легального обігу наркотиків та організаційно-аналітичної роботи) управління боротьби з наркозлочинністю ГУНП в Донецькій області.
20.02.2025 до ГУНП в Донецькій області надійшла доповідна записка начальника УГІ ГУНП в області полковника поліції Р. Торбіна про те, що працівниками Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, в рамках кримінального провадження № 62025050010006111, розпочатого 08.02.2025, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 3692 КК України, старшому оперуповноваженому 2-го відділу (протидії правопорушенням на об'єктах легального обігу наркотиків та організаційно- аналітичної роботи) УБН ГУНП в Донецькій області капітану поліції ОСОБА_1 .
Службовим розслідуванням встановлено, що 16.01.2025 до чергової частини відділу поліції № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення від оперуповноваженого СКП ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в області лейтенанта поліції ОСОБА_8 про те, що того ж дня о 16:46 за адресою: м. Дружківка, вул. Космонавтів, б. 50, біля відділення ТОВ "Нова Пошта № 1" була зупинена гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка щойно отримала посилку, для перевірки документів. Під час спілкування остання повідомила, що у посилці, яку вона отримала в поштоматі № 45064, знаходиться психотропна речовина - PVP.
Також 16.01.2025 був проведений невідкладний огляд за правилами обшуку квартири, де мешкає ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 . В ході огляду квартири було вилучено 13 пігулок в зіп-пакеті.
За вказаним фактом слідчим відділенням ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в області розпочато досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12025052260000035 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. Проведення досудового розслідування доручено слідчому СВ ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в області лейтенанту поліції ОСОБА_10 .
07.02.2025 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях надійшла заява від ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення відносно неї працівником поліції ОСОБА_1 та іншими особами, які вимагають від останньої неправомірну вигоду у розмірі 100000 гривень за не притягнення її до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12025052260000035 від 16.01.2025.
08.02.2025 Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025050010006111 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 3692 КК України.
Вивченням фабули витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що оперуповноважений ОСОБА_1 , одного з відділів поліції ГУНП в Донецькій області, вимагає неправомірну вигоду у гр. ОСОБА_12 за вплив на прийняття рішення слідчим Ч. ГУНП в Донецькій області, у якого у провадженні перебуває кримінальне провадження, з метою пом'якшення покарання та не направлення матеріалів на позбавлення гр. ОСОБА_12 батьківських прав.
19.02.2025 капітану поліції ОСОБА_1 , який на той час знаходився за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , слідчим ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 3692 КК України в рамках кримінального провадження №62025050010006111 від 08.02.2025.
У повідомлені про підозру зазначено, що упродовж січня-лютого 2025 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_1 неодноразово приходили до ОСОБА_9 за її місцем мешкання та погрожували притягненням її до кримінальної відповідальності, необхідністю відбувати реальний строк покарання, вжиттям заходів щодо позбавлення її опіки на онуком, висунувши вимогу щодо необхідності передачі їм неправомірної вигоди у розмірі 100000 грн. За вказану грошову суму ОСОБА_4 та ОСОБА_1 обіцяли ОСОБА_9 вплинути на рішення слідчим, прокурором у кримінальному провадженні № 12025052260000035 щодо завершення досудового розслідування у вигляді направлення до суду обвинувального акту стосовно ОСОБА_9 з угодою про визнання винуватості, відповідно до якої їй буде призначено судом покарання з іспитовим строком.
ОСОБА_9 вимушено погодилась на неправомірні дії працівників поліції та у подальшому звернулась із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо притягнення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.
13.02.2025, приблизно о 14:20, ОСОБА_9 , діючи відповідно до вказівок ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Києві, прибула за адресою: АДРЕСА_3 , де передала раніше невідомому їй гр. ОСОБА_1 вищевказані грошові кошти у сумі 97000 гривень в якості неправомірної вигоди ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Також 19.02.2025 слідчими ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, спільно з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2, з метою відшукання та вилучення предметів та документів, грошових коштів та електронних носіїв, які можуть бути використані як докази вчинення кримінального правопорушення, на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, був проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_1 .
Під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , було вилучено: мобільний телефон iPhone НОМЕР_1 ; сім-карта оператора "Vodafone" НОМЕР_2 ; грошові кошти в сумі 7 100 доларів США; грошові кошти в сумі 95 Євро; грошові кошти в сумі 52 200 грн. (52 купюри номіналом по 1000 грн., кожна), які раніше були оглянуті та ідентифіковані в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження № 62025050010006111 та 1 купюра 200 грн).
На підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 20.02.2025 № 88 о/с старшого оперуповноваженого 2-го відділу УБН ГУНП в області капітана поліції ОСОБА_1 на період проведення службового розслідування відсторонено від виконання службових обов'язків.
Опитаний ОСОБА_1 пояснив, що згідно зі ст. 63 Конституції України відмовляється від дачі будь-яких пояснень. У зв'язку з відмовою ОСОБА_1 надати пояснення, дисциплінарною комісією складено акт про відмову від надання пояснень від 04.03.2025, який зареєстровано за вн. № 501/55/04-2025.
Опитаний ОСОБА_4 пояснив, що згідно зі ст. 63 Конституції України відмовляється від дачі будь-яких пояснень. У зв'язку з відмовою ОСОБА_4 надати пояснення, дисциплінарною комісією складено акт про відмову від надання пояснень від
04.03.2025, який зареєстровано за вн. № 500/55/04-2025. Опитаний ОСОБА_18 пояснив, що з 13.04.2024 він перебуває на посаді слідчого СВ ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області. На запитання відповів, що у межах кримінального провадження №12025052260000035 від 16.01.2025 почав приймати процесуальні рішення по вказаному кримінальному провадженні наприкінці січня 2025 року.
Оперативне супроводження вищевказаного кримінального провадження здійснює сектор кримінальної поліції ВП № 1 Краматорського РУП. Працівники підрозділу УБН ГУНП в Донецькій області вказане кримінальне провадження не супроводжували.
Працівники УБН ГУНП в Донецькій області капітан поліції ОСОБА_1 та капітан поліції ОСОБА_4 йому невідомі. Контактні дані ОСОБА_9 будь-яким працівникам УБН ГУНП в Донецькій області не надавав. Пропозицію щодо надання нею неправомірної вигоди задля не притягнення її до кримінальної відповідальності або інших дій на її користь також не надавав. Неправомірну вигоду від ОСОБА_9 або через третіх осіб задля не притягнення її до кримінальної відповідальності або інших дій на її користь не отримував. Факт отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 особисто або через третіх осіб неправомірної вигоди задля не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності або інших дій на її користь, дізнався із отриманої ухвали про обшук свого місця мешкання.
25.02.2025 було проведено опитування ОСОБА_18 з використанням поліграфу, за результатом якого встановлено, що під час опитування останнього обману не виявлено.
Під час проведення службового розслідування виникла необхідність в опитуванні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим 03.03.2025 членом дисциплінарної комісії був здійсненний телефонний дзвінок за її номером телефону НОМЕР_3 , на який остання відповіла. В ході телефонної бесіди ОСОБА_9 повідомила, що відмовляється надавати будь-які пояснення під час проведення службового розслідування, оскільки пояснення вона надавала під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025050010006111 від 08.02.2025.
Відповідно до витягу з посадової інструкції старшого оперуповноваженого в ОВС 2-го відділу УБН ГУНП в Донецькій області капітана поліції ОСОБА_1 встановлено, що останній зокрема повинен дотримуватись принципів законності, прав та свобод людини і громадянина, дисципліни та режиму секретності. Неухильно дотримуватись ЗУ "Про Національну поліцію", ЗУ "Про запобігання корупції" та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. У разі вчинення протиправних діянь, несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність.
У подальшому наказом ГУНП в Донецькій області № 510 від 17.03.2025 "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками УБН ГУНП в Донецькій області та їх покарання" за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п.п.1,2,6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині виконання обов'язку бути вірним Присязі поліцейського, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональна) обов'язки, запобігати вчиненню правопорушень та утримуватись від дій, які підривають авторитет Національної поліції України; п.п. 1,2 ч. 1 ст. 18 Закону України " Про Національну поліцію" в частині виконання обов'язку неухильно дотримуватись положень Конституції України, Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів Керівництва; п. 26 Посадової інструкції в частині дотримання антикорупційного законодавства України (обмежень та заборон, вимог, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законом України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції) та інших актів законодавства України, організаційно-розпорядчих документів (наказів, доручень) керівництва поліції, виданих на виконання Закону України "Про запобігання корупції"; ч. 1 ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції" в частині заборони щодо використання своїх службових повноважень або свого становища та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах; абзацу 5 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, в частині неухильного дотримання антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України, що виразилося у причетності до скоєння корупційного кримінального правопорушення, до старшого оперуповноваженого 2-го відділу (протидії правопорушенням на об'єктах легального обігу наркотиків та організаційно- аналітичної роботи) управління боротьби з наркозлочинністю ГУНП в Донецькій області капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_4) застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
19.03.2025 наказом начальника ГУНП в Донецькій області № 144 о/с по особовому складу, капітана поліції ОСОБА_1 - старшого оперуповноваженого 2-го відділу (протидії правопорушенням на об'єктах легального обігу наркотиків та організаційно-аналітичної роботи) управління боротьби з наркозлочинністю ГУНП в Донецькій області звільнено зі служби в поліції з 19.03.2025, без встановлення премії у березні 2025 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VІІІ).
У відповідності до ст.3 Закону №580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції".
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №580-VІІІ, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
За змістом частини 1 статті 59 Закону №580-VІІІ, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно з ч.1 ст.64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
"Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.
Стаття 18 Закону №580-VІІІ, передбачає, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
За нормами пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIIІ.
Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018р. №2337-VIII, визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Приписами ч. 1,2 ст. 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Також ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
З аналізу вищевказаних положень Дисциплінарного статуту слідує, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
За правилами ст. 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно із ч. 1 - 3 ст.13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
У відповідності до ч. 1 - 4, 6, 10 ст.14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
За ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Також, колегія суддів враховує, що указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. Воєнний стан наразі триває.
Розділ V Дисциплінарного статуту Національної поліції України регулює особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.
Так, статтею 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, зокрема, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії .
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції.
На виконання вимог Дисциплінарного статуту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893).
Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Згідно п. 1 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку №893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку; недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування; приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядкую
Відповідно до п. 1-4 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
За положенням ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та п. 1 розділу ІІ Порядку №893 підставою для призначення службового розслідування є зокрема заяви, повідомлення посадових осіб, інших поліцейських, про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Матеріали справи свідчать, що службове розслідування призначене на підставі доповідної записки начальника УГІ ГУНП в області полковника поліції Р. Торбіна про те, що працівниками Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, в рамках кримінального провадження № 62025050010006111, розпочатого 08.02.2025, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 3692 КК України, старшому оперуповноваженому 2-го відділу (протидії правопорушенням на об'єктах легального обігу наркотиків та організаційно- аналітичної роботи) УБН ГУНП в Донецькій області капітану поліції ОСОБА_1 .
Отже, службове розслідування призначено за підстав та у порядку, передбачених законодавством України. Відповідачем дотримано вимоги законодавства та проведено службове розслідування у межах діянь, які стали підставою для призначення такого службового розслідування.
Так, суд враховує, що у період воєнного стану службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження. Під час якого уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
За положенням ч.2, 3 ст. 27 Розділу V Дисциплінарного статуту, у разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов'язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв'язком чи з використанням електронної комунікації.
Відповідно до матеріалів справи, висновку та пояснень позивача наведених у скарзі, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 пояснень не надавали, скориставшись ст. 63 Конституції України.
Тобто відповідачем дотримано вимоги Дисциплінарного статуту щодо опитування позивача та інших осіб стосовно обставин вчинення дисциплінарного проступку.
За змістом п. 1, 2, 9 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника.
Відповідно до п. 1 розділу VIІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19 - 22 Дисциплінарного статуту.
Згідно з ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення.
У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.
За статтею 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
При цьому, стаття 29 Дисциплінарного статуту визначає особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, стаття 30 особливості доведення до поліцейського наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Так приписами вказаних норм визначено, зокрема, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь не застосовується до поліцейських, які мають первинне спеціальне звання рядовий поліції.
Дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.
У разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв'язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв'язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації.
Доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.
У разі встановлення поважних причин відсутності поліцейського до наказу по особовому складу, яким виконується застосоване до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції, вносяться зміни щодо дати його виконання.
Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Колегія суддів зазначає, що вчинення особою дій, за які передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення що накладення певного виду стягнення.
Питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування.
За вимогами вищезазначених норм, при проведенні службового розслідування посадові особи повинні дотримуватися вимог законодавства, а висновки службового розслідування мають ґрунтуватись на фактичних обставинах, підтверджуватись належними доказами та не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, установлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.
При цьому, суд зазначає, що висновок службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування, не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов'язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб'єктом відповідного рішення. Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов'язкового характеру для суб'єкта по відношенню, до якого він винесений.
Повноваження щодо оцінки результатів службового розслідування, тяжкості проступку та обставин, за яких його скоєно, розмір заподіяної шкоди, попередньої поведінки винної особи та визнання нею вини тощо, а також безпосередньо затвердження висновку службового розслідування та визначення виду дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до конкретної особи є виключними повноваженнями відповідного керівника, який реалізуючи такі повноваження приймає відповідний наказ про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Судом в межах розгляду цієї справи надана правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а не питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення кримінального правопорушення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179, відповідно до статті 37 Закону України "Про запобігання корупції", Закону України "Про Національну поліцію", з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, затверджені Правила етичної поведінки поліцейських.
Відповідно до пункту 1, 3 розділу ІІ Правил, зокрема, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
- професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
- поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;
- у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;
- неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України;
- виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку;
- поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
- контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.
Поліцейський повинен дотримуватись субординації у стосунках з колегами, з повагою ставитись до старших за віком.
Згідно пункту 5 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України Про Національну поліцію, інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Аналіз вище наведених нормативно-правових актів свідчить про обов'язок поліцейських неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
У своїй практиці Верховний Суд, аналізуючи норми законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, неодноразово висновував, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, курсанта, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Невиконання чи неналежне виконання дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Колегія суддів зазначає, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.
Обов'язок поліцейського полягає у тому, щоб неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги, поважати і не порушувати прав і свобод людини та дотримуватися службової дисципліни.
Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 07.03.2019 у справі за №819/736/18, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а, від 08.08.2019 у справі № 824/1015/16-а, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги поліцейського. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання поліцейського. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п.п.1,2,6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині виконання обов'язку бути вірним Присязі поліцейського, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональна) обов'язки, запобігати вчиненню правопорушень та утримуватись від дій, які підривають авторитет Національної поліції України; п.п. 1,2 ч. 1 ст. 18 Закону України " Про Національну поліцію" в частині виконання обов'язку неухильно дотримуватись положень Конституції України, Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів Керівництва; п. 26 Посадової інструкції в частині дотримання антикорупційного законодавства України (обмежень та заборон, вимог, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законом України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції) та інших актів законодавства України, організаційно-розпорядчих документів (наказів, доручень) керівництва поліції, виданих на виконання Закону України "Про запобігання корупції"; ч. 1 ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції" в частині заборони щодо використання своїх службових повноважень або свого становища та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах; абзацу 5 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, в частині неухильного дотримання антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України, що виразилося у причетності до скоєння корупційного кримінального правопорушення.
З матеріалів службового розслідування вбачається, що відповідач убачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських, нехтування позивачем вимогами Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських, що на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків і проходження служби у Національній поліції.
Матеріалами службового розслідування, наявними в матеріалах справи, підтверджено факт порушення позивачем службової дисципліни.
Позивач вказані обставини щодо вчинення дисциплінарного проступку не спростовує належними та допустимими доказами.
Наказ про застосування дисциплінарного стягнення до позивача, прийнятий за висновками службового розслідування, матеріали якого є такими, що беззаперечно свідчать про наявність у позивача вини у вчиненні проступку, за яке він притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Так, відповідачем обґрунтовано, правомірно та пропорційним застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, оскільки під час проведення службового розслідування інформація щодо можливих порушень службової дисципліни знайшла своє підтвердження.
Щодо посилання скаржника на непропорційне застосування дисциплінарного стягнення, колегія суддів зазначає наступне.
Так, Верховний Суд у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 802/1150/17-а звернув увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Отже, звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов'язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.
Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, що і було встановлено у цій справі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 травня 2022 року у справі № 480/4079/18, від 22 вересня 2022 року у справі №420/4977/20.
Частиною 1 статті 26 Дисциплінарного статуту визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина 1 статті 29 Дисциплінарного статуту).
За змістом частини 2 статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою.
Отже, дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно, як помилково вважає позивач.
У справах №420/14443/22, №260/5566/22, від 23.11.2023 у справі №420/14443/22, у постановах від 21 вересня 2023 року у справі №160/8030/22, від 23 листопада 2023 року у справі №420/14443/22 та від 08 лютого 2024 року у справі № 160/11195/23, від 21 березня 2024 року у справі № 420/16074/22, аналізуючи положення частин першої, другої статті 29 Дисциплінарного статуту, Верховний Суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.
Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливостей його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
З огляду на викладене, посилання скаржника на неможливість застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції ґрунтуються на неправильному застосуванні статей 19 і 29 Дисциплінарного статуту.
У контексті обставин цієї справи, суд ураховує, що обраний вид дисциплінарного стягнення є найсуворішим, однак вчинений позивачем проступок суд обґрунтовано оцінив в аспекті співмірності обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення до тяжкості вчиненого позивачем дисциплінарного проступку.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у період дії воєнного стану вчинено діяння яке є несумісним з його посадою, оскільки він скоїв проступок який суперечить покладеним на нього обов'язкам, тому застосовуючи найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Ковальова Андрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 р. у справі № 200/2369/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 р. у справі № 200/2369/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 12 березня 2026 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко