12 березня 2026 року справа №360/1860/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року (повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року) у справі № 360/1860/25 (суддя в І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУПФУ в м. Києві) з такими вимогами:
- визнати протиправною відмову ГУПФУ в м. Києві, сформовану у відповіді від 13 серпня 2025 року за вих. № 36645-36729/м-02/8-260/25, у продовженні нарахування та виплати позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі на малолітню дитину сина ОСОБА_2 ;
- зобов'язати ГУПФУ в м. Києві продовжити нарахування та виплату позивачу з 01 травня 2025 року допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332, на дитину ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має статус внутрішньо перемішеної особи та є матір'ю малолітньої дитини інваліда ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - дитина), який також має статус внутрішньо переміщеної особи. Даний позов позивач подає в інтересах малолітньої дитини.
До травня 2025 року позивач отримувала допомогу на проживання на сина, який є дитиною з інвалідністю, має клініко-функціональний діагноз за кодом МКХ-10 F84.1, п/г «А» ІІІ ступень обмеження життєдіяльності (постійний догляд). Зазначена дитина народжена в позашлюбних відносинах. Батьком є громадянин Ізраїля - ОСОБА_4 , який проживає в країні свого громадянства, до України не приїздить, сумісного господарства з позивачем не веде, з дитиною не спілкується та не є членом сім'ї позивача.
З травня 2025 року Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації припинило виплату допомоги на сина.
На звернення позивача від 20 травня 2025 року про поновлення виплат відповідач рішенням від 20 травня 2025 року за вих. № 108/33-108/33/м-694-639 відмовив в поновленні виплат з посиланням на пункт 14 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 (До середньомісячного сукупного доходу включаються доходи дружини та чоловіка (батька та матері) незалежно від місця їх фактичного проживання на території України, крім осіб, які сплачують аліменти, а також осіб, які зникли безвісти/перебувають у полоні або за кордоном/депортовані за межі України/ осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, зазначених у переліку територій).
З 01 липня 2025 року змінився орган призначення/надання/відновлення допомоги, ним став Пенсійний Фонд України в особі територіальних управлінь.
Позивач 23 липня 2025 року звернулась до ГУПФУ в м. Києві з проханням відновити виплату допомоги її сину.
Листом від 13 серпня 2025 року за вих. № 36645-36729/м-02/8-2600/25 останній відмовив з посиланням на раніше надану відмову Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.
Позивач вважає відмову відповідача протиправною, такою що не відповідає діючому законодавству України та міжнародному праву та покладає на позивача надмірний тягар доведення, що вона, постійно проживаючи в Україні, не пов'язана спільним побутом з батьком дитини, який є громадянином країни Ізраїль та постійно проживає в країні свого громадянства, оскільки вона позбавлена можливості доступу до міжнародних систем, в тому числі, які формуються в України та збирають інформацію стосовно громадян закордонних країн.
Ухвалою окружного суду від 13 жовтня 2025 року залучено Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - другий відповідач, УСВП Солом'янської РДА) до участі у справі як другого відповідача.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо припинення нарахуванні та виплати ОСОБА_1 допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі на її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 травня 2025 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві продовжити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі на її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 травня 2025 року відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ГУПФУ в м. Києві на звернення позивачки, подане через веб портал Пенсійного фонду України, від 23 липня 2025 року № ВЕБ-26002-Ф-С-25-143202, яке зареєстроване у відповідача 23 липня 2025 року за № 36729/М-2600-25, надало роз'яснення. Згідно з інформацією, наявною в підсистемі «Єдина інформаційна система соціальної сфери», по заяві від 14 квітня 2025 року позивачці відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам: «у зв'язку з тим, що особа не відповідає умовам визначеним Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».
Відповідно до пункту 14 Порядку № 332, після 01 вересня 2024 року до середньомісячного сукупного доходу включаються доходи дружини та чоловіка (батька та матері дитини до 18 років) незалежно від місця їх фактичного проживання на території України, крім осіб, які сплачують аліменти, а також осіб, які зникли безвісти/перебувають у полоні або за кордоном/депортовані за межі України/осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, зазначених у переліку територій.
Середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не повинен перевищувати чотири розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги (9444 грн).
Інформація про батька дитини необхідна для перевірки на відповідність критеріям та вимогам, зазначеним у Порядку № 332, оскільки згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (незалежно чи проживають батьки разом, чи розлучені).
Для перевірки середньомісячного сукупного доходу на одного отримувача враховується період, визначений пунктом 14 цього Порядку, на підставі інформації, що надійшла від ДПС/Пенсійного фонду України, або довідки про доходи.
Оскільки підтверджень відповідно до пункту 14 Порядку № 332 інформації про батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надана не була, заявниці направлено повідомлення про відмову з попередженням про необхідність надання інформації про батька дитини.
У відзиві позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 11 лютого 2022 року № 3009-5000428622 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державною адміністрацією, відповідно до якої фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 з приміткою «Повторно» підтверджується, що батьком ОСОБА_2 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Тель-Авів-Яффо у Державі Ізраїль, є ОСОБА_4 , громадянин Держави Ізраїль, матір'ю - ОСОБА_1 , громадянка України.
Син позивачки, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також має статус внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 11 лютого 2022 року № 3009-5000428632.
ОСОБА_7 видано індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю № 107 (вікова категорія від 0 до 18 років) від 23 січня 2025 року.
Із заяв по суті справи судом установлено, що відповідно до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери Міністерства соціальної політики України за призначенням допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 звернулась 06 серпня 2024 року. Допомога призначена відповідно до Порядку № 332 на шість місяців з 01 серпня 2024 року по 31 січня 2025 року в розмірі 5000 грн щомісяця. З 01 лютого 2025 року автоматично подовжено на наступні шість місяців з 01 лютого 2025 року по 31 липня 2025 року відповідно до пункту 13-1 тільки на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як на таку, що має статус дитини з інвалідністю та була виплачена за лютий - квітень 2025 року в розмірі 3000,00 грн (на дитину).
Вказані обставини відповідачами не оспорюються.
ОСОБА_1 звернулася 14 квітня 2025 року до ЦНАПУ Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога), яку 15 квітня 2025 року передано до УСВП Солом'янської РДА.
За наслідками розгляду заяви позивачки від 14 квітня 2025 року УСВП Солом'янської РДА прийнято рішення від 24 квітня 2025 року № 108/33-3948, яким відмовлено ОСОБА_1 по заяві від 14 квітня 2025 року у подовженні виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Рішення мотивоване тим, що під час розгляду заяви встановлено наявність обставин, які є підставою для відмови у подовженні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, а саме: не надана інформацію (ПІБ, паспортні дані, РНОКПП) про батька дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За наслідком розгляду звернення ОСОБА_1 щодо продовження виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання УСВП Солом'янської РДА листом від 02 червня 2025 року № 108/33-108/33/М-694-639 повідомлено, що механізм призначення допомоги на проживання визначено Порядком № 332, відповідно до пункту 14 якого після 01 вересня 2024 року до середньомісячного сукупного доходу включаються доходи дружини та чоловіка (батька та матері дитини до 18 років) незалежно від місця їх фактичного проживання на території України, крім осіб, які сплачують аліменти, а також осіб, які зникли безвісти перебувають у полоні або за кордоном/депортовані за межі України/осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, зазначених у переліку територій. Середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не повинен перевищувати чотири розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги (9444 грн). Інформація про батька дитини необхідна для перевірки на відповідність критеріям та вимогам, зазначеним у Порядку, оскільки згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (незалежно чи проживають батьки разом, чи розлучені). Після надання інформації про батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та проведення перевірки на відповідність зазначеним критеріям або вимогам, Управлінням буде прийнято рішення про продовження/ не продовження позивачу виплати з 01 квітня 2025 року.
Позивачка звернулась до ГУПФУ в Луганській області через веб портал із заявою від 23 листопада 2023 року № ВЕБ-26002-Ф-С-25-143202, в якій просила надати інформацію, з яких причин з травня 2025 року припинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на неповнолітнього сина ОСОБА_5 , який є дитиною з інвалідністю, та відновити виплату допомоги на проживання ВПО на дитину з інвалідністю ОСОБА_5 .
У відповідь на звернення позивачки ГУПФУ в Луганській області листом від 13 серпня 2025 року № 36645-36729/M-02/8-2600/25 повідомлено, що згідно з інформацією, наявною в підсистемі «Єдина інформаційна система соціальної сфери», по заяві від 14 квітня 2025 року позивачці відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам: «у зв'язку з тим, що особа не відповідає умовам, визначеним Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо особам».
Також з наданих позивачем в матеріали справи доказів установлено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі № 360/1111/25, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року, позов ОСОБА_1 до УСВП Солом'янської РДА про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено; визнано протиправним рішення УСВП Солом'янської РДА від 24 квітня 2025 року за вих. № 108/33-3948 про відмову у подовженні, нарахуванні та виплати ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі за заявою від 14 квітня 2025 року; зобов'язано УСВП Солом'янської РДА подовжити нарахування та виплату ОСОБА_1 за її заявою від 14 квітня 2025 року допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі відповідно до Порядку № 332 з лютого 2025 року.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті 1 Закону № 1706-VII).
Частиною першою статті 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1706-VII підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Абзацом першим частини третьої статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок збирання та оброблення даних, оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина дев'ята статті 4 Закону № 1706-VII).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України (абзац перший частини першої статті 7 Закону № 1706-VII).
Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога) визначає Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709) (далі - Порядок № 332 в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 3 Порядку № 332 визначено, що з 1 листопада 2023 року допомога призначається на шість місяців на сім'ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім'ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога призначається на кожного члена сім'ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.
До складу сім'ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім'єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім'єю. Членом сім'ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім'ї.
Склад сім'ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги.
З 1 листопада 2023 року для призначення допомоги уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 5 (далі - заява).
Відповідно до абзацу першого пункту 4 Порядку № 332 для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа або уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 (далі - заява). Така заява подається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної (військової) адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики.
Абзацами першим, другим, четвертим пункту 5 Порядку № 332 визначено, що допомога призначається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 року з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.
Допомога також призначається дитині, яка народилася у внутрішньо переміщеної особи, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до абзаців першого, третього, п'ятого, шостого пункту 13-1 Порядку № 332 виплата допомоги продовжується на другий шестимісячний період автоматично особам з інвалідністю I чи II групи, дитині з інвалідністю віком до 18 років, дитині, хворій на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, що підтверджується документально.
У разі коли особі не було продовжено виплату допомоги автоматично, але вона належить до категорій осіб, визначених абзацами другим - четвертим цього пункту, їй може бути призначено допомогу за заявою.
Іншим членам сім'ї виплата допомоги може бути продовжена на підставі подання заяви на призначення допомоги.
Пунктом 14 Порядку № 332 передбачено, зокрема, що до середньомісячного сукупного доходу включаються доходи дружини та чоловіка (батька та матері) незалежно від місця їх фактичного проживання на території України, крім осіб, які сплачують аліменти, а також осіб, які зникли безвісти / перебувають у полоні або за кордоном / депортовані за межі України / осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, зазначених у переліку територій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2025 № 765 «Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України» (далі - Постанова № 765), затверджений Перелік видів державної соціальної допомоги, соціальної стипендії, призначення та виплата яких здійснюються органами Пенсійного фонду України (далі - Перелік).
Пунктом 1 Переліку визначено, що призначення та виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Постановою № 765 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, у Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» у пункті 4 абзаци перший - третій викласти в такій редакції:
«4. Для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа або уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 5 (далі - заява). Така заява подається органу Пенсійного фонду України або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі утворення) ради (далі - посадова особа виконавчого органу) або адміністратору центру надання адміністративних послуг за місцем взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики.
Заява також може подаватися за місцем взяття на облік внутрішньо переміщеної особи одного з членів сім'ї уповноваженої особи за її вибором.
За технічної можливості заява може подаватися в електронній формі у разі наявності реєстраційного номера облікової картки платника податків засобами Єдиного державного вебпотралу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до пункту 20-1 цього Порядку.».
Пунктом 7 Постанови № 765 визначено, що Пенсійний фонд України має:
- забезпечити з 1 липня 2025 року призначення та виплату державних соціальних допомог, здійснення фінансування соціальних стипендій згідно з переліком, затвердженим цією постановою;
- протягом трьох місяців починаючи з 1 липня 2025 року забезпечити продовження виплати державних соціальних допомог, здійснення фінансування соціальних стипендій, які до 30 червня 2025 року здійснювались структурними підрозділами, на підставі електронних списків отримувачів станом на 1 липня 2025 року, за винятком отримувачів, стосовно яких наявна інформація про обставини, що є підставою для припинення або зупинення виплат, або у яких закінчився строк призначення державних соціальних допомог, здійснення фінансування соціальних стипендій згідно із законодавством.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що УСВП Солом'янської РДА припинено виплату ОСОБА_1 допомоги на проживання на її малолітнього сина ОСОБА_5 з посиланням на пункт 14 Порядку № 332, у зв'язку з ненаданням інформації про батька дитини ОСОБА_2 .
Згідно з інформацією, зазначеною в листі Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 04 червня 2025 року № 19/46642-25-Вих., ОСОБА_4 27 січня 2020 року перетнув державний кордон України, напрям - виїзд, іншої інформації немає.
Оскільки батько дитини ОСОБА_4 перебуває за кордоном, відсутні підстави для включення до середньомісячного сукупного доходу сім'ї позивачки його доходів на підставі пункту 14 Порядку № 332.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що виплату ОСОБА_1 допомоги на проживання на її малолітнього сина ОСОБА_5 з 01 травня 2025 року УСВП Солом'янської РДА припинено протиправно.
Саме через таке припинення ГУПФУ в м. Києві листом від 13 серпня 2025 року № 36645-36729/M-02/8-2600/25 повідомило позивачку про відсутність підстав для продовження виплати допомоги.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що право позивачки на отримання допомоги на проживання на її малолітнього сина ОСОБА_5 порушено саме діями УСВП Солом'янської РДА. Відповідно, саме цей суб'єкт владних повноважень є належним відповідачем в цій частині вимог.
Отже, керуючись положеннями частини другої статті 9 КАС України, якою визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог та може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд першої інстанції обгрунтовано вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, та визнати протиправними дії УСВП Солом'янської РДА щодо припинення нарахуванні та виплати ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі на її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 травня 2025 року.
Оскільки з 01 липня 2025 року відповідно до Постанови № 765 функції щодо нарахування та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам передано органам Пенсійного фонду України, то за вимогою позивачки зобов'язального характеру про виплату спірної допомоги належним відповідачем є ГУПФУ в м. Києві, тому саме цього відповідача суд вважає за необхідне зобов'язати продовжити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі на її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 травня 2025 року відповідно до Порядку № 332.
Саме такий спосіб захисту порушених прав позивачки у повній мірі сприятиме їх відновленню.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з корегуванням обраного способу захисту порушених прав позивача.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі № 360/1860/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 12 березня 2026 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук