12 березня 2026 року справа №200/2533/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 р. у справі № 200/2533/25 (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (далі - відповідач, прокуратура), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратура у сфері оборони Східного регіону щодо не зарахування у стаж роботи ОСОБА_1 , що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгової вислуги за період його безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей з 11.12.2015 по 30.04.2018 та безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 01.05.2018 по 14.03.2021, з 15.03.2021 по 10.06.2022 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби;
- зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону зарахувати у стаж роботи ОСОБА_1 , що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгової вислуги за період безпосередньої участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей з 11.12.2015 по 30.04.2018 та безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 01.05.2018 по 14.03.2021, з 15.03.2021 по 10.06.2022 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби;
- зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 з 15.03.2021 із урахуванням вислуги років, обрахованої у пільговому порядку, за період безпосередньої участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей з 11.12.2015 по 30.04.2018 та безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 01.05.2018 по 14.03.2021, з 15.03.2021 по 10.06.2022 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби;
- видати довідку про обчислення вислуги років на посаді прокурора станом на день розгляду звернення, тобто 06.11.2024 з врахуванням вищевказаного пільгового стажу роботи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд:
Визнав протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратура у сфері оборони Східного регіону щодо незарахування у стаж роботи ОСОБА_1 , що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгової вислуги за період його безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей з 11.12.2015 по 30.04.2018 та безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 01.05.2018 по 14.03.2021, з 15.03.2021 по 10.06.2022 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби.
Зобов'язав Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону зарахувати у стаж роботи ОСОБА_1 , що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгової вислуги за період безпосередньої участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей з 11.12.2015 по 30.04.2018 та безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 01.05.2018 по 14.03.2021, з 15.03.2021 по 10.06.2022 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби.
Зобов'язав Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 з 15.03.2021 із урахуванням вислуги років, обрахованої у пільговому порядку, за період безпосередньої участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей з 11.12.2015 по 30.04.2018 та безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 01.05.2018 по 14.03.2021, з 15.03.2021 по 10.06.2022 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначено, що справа помилково розглядалась судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Спеціалізованою прокуратурою було заявлено про участь у розгляді справи за правилами загального позовного провадження.
Оскільки у даній справі ОСОБА_1 на теперішній час є прокурором, одержує заробітну плату (грошове забезпечення) за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, на теперішній час оскаржує дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оброни Східного регіону під час проходження публічної служби (тобто про проходження публічної служби особи, яка у значені Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне становище), то така справа не підлягає розгляду у порядку спрощеного провадження.
Справа становить значний суспільний інтерес, проте судом першої інстанції віднесено її до категорії справ незначної складності, що є помилковим.
Спірні правовідносини стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується широкого кола суб'єктів правовідносин - прокурорів органів прокуратури України.
Судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: положення пункту 3-1 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090, що виключено з цього Порядку 26.04.2024.
Судом не застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, а саме поза увагою залишено постанову Кабінет Міністрів України від 26.04.2024 № 515 «Про внесення змін до Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури».
Так, для встановлення ОСОБА_1 стажу роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років було застосовано приписи пункту 6 Порядку, яким встановлюються загальні умови зарахування часу до періоду проходження служби для прокурорів.
Відповідно до протоколу засідання комісії по обчисленню стажу роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років від 16.03.2021 № 46/21 вислуга років ОСОБА_1 станом на 16.03.2021 становить 13 років 05 місяців 04 дні.
До стажу роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років ОСОБА_1 включено періоди, перелік яких визначено пунктом 15 Порядку, з урахуванням: навчання в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого з 01.09.2007 по 10.05.2012; час роботи на різних посадах в органах прокуратури України з 13.06.2012 по 15.03.2021.
Відповідно до приписів пункту 3-1 Порядку надбавка за вислугу років виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, лише військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах.
Порядок не передбачає зарахування стажу роботи на пільгових умовах для встановлення надбавки за вислугу років, прокурорам, які не є військовослужбовцями, у тому числі у випадку безпосередньо прийняття участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей.
Оскільки з 15.03.2021 ОСОБА_1 на військовій службі в органах прокуратури не перебуває, щомісячна надбавка за вислугу років обчислюється відповідно до Порядку її нарахування особам, які не мають статусу військовослужбовця, а пільгова вислуга років за безпосередню участь в АТО/ООС за періоди за періоди з 11.12.2015 по 30.04.2018, з 01.05.2018 по 14.03.2021, з 15.03.2021 по 10.06.2022 з розрахунку один місяць за три місяці служби не може бути зарахована до стажу роботи.
Правові підстави для здійснення перерахунку та виплати заробітної плати ОСОБА_1 з 15.03.2021 по теперішній час з урахуванням нового розрахунку відсутні, оскільки таке перерахування не закріплено жодною правовою нормою законодавства.
Скаржник зазначає, що з позовними вимогами ОСОБА_1 не погоджується, оскільки вважає, що Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил (нині - Спеціалізована прокуратура у сфері оброни Східного регіону), як суб'єктом владних повноважень, не порушено прав та законних інтересів заявника у спірних правовідносинах.
Зокрема, виплати, що проведені з позивачем, було здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства. Такі виплати проведено у повному обсязі, отже підстави для перерахунку та виплати заробітної плати з урахуванням нового розрахунку (один місяць за три місяці служби) - відсутні.
Крім того, зарахування вислуги років, обрахованої у пільговому порядку, та здійснення відповідного перерахунку на підставі правової норми, яка на час здійснення такого перерахунку втратила чинність, неодмінно призведе до непрямої дискримінації інших працівників прокуратури з числа військовослужбовців, та суперечитиме дії законів у часі.
Скаржник зазначає, що періоди безпосередньої участі в АТО/ООС можуть бути зараховані до вислуги років ОСОБА_1 на пільгових умовах під час нарахування та призначення пенсії.
Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування звертає увагу на те, що стаж військової служби позивача вже був обчислений, зокрема із зарахуванням на пільгових умовах вислуги років за час, у який позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей.
Наказом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил № 19-к від 13.01.2021 позивачу встановлена пільгова вислуга років 10 років 01 місяць 10 днів, з урахуванням якої станом на 01.01.2021 позивач вже мав загальну вислугу років 20 років 11 місяців 22 дні.
Зазначений наказ є чинним, не скасованим, не оскарженим.
Листом відповідача № 15-494вих-24 від 06.11.2024 визнано та підтверджено факт того, що за наказом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил № 19-к від 13.01.2021 позивачу встановлена пільгова вислуга років 10 років 01 місяць 10 днів, з урахуванням якої станом на 01.01.2021 позивач вже мав загальну вислугу років 20 років 11 місяців 22 дні, тобто цей факт не оспорюється.
Враховуючи викладене, стаж військової служби відповідача, зокрема і з урахуванням зарахованої на пільгових умовах вислуги років (10 років 01 місяць 10 днів), підлягав врахуванню відповідачем при визначенні стажу роботи позивача, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, що узгоджується з правовою позицією в постанові Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №380/12042/20.
Таким чином, відповідачем проігноровані приписи ч.1 ст.2 Закону № 2232- XII, п.2 ч.1 ст.8 Закону № 2011-XII, згідно яких час проходження військовослужбовцями військової служби зараховується до всіх видів вислуги. Аналогічно зараховується до всіх видів вислуги на пільгових умовах і час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період.
Від позивача надійшли додаткові пояснення.
В обґрунтування зазначено, зокрема, щодо постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2024 № 515, в якій внесено зміни до Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, унаслідок яких пункт 3-1 виключено з цього Порядку. А тому на думку відповідача, починаючи з 26.04.2024 жодною нормативно-правовою чи законодавчою нормою не визначено ані умов (підстав), ані порядку виплати такої надбавки.
Позивач зазначає, що пільгова норма, чинна на момент проходження служби, підлягає застосуванню до обчислення вислуги років, навіть у разі її подальшого скасування або втрати чинності. Її застосування не суперечить чинному законодавству, не звужує прав інших осіб і не порушує принципу рівності, натомість забезпечує реалізацію гарантій, передбачених Конституцією України та міжнародними зобов'язаннями держави щодо соціального захисту.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
ОСОБА_1 з 01.09.2007 по 10.05.2012 навчався в спеціалізованому навчальному закладі Інститут підготовки кадрів для органів прокуратури Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, з 14.06.2012 по теперішній час проходить службу на прокурорських посадах в органах прокуратури України.
Згідно з витягом з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 15.12.2015 № 349 ОСОБА_1 залучено до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції, з метою виконання службових (бойових) завдань з 11.12.2015.
З 11.12.2015 по 30.04.2018 ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на посадах: прокурора другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону, прокурора військової прокуратури Маріупольського гарнізону, що підтверджується довідкою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Об'єднаних Сил від 02.08.2021 № 471.
Згідно із витягом з наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 08.06.2018 № 8/ДСК з 01.05.2018 ОСОБА_1 залучено до складу сил і засобів об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Відповідно до довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Об'єднаних Сил від 02.08.2021 № 389 ОСОБА_1 з 01.05.2018 по 14.03.2021 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганських областях, забезпеченні їх здійснення на посадах: прокурора 1-го відділу військової прокуратури Маріупольського гарнізону, прокурора військової прокуратури Маріупольського гарнізону.
З 15.03.2021 ОСОБА_1 відповідно до статі 8 Закону України “Про особливості державної політики із забезпечення заходів національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганських областях» залучено до складу сил і засобів об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганських областях як особовий склад інших військових формувань та правоохоронних органів: Генеральної прокуратури України на підставі рішення Головнокомандуючого Збройних Сил України від 30.08.2021 № 20623/С, що підтверджується витягом з наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 07.09.2021 № 132/ДСК.
Відповідно до витягу з наказу Командувача угруповання об'єднаних сил від 10.06.2022 № 109/дск позивача з 10.06.2022 виключено зі складу сил та засобів, які приймали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганських областях.
Позивач, з метою встановлення розміру надбавки за вислугу років, 08.10.2024, звернувся до відповідача із запитом, в якому просив: 1) повідомити про кількість років, які враховуються при нарахуванні стажу, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років у період з 15.03.2021 по теперішній час; 2) чи зараховано в стаж роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгову вислугу років за період безпосередньої участі в антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення: з 11.12.2015 по 30.04.2018 та з 01.05.2018 по 14.03.2021 з розрахунку один місяць за три місяці служби. У разі неврахування пільгового періоду вислуги років при нарахуванні стажу та заробітної плати позивач просив відповідача: 3) зарахувати в стаж роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгову вислугу років за період безпосередньої участі в антитерористичній операції та операції об'єднаних сил: з 11.12.2015 по 30.04.2018 та з 01.05.2018 по 14.03.2021 з розрахунку один місяць за три місяці служби; 4) здійснити перерахунок та виплату заробітної плати з 15.03.2021 до часу розгляду цього звернення з урахуванням нового розрахунку, виплатити заборгованість та, виплачувати заробітну плату з урахуванням нового розрахунку; 5) надати копії (витяги) протоколів засідання комісії з обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає йому право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років за 2021 - 2024 роки; 6) надати довідку про обчислення вислуги років при звільненні 12.03.2021 з військової прокуратури об'єднаних сил.
Листом від 06.11.2024 за № 15-494ВИХ-24, Спеціалізована Прокуратура у сфері оборони Східного регіону надала відповідь на вказане звернення позивача, в якій зазначила, що згідно протоколу засідання комісії по обчисленню стажу роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років № 46/21 від 16.03.2021 вислуга років ОСОБА_1 станом на 16.03.2021 становила 13 років 05 місяців 04 дні. Упродовж 2022-2024 років Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного року (у період з 11.09.2020 по 17.03.2023 - Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил) протоколи засідань комісії по обчисленню періоду проходження служби, що дає право особі на надбавку за вислугу років, не складались через відсутність у її працівників пільгової вислуги років та необхідності в її обрахуванні. Також у вказаному листі позивачу було повідомлено про те, що станом на 16.03.2022 вислуга років позивача становила 14 років 05 місяців 04 дні, станом на 16.03.2023 вислуга років становила 15 років 05 місяців 04 дні та станом на 16.03.2024 вислуга років становила 16 років 05 місяців 04 дні. Таким чином, відповідно до частини 7 статті 81 Закону України “Про прокуратуру» позивачу виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірі 25% (понад 15 років).
Також позивача було проінформовано про те, що його вислуга років станом на 01.01.2021 - 20 років 11 місяців 22 дні (у тому числі пільгова вислуга років 10 років 01 місяць 10 днів) була встановлена наказом Керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил № 19к від 13.01.2021 та зараховувалась, як прокурору зі статусом військовослужбовця, що передбачено пунктом 3-1 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, який затверджений постановою КМ України від 09.50.2015 № 1090.
Позивачу було повідомлено про те, що з 15.03.2021 він не проходить військову службу, у зв'язку з чим щомісячна надбавка за вислугу років обчислювалась відповідно до порядку її нарахуванням особам, які не мають статусу військовослужбовця, а підстави зарахування пільгової вислуги років за вищевказані періоди безпосередньої участі в антитерористичній операції та операції об'єднаних сил із розрахунку один місяць за три місяці служби відсутні.
Безпосередня участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони підтверджується посвідченням учасника бойових дій від 26.02.2018 серії НОМЕР_1 , довідками від 02.08.2021 № 389/№471, копіями витягів із наказу від 15.12.2015 №349, від 08.06.2018 №8/ДСК, від 13.04.2021 №59/ДСК, від 07.09.2021 №132/ДСК, від 10.06.2022 №109/ДСК.
Відповідно до протоколу засідання комісії по обчисленню стажу роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років № 46/21 від 16.03.2021 вислуга років ОСОБА_1 станом на 16.03.2021 становила 13 років 05 місяці 04 дні.
Наказом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил № 19-к від 13.01.2021 ОСОБА_1 встановлена вислуга років станом на 01.01.2021 - 20 років 11 місяців 22 дні, як прокурору зі статусом військовослужбовця, що передбачено пунктом 3-1 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурором та іншим працівникам органів прокуратури, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.05.2015 року № 1090.
Оскільки з 15.03.2021 ОСОБА_1 військову службу не проходить, щомісячна надбавка за вислугу років обчислювалась відповідно до порядку її нарахування особам, які не мають статус військовослужбовця.
Відповідно до частини 7 статті 81 Закону України “Про прокуратуру» від 14.10.2024 № 1697-VII надбавка за вислугу років у період з березня 2021 року по теперішній час ОСОБА_1 виплачується у розмірі 25% (понад 15 років) до посадового окладу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України, визначаються Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
За ч. 2 ст. 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Згідно ч. 7 ст. 81 Закону № 1697-VII прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.
Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затверджений постановою КМУ від 09.12.2015 № 1090 (далі - Порядок № 1090, в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) встановлює механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання такої надбавки.
Дія цього Порядку поширюється на прокурорів, військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, слідчих органів прокуратури та інших працівників органів прокуратури (п.2 Порядку № 1090).
За п.3 Порядку № 1090 надбавка за вислугу років прокурорам виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби в розмірах, зазначених у ч.7 ст.81 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно п. 3-1 Порядку № 1090 військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, надбавка за вислугу років виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.
За п. 6 Порядку № 1090 до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, слідчим органів прокуратури, зараховується: 1) час роботи (служби) в органах прокуратури; 2) час проходження строкової військової служби та служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби та інших правоохоронних органах, а також стаж військової служби в Збройних Силах, Службі безпеки, інших утворених відповідно до законодавства військових формуваннях; 3) час роботи на посадах судді, державного арбітра, арбітра відомчих арбітражів України, арбітра в судах і державному та відомчому арбітражі колишнього СРСР і республік, що входили до його складу, а також працівників органів юстиції, що забезпечують діяльність судів; 4) час роботи на виборних посадах в органах місцевого самоврядування і профспілкових організаціях, якщо працівник до і після цього працював в органах прокуратури; 5) час роботи в державних установах, інших організаціях, якщо вони були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури для продовження роботи; 6) період здобуття освіти (за денною формою навчання) у вищих навчальних закладах на юридичних факультетах; 7) час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі, коли за медичними показаннями дитині потрібен домашній догляд, - період відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку, а коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більше ніж до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку; 8) час роботи за кордоном, якщо працівник направлявся туди органами прокуратури та перед відрядженням працював на прокурорсько-слідчих посадах і протягом двох місяців після повернення з-за кордону був прийнятий на роботу в органи прокуратури на зазначені посади; 9) час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; 10) період роботи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності Законом України від 14 жовтня 2014 р. № 1697-VII «Про прокуратуру» було присвоєно класні чини (у тому числі працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), а також час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; 11) період роботи на адміністративних посадах, посадах науково-педагогічних та наукових працівників у Національній академії прокуратури України.
Згідно п..8 Порядку № 1090 до періоду проходження служби військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, для виплати їм щомісячної надбавки за вислугу років зараховуються періоди: 1) військової служби за контрактом на посадах у Збройних Силах, Службі безпеки, Держспецтрансслужбі, Держспецзв'язку, Службі зовнішньої розвідки, військах цивільної оборони, інших військових формуваннях, правоохоронних органах, правоохоронних органах спеціального призначення, Об'єднаних збройних силах держав - членів СНД, військах та інших військових формуваннях СНД та СРСР; 2) служби на посадах в органах внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органах і підрозділах цивільного захисту, кримінально-виконавчої системи, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, податкової міліції, в інших правоохоронних органах, у тому числі СНД та СРСР; 3) роботи (служби) за контрактом у державних органах, установах, організаціях та органах місцевого самоврядування, якщо вони направлені в ці органи в установленому порядку із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, органах кримінально-виконавчої системи, податковій міліції; 4) виконання депутатських повноважень із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, органах кримінально-виконавчої системи, податковій міліції; 5) роботи (служби) в судових органах та органах прокуратури на посадах суддів, прокурорів, слідчих; 6) перебування у розпорядженні та час, коли військовослужбовці не перебували на посадах внаслідок звільнення від посад; 7) навчання у військових навчальних закладах (військово-навчальних підрозділах у вищих навчальних закладах) на посадах курсантів і слухачів; 8) коли військовослужбовці не перебували на військовій службі внаслідок незаконного звільнення, а потім були поновлені на військовій службі; 9) строкової військової служби; 10) визначені п.п.3, 6-11 п.6 цього Порядку.
За п. 9 Порядку періоди проходження служби на посадах, якими передбачено обчислення вислуги років для виплати щомісячної надбавки на пільгових умовах, зараховуються згідно з довідкою з попереднього місця служби.
За п. 14, 16, 17 Порядку № 1090 період проходження служби (стаж роботи), що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, обчислюється комісіями з установлення періоду проходження служби (стажу роботи), що утворюються в Офісі Генерального прокурора, регіональних прокуратурах, військових прокуратурах регіонів.
Рішення комісії про обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), який дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, оформляється протоколом. Витяги з протоколів засідання комісії друкуються у двох примірниках, які подаються до бухгалтерського та кадрового підрозділів.
Спірні питання, що виникають під час обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), який дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, розглядаються відповідними комісіями прокуратур вищого рівня, Офісу Генерального прокурора або в судовому порядку.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням військової служби та правовий статус військовослужбовця врегульовано Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), які застосовуються в редакціях станом на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
До видів військової служби належать, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб сержантського, старшинського і офіцерського складу.
Згідно ст. 1, 2 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
За ст. 8 Закону № 2011-XII визначено основні права військовослужбовців, пов'язані з проходженням служби. Зокрема, в абз.2 п.1 цієї статті, серед іншого, передбачено, що час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 3 постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393), до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абз.1 п.1 цієї постанови (зокрема, особам офіцерського складу, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом), зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці, зокрема: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Згідно п.3 р. 4 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям зараховуються періоди, зокрема, зазначені в Постанові № 393 (зі змінами).
Періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку, обчислюються відповідно до чинного законодавства України.
Періоди служби, обчислені на пільгових умовах відповідно до раніше встановленого порядку, перерахунку в бік зменшення не підлягають.
Особливість спірних правовідносин полягає в тому, що період проходження служби, що дає право позивачу на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, згідно п.6 Порядку № 1090 включає і стаж військової служби в Збройних Силах, до якого належить час проходження військової служби в особливий період - до якого належить час проходження військової служби в особливий період за період безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей.
Позивач працював та по теперішний час працює на різних посадах в органах прокуратури, в спірні періоди брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей та безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганських областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
З урахуванням тривалості проходження позивачем військової служби у наведених умовах до загальної вислуги років на пільгових умовах на законних підставах додатково зараховано позивачу пільгових 10 років 01 місяць 10 днів, що підтверджується, у тому числі, і наказом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил від 13.01.2021 № 19к “Про оголошення вислуги років військовослужбовцям військових прокуратур станом на 01 січня 2021 року».
Єдиною підставою для відмови обчислення вказаних періодів на пільгових умовах для визначення позивачу розміру щомісячної надбавки за вислугу років є те, що позивач не вважається військовослужбовцем з 15.03.2021.
Тому вислуга років (для визначення позивачу розміру щомісячної надбавки за вислугу років) позивача обчислюється у меншому розмірі ніж під час наявності у позивача статусу військовослужбовця.
Розмір щомісячної надбавки за вислугу років, передбачений ч.7 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» був встановлений позивачу в розмірі посадового окладу виходячи з календарного обчислення вислуги та без врахування вищевказаних періодів в пільговому обчисленні.
Отже, пільгова вислуга у стаж роботи позивача відповідно до вимог п. 9 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури від 09.12.2015 № 1090 та п.п. «а» п. 4 Постанови КМУ від 17.07.1992 №393, врахована не була.
При цьому, проходячи службу на прокурорських посадах у військовій прокуратурі, до загальної вислуги позивача, яка враховувалась при виплаті йому щомісячної надбавки за вислугу років, додатково враховувалась пільгова вислуга.
Отже стаж військової служби позивача вже був обчислений, зокрема із зарахуванням на пільгових умовах вислуги років.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 9 Порядку № 1090 періоди проходження служби на посадах, якими передбачено обчислення вислуги років для виплати щомісячної надбавки на пільгових умовах, зараховуються згідно з довідкою з попереднього місця служби. При цьому, наведена норма не містить вказівки на можливість зарахування вислуги років для виплати щомісячної надбавки на пільгових умовах залежно від статусу особи як прокурора або військовослужбовця, який проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах.
Отже, при призначенні на посаду комісією з установленням стажу роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, було протиправно не враховано пільгову вислугу позивачу.
Таким чином, стаж військової служби позивача вже був обчислений, зокрема із зарахуванням на пільгових умовах вислуги років за час, у який позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей та безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганських областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Враховуючи викладене, стаж військової служби позивача, зокрема і з урахуванням зарахованої на пільгових умовах вислуги років, підлягав врахуванню відповідачем при визначенні стажу роботи позивача, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, що узгоджується з правовою позицією в постанові Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №380/12042/20.
Отже, відповідачем проігноровані приписи ч.1 ст.2 Закону № 2232- XII, п.2 ч.1 ст.8 Закону № 2011-XII, згідно яких час проходження військовослужбовцями військової служби зараховується до всіх видів вислуги. Аналогічно зараховується до всіх видів вислуги на пільгових умовах і час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період.
Згідно абз.5 п.6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа щодо права на пільги) правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у зазначених рішеннях Конституційного Суду України полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту їх та їхніх сімей, зумовлений особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, жорсткими вимогами до дисципліни, професійної придатності, певним обмеженням конституційних прав і свобод. Здійснення таких заходів не залежить від розміру доходів цих осіб чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Ці гарантії не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації.
Таким чином, відмова відповідача щодо здійснення перерахунку заробітної плати позивача з урахуванням зарахованої на пільгових умовах вислуги років, є протиправною.
Проте, на переконання колегії суддів апеляційного суду, судом першої інстанції необґрунтовано, задоволено позовні вимоги в частині зарахування у стаж роботи позивача, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгової вислуги за період його безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 15.03.2021 по 10.06.2022, з розрахунку один місяць служби за три місяці служби.
Пунктом 1 частини першої статті 8 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX від 19.09.2019) Закону України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (втратив чинність на підставі Закону № 2217-IX від 21.04.2022) було передбачено, що для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях Генеральним штабом Збройних Сил України за погодженням з відповідними керівниками залучаються та використовуються сили і засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку та телекомунікацій, інші матеріально-технічні засоби) Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної спеціальної служби транспорту), правоохоронних органів спеціального призначення, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, розвідувальних органів України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, а також працівники закладів охорони здоров'я.
При цьому, як свідчать матеріали справи та не заперечувалось сторонами позивач з 15.03.2021 військову службу не проходить.
Тобто з цієї дати, на нього не можуть розповсюджуватись нормативно-правові акти стосовно проходження військової служби та регулюють спірні правовідносини, в тому числі і Порядок № 393.
В свою чергу, ані позивачем в заявах по суті справи, ані судом першої інстанції не наведено правових підстав для зарахування періоду служби з 15.03.2021, при обчисленні надбавки за вислугу років із розрахунку один місяць служби за три місяці служби.
Відтак, щомісячна надбавка за вислугу років відповідачем правомірно обчислена без врахування вказаного періоду, відповідно до приписів Порядку №1090, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо посилання скаржника на не застосування судом при вирішенні справи постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2024 № 515 «Про внесення змін до Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури», якою пункт 3-1 Порядку№ 1090 виключено, колегія суддів зазначає наступне.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).
У ст. 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
При цьому закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Це положення процесуального закону узгоджується з підходами Європейського суду з прав людини, який вважає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява № 126/05, п. 102-111).
Постанова Кабінет Міністрів України від 26.04.2024 № 515 на час виникнення спірних правовідносин - 16.03.2021, та на час звернення позивача до суду з позовом, не існувала, отже відсутні підстави для її застосування.
Щодо посилання скаржника на обмежене фінансування, колегія суддів зазначає, що виплата грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача на його отримання.
Щодо посилання скаржника на те, що розгляд цієї справи не міг відбуватись за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки вона не є справою незначної складності суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно із частиною 3 статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, частиною 4 статті 257 КАС України передбачено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а саме справи щодо: оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; примусового відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
З цими положеннями співвідносяться (частково) норми частини 1 статті 263 КАС України, яка визначає особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності щодо: 1) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 3) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію).
Згідно із частиною 5 статті 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів відповідача, колегія суддів вважає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 6 статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 липня 2021 року в справі №460/6542/20, від 30 червня 2022 року у справі №640/27145/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 380/25627/21 та інш.
Таким чином, суд констатує, що ця справа не належить до справ незначної складності у значенні частини 6 статті 12 КАС України, однак якщо суд дійшов висновку про її незначну складність заборони для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відсутні. Крім того розгляд справи у цьому провадженні не вплинув на вирішення спору.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив часткове порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - зміні.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 р. у справі № 200/2533/25 -задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 р. у справі № 200/2533/25 - змінити.
В абзаці другому, третьому четвертому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 р. у справі № 200/2533/25 виключити слова та цифри «з 15.03.2021 по 10.06.2022».
У решті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 р. у справі № 200/2533/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 12 березня 2026 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.А. Блохін
А.В. Гайдар