Справа №757/6365/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2473/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
03 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргоюзахисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Довжок, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 410 КК України,-
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 410 КК України, у кримінальному провадженні № 42025112340000198 від 20.08.2025 року та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 05.04.2026 року включно.
Одночасно визначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, у розмірі 180 (сто вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 599 040 (п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч сорок) грн. 00 коп.
У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладено наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- не спілкуватись із свідками, іншими підозрюваними, експертами і учасниками даного кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, визначено в межах строку досудового розслідування до 05.04.2026 року включно.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 410 КК України, у кримінальному провадженні №42025112340000198 від 20.08.2025 року, обравши відносно ОСОБА_7 інший більш м'який запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту у нічний час з покладенням обов'язків, які передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України або зменшити визначений розмір застави до 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, так як її винесено з порушеннями норми процесуального права, без певного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, які повинні бути врахованими при обранні запобіжного заходу.
Апелянт зазначає, що слідчий суддя безпідставно дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не наведено конкретних фактичних даних, які б підтверджували реальність таких ризиків. На переконання апелянта, посилання суду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення саме по собі не може бути достатньою підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є недоведеним, оскільки підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, раніше від органів слідства не переховувався, покладені на нього процесуальні обов'язки не порушував.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків чи інших учасників кримінального провадження, апелянт вказує на відсутність будь-яких даних про вчинення підозрюваним дій, спрямованих на такий вплив, а також на те, що основні слідчі дії вже проведені.
Також апелянт зазначає, про відсутність обґрунтування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на відсутність судимостей та позитивні характеристики особи підозрюваного.
Слідчий суддя не надав належної оцінки стану здоров'я підозрюваного, який потребує постійного медичного нагляду та лікування, що унеможливлює його тримання під вартою в умовах слідчого ізолятора.
Крім того апелянт зазначає про порушення вимог ст. 178, 183 КПК України в частині оцінки можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту або застави, при цьому, суд першої інстанції формально відхилив такі альтернативи без належної мотивації. Оскаржувана ухвала слідчого судді не містить достатнього та належного обґрунтування необхідності застосування найсуворішого запобіжного заходу, а викладені в ній висновки не відповідають фактичним обставинам та матеріалам провадження.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисників, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргазахисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що Слідчими Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025112340000198 від 20.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом Командувача сил територіальної оборони Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.07.2025 № 328 підполковника ОСОБА_7 призначено командиром НОМЕР_1 окремого інженерно-саперного батальйону підтримки (військова частина НОМЕР_2 ).
Відповідно до п. 1 Примітки до ст. 425 КК України командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 , який в силу займаної посади постійно виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, є військовою службовою особою.
Під час виконання своїх службових обов'язків, у порушення вказаних вище положень законодавства, у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 04.07.2025 у командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 та начальника складу взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_11 , виник злочинний умисел на викрадення за попередньою змовою продуктів харчування, що виділяються для потреб військової частини НОМЕР_2 після отримання їх зі складу продовольчого забезпечення даної військової частини, шляхом фактично закладення в котел меншої кількості продуктів від кількості, зазначеної у первинних бухгалтерських документах, з метою подальшої їх реалізації та отримання незаконного прибутку.
З метою реалізації свого злочинного умислу, командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 повинен був виконувати роль пособника у вчиненні даного злочину (шляхом надання засобів та усуненням перешкод сприяти вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також сприяти його приховуванню), а саме, призначити на потрібні посади військовослужбовців даної військової частини з числа наближених до себе та ОСОБА_11 осіб, надавати дозвіл на використання транспортного засобу «RenaultMASTER», д.н. НОМЕР_3 » для транспортування викрадених продуктів харчування та не повідомляти правоохоронні органи про вчинені кримінальні правопорушення підлеглими, чим забезпечувати прикриття співучасників кримінального правопорушення у викритті їх у вчиненні даного злочину військовослужбовцями та іншими особами.
При цьому, співучасники кримінального правопорушення ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що остання, відповідно до відведеної їй ролі не зможе реалізувати їх розроблений та погоджений злочинний умисел, повинна була підшукати інших співучасників кримінального правопорушення, яких за порадою ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , як командир військової частини НОМЕР_2 , виконуючи роль пособника, повинен був призначити на посади інструктора їдальні взводу матеріального забезпечення та водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення.
Окрім цього, ОСОБА_11 відповідно до відведеної їй ролі у вчиненні даного злочину повинна була здійснювати відібрання продуктів харчування зі складу взводу матеріального забезпечення з метою подальшого викрадення, підшукувати місця збуту викрадених продуктів харчування, не здійснювати облік заощаджених продуктів харчування у їдальні, планувати день та час викрадення продуктів харчування, керувати діями інших співучасників злочину.
Так, командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 , з метою реалізації заздалегідь розробленого із ОСОБА_11 злочинного умислу, діючи з корисливих мотивів, наказом військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 04.07.2025 № 26-РС призначив ОСОБА_11 на посаду начальника їдальні взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 .
При цьому, відповідно до п. 3.2.35 Положення начальник їдальні, серед іншого, наділений наступними повноваженнями, а саме, повинен: керувати роботою їдальні, організовувати роботу кухарів та інших працівників їдальні, затверджувати графік їх роботи, разом з черговим по їдальні розподіляти роботу між особовим складом добового наряду, призначеного для роботи у їдальні, та інструктувати його, контролювати виконання кухарями та особами добового наряду санітарно-гігієнічних правил; брати участь у складанні розкладки продуктів, контролювати отримання інструктором-кухарем (старшим кухарем) продуктів у їдальню з продовольчого складу військової частини за кількістю та якістю, а також повноту їх закладання у котел відповідно до затвердженої розкладки продуктів, правильністю кулінарної обробки та виходом готових страв, вести облік обладнання, столово-кухонного посуду, інвентарю та іншого майна, слідкувати за їх станом та збереженням; особисто вести облік заощаджених продуктів харчування у їдальні, організовувати збирання та належне використання харчових відходів.
Отже, начальник їдальні взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_11 , відповідно до п. 1 Примітки до ст. 425 КК України, є військовою службовою особою.
Окрім цього, наказом (по особовому складу) від 14.07.2025 № 28-РС командир військової частини НОМЕР_2 призначив на посаду начальника складу складів взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 доньку ОСОБА_11 - ОСОБА_12 .
Таким чином, командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 , призначивши ОСОБА_11 на посаду начальника їдальні взводу матеріального забезпечення, а її доньку ОСОБА_12 - начальником складу складів взводу матеріального забезпечення, наділив останню контролюючими повноваженнями та створив умови для безперешкодного доступу через її доньку ОСОБА_12 до складу матеріального забезпечення військової частини та видачі до їдальні військової частини необхідної кількості продуктів харчування, з метою викрадення відповідної кількості продуктів, шляхом не закладення їх до котла під час приготування їжі.
Окрім цього, діючи на виконання заздалегідь розробленого спільного умислу, командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 наказом військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 04.07.2025 № 26-РС призначив на посаду інструктора їдальні взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_13 .
При цьому, відповідно до п. 3.2.36 Положення кухар-інструктор (старший кухар) їдальні частини відповідає за своєчасне та доброякісне приготування їжі та її рівномірну видачу особовому складу; за повноту доведення особовому складу продуктів за встановленими нормами; за постійне дотримання кухарями санітарно-гігієнічних вимог та кулінарних правил при обробці продуктів, приготуванні та роздачі їжі. Він підпорядкований начальнику їдальні частини.
Згідно п. 3.2.37 Положення кухар-інструктор (старший кухар) їдальні військової частини повинен: керувати роботою кухарів, визначати склад змін та давати начальнику їдальні на затвердження графік їх роботи; проводити інструктаж кухарів перед заступанням на зміну, перевіряти зовнішній вигляд та виконання правил особистої гігієни; особисто отримувати у присутності чергового по їдальні продукти з продовольчого складу частини (окремо на сніданок, обід та вечерю), перевіряти їх якість та забезпечити зберігання; слідкувати за закладанням продуктів у котел, відповідністю ваги готових порцій вазі, зазначеній у розкладці, та робити записи про кількість закладених продуктів, вихід готових страв, вагу м'ясних та рибних порцій у книзі контролю якості приготованої їжі; забезпечувати дотримання кухарями правил кулінарної обробки продуктів та приготування їжі, утримання у чистоті спецодягу, робочих місць, обладнання, інвентарю та кухонного посуду; вчити кухарів обробляти продукти, готувати їжу; правильно експлуатувати та утримувати технологічне і холодильне устаткування; брати участь у складанні розкладки продуктів; контролювати правильність зберігання та видачу готової їжі; слідкувати за схоронністю кухонного посуду та інвентарю; щоденно доповідати начальнику їдальні про роботу кухарів та отримувати вказівки на наступний день.
Окрім цього, наказом військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 04.07.2025 № 26-РС командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 призначив старшого солдата ОСОБА_14 на посаду старшого водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 .
У подальшому, з метою реалізації свого злочинного умислу, начальник їдальні взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 сержант ОСОБА_11 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше, 07.11.2025, з відома командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 залучила до викрадення продуктів харчування зі складу продовольчого забезпечення даної військової частини, інструктора їдальні взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_13 та старшого водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_14 , заздалегідь розподіливши між собою ролі у вчиненні даного кримінального правопорушення, відомого всім співучасникам кримінального правопорушення.
Зокрема, відповідно до заздалегідь розподілених ролей у вчинені даного кримінального правопорушення, старший солдат ОСОБА_13 від сержанта ОСОБА_11 отримувала зі складу продовольчого забезпечення, безперешкодний доступ до якого мала остання, продукти харчування, частину з яких не закладувала в котел із одночасним внесенням недостовірних відомостей до первинних бухгалтерських документів про кількість закладених продуктів. Також, старший солдат ОСОБА_13 повинна була супроводжувати викрадені продукти харчування до місця збуту, за що отримувала частину незаконної грошової винагороди. У свою чергу, старший солдат ОСОБА_14 повинен був здійснювати завантаження викрадених продуктів харчування та здійснювати їх перевезення на транспортному засобів «Renault MASTER», д.н. НОМЕР_3 », що належить військовій частині НОМЕР_2 з дозволу командира ОСОБА_7 до місця збуту, за що також отримував частину незаконної грошової винагороди.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, у порушення вищенаведених норм законодавства, ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою із підполковником ОСОБА_7 , старшим солдатом ОСОБА_13 та старшим солдатом ОСОБА_14 , у невстановлений досудовим розслідування точний час, але не пізніше 07.11.2025 вказала старшому солдату ОСОБА_13 на створення на цей же день, тобто, 07.11.2025, необлікованого надлишку продуктів харчування, після отримання їх з продовольчого складу, шляхом фактично закладення в котел менше продуктів від кількості, вказаної у первинних бухгалтерських документах.
У свою чергу, старший солдат ОСОБА_13 , перебуваючи на території військової частини НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , згідно відведеної їй ролі у вчиненому кримінальному правопорушенні, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 07.11.2025, здійснила збір у відповідних приміщеннях військової частини, наступних продуктів харчування, які не додавала у котел під час приготування їжі, а саме:
1) «Олія соняшникова рафіновану» марки «OLsDI», виробництва ТОВ « Компанія Олді » у кількості 9 (дев'ять) пляшок кожна об'ємом 5 л., вартістю 2760, 03 грн.
2) «Стегно куряче заморожене», виробництва ТОВ « УКРРИБА КОМПАНІ » загальною вагою 50 кг., вартістю 3870 грн.
3) «Стегно куряче заморожене» (без інших ідентифікуючих ознак), загальною вагою 77, 385 кг., вартістю 5989, 60 грн.
4) «Стегно курчати бройлера», виробництва ТОВ «АГРООВЕН», загальною вагою 51, 570 кг., вартістю 3991, 52 грн.
5) «Стегно куряче заморожене «зазимська мандрика», виробництва ТОВ « Укрриба Компані », загальною вагою 2,5 кг., вартістю 193, 50 грн.
6) «Заморожене філе курки» виробництва «ТОВ « УКРРИБА КОМПАНІ », загальною вагою 71, 460 кг, вартістю 12 912, 82 грн.
7) «Заморожене м'ясо свинини» (без ідентифікуючих ознак), загальною вагою 234, 300 кг., 61 543, 58 грн.
8) «Печінка свинна» заморожена, виробництва ТОВ « ПРІНЦЕСФУТ » (без ідентифікуючих ознак), загальною вагою 10, 525 кг., вартістю 560, 25 грн.
9) «Продукт зі свинини копчено-варений вищого сорту «ГРУДИНКА ПОДІЛЬСЬКА», виробництва ТОВ « Нововолинський м'ясокомбінат », загальною вагою 104, 730 кг., вартістю 23 734, 96 грн.
10) «Ковбаса сирокопчена салямі Італія вищого сорту, «Буський консервний завод», виробництва ТОВ «КИЇВ», загальною вагою 37, 215 кг., вартістю 10 252, 73 грн.
11) Ковбаса «сирокопчена ковбаса вищого сорту «Міланська», виробництва «Нововолинський м'ясокомбінат» загальною вагою 24, 925 кг., вартістю 5 313, 01 грн.
12) «Заморожений хек тушка», виробництва ТОВ «АИЗБЕРГФІШ», загальною вагою 78, 270 кг., вартістю 12 534, 16 грн.
13) «Сир напівтвердий «Подільський», виробництва ТОВ « МІЛК », загальною вагою 77, 225 кг., вартістю 18 456, 78 грн.
14) «Сир твердий «Український», виробництва «ТОВ « МІЛК », 21, 55 кг. вартістю 6 177, 74 грн.
15) «Сир твердий «Український», виробництва ТОВ « МИКОЛАІВМОЛТПРОМ », загальною вагою 11, 50 кг., вартістю 3 296, 71 грн.
16) «МАСЛО солодковершкове «Селянське», 73%, «Подільське», загальною вагою 12, 370 кг., вартістю 5 534, 80 грн.
У подальшому, старший солдат ОСОБА_14 , діючи на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану, відомого всім співучасникам кримінального правопорушення, 07.11.2025, у період часу з 17 год. 20 хв. по 18.00 годину, згідно відведеної йому ролі у вчиненому кримінальному правопорушенні, здійснив завантаження до транспортного засобу «RenaultMASTER», д.н. НОМЕР_3 », зазначених вище продуктів харчування з відповідних приміщень військової частини НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , після чого, о 18 год. 05 хв. 07.11.2025 у супроводженні сержанта ОСОБА_11 та старшого солдата ОСОБА_13 , виїхали на вказаному транспортному засобі за територію військової частини НОМЕР_2 у напрямку АДРЕСА_2 , тим самим викравши за попередньою змовою групою осіб інше військове майно, про що зокрема було відомо ОСОБА_7 .
При цьому, ОСОБА_7 , як командир військової частини НОМЕР_2 , в силу наділених повноважень не вчинив жодних дій по припиненню даного кримінального правопорушення співучасниками та не повідомив про факт викрадення продуктів харчування будь-які правоохоронні органи.
Після цього, сержант ОСОБА_11 , разом із старшим солдатом ОСОБА_14 та старшим солдатом ОСОБА_13 , в цей же день, тобто, 07.11.2025 приблизно о 19.00 годині прибули на транспортному засобі «RenaultMASTER», д.н. НОМЕР_3 за місцем проживання знайомої ОСОБА_11 - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка не була обізнана про факт вчинення кримінального правопорушення, за адресою: АДРЕСА_3 , де співучасниками кримінального правопорушення ОСОБА_14 та ОСОБА_13 було вивантажено вказані вище продукти харчування на території домоволодіння, з метою подальшого їх продажу ОСОБА_15 .
Незаконні дії ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 були припинені 07.11.2025 о 19 год. 32 хв. співробітниками правоохоронних органів, якими на підставі ухвали суду було проведено обшук за вказаною вище адресою.
Таким чином, внаслідок вчиненого ОСОБА_7 , разом із співучасниками ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 кримінального правопорушення, що виразилось у викраденні іншого військового майна у вигляді продуктів харчування, в умовах воєнного стану, державі в особі військової частини НОМЕР_2 було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 177 122 грн. 19 коп. (сто сімдесят сім тисяч сто двадцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).
Під час досудового розслідування, 08.11.2025 о 02 год. 07 хв. по 02 год. 12 хв. за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, затримано ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , яким 08.11.2025 повідомлено про підозру у викраденні військовою службовою особою іншого військового майна, вчинене, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.
Постановою керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_17 , від 25.12.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025112340000198 від 20.08.2025 продовжено до 3-х місяців, тобто, до 08.02.2026.
Окрім цього, 26.01.2026 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у пособництві у викраденні іншого військового майна, вчиненому військовою службовою особою, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 410 КК України.
30.01.2026 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва стосовно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.02.2026 із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 998 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста тисяч) гривень.
03.02.2026 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні № 42025112340000198 від 20.08.2025 продовжено строк досудового розслідування, до 5 місяців, тобто, до 08.04.2026 року.
04.02.2026 старший слідчий в особливо важливих справах Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_10 , за погодженням прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 410 КК України, у кримінальному провадженні № 42025112340000198 від 20.08.2025 року.
На обґрунтування вимог даного клопотання, слідчий зазначив, що у зв'язку із викладеним, під час досудового розслідування, виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , в межах строку досудового розслідування, виходячи з наступного.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 закінчується 08.02.2026 року, однак, закінчити досудове розслідування у вказаний строк не є можливим у зв'язку із особливою складністю кримінального провадження та необхідністю проведення ряду слідчих та процесуальних дій.
Враховуючи, що характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у його вчиненні, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначених злочинів або надали викривальні покази, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші злочини, слідчий вказує, що з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
04.02.2026 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено частково вказане клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 05.04.2026 року включно.
Одночасно визначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, у розмірі 180 (сто вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 599 040 (п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч сорок) грн. 00 коп., з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, які визначені в даній ухвалі.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_7 , під вартою, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 410 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та встановив, що ОСОБА_7 ,обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 410 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, долученими до клопотання, а саме:
- повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_9 про виявлення кримінального правопорушення;
- матеріалами оперативного підрозділу - ІНФОРМАЦІЯ_9 , що отримані на виконання доручення слідчого про проведення слідчих та розшукових дій;
- показаннями свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (співробітники ІНФОРМАЦІЯ_9 );
- показаннями свідка ОСОБА_15 , яка повідомила, що з 2024 року ОСОБА_11 у супроводі інших осіб два рази на місяць привозила їй продукти харчування з метою подальшої реалізації, за що остання отримувала грошові кошти;
- показаннями свідка ОСОБА_20 ;
- показаннями свідка ОСОБА_21 ;
- показаннями свідка ОСОБА_22 ;
- показаннями свідка ОСОБА_23 ;
- матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_4 за фактом викрадення продуктів харчування з військової частини НОМЕР_2 ;
- матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, що розсекречені в установленому законом порядку, за результатом проведення яких, починаючи з вересня 2025 року задокументовано 5 фактів викрадення продуктів харчування з території військової частини НОМЕР_2 ;
Згідно вказаних матеріалів негласних слідчих розшукових дій, командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 був повністю обізнаний у вчиненні кримінальних правопорушень співучасниками злочину ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , надавав інструкції щодо вжиття ними заходів конспірації з метою не бути викритими у вчиненні даного злочину, надавав дозвіл на використання службового автомобіля військової частини НОМЕР_2 з метою вивезення викрадених продуктів харчування, попереджував ОСОБА_11 про факти можливого викриття їх іншими особами, зокрема начальником відділу сил підтримки ОСОБА_23 , який виявив факт викрадення продуктів харчування, повідомив про це командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 (підтверджується матеріалами НСРД, показаннями свідка ОСОБА_23 та протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_11 ), однак, ОСОБА_7 замість припинення злочинної діяльності підлеглими, попередив ОСОБА_11 про необхідність бути обережнішими;
- протоколом обшуку від 07.11.2025 за місцем проживання ОСОБА_15 , за адресою: АДРЕСА_3 , у присутності ОСОБА_11 , ОСОБА_14 .. ОСОБА_13 , було виявлено та вилучено продукти харчування, що викрадені з військової частини НОМЕР_2 останніми, транспортний засіб «Renault MASTER, д.н. НОМЕР_3 », що належить на праві власності військовій частині НОМЕР_2 та на якому було привезено викрадені продукти харчування, інші речі та документи, які мають значення для кримінального провадження;
- протоколами затримання ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 ;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_7 у якому міститься листування у месенджері «Whats app» із співучасником злочину ОСОБА_14 зі змісту якого причетність ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_11 , у якому міститься листування у месенджері «Whats app» із співучасником злочину ОСОБА_11 , зі змісту якого вбачається, що командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 обговорює із ОСОБА_11 деталі кримінального правопорушення, зокрема, попереджає про вжиття заходів конспірації, розподіл прибутку між співучасниками, надає дозвіл на вивезення викрадених продуктів харчування на транспортному засобі військової частини у конкретні дні;
- довідкою-доповіддю командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 на адресу командування військової частини НОМЕР_4 , у якій останній фактично підтверджує обізнаність у вчиненні кримінального правопорушення;
- іншими матеріалами кримінального провадження, зібрані під час досудового розслідування у своїй сукупності.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 ,кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 410 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри.
З огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя всупереч твердженням апелянта, дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Вирішуючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя врахував дані, що характеризують особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, сімейний стан, майновий стан, та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може негативно впливати на хід досудового розслідування.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний ОСОБА_7 може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) підтверджується тим, що ОСОБА_7 підозрюєтьсяу вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за яке передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 10 до 15 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_7 може почати переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки належна процесуальна поведінка ОСОБА_7 обумовлена коротким проміжком між повідомленням йому про підозру та датою розгляду даного клопотання судом. Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, пов'язаного із викраденням військового майна (продуктів харчування) під час дії воєнного стану, ОСОБА_7 може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування і суду.
- знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) полягає у тому , що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені усі співучасники кримінального правопорушення, місця зберігання речей та документів, що можуть бути використані як речові докази, у зв'язку із чим, є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді командира військової частини НОМЕР_2 , буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речі та документи, які мають значення для кримінального провадження. Також, слід врахувати, що підозрюваний ОСОБА_7 , в силу займаної посади командира військової частини НОМЕР_2 , має безперешкодний доступ до речей і документів, та таким чином, з метою уникнення кримінальної відповідальності, як особисто, так і через підлеглих йому осіб може знищити, підробити, спотворити первинні бухгалтерські документи, облікову документацію та інші документи щодо надходження та видачі військового майна, які не були вилучені в ході проведення обшуку.
- незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) виражається у тому, що підозрюваний ОСОБА_7 , обіймаючи посаду командира військової частини НОМЕР_2 має безпосередній вплив на усіх військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , зокрема, на своїх заступників, а саме, на заступника начальника військової частини з тилу, начальника штабу, начальників служб, зокрема, начальника продовольчої служби та начальника фінансової служби, начальників складів, начальника їдальні та інших військовослужбовців. Зокрема, допитаний в якості свідка старший кухар військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_20 повідомив, що співучасник підозрюваного ОСОБА_7 - підозрювана ОСОБА_11 , яка перебувала із ним близьких відносинах (підтверджується показаннями підозрюваної ОСОБА_11 , довідкою-доповіддю командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 та іншими доказами), залякувала особовий склад військової частини та погрожувала зв'язками. Також, свідок ОСОБА_20 повідомив, що співучасник злочину ОСОБА_11 погрожувала йому відправкою до учбового центру для подальшого проходження військової служби, коли останній цікавився недостатніми нормами харчування у військовій частині. Таким чином, командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 , може чинити на своїх підлеглих безпосередній вплив з метою знищення, сховання, спотворення або створення штучних доказів захисту, щоб уникнути кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 може використовувати свої зв'язки, зокрема, як серед підлеглих військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , так і серед вищестоячого командування, тим самим прямо чи опосередковано здійснювати тиск на представників військової частини з метою незаконного впливу на перебіг досудового розслідування, обліку військового майна та володіючи відповідними знаннями буде вживати заходи до приховання обставин злочину, в тому числі із зміною облікових документів, неявки до органу досудового розслідування, тощо. Окрім цього, враховуючи, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення, було спричинено матеріальні збитки саме військовій частині НОМЕР_2 , вказану військову частину було визнано потерпілою у даному кримінальному провадженні. При цьому, на теперішній час, командиром даної військової частини є підозрюваний у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 . Таким чином, останній може мати доступ до матеріалів кримінального провадження та вибудовувати версію захисту в залежності від результатів розслідування на конкретному етапі. Також, володіючи інформацією до відповідних доказів, у тому числі, що отримані ним в якості додатків до даного клопотання, підозрюваний ОСОБА_7 , як командир військової частини НОМЕР_2 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом підбурювання до зміни показань як вже допитаних, так і ще не допитаних свідків у даному кримінальному провадженні, а також може знищити або спотворити докази, які мають значення для кримінального провадження.
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 , у разі не обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи встановлені обставини тривалості та системності вчиненого діяння, починаючи з 2024 року, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_21 , буде продовжувати вчиняти аналогічне кримінальне правопорушення. При цьому, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, пов'язаного із викраденням в умовах воєнного стану продуктів харчування з військової частини, свідчить про відсутність у ОСОБА_7 , будь-яких соціально-стримуючих факторів, які б давали підстави вважати, що він не буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду, не буде перешкоджати кримінальному провадженню, не буде незаконно впливати на свідків, не стане знищувати, ховати або спотворювати будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та не вчинить інше кримінальне правопорушення.
Щодо доводів сторони захисту, в цій частині слідчим суддею встановлено, що вони вказаних висновків не спростовують, а посилання на позитивні характеристики підозрюваного не можуть бути безумовними підставами для звільнення підозрюваного з-під варти, оскільки не спростовують висновки суду про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також слідчим суддею встановлено, що у даному кримінальному провадженню досудове розслідування не закінчено та існує необхідність у проведенні ряду слідчих та процесуальних дій, спрямованих на отримання та перевірку зібраних доказів, зокрема:
- отримати висновки судових товарознавчих експертиз, які призначені 29.01.2026 та проведення яких доручено експертам Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України ;
- допитати як свідків військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та інших військовослужбовців щодо допиту яких надано доручення оперативному підрозділу;
- провести тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні операторів мобільного зв'язку щодо деталізації телефонних з'єднань підозрюваних та інших фігурантів кримінального правопорушення та провести огляд вказаної інформації;
- розсекретити матеріали негласних слідчих (розшукових) дій;
- вирішити питання щодо остаточної кваліфікації кримінальних правопорушень з урахуванням висновків судових-товарознавчих експертиз;
- провести інші слідчі та процесуальні дії в яких виникне необхідність за результатами чого проаналізувати дії інших учасників та підписантів причетних до вказаної злочинної схеми.
Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення щодо необхідності задоволення клопотання про продовження строку застосованого щодо ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в повному обсязі дотримався вимог КПК України при визначенні розміру застави, одночасно із продовженням застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У зв'язку із викладеним, із врахуванням особи підозрюваного ОСОБА_7 , стадії кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до вірного висновку про продовження застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із одночасним визначенням розміру застави у розмірі 180 (сто вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 599 040 (п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч сорок) грн. 00 коп., оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст.ст. 178, 182, 183 КПК України, із покладенням на підозрюваного обов'язків визначених ст. 194 КПК України, які зазначені в ухвалі слідчого судді.
Розмір застави, як зазначено в ч. 4 ст. 182 КПК України визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Крім того, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного в суд достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу.
Сума, що встановлюється для звільнення під заставу повинна бути належним чином обґрунтована і зафіксована в рішенні про заставу (рішення у справі "Георгієв проти Болгарії" п. п. 30, 31).
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 180 (сто вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 599 040 (п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч сорок) грн. 00 коп., здатна забезпечити інтереси кримінального провадження, не порушуючи прав підозрюваного, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 .
Такий розмір є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Згідно ухвали, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість злочину у вчиненні якого ОСОБА_7 , підозрюється, наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, а тому правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та прийняття нового рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або зменшення застави, як про це просила сторона захисту, колегія суддів не знаходить. При цьому колегія суддів бере до уваги, що на момент розгляду апеляційної скарги підозрюваний не утримується під вартою, у зв'язку з внесенням за нього застави.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просила скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4