Справа № 11-кп/824/1243/2026
№ 761/43053/23
Категорія КК: ч.2 ст. 190 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
06 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тараща Київської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2023 за ч. 2 ст. 190 КК України до штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень в дохід держави,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2023, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 51000 грн вирішено виконувати самостійно.
Вказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 12.09.2022, розмістив у месенджері Telegram під своїм номером телефону НОМЕР_1 оголошення про працевлаштування на роботу охоронцем в м. Києві, якої в дійсності не існувало. Після чого, 12.09.2022 потерпіла ОСОБА_8 відповіла на оголошення ОСОБА_7 . Останній запропонував вести подальшу переписку за його номером телефону НОМЕР_1 , який потерпіла ОСОБА_8 надала своєму чоловіку ОСОБА_8 . Він повідомив ОСОБА_7 , що бажає працевлаштуватися на зазначену посаду.
14.09.2022, приблизно о 14 годині 40 хвилин, за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26-А, ОСОБА_7 , створюючи враження про справжність своїх намірів працевлаштуватись ОСОБА_8 на роботу охоронцем у м. Києві, повідомив останньому про необхідність придбання форменого одягу та оформлення дозволу на зброю, вказавши про необхідність сплати за формений одяг грошові коштів у сумі 4000 грнь, за оформлення дозволу на зброю грошові кошти у сумі 2000 грн, надавши ОСОБА_8 номер карткового рахунку НОМЕР_2 відкритого у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК" на власне ім'я, яким він фактично користується і до якого мав доступ.
Будучи введеним в оману, не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_7 - ОСОБА_8 14.09.2022, надав своїй дружині ОСОБА_8 номер карткового рахунку НОМЕР_2 та повідомив про необхідність перерахування на нього грошових коштів у сумі 4000 грн за купівлю форменого одягу. ОСОБА_8 , 14.09.2022, приблизно о 16 год. 47 хв., перебуваючи за адресою: місто Київ, площа Вокзальна, 2, за допомогою терміналу IBOX, перерахувала на картковий рахунок НОМЕР_2 , наданий ОСОБА_7 , належні їй грошові кошти в сумі 4000 грн, в рахунок оплати за придбання форменого одягу її чоловіку ОСОБА_8 .
Тим самим, ОСОБА_7 , повторно, шляхом обману, незаконно заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8 , спричинивши останній матеріальної шкоди у розмірі 4000 грн, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Крім того, будучи введеним в оману, не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , 16.09.2022, надав своїй дружині ОСОБА_8 номер карткового рахунку НОМЕР_2 та повідомив про необхідність перерахування на нього грошових коштів у сумі 2000 грн за оформлення дозволу на зброю. ОСОБА_8 , 16.09.2022, приблизно о 11 год. 04 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , перерахувала зі свого карткового рахунку НОМЕР_3 на банківський картковий рахунок НОМЕР_2 , наданий ОСОБА_7 , належні їй грошові кошти в сумі 2000 грн, в рахунок оплати за оформлення дозволу на зброю її чоловіку ОСОБА_8 .
Тим самим, ОСОБА_7 , повторно, шляхом обману, незаконно заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8 , спричинивши останній матеріальноїшкоди у розмірі 2000 грн, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше 27.12.2022, розмістив у месенджері Telegram під своїм номером телефону НОМЕР_1 оголошення про працевлаштування на роботу охоронцем в м. Києві, якої в дійсності не існувало. Після чого, 27.12.2022 потерпілий ОСОБА_9 відповів на оголошення ОСОБА_7 , який вів бесіду з номеру телефону НОМЕР_1 та повідомив, що бажає працевлаштуватися на зазначену посаду.
В ході зустрічі, 28.12.2022, за адресою: м. Київ, блр. Лесі Українки, буд. 26, ОСОБА_7 , створюючи враження про справжність своїх намірів працевлаштувати ОСОБА_9 на роботу охоронцем у м. Києві, повідомив останньому про необхідність придбання форменого одягу та оформленні військового квитка, вказавши про необхідність сплати за формений одяг грошові кошти у сумі 6400 грн, та за оформлення військового квитка грошові кошти у сумі 2000 грн, надавши ОСОБА_9 номер карткового рахунку НОМЕР_4 відкритого у АБ «УКРГАЗБАНК» на власне ім'я, яким він фактично користується і до якого мав доступ.
Будучи введеним в оману, не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_7 - ОСОБА_9 28.12.2022, о 17 год. 52 хв., перебуваючи за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_4 , перерахував зі свого карткового рахунку НОМЕР_5 на картковий рахунок НОМЕР_4 , наданий ОСОБА_7 , належні йому грошові кошти в сумі 6400 грн, в рахунок оплати за придбання форменого одягу для роботи. Вказаними коштами ОСОБА_7 , шляхом обману, незаконно заволодів, спричинивши ОСОБА_9 матеріальної шкоди в розмірі 6400 грн, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_7 , діючи з шахрайських мотивів, повідомив ОСОБА_9 про те, що йому необхідно здійснити оплату за оформлення військового квитка грошові кошти у сумі 2000 грн, надавши ОСОБА_9 номер карткового рахунку НОМЕР_2 відкритого у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на власне ім'я, яким він фактично користується і до якого мав доступ.
Будучи введеним в оману, не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , 29.12.2022, о 17 год. 40 хв., перебуваючи за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_4 , перерахував зі свого карткового рахунку НОМЕР_5 на банківський картковий рахунок НОМЕР_4 , наданий ОСОБА_7 , належні йому грошові кошти в сумі 2000 гривень, в рахунок оплати за оформлення військового квитка. Вказаними коштами ОСОБА_7 , шляхом обману, незаконно заволодів, спричинивши ОСОБА_9 матеріальної шкоди в розмірі 2000грн, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше 30.05.2023, розмістив на сайті оголошень «OLX» повідомлення про працевлаштування на посаду водія, якої в дійсності не існувало, та вказав для зв'язку номер телефону НОМЕР_1 . Після чого, 09.06.2023 потерпілий ОСОБА_10 відповів на оголошення ОСОБА_7 , написавши йому у месенджері Viber, що бажає працевлаштуватися на зазначену посаду.
В ході зустрічі, 27.06.2023 за адресою: м. Київ, вул. Софіївська, буд. 3-Б, ОСОБА_7 , діючи з шахрайських мотивів, повторно, створюючи враження про справжність своїх намірів працевлаштувати ОСОБА_10 на роботу водієм у м. Києві, повідомив останньому про необхідність оформлення страховки вартість якої складає 6200 грн, та надав ОСОБА_10 номер карткового рахунку НОМЕР_6 відкритого у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на власне ім'я, яким він фактично користується і до якого мав доступ.
Будучи введеним в оману, не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_7 - ОСОБА_10 , 27.06.2023, о 10 год. 09 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул.Софіївська, буд. 3-Б, перерахував зі свого карткового рахунку НОМЕР_7 на картковий рахунок НОМЕР_6 , наданий ОСОБА_7 , належні йому грошові кошти в сумі 6200 грн, в рахунок оплати за оформлення страховки для роботи. Вказаними коштами ОСОБА_7 , шляхом обману, незаконно заволодів,спричинивши ОСОБА_10 матеріальної шкоди в розмірі 6200грн, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_7 , 27.06.2023 зі свого номеру телефону НОМЕР_1 на номер телефону ОСОБА_10 надіслав повідомлення про необхідність сплати грошових коштів у сумі 3000 грн за оформлення приписного посвідчення, та надав ОСОБА_10 номер карткового рахунку НОМЕР_6 відкритого у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на власне ім'я, яким він фактично користується і до якого мав доступ.
Будучи введеним в оману, не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_7 - ОСОБА_10 , 27.06.2023, о 14 год. 58 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул.Софіївська, буд. 3-Б, перерахував зі свого карткового рахунку НОМЕР_7 на картковий рахунок НОМЕР_6 , наданий ОСОБА_7 , належні йому грошові кошти в сумі 3000 грн, в рахунок оплати за оформлення приписного посвідчення для роботи. Вказаними коштами ОСОБА_7 , шляхом обману, незаконно заволодів,спричинивши ОСОБА_10 матеріальної шкоди в розмірі 3000грн, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, просить скасувати вказаний вирок в частині призначеного покарання у зв'язку з не правильністю застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винного внаслідок суворості.
Змінити вказаний вирок в частині призначеного ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 1 року позбавлення волі, звільнивши від його відбування на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.
Кримінальне провадження № 12023105100000075 закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України по епізодам № № 2, 4, 6 вчинених 16.09.22, 29.12.22, 27.06.23 у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
Виключити з резолютивної частини вказаного вироку вказівку про самостійне виконання вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2023, яким ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 51000 грн.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що судом першої інстанції в повній мірі не було дотримано вимог ст. ст. 65, 66 КК України при призначенні покарання обвинуваченому. Судом було враховано лише пом'якшуючі обставини такі як - щире каяття обвинуваченого, добровільне повне відшкодування збитків потерпілому. Натомість поза увагою суду залишено активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення під час досудового розслідування.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що 09.08.2024 набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна, шахрайства, привласнення чи розтрата та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024, яким визнано такими, що не є кримінально караними діяння, зокрема шахрайство, у разі заподіяння шкоди, яка не перевищує 3028 грн.
Так, судом встановлено вчинення обвинуваченим шести епізодів шахрайства. Вартість шкоди за епізодами від 16.09.2022 становить 2000 гривень, 29.12.2022 - 2000 грн, 27.06.23 - 3000 грн. З огляду на положення ст. 5 КК України та п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, вказаний вирок суду відносно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК України за цими епізодами, підлягає скасуванню, а кримінальні провадження закриттю.
Отже, за наявності існуючих для закриття частини епізодів вчинення кримінальних правопорушень, наявності кількох обставин що пом'якшують обставин та відсутність обставин що обтяжують, на думку захисника, діями обвинуваченого не спричинено тяжких наслідків. Збитки потерпілим відшкодовано, вони не наполягали ними на реальному покаранні, тому судом можливо було застосувати положення ст. 75 КК України.
Крім того, на теперішній час ОСОБА_7 повністю відбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2023. Штраф сплачено, що також дає підстави суду для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, думку прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон № 3886-IX, яким внесено зміни до ст. 51 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення декількох епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме: 14.09.2022, 16.09.2022, 28.12.2022, 29.12.2022, 30.05.2023, 27.06.2023.
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1240 грн 50 к, а станом на 01 січня 2023 - 2684 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1342 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 епізодів інкримінованого кримінального правопорушення у 2022 році, розмір вартості чужого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 190 КК України, становив 2481 грн (1240, 5 грн х 2), а на момент вчинення епізодів у 2023 році - 2684 грн (1342 грн х 2).
Як убачається з матеріалів судового провадження, за епізодом шахрайства від 16.09.2022 ОСОБА_7 заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8 на суму 2000 грн; за епізодом шахрайства від 29.12.2020 ОСОБА_7 заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_9 у розмірі 2000 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення у ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Ураховуючи те, що вартість майна по епізодах шахрайства від 16.09.2022 та 29.12.2022, вчинення яких інкримінується ОСОБА_7 , була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність у 2022 році, а саме 2481 грн, то колегія суддів вважає, що скоєне обвинуваченим за цими епізодами не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.
В той же час, посилання захисника на необхідність закриття кримінального провадження за епізодом від 27.06.2023 не заслуговує на увагу, оскільки вартість майна за цим епізодом є більшою за розмір, з якого, відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України, у 2023 році настає кримінальна відповідальність, а саме 2684 грн.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
За правилами п. 5 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження.
Згідно з положеннями ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК України за епізодами від 16.09.2022 та від 29.12.2022 підлягає закриттю у зв'язку з тим, що на день апеляційного розгляду втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, яке йому інкримінувалось.
Доводи за яких захисник просить застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК України, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 1 року позбавлення волі.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання судом належним чином враховані ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер, мотиви та обставини його вчинення, кількість епізодів кримінального правопорушення; особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований, одружений, за місцем проживання характеризується посередньо. Обставиною, що пом'якшує покарання судом визнано щире каяття, а також добровільне й повне відшкодування завданих кримінальними правопорушеннями збитків потерпілим. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Крім того, суд врахував, що ОСОБА_7 вже призначалися покарання у виді громадських робіт та штрафу, проте зазначені покарання не мали належного виховного впливу на нього, оскільки після них, обвинувачений продовжив вчиняти умисні кримінальні правопорушення.
З огляду на наведені обставини, колегія суддів погоджується з видом і розміром призначеного ОСОБА_7 покарання та не вбачає достатніх підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Підстави для виключення з вироку суду вказівки про самостійне виконання вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2023 щодо ОСОБА_7 , як вказує захисник, відсутні.
Тому, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2024 щодо ОСОБА_7 в частині визнання винним по епізодах шахрайства від 16.09.2022 та 29.12.2022 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга захисника - частковому задоволенню.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України скасувати в частині визнання винним по епізодах шахрайства від 16.09.2022 та 29.12.2022, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В решті вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК України залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня її проголошення.
______________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/1243/2026
№ 761/43053/23
Категорія КК: ч.2 ст. 190 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
06 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тараща Київської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2023 за ч. 2 ст. 190 КК України до штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень в дохід держави,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -
Приймаючи до уваги те, що складання ухвали вимагає значного часу, колегія суддів вважає за можливе обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної її частини.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України скасувати в частині визнання винним по епізодах шахрайства від 16.09.2022 та 29.12.2022, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В решті вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК України залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня її проголошення.
Повний текст проголосити 12 січня 2026 року о 15 годині.
______________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3