Справа № 752/4981/25Головуючий в суді І інстанції - Вдовиченко О.О.
Провадження № 33/824/3572/2025 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
03 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,
секретар: Сіваєва Ю.В.,
за участю:
захисника особи, яка притягається до відповідальності - адвоката Федченка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Федченка Віталія Васильовича на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, не працюючу, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Як встановлено судом першої інстанції, 05.02.2025 о 00 год. 25 хв. водій ОСОБА_1 в м. Києві по вул. Столичне шосе, керуючи автомобілем «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовилася, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського, тобто вчинила дії, якими порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовій збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. на користь держави.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Федченко В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана постанова є упередженою і не відповідає вимогам закону, а тому є незаконною, необґрунтованою, винесеною без з'ясування всіх обставин справи, без всебічного дослідження усіх доказів. Також судом першої інстанції проігноровані та не дотримані в повному обсязі вимоги Закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Апелянт вказує, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, і взагалі сам факт керування. Також з нагрудної камери працівника поліції зафіксовано, що автомобіль стоїть і не рухається.
Окрім того, поліцейськими не долучено, як додатки до протоколу підтверджуючих матеріалів про те, що транспортний засіб БМВ Х5 був зупинений працівниками поліції і що саме ОСОБА_1 ним керувала.
До того ж, із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 поводилась спокійно, чітко відповідала на питання, координація рухів рівномірна.
Таким чином, фабула правопорушення викладена у протоколі не відповідає диспозиції ст. 130 КУпАП та подіям, що відбувались на місці.
Проте, місцевий суд проігнорував зазначені факти і дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 виключно на припущеннях.
Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, де ОСОБА_1 чітко висловлювала свою відмову від проходження огляду.
Відтак, на думку сторони захисту, враховуючи порушення, допущені працівниками поліції під час проведення процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення адміністративного матеріалу, порушення вимог Закону і не встановлення судом першої інстанції фактичних обставин правопорушення, ігнорування місцевим судом відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження закриттю.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисника Федченка В.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи щодо ОСОБА_1 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вислухав пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Федченка В.В., дослідив письмові докази у справі, та, за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів.
На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується перш за все письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №238746 від 05 лютого 2025 року, в якому викладені обставини і суть правопорушення, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП (а.с.2);
- в розписці ОСОБА_2 від 05.02.2025, якою підтверджено факт залишення на зберігання транспортного засобу БМВ Х5 НОМЕР_1 (а.с.4);
- у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, що міститься на DVD-диску (а.с. 7), відповідно до якого інспектор поліції підійшов до зупиненого автомобіля, запитав у водія чому остання не виконала вимогу про зупинку, подану ще на блок-посту, на що водій ОСОБА_1 відповіла, що не бачила як її зупиняли та не зрозуміла що її зупиняють. В подальшому ОСОБА_1 надала інспектору посвідчення водія, яке поліцейський перевірив та під час спілкування виявив ознаки алкогольного сп'яніння, про що повідомив водія. ОСОБА_1 у відповідь сказала, що вона вживала ліки на спирту, тому можливий запах алкоголю. Інспектор, в свою чергу, зауважив, що він не може встановити чи перебуває особа в стані алкогольного сп'яніння, а тому запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, або у лікаря нарколога, роз'яснив наслідки відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння. На неодноразові пропозиції інспектора про проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та запитання: «ви відмовляєтесь?», ОСОБА_1 чітко сказала: «а что делать», що було розцінено інспектором як відмову. Після чого поліцейський запропонував водієві ОСОБА_1 проїхати до лікаря нарколога на що остання сказала: «точно не поеду». Після чого інспектор поліції чітко повідомив водійку, що за таких обставин відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення, на що ОСОБА_1 сказала: «спасибо вам большое».
Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водійкою п. 2.5 ПДР України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи, зокрема, відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. Апеляційний суду звертає увагу на те, що як слідує з вказаного відеозапису ОСОБА_1 не заперечувала факт керування транспортним засобом та зазначила, що не бачила як її зупиняли працівники поліції та не зрозуміла, що її зупиняють (а.с. 7).
Спростовуються вказаним відеозаписом і доводи захисника про те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 чітко висловила свою відмову від проходження огляду.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 та її захисник, не заперечують того факту, що події, зафіксовані долученими до протоколу відеозаписами, відбувалися в дійсності.
Доводи захисника про те, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського свідчать про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, а тому не зрозуміло як працівники поліції встановити такі ознаки, на переконання суду не спростовують факту відмови водійки ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, і порушення таким чином вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Тобто, за змістом цієї норми, поліцейський, як посадова особа на якого покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п. п. 3, 4 Розділу І Інструкції.
Доводи апелянта про те, що працівниками поліції була порушена процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення, є безпідставними.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з будь-якими заявами до працівників поліції з приводу неправомірності їх дій не зверталася, будь-яких скарг на неправомірність дій працівників поліції при складанні протоколу не подавала.
Доводи апелянта про незаконність, необґрунтованість постанови судді, неналежність та недопустимість доказів у справі апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
Суддя районного суду всебічно, повно та об'єктивно дослідив та з'ясував усі обставини справи, та зробив обґрунтований висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова судді першої інстанції є законною й обґрунтованою, прийнятою у відповідності до вимог процесуального закону, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Федченка Віталія Васильовича - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Рудніченко