№ 33/824/3464/2024Постанова винесена суддею Баличевою М.Б.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
02 вересня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Пєняєвої О.І. на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 29 травня 2024 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 29 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Згідно з постановою суду, 05 квітня 2024 року о 23 год. 20 хв. в м. Вишгород, СТ «ЕНЕРГЕТИК», ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Mitsubishi Colt», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах з порожнини рота, почервоніння очей, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовилася в присутності двох свідків, чим порушила п. 2.5 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявнийсклад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Пєняєва О.І., вважаючи, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема вважає, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення справи, просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона керувала транспортним засобом з явними ознаками сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проте факту керування не було, ОСОБА_1 за кермом не перебувала, її відсторонення від керування поліцейськими не проводилося. Працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень Правил дорожнього руху, які б, відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліції», давали право здійснювати законну зупинку транспортного засобу.
Насправді ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, а він просто стояв, оскільки був технічно несправним та не міг рухатися. Коли вона підійшла до транспортного засобу близько 23 год. 45 хв. там стояли поліцейські та почали казати, що поступила заява (від кого їй не відомо) та запропонували пройти їй огляд на стан сп'яніння, від якого ОСОБА_1 відмовилася, оскільки не керувала транспортним засобом, а була просто пішоходом, про що повідомила і на камеру.
Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівники поліції посилаються на протокол про адміністративне правопорушення; направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння; відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції. Вказані докази не можна визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість водія у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Більше того, з наявного в матеріалах справи відеозапису із портативного відеореєстратора працівника патрульної поліції щодо складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 вбачається, що остання вела себе адекватно, чітко відповідала на поставленні запитання, висловлювала свої зауваження та повідомила, що стояла біля машини та не розуміла, чому, не керуючи автомобілем, повинна проходити огляд на стан сп'яніння.
З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 допустила будь-які порушення правил дорожнього руху, за які б її слід було зупинити, у зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_1 не була зобов'язана виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно неї не можуть бути належними та допустимими доказами її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, згідно якої співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення, таким чином об'єктивно сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та обов'язково має керувати транспортним засобом.
Відсутність будь-якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Окрім того, у відповідності до ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, з матеріалів справи видно, що відеозйомка велась працівниками поліції лише по приїзду до СТ «ЕНЕРГЕТИК», де ОСОБА_1 стояла біля машини.
Крім того апелянт зазначає, що у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В своїх поясненнях свідки зазначили, що ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння та те, що, керуючи транспортним засобом відмовилась, проте свідки не бачили ні керування автомобілем, ні зупинку транспортного засобу, про що свідки зазначили і в суді першої інстанції.
Однак, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події.
Так, згідно доводів апеляційної скарги, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння під час руху транспортного засобу одночасно. Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції.
При цьому знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху, особи в нетверезому стані не є доказом вчинення нею адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факту керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна, що вказано в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Відеодоказ на який посилається суд першої інстанції, не містить інформації, що ОСОБА_1 було зупинено під час руху на автомобілі, не містить інформації, що під час зупинки вона безпосередньо перебувала за кермом, що унеможливлює притягнення останньої до адміністративної відповідальності.
Відтак, за відсутності доказів безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом, за відсутності відеопідтвердження, що саме ОСОБА_1 знаходилася за кермом під час зупинки автомобіля, об'єктивно сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відсутня абсолютно.
Дана справа неодноразово призначалась до апеляційного розгляду, а саме: на 08.07.2024 року, 05.08.2024 року, 19.08.2024 року. Проте, за клопотанням ОСОБА_1 про відкладення розгляду через її хворобу, розгляд справи відкладався, і востаннє 19.08.2024 року розгляд відкладено на 17 год. 02 вересня 2024 року.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та її захисник Пєняєва О.І. в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилали, а тому, враховуючи, що,відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі вказаних осіб.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було дотримано, а висновок суду про доведеність її винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 017959, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою, свідками та самою ОСОБА_1 без будь-яких зауважень; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; відеозаписом з відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Зазначені докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою і у своїй сукупності вказують, що ОСОБА_1 , 05 квітня 2024 року о 23 год. 20 хв. в м. Вишгород, СТ «ЕНЕРГЕТИК», керувала транспортним засобом «Mitsubishi Colt», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах з порожнини рота, почервоніння очей, нестійка хода, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовилася, чим порушила п. 2.5 ПДР України, а відтак, вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КупАП.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника Пєняєвої О.І. про неналежність і недопустимість зібраних по справі доказів, то вони є безпідставними.
За вимогами закону належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню та інших обставин, які мають значення для справи, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Допустимі докази - це докази, які отримані у відповідності до вимог закону.
Докази, які містяться в матеріалах справи і на яких ґрунтуються висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі і узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для взаємозв'язку та встановлення в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, а тому не повинна була проходити огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння, то вони спростовуються наступними доказами.
Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , 05 квітня 2024 року близько 23 год. 40 хв. в м. Вишгород, СТ «ЕНЕРГЕТИК», біля будинку № 9, він був присутній в якості свідка того, що громадянка ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mitsubishi Colt», державний номерний знак НОМЕР_1 , в його присутності відмовилась від проходження медичного огляду.
Також свідок ОСОБА_3 надав пояснення в суді першої інстанції про те, що він знаходився вдома, почув удар та звук буксуючих колес автомобіля. Вийшовши з двору, побачив автомобіль, який в'їхав біля забору. Побачив дівчину, якій він запропонував допомогу, він сів в автомобіль та намагався виїхати, дівчина також допомагала. Потім під'їхали працівники поліції та почали складати протокол. Поліція запропонувала пройти тест, поїхати в лікарню, на що ОСОБА_1 відмовилася.
Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_2 , 05 квітня 2024 року вона стала свідком того, як громадянка ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» та огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_2 пояснила, що вона проживає в СТ «ЕНЕРГЕТИК», вийшла з двору і побачила, що автомобіль не може виїхати і буксує. Дівчина знаходилася, як в автомобілі, так і біля нього. Вона бачила як дівчина сідала за кермо та намагалася виштовхнути автомобіль. Потім приїхала поліція, дівчині запропонували пройти тест, однак вона відмовилася.
Вказані пояснення є логічними, послідовними, не містять суперечностей, доповнюють один одного і узгоджуються між собою та іншими доказами по справі, зокрема відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, на якому зафіксовано, як ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції повідомила, що керувала транспортним засобом.
Крім того, ОСОБА_1 підписала протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого вона керувала «Mitsubishi Colt», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах з порожнини рота, почервоніння очей, нестійка хода, від проходження огляду на стан сп'яніння відмовилася. Жодних зауважень і заперечень у протоколі з приводу викладених обставин ОСОБА_1 не зазначила, а вказала, що вранці вживала алкоголь.
Поліцейський ОСОБА_4 , який склав протокол про адміністративне правопорушення, в суді першої інстанції пояснив, що на спецлінію "102" надійшов виклик по факту ДТП, на якій вони виїхали. Факту ДТП не було, оскільки машина застрягла. За кермом була дівчина, якій вони намагалися допомогти.
Наявність підстав для зупинки підтверджується витягом про реєстрацію звернення, в якому зазначено, що 05 квітня 2024 року о 23 год. 26 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 05 квітня 2024 року о 23 год. 24 хв. за адресою: Вишгородський район, м. Вишгород, вулиця Невідома, СТ «ЕНЕРГЕТИК», 5 хв. тому бачили, що сталося ДТП, автомобіль «Mitsubishi Colt», державний номерний знак НОМЕР_1 , в'їхав у огорожу. Зі слів заявниці водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, твердження захисника про незаконність вимог працівників поліції щодо проходження ОСОБА_1 огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння, є безпідставними.
Не ґрунтуються на вимогах закону і твердження захисника про те, що об'єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування особою транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є окремим видом адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такі висновки не суперечать позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, на яку посилається адвокат Пєняєва О.І.
Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і доводи захисника про порушення працівниками поліції фіксації відмови від проходження ОСОБА_1 огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 Правил дорожнього руху кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
У разі невиконання вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння був зафіксований в присутності двох свідків, а також на нагрудну відеокамеру (відеореєстратор) інспектора патрульної поліції.
При цьому, всупереч доводів захисника, відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції повністю відображає всі події з моменту приїзду працівників поліції на місце пригоди, до складання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 були роз'яснені її права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП, та наслідки складання протоколу.
Як вбачається з указаного відеозапису ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння і хоча на той момент вона не здійснювала безпосереднє керування автомобілем, на відеозаписі зафіксовано, як вона в ході розмови з працівниками поліції повідомляє, що керувала транспортним засобом, що підтверджено і свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 керувала автомобілем, який буксував, і вона намагалась його виштовхнути, в чому їй допомагав ОСОБА_3 , а потім приїхали працівники поліції і запропонували їй пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, твердження адвоката Пєняєвої О.І. про те, що працівниками поліції було порушено процедуру зупинки та складання протоколу за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Таким чином, з наведених обставин вбачається, що складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства.
Будь яких порушень з боку працівників поліції при вчиненні вказаних дій матеріали справи не містять.
Отже, сукупність зібраних і направлених до суду першої інстанції доказів поза розумним сумнівом свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому висновок судді про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події.
Ті обставини, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом не виключає в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи захисника про те, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід до розгляду справи та не надав оцінки зібраним доказам спростовуються матеріалами справи, зокрема з оскаржуваного рішення вбачається, що судом було досліджено надані йому докази у відповідності до вимог чинного законодавства та надано їм відповідну оцінку з точки зору належності, допустимості та взаємозв'язку для прийняття рішення, про що вказано в мотивувальній частині постанови.
При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, постанова суді Вишгородського районного суду Київської області від 29 травня 2024 року є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга захисника Пєняєвої О.І. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
апеляційну скаргу захисника Пеняєвої О.І. залишити без задоволення, а постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 29 травня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.