Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/202/26
Провадження № 2/542/333/26
12 березня 2026 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Афанасьєвої Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернулася з позовом до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до відповідача про стягнення боргу за кредитним договором в розмірі 25470,00 грн у зв'язку з невиконанням зобов'язання.
В позовній заяві посилалася на те, що 17.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №525429-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес Позика» 17.02.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №525429-КС-002 про надання кредиту. 17.02.2025 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №525429-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6185, на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 17.02.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №525429-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 9000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 9000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , яку Позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 07.01.2026 року утворилась заборгованість за Договором №525429-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 25470 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 9000,00 грн; суми прострочених платежів за процентами - 10170 грн., суми заборгованості за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України - 4500,00 грн., суми прострочених платежів за комісією - 1800,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача та судовий збір.
Ухвалою суду від 05.02.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано докази (а.с.85-86).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 91), в позовній заяві просив справу розглядати без його участі (а.с.10).
Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с. 89-90), та не повідомив суд про причини неявки, заяви про розгляд справи без його участі чи відзиву на позов не надав.
Ухвалою суду від 12.03.2026 року встановлено заочний розгляд справи.
За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 17.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №525429-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.17-47). ТОВ «Бізнес Позика» 17.02.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №525429-КС-002 про надання кредиту (а.с. 27-28). 17.02.2025 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №525429-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с. 38).
Таким чином, 17.02.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №525429-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.2.1 Договору про надання кредиту, кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 9000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Строк, на який надається кредит - 16 тижнів; стандартна процентна ставка в день - 1% фіксована; комісія за видачу кредиту - 1800,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту - 9000,00 грн.; строк дії договору до 09.06.2025 року.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 9000,00 грн, що вбачається з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с. 50).
Згідно з повідомленням АТ КБ "Приват Банк" №20.1.0.0.0/7-260217/66357-БТ від 20.02.2026 та випискою по рахунку, наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ), на яку 17.02.2025 року був зарахований платіж у сумі 9000 грн, що відповідає даті укладання кредитного договору та сумі наданого кредиту (а.с.93, 94-97).
Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.
Так, відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача щодо укладення кредитного договору та розміру заборгованості.
Кредитний договір №525429-КС-002 від 17.02.2025 підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що у зв'язку порушеннями зобов'язань відповідач має заборгованість за кредитним договором №525429-КС-002 від 17.02.2025 року в сумі 25470 грн. з яких: 9000 грн. - сума кредиту; 10170 грн. - сума процентів за користування кредитом, 1800 - сума за комісією, 4500 грн. - проценти відповівдно до ст.625 ЦК України.
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплатити суму боргу кредитору.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).
Так в даному випадку матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти за договором №525429-КС-002 від 17.02.2025 року, укладеного з ТОВ «Бізнес Позика».
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.
Таким чином, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернув, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) по вищевказаному договору, підлягають задоволенню.
Також, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов кредитного договору №525429-КС-002 від 17.02.2025 сторонами погоджено строк користування кредитом з 17.02.2025 року по 09.06.2025 року терміном 16 тижнів та процентна ставка - 1%.
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що саме за наведеною відсотковою ставкою 1% та в межах строку кредитування з 17.02.2025 року по 09.06.2025, відповідно до визначених умов договору, здійснений розрахунок заборгованості ОСОБА_1 (а.с.11-13).
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України в сумі 4500 грн.
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що таке нарахування за ст.625 ЦК України було здійснено за період з 04.03.2025 по 22.04.2025, тобто, в межах строку кредитування (17.02.2025-09.06.2025), що суперечить ст.625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за простроченння виконання грошового зобов'язання, тобто після спливу визначеного договором строку кредитування.
Так, у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 розв'язано виняткову правову проблему щодо меж застосування заходів відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Так, відсотки, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України, - це спеціальний вид відповідальності на відміну від відсотків, які є звичайною платою за користування грошима, у тому числі за договором позики.
Роз'яснено, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною. Не можуть застосовуватися одночасно регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України про відсотки за договором позики та охоронна норма частини 2 статті 625 ЦК України про стягнення інфляційних збитків і 3% річних. Тому до прострочення з боржника стягуються відсотки від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за кредит, а за період після такого прострочення - річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Крім того, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.
Як передбачено п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлано, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
При цьому, в наданому розрахунку заборгованості (а.с.11-13) зазначено, що нараховання за ст.625 ЦК Укрїни в розмірі 4500 грн здійснені за період: з 04.03.2025 по 22.04.2025, тобто в період дії в Україні воєнного стану.
Отже, позивачем не враховано вищевказаних положень ст.625 ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування» і перехідних положень ЦК України та безпідставно нараховано відсотки відповідно до ст.625 ЦК України, а тому така вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача відсотки відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 4500 грн. задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми прострочених платежів за комісією 1800 грн, слід зазначити наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням наведеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11 і частини п'ятої статті 12 Закону.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19, провадження № 61-7416св20.
Нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання якого недійсного не потрібне рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемний правочин не породжує цивільних прав та обов'язків. Позовна вимога про визнання нікчемності такого правочину не є належним способом захисту права чи інтересу. У разі наявності спору щодо наслідків недійсного правочину суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині рішення застосовує норми матеріального права для підтвердження або спростування нікчемності правочину. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 359/12165/14-ц.
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що зміст правочину це сукупність умов, викладених у ньому. Зміст правочину має відповідати вимогам приватно-правових норм, які встановлюють імперативні правила, і не суперечити вимогам цивільного законодавства чи інших нормативно-правових актів. Такі висновки Верховний Суд виклав у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтуючись на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач ТОВ «Бізнес Позика» є фінансовою установою та має ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги надання коштів та банківських металів у кредит.
Суд звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх послуг, пов'язаних з наданням чи обслуговуванням кредиту, які надаються відповідачу, та за які фінансова установа встановила комісію.
Також ТОВ «Бізнес Позика» не надало доказів щодо наявності, переліку таких послуг та їх погодження зі споживачем під час укладення кредитного договору.
Відповідно, положення кредитного договору про обов'язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту є нікчемними згідно з частинами першою та другою статті 11 та частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено наступні висновки: якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатися з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною або окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Надання же грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи; виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія, як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту, не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику; така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому ці дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою дискримінаційними та суперечать моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
Пунктом 2.5 кредитного договору встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 1800,00 грн, тобто фактично передбачено плату позичальника за послугу, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому, з аналізу змісту зазначеного пункту договору вбачається, що сплату відповідної комісії кредитодавець покладає на позичальника, попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь фінансової установи.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено плату за послуги, які за законом повинні надаватися безоплатно, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору, укладеного між сторонами, про обов'язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 1800,00 грн є нікчемними.
Відтак нарахування позивачем заборгованості за комісією за Договором №525429-КС-002 від 17.02.2025 у розмірі 1800,00 грн є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Таким чином, у зв'язку порушеннями зобов'язань відповідач має заборгованість за договором №525429-КС-002 від 17.02.2025 року в розмірі 19170 грн 00 коп., що складається із суми заборгованості за основною сумою боргу - 9000,00 грн, суми заборгованості за відсотками - 10170,00 грн., яка й підлягає стягненню з нього на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19170 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 75,27% з розрахунку: 19170 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 25470 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 75,27% (відсоток задоволених позовних вимог). Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 2003,99 грн. з розрахунку: 2662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 75,27% (відсоток задоволених позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором №525429-КС-002 від 17.02.2025 в розмірі 19170 (дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят) грн. 00 коп., яка складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 9000 грн., суми прострочених платежів за відсотками за користування кредитом - 10170 грн., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2003 (дві тисячі три) грн. 99 коп.
Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: б.Лесі Українки, буд.26, офіс 411, м.Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239;
відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 12 березня 2026 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О. Афанасьєва