Справа № 368/52/26
2-п/368/15/26
"12" березня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області
у складі: головуючого - судді Шевченко І.І
за участі секретаря Назаренко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, -
встановив:
представник заявника просить винести ухвалу про скасування заочного рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 лютого 2026 р. та призначення справи до розгляду в загальному порядку, обґрунтовуючи наступним.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 09 лютого 2026 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Логош Тетяна Василівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 18.03.2024- 100000791 від 18.03.2024 у розмірі 14522 (чотирнадцять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 38 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн.. 40 коп.
Відповідач не погоджується з вищевказаним заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області та вважає, що наявні усі підстави для його скасування і перегляду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Слід зазначити, що з 29.05.2024 р. по даний час відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу у складі Збройних Сил України, військова частина НОМЕР_3 .
Проходження відповідачем військової служби є підставою для зупинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Представник Відповідача адвокат Клапчук Федір Петрович звертався до суду з клопотанням про зупинення провадженім у справі до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 таї 1 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».
Указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан, який діє і на даний час.
Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Ст. 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з ч. 1 ст.4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
П. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Сторона у справі може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року по справі №754/947/22 сформувала правову позицію, відповідно до якої під час дії воєнного стану суди мають виходити з того, що:
Збройні Сили України та інші військові формування автоматично вважаються переведеними на воєнний стан. Тому для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (а також аналогічних норм ГПК і КАС) не потрібно додаткових підтверджень цього факту.
Належним доказом для зупинення провадження є документи, що підтверджують перебування особи на військовій службі - військовий квиток, наказ командира тощо.
Згадана норма кодексу (п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України) встановлює для суду не право, а обов'язок зупинити провадження за наявності визначених умов. Адже формулювання «суд зобов'язаний» не залишає простору для розсуду. Велика Палата наголосила, що з моменту запровадження в Україні воєнного стану і до його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші створені відповідно до закону військові формування вважаються такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК та аналогічних процесуальних норм.
У цей період для зупинення провадження суд повинен мати належні докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі - зокрема, військовий квиток, накази командира військової частини тощо.
Норма про обов'язкове зупинення провадження не може тлумачитися і застосовуватися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження є волевиявлення самого військовослужбовця (п. 103).
Отже, коли особа, на захист якої спрямована ця гарантія, прямо заперечує проти зупинення провадження і бажає продовження розгляду (особисто або через представника), суд повинен врахувати її позицію й надалі здійснювати судочинство, забезпечуючи баланс між процесуальними приписами, справедливістю та ефективністю правосуддя (п. 105).
Таким чином, оскільки відповідач через свого представника адвоката Клапчука Ф. П. просив суд зупинити провадження у справі до закінчення перебування ним на військовій службі, то суд відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України зобов'язаний був задовольнити таке клопотання та зупинити провадження у справі.
Відповідачем були надані належні докази проходження ним військової служби у складі Збройних Сил України, які підтверджують його неможливість бути особисто присутнім при розгляді даної справи судом. Як зазначалося вище, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження є волевиявлення самого військовослужбовця. Отже, судом мало бути враховано волевиявлення Відповідача на зупинення провадження та враховано його інтереси як військовослужбовця.
Всупереч п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та викладеним у цій заяві правовим позиціям
Верховного Суду, суд протиправно не задовольнив клопотання відповідача та ухвалив заочне рішення про задоволення позову, чим порушив права відповідача.
Вказане є підставою для скасування заочного рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 лютого 2026 р« призначення справи до розгляду в загальному порядку та в подальшому зупинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 на судове засідання не з'являлися, подавши до суду заяву, в якій просять розгляд справи проводити у їхню відсутність. Вимоги заяви підтримують.
Позивач в особі ТОВ «Споживчий Центр» на судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.
Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно з ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У відповідності зі ст. 223 ч. 3 п. 1 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки
Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що відповідач повідомлялися про день та час судового засідання, проте суд розглянув справу у відсутності відповідача та виніс заочне рішення.
Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви.
Керуючись ст. ст.. 280-289 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення - задовольнити.
Скасувати заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09.02.2026 р. у справі № 368/52/26 та призначити справу до спрощеного позовного провадження.
Призначити судове засідання на 06 квітня 2026 р. на 10 год. 00 хв. в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області.
Повідомити учасників справи про судове засідання.
Запропонувати: відповідачеві у 15-деннийстрок з дня вручення даної ухвали надіслати одночасно:
суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу копію відзиву та доданих до нього документів.
У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову, відзив підписується відповідачем або його представником з додаванням довіреності чи іншого документу, що підтверджує повноваження представника відповідача.
Відзив повинен містити:
1) найменування (ім'я) позивача і номер справи;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності;
3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем;
4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується;
5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;
6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;
7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті;
8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
До відзиву додаються:
1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;
2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Роз'яснити відповідачеві, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Позивач має право у триденний строк з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, в якій він викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотивів їх визнання або відхилення.
Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником.
До відповіді на відзив застосовуються вищезазначені правила, встановлені для відзиву.
Відповідач має право у триденний строк з дня отримання відповіді на відзив подати заперечення, в яких він викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
Заперечення підписується відповідачем або його представником.
До заперечень застосовуються вищезазначені правила, встановлені для відзиву.
Роз'яснити відповідачеві,що він має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву, тобто у 15-денний строк з дня вручення даної ухвали.
Інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 12.03.2026 р.
Суддя І.І. Шевченко