справа № 362/9838/25
провадження № 2/362/1476/26
11.03.26 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Поповича О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кострубіцької Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.
Суд установив:
Зміст і підстави позову, позиція сторін
Позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа: 64,9 кв.м., житлова площа 32,3 кв.м., зі складовими частинами об'єкта нерухомого майна: сарай «Б», сарай «Г», літня кухня «3», ганок «І» - в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову зазначає, що допущена в реєстрі речових прав помилка щодо об'єкту нерухомості (спірної квартири) позбавляє позивача, як єдиного спадкоємця померлої ОСОБА_2 права успадкувати квартиру та зареєструвати право власності на неї.
Від Васильківської міської ради надійшла заява, зі змісту якої вбачається, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Процедура
Ухвалою від 19 грудня 2025 року суд відкрив провадження у справі. Цією ж ухвалою суд витребував у Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Нещасної Тетяни Миколаївни належним чином завірену копію спадкової справи №27/2025 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
У судове засідання, призначене на 26 лютого 2026 року, сторони не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Від представника позивача надійшла заява, в якій остання повідомила, що позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу у відсутності позивача та його представника.
Від відповідача також надійшла заява про можливість розгляду справи без участі представника.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України).
Встановлені судом фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Василькові, Обухівського району, Київської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 0,1000 га кадастровий номер 3210700000:03:039:0105, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яку позивач прийняв та отримав відповідні свідоцтва про право на спадщину від 10 листопада 2025 року.
Окрім того, до складу спадкового майна також увійшла квартира АДРЕСА_3 , що належала померлій на підставі Договору міни, посвідченого 20 червня 2003 року державним нотаріусом Другої Васильківської державної нотаріальної контори Київської області Пясецькою Л.М.
Листом приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Нещасної Т.М. від 26 листопада 2025 року відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у виді зазначеної квартири через неможливість встановити склад спадкового майна, оскільки згідно Договору міни, посвідченого Пясецькою Л.М., державним нотаріусом Другої Васильківської держаної нотаріальної контори Київської області 20 червня 2003 року, реєстр за № 1412, та Витягу про реєстрацію право власності на нерухоме майно, виданого Васильківським бюро технічної інвентаризації 14 липня 2003 року № 996229 тип об?єкта: квартира, адреса якої: АДРЕСА_1 , тоді як згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого Смолієм В.С., державним реєстратором КП «Центр реєстраційних послуг» 13 грудня 2017 року, № 107376906, право власності зареєстровано Смолієм В.Є., державним реєстратором КП «Центр реєстраційних послуг» 26 вересня 2017 року, номер запису про право власності: 22640056, на об?єкт нерухомого майна: житловий будинок, адреса якого: АДРЕСА_1 .
Так, відповідно до Договору міни, посвідченого Пясецькою Л.М., державним нотаріусом Другої Васильківської держаної нотаріальної контори Київської області 20 червня 2003 року, ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_3 з наступними характеристиками: двокімнатна в одноповерховому житловому будинку, зазначена на плані літерою «А», сарай «Г», вбиральня «Д», що знаходиться в АДРЕСА_4 , житловою площею 32,3 кв.м., загальною площею 37,1 кв.м.
Право власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру зареєстровано в реєстрі прав власності 14 липня 2003 року за № 1414752.
Відповідно до Інформації з ДРРП станом на 03 жовтня 2017 року - державний реєстр речових прав на нерухоме майно містив відомості щодо права власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1414752.
Рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради №750 від 28 жовтня 2003 року ОСОБА_2 дозволено перебудову існуючої кухні на кухню, ванну, туалет та на прибудову еркера до належної їй частини будинку, будівництво господарської споруди на присадибній ділянці по АДРЕСА_4 згідно проекту, погодженого відділом містобудування та архітектури міськвиконкому.
27 березня 2017 року відділом містобудування та архітектури Васильківської міської ради видано будівельний паспорт на реконструкцію окремої квартири садибного житлового будинку (прибудови кухні) за адресою АДРЕСА_4 .
За результатами проведеної реконструкції окремої квартири садибного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснювалось на підставі будівельного паспорта серії НОМЕР_2 від 15 вересня 2017 року.
За результатами проведеної реконструкції, на підставі вищезазначених документів 26 вересня 2017 року державним реєстратором проведено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 64,9 кв.м., житловою площею 32,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1368474432214. Згідно відомостей про складові частини об'єкта нерухомого майна: складовими частинами об'єкта нерухомого майна є: сарай «Б», сарай «Г», літня кухня «3», ганок «І».
Разом із тим, при внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, держаним реєстратором прав на нерухоме майно КП «Центр реєстраційних послуг» Смолій В.Є. 13 грудня 2017 року зазначено об'єктом нерухомого майна «житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості».
Звертаючись із даним позовом до суду позивач зазначає, що ОСОБА_2 набула у власність саме квартиру, і за наслідками проведеної реконструкції змінено лише площу та конфігурації квартири, при цьому жодних змін щодо типу об'єкту нерухомості з «квартира» на «будинок» не відбулося.
Нормативно-правове регулювання та мотиви, з яких виходить суд
Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Судом встановлено, що позивач у встановлений чинним законодавством строк та спосіб прийняв спадщину.
Разом із тим, через наявні розбіжності в реєстрі речових прав щодо об'єкту нерухомості (квартири АДРЕСА_3 ) позивач позбавлений права, як єдиний спадкоємець померлої ОСОБА_2 , права успадкувати квартиру та зареєструвати право власності на неї.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту цієї статті право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Дослідженими у справі доказами підтверджено, що спадковим майном після смерті ОСОБА_2 є, зокрема квартира АДРЕСА_3 .
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, в якому заповіла все своє майно на користь позивача ОСОБА_1 . До складу такого майна також належить спірний об'єкт нерухомості, а саме квартира садибного житлового будинку, яка в результаті перебудови зазнала виключно зміни розмірів та конфігурації, при цьому тип об'єкта не зазнав змін.
Наявність даних у реєстрі речових прав не є підставою набуття права власності, а є його офіційним визнанням. Таким чином, наявні у матеріалах справи письмові докази підтверджують факт набуття ОСОБА_2 у власність саме квартири.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.
Вимог щодо розподілу судових витрат не заявлено.
Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
1. Задовольнити позов.
2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальна площа: 64,9 кв.м., житлова площа 32,3 кв.м., зі складовими частинами об'єкта нерухомого майна: сарай «Б», сарай «Г», літня кухня «3», ганок «І» в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Дата складення повного судового рішення: 11 березня 2026 року.
Суддя О.В. Попович