Справа № 420/3865/26
11 березня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В.,
розглянувши матеріали:
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДИНВЕСТ-ЖИЛСТРОЙ" (вул. Корженка Вадима, 25, м. Одеса, 65048)
до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044), Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДИНВЕСТ-ЖИЛСТРОЙ" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому просить:
- Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.10.2025 року №13350284/34381114 про відмову у реєстрації податкової накладної № 12 від 29.09.2025 року.
- Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДИНВЕСТ-ЖИЛСТРОЙ» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання: податкову накладну № 12 від 29.09.2025 року на суму 218262,30 грн. грн. у т.ч. ПДВ 20% - 36377,05 грн.
Ухвалою від 18.02.2026 року визнано неповажними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДИНВЕСТ-ЖИЛСТРОЙ" строку звернення до суду з даним позовом. Адміністративний позов залишено без руху та роз'яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом: звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з іншими доказами поважності причин його пропуску; надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Для усунення вказаних недоліків позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
02.03.2026 року (вхід. від 04.03.2026 року) до суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Клопотання про поновлення строку звернення до суду обґрунтоване наступним.
ТОВ “БУДИНВЕСТ-ЖИЛСТРОЙ» не має штатного юриста, а велика кількість справ не дозволяють вчасно опрацювати до подавати документи до суду у визначений законом строк.
Окрім цього, на підприємстві працює всього чотири працівника, при цьому, директор виконує обов'язки головного бухгалтера, так як штатним розписом по підприємству не передбачено посади головного бухгалтера та/або бухгалтера.
Сам же директор працює на 0,25 ставки, тобто лише 2 години на день.
Так, останнім часом, починаючи з жовтня 2025 року і по теперішній час російська федерація систематично здійснює ракетно-дронові атаки на енергетичну інфраструктуру м. Одеси, що призвело до того, що у місті не діють звичні графіки відключення світла, а існують лише екстрені графіки, які не дозволяють планувати роботу наперед, тай наявність світла триває не так довго, щоб виконувати поточну роботу, не говорячи вже про судові справи.
Якщо світло і вмикають, то так як директор працює лише дві години на день, важко спрогнозувати, коли саме буде наявне світло аби виконувати посадові обов'язки директора та поточну діяльність підприємства, зокрема, звертатися до суду із позовами.
Світло можуть вмикати в будь-яку добу часу, наприклад з 2 год. до 3 год. ночі, а не в день, наприклад з 10.00 год до 12.00 год.
Тому, якщо і вмикають світло, то директор підприємства не може знати, коли саме його увімкнуть, а обмежений робочий день на підприємстві - лише 2 год. на день, не дають підстави “вгадати», коли саме буде світло і чи буде світло у робочий час, при цьому, трудове законодавство забороняє працювати поза межами робочого часу на підприємстві.
Інформація про постійні обстріли та відсутність світла в цілому є публічною інформацією, так як тривогу оголошують по декілька разів на день, а відсутність світла є національною трагедією, спричиненою військовою агресією проти України та українського народу.
Також, удари ворожої авіації та різних типів дронів, зокрема, шахедів, завдають шкоди не лише об'єктам енергопостачання, але й засобам зв'язку.
Так, після кожного вимкнення світла зникає інтернет, а інтернет провайдери не можуть вчасно відновлювати роботу інтернет носіїв, так як відсутні графіки ремонтних робіт, а враховуючи загальну мобілізації, виникає дефіцит робочої сили у провайдерів щодо фахових працівників у даній галузі. Відновлення роботи інтернет-провайдерів займає значного часу, тому, коли навіть є освітлення, не завжди є інтернет. За відсутності інтернету та/або світла, не можна скачувати та/або роздруковувати документи необхідні для формування позову чи подавати позов через систему “Електронний суд».
Удари по критичній інфраструктурі є закритою інформацією, а розпорядником такої інформації є оперативне командування “Південь».
Лише ОП “Південь» володіє такою інформацією та дає право на її використання, а так як система “Електронний суд» є доступною, а розповсюдження закритої інформації заборонено законом, за що передбачена кримінальна відповідальність.
У січня-лютому була велика кількість ударів по критичній інфраструктурі міста Одесі та області, провайдери, які надають доступ до інтернету, не могли забезпечити підприємство належним доступом до інтернету, через прильоту по їхнім мережам, а інформація щодо цього є закритою.
Тому, як тільки з'являлася можливість у наявності світла та інтернету, директор підприємства міг здійснювати господарську діяльність по підприємству, а на підприємстві відсутнє резервне джерело живлення, а тому підприємство працює фактично лише при наявності світла, яке подає місто та інтернету, яке забезпечує інтернет-провайдери.
Всі ці вищезгадані фактори не дають змогу в повною мірою вчасно опрацювати та подавати документи до організацій, установ, підприємств, зокрема до суду, а також враховуючи не значний строк пропуску подання позову, прошу поновити строк для подання позовної заяви.
Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частини третьої статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
За змістом частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Згідно із пунктом 56.18 статті 56 вказаного Кодексу, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов'язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.
Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 жовтня 2019 року (справа №640/20468/18) здійснив правовий висновок, за яким рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Отже, строк звернення до суду з позовом про зобов'язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною другою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.07.2022 року у справі №420/5508/20.
Позивач, зокрема, просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.10.2025 року №13350284/34381114 про відмову у реєстрації податкової накладної № 12 від 29.09.2025 року
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивачем подано скаргу на вищевказане рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За результатом розгляду скарги Комісією регіонального рівня було прийняте рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.10.2025 року № 40660/34381114/2 про відмову у реєстрації податкової накладної № 12 від 29.09.2025 року.
Отже, позивач використав процедуру адміністративного оскарження такого рішення як досудового порядку вирішення спору.
Таким чином, за зверненням до суду з даним позовом встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу.
Позивач оскаржує рішення від 09.10.2025 року №13350284/34381114, строк на оскарження якого сплинув 21.01.2026 року.
Разом з тим, з даним позовом до суду звернувся лише 12.02.2026 року (через систему “Електронний суд»), тобто з пропуском встановленого тримісячного строку звернення до суду.
Дослідивши клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку, що викладені у ньому доводи щодо поважності причин пропуску строку не є обґрунтованими, тобто причини вказані позивачем більш стосуються організації роботи підприємства.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду позивач посилається на введення в Україні воєнного стану.
Необхідно перевірити, яким чином введення на території Україні могло об'єктивно перешкодити позивачу своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах. При цьому, саме позивач зобов'язаний довести існування таких об'єктивних перешкод.
Втім, як вбачається зі змісту заяви, позивач лише обмежився загальним посиланням на введення в країні воєнного стану, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, однак при цьому не надає жодних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску такого строку з мотивів введення воєнного стану.
Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 року у справі № 240/3771/21 вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.
Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу заявника, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Суд зазначає, що введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку, якщо це пов'язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично заважали вчасно виконати процесуальну дію.
Натомість позивач таких конкретних причин не наводить, як і не надає доказів, які б вказували на поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом. Також позивачем не доведено, що між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану є безпосередній, прямий причинний зв'язок.
Крім того, дійсно в Одесі існують екстрені графіки відключення світло, проте його вмикають. Строк звернення до суду 3 місяця, що для підприємства є достатнім для звернення до суду. Вказані причини не є тими обставинами, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.
Вказані у заяві причини пропуску строку звернення до суду, в тому числі, відсутність юриста в штаті підприємства, суд не вважає поважними.
Тому суд не вбачає підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі “Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі “МШ “Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі №9901/82/19.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та наявність правових підстав для повернення позовної Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДИНВЕСТ-ЖИЛСТРОЙ" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст.248, 256, 293 КАС України, суд,
Визнати неповажними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДИНВЕСТ-ЖИЛСТРОЙ" строку звернення до суду з даним позовом.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДИНВЕСТ-ЖИЛСТРОЙ" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали.
Суддя В.В. Андрухів