Справа № 420/1778/26
11 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “САН ТЕХ РАЙ» про забезпечення позову,
До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “САН ТЕХ РАЙ» до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якому позивач просить: скасувати постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафу №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8 від 06.01.2026 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю “САН ТЕХ РАЙ» у розмірі 34000 грн. за кожною постановою.
Ухвалою від 03.02.2026 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
09.03.2026 року (вхід. від 10.03.2026 року) від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом: зупинення виконання постанов Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 1- № 8 від 06.01.2026 року про стягнення штрафу до набрання рішенням по справі законної сили.
В обґрунтування поданої заяви позивач вказав, що ТОВ «САН ТЕХ РАЙ» стало відомо про прийняття 18.02.2026 року з боку Біляївського відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (ВП №80290477 та інші). Підставою для їх прийняття стали подані з боку Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області відповідні заяви, до яких було додано вісім постанов про накладення штрафу №1 - №8 від 06.01.2026 відносно ТОВ «САН ТЕХ РАЙ». Тобто ті постанови, які оскаржено ТОВ «САН ТЕХ РАЙ» у судовому порядку.
Незважаючи на те, що зазначений спір по даній справі судом ще не розглянуто, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області звернулось до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з метою відкриття виконавчого провадження, арешту коштів боржника та примусового стягнення коштів, що є предметом оскарження та розгляду судом.
Позивач вказав, що оскільки правомірність постанов суб'єкта владних повноважень № 1-8 від 06.01.2026 року підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, то невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Тим більше, що відповідач вже намагається до вирішення судом справи по суті стягнути ці кошти завдяки поданим ним заявам до виконавчої служби.
Вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
Отже, за змістом ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з заявленими позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Так, позивачем в судовому порядку оскаржено постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафу №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8 від 06.01.2026 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю “САН ТЕХ РАЙ» у розмірі 34000 грн. за кожною постановою.
З поданих позивачем до заяви про забезпечення позову доказів вбачається, що 18.02.2026 року старшим державним виконавцем Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Браснуєвою Анною Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80292973 про стягнення з ТОВ "Сан Тех Рай" на користь ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області штрафу у розмірі 34000 грн. на підставі постанови № 1, виданої 06.01.2026.
Таким чином, враховуючи, що позивачем оскаржено до суду постанову № 1 від 06.01.2026, винесену Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області, про накладення на позивача штрафу, яка є виконавчим документом у виконавчому провадженні ВП № 80292973, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком відчуження належних позивачу коштів до перевірки судом законності оскаржуваної постанови про накладення штрафу, яка є виконавчим документом, що ускладнить ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.
Також суд враховує співвідношення прав (інтересів)? про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Тому суд вважає за необхідне застосувати заходи забезпечення позову шляхом: зупинення стягнення на підставі постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №1 від 06.01.2026 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю “САН ТЕХ РАЙ» у розмірі 34000 грн. у виконавчому провадженні ВП № 80292973.
Суд вважає, що такий захід забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами та узгоджуються з приписами ч.1 ст.151 КАС України.
При цьому, у задоволенні заяви позивача в частині зупинення виконання постанов Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7 та № 8 від 06.01.2026 року про стягнення штрафу - слід відмовити, оскільки позивачем не надано жодного доказу наявності виконавчих проваджень за вказаними постановами ГУ Держпродспоживслужби (ані копій постанов про відкриття виконавчого провадження, ані ідентифікаторів доступу до таких виконавчих проваджень в АСВП).
За таких обставин, заява позивача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 150, 151, 154, 256, 293 КАС України, суд,
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “САН ТЕХ РАЙ» (адреса: вул. 462 км + 100 м. автошляху Київ - Одеса, Усатівська сільрада, Біляївський район, Одеська область, 67663, код ЄДРПОУ 35901580) про забезпечення позову - задовольнити частково.
Зупинити стягнення на підставі постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №1 від 06.01.2026 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю “САН ТЕХ РАЙ» у розмірі 34000 грн. у виконавчому провадженні ВП № 80292973.
У задоволенні решти заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Копію ухвали направити учасникам справи для відома та державному виконавцю для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали.
Суддя В.В. Андрухів