11 березня 2026 року м. Львівсправа № 380/23870/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області (позивач/боржник/ТУ Служби) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (відповідач/Відділ примусового виконання), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батюк М.В. від 26 листопада 2025 року у ВП № 74231803 про накладення штрафу на Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області у сумі 5100,00 грн (далі - також спірна/оскаржувана постанова);
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45813957) на користь Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області (код ЄДРПОУ 43167274) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки керівництво ТУ Служби у межах повноважень вжило всіх можливих заходів для забезпечення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, однак виконання рішення суду від 14 грудня 2023 року у справі № 380/11545/22 потребує додаткового часу та виконання дій, які не залежать безпосередньо від ТУ Служби. На сьогодні склалися об'єктивно обґрунтовані обставини, які не залежать від волі ТУ Служби, але унеможливлюють виконання територіальним управлінням вищевказаного рішення суду. Зазначене не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому разі ніяк не захищає право особи на отримання цих коштів. Виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника ТУ Служби, тому вимагати від нього вчинення дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав. Фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України. Факт ухвалення судового рішення не звільняє державні органи від обов'язку діяти відповідно до вимог бюджетного законодавства та не створює підстав для видатків без наявності відповідних кошторисних призначень. Відсутність передбачених кошторисом бюджетних призначень унеможливлює як проведення видатків, так і здійснення відповідних нарахувань. Отже, у разі відсутності фінансування державний орган не має правових підстав для нарахування додаткової грошової винагороди, навіть якщо судове рішення передбачає таке зобов'язання.
З огляду на вказане просить позов задовольнити повністю.
Відповідач, належно повідомлений про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі та про своє право на подання відзиву на позовну заяву, а також доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 15 грудня 2025 року, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказане, враховуючи неподання належно повідомленим відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, суд вирішує цю справу за наявними матеріалами.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 10 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 15 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження № 74231803, а також належно засвідчені копії матеріалів вказаного виконавчого провадження.
Згідно з розпорядженням Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року № 7/р «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» вирішено відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду провести повторний автоматизований розподіл, зокрема справи № 380/23870/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 січня 2026 року для розгляду справи № 380/23870/25 визначено суддю Клименко Оксану Миколаївну.
Ухвалою судді від 02 лютого 2026 року прийнято матеріали адміністративної справи № 380/23870/25 до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; витребувано у відповідача ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження № 74231803, а також належно засвідчені копії матеріалів вказаного виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 20 лютого 2026 року продовжено строк розгляду справи на двадцять днів; в цій ухвалі суд також звернув увагу відповідача на необхідність подання до суду доказів, витребуваних ухвалою від 02 лютого 2026 року.
Станом на день розгляду цієї справи відповідач витребуваних судом доказів не подав, про причини їх неподання суд не повідомив.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду 14 грудня 2023 року у справі № 380/11545/22 визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць починаючи з 24 лютого 2022 року.
16 лютого 2024 року Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 380/11545/22, який ОСОБА_1 пред'явив для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13 березня 2024 року відкрито виконавче провадження № 74231803 з примусового виконання виконавчого листа № 380/11545/22, виданого 16 лютого 2024 року Львівським окружним адміністративним судом, якою також зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області, як боржника, виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, про що письмово повідомити державного виконавця, надіславши на адресу Відділу примусового виконання рішень документальне підтвердження виконання рішення суду.
Листом від 18 квітня 2024 року № Вих№44.06-231 Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області повідомило державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заходи, які вчиняються з метою фактичного виконання вимог виконавчого провадження № 74231803.
Листом від 25 березня 2025 року № Вих№44.06-262 Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області повідомило начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зокрема про те, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України. Служба судової охорони проводить відповідну роботу щодо збільшення відповідних бюджетних асигнувань, однак дотепер такі асигнування не надані.
Листом від 19 вересня 2025 року № Вих№44.06-602 Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області повідомило начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зокрема про те, що ТУ Службою у порядку та спосіб, які встановлені чинним законодавством України, вжито всіх належних від неї дій для повного виконання рішення суду, однак виділення коштів на фінансування не залежить від рішення окремого керівника ТУ Служби. На сьогодні склалися об'єктивно обґрунтовані обставини, які не залежать від волі ТУ Служби, але унеможливлюють виконання територіальним управлінням вищевказаного рішення суду. Зазначене не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Просило не застосовувати штрафні санкції за відсутності ознак умисного ухилення від виконання судових рішень.
26 листопада 2025 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України під час примусового виконання виконавчого листа № 380/11545/22, виданого 16 лютого 2024 року Львівським окружним адміністративним судом, виніс постанову про накладення штрафу ВП № 74231803, якою встановив, що «Згідно резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24.02.2022 року.
Тобто додаткова винагорода за кожний місяць служби з 24.02.2022 у розмірі 30000 грн на місяць повинна бути боржником нарахована та виплачена.
Згідно п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику надано термін 10 робочих днів для виконання рішення суду. Однак по спливу зазначеного терміну та й впродовж наступного часового проміжку аж до 26.11.2025 рішення суду залишилося невиконаним. (…)
(…) Листом від 18.04.2024 № 44.06-231 Територіальним управлінням Служби судової охорони у Львівській області повідомлено Відділ, що з метою виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/11545/22 здійснено розрахунок потреби в коштах на виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 в сумі 384660,14 грн.
Листом від 30.01.2024 за вих. № 44.07-80/ССО боржник повідомив про суму розрахунку центральний орган управління Служби судової охорони та інформував щодо потреби в коштах за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», для проведення нарахувань та виплати додаткової винагороди відповідно до рішень суду.
Згідно інформації, що міститься в листі, боржник здійснив розрахунок та сповістив орган вищого рівня про потребу в коштах, однак згідно резолютивної частини рішення суду - повинен був здійснити нарахування додаткової винагороди з 24.02.2022 у розмірі 30000 грн.
Як на поважну причину невиконання рішення суду боржник посилається на відсутність бюджетних асигнувань. Однак виконавцем не приймається до уваги зазначене пояснення до уваги, оскільки відсутність бюджетних асигнувань не може бути перешкодою для нарахування грошових коштів.
Без нарахування додаткової винагороди виконати судове рішення в частині виплати боржник не зможе. (…)».
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець постановив:
- за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, накласти на боржника Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн;
- зобов'язати боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Не погоджуючись із указаною постановою про накладення штрафу, уважаючи, що така винесена відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження», позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26 листопада 2025 року ВП № 74231803 про накладення штрафу на Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області в розмірі 5100,00 грн.
Оцінюючи правовідносини, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний принцип обов'язковості виконання судового рішення, яке набрало законної сили, знайшов своє відображення й у відповідних положеннях КАС України.
Так, згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
А відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
За змістом абзацу першого частини четвертої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Пунктами 1 та 6 частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина восьма статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (абзац перший частини шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною першою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця та націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин призводить до певних наслідків, установлених нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час ухвалення державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення.
Суд відзначає, що спірною постановою відповідача на позивача, як боржника, накладено штраф за невиконання без поважних причин рішення суду у справі № 380/11545/22 щодо виплати стягувачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, в розмірі 30000,00 грн на місяць починаючи з 24 лютого 2022 року.
Обґрунтовуючи протиправність цієї постанови, позивач вказує, що підставою невиконання у повному обсязі вищевказаного судового рішення є ненадходження відповідних бюджетних асигнувань на зазначені цілі.
Натомість державний виконавець в оскаржуваній постанові відзначив, що відсутність бюджетних асигнувань не може бути перешкодою для нарахування грошових коштів.
Оцінюючи правомірність накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення у вказаній частині, з урахуванням наведених вище позицій сторін, суд ураховує таке.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Статтею 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
За приписами статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до частини третьої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони є Державна судова адміністрація України.
Водночас розпорядником бюджетних коштів другого рівня є центральний орган управління Служби судової охорони, а Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області є розпорядником бюджетних коштів третього рівня.
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення Територіальним управлінням Служби судової охорони у Львівській області можливе лише за умови наявності бюджетних асигнувань на відповідні цілі.
Суд встановив, що з метою виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі № 380/11545/22 Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області склало Розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області (1 категорія) (сержант Служби судової охорони ОСОБА_1 ) додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року на загальну суму 384660,14 грн, який надіслало Голові Служби судової охорони листом від 30 січня 2024 року № 44.07-80/ССО «Щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду». У цьому листі позивач просив виділити додаткові кошторисні призначення за КПКВ 0501150, КЕКВ 2800 у сумі 384660,14 грн.
Надалі Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області повторно звернулося до тимчасового виконувача обов'язків Голови Служби судової охорони із листом від 10 вересня 2025 року № 44.06-272/ССО «Щодо виділення додаткових кошторисних призначень», у якому просило виділити кошти для виконання судових рішень щодо виплати співробітникам ТУ Служби додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Листом Служби судової охорони від 16 вересня 2025 року № 01.30-02.2-2261/вн «Про розгляд листа» позивача повідомлено, зокрема про те, що після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою судової охорони буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби судової охорони на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме за датою набуття рішенням суду законної сили.
Отже, позивачем вживаються всі необхідні заходи для повного виконання рішення суду у справі № 380/11545/22 у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України. Утім, незважаючи на це, рішення суду у згаданій справі не виконане у повному обсязі з причин, що не залежать від волевиявлення та дій позивача, та обумовлені залученням до його виконання інших суб'єктів та процедур.
Інформація про заходи, які вживаються з метою фактичного виконання рішення суду у справі № 380/11545/22, надіслана позивачем відповідачу листами від 18 квітня 2024 року № 44.06-231, від 25 березня 2025 року № 44.06-262 та від 19 вересня 2025 року № 44.06-602.
Суд, ураховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 826/721/16, зазначає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому разі ніяк не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об'єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.
За таких умов невиконання позивачем судового рішення в частині виплати стягувачу у виконавчому провадженні № 74231803 нарахованої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, в розмірі 30000,00 грн на місяць починаючи з 24 лютого 2022 року станом на дату винесення оскаржуваної постанови зумовлено відсутністю відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів на ці цілі, що не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
З огляду на вказане висновок державного виконавця щодо невиконання боржником у виконавчому провадженні № 74231803 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі № 380/11545/22 в частині виплати стягувачу нарахованої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, в розмірі 30000,00 грн на місяць починаючи з 24 лютого 2022 року, без поважних причин є помилковим.
Також суд відзначає, що відзиву на позовну заяву відповідач не подав, обставин, що стосуються винесення спірної постанови, не пояснив, жодних заперечень щодо заявлених позивачем до нього позовних вимог не висловив.
Суд наголошує, що підставою для накладення на боржника штрафу відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» є невиконання рішення боржником без поважних причин, а не сам лише установлений державним виконавцем факт такого невиконання.
Отже, суд резюмує, що станом на момент винесення оскаржуваної постанови рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі № 380/11545/22 в частині виплати стягувачу нарахованої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, в розмірі 30000,00 грн на місяць починаючи з 24 лютого 2022 року, не було виконане позивачем з поважних причин, а тому підстава для відповідальності боржника, передбачена статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження», відсутня.
За вказаних обставин належних правових підстав для прийняття спірної постанови про накладення штрафу на позивача (боржника у виконавчому провадженні № 74231803) у відповідача не було.
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу на позивача не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання її протиправною та скасування.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Оскільки позов задоволено повністю, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 2422,40 грн сплаченого судового збору.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл суд не здійснює.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд
Позов Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області (вул. Лесі Українки, 51, с. Малехів, Львівський район, Львівська область, 80383) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пл. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26 листопада 2025 року ВП № 74231803 про накладення штрафу на Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області в розмірі 5100,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пл. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 45813957) на користь Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області (вул. Лесі Українки, 51, с. Малехів, Львівський район, Львівська область, 80383, код ЄДРПОУ 43167274) 2422,40 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повне рішення складено 11 березня 2026 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна