12 березня 2026 рокусправа №380/24/26
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Кухар Н.А., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у формуванні подання про повернення позивачу 54 422,54 грн помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з платіжною інструкцією від 12.08.2025 №1.258067361.1;
- зобов'язати відповідача сформувати подання про повернення позивачу 54422,54 грн помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з платіжною інструкцією від 12.08.2025 №1.258067361.1 та подати його до відповідного Головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2026 визначено головуючого - суддю ОСОБА_2
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 відкрито спрощене провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №100/0/15-26 від 22.01.2026 суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджену до Львівського окружного адміністративного суду) у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Розпорядженням керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 року №7/р призначено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 380/24/26.
За результатами проведення повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 28.01.2026 року визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою суду від 30 січня 2026 року прийнято до провадження адміністративну справу до провадження, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Позивач зазначає, що вперше придбав житло та при укладенні договору безпідставно (помилково) сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна. Позивач вважає, що має право на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості квартири у розмірі 54422,24 грн.
15.01.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що у зв'язку з набранням чинності 26.09.2020 змін, внесених постановою КМУ "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" №866 від 23.09.2020 долучені до заяви документи не підтверджують факту придбання нерухомого майна вперше, тому підстави для формування подання про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів відсутні.
Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій просив позов задоволити.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.
12.08.2025 між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_1 , (покупцем) було укладено Договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юрків О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1391.
Предметом Договору купівлі-продажу квартири є квартира АДРЕСА_1 . Продаж квартири вчинено за домовленістю сторін за ціною 5 442 253,70 грн.
ОСОБА_1 сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі- продажу, що становить 54422,54 гривень.
12 листопада 2025 року позивач надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області заяву про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від 12.11.2025, так як житло набуто вперше.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівський області у листі від 27.11.2025 відмовило у поверненні збору, так як з набранням чинності 26.09.2020 змін, внесених постановою КМУ "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" № 866 від 23.09.2020 долучені до заяви документи не підтверджують факту придбавання нерухомого майна вперше, тому підстави для формування подання про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів відсутні.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у формуванні подання для повернення помилково сплаченого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон № 400/97).
Законом України від 15.07.1999 № 967-XIV "Про внесення змін до Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", що набрав чинності 19.08.1999, статтю 1 Закону № 400/97, що визначає перелік платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, доповнено пунктом 9 такого змісту: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення першої групи основних фондів згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Отже, відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону №400/97 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є в тому числі фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, - за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. У статті 2 Закону №400/97 зазначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 згаданого Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з пунктом 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів встановлена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Цей Порядок розроблений на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України та затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Відповідно до пункту 5 глави I Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Згідно з пунктом 10 Порядку №787 заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм частини другої статті 255 Цивільного кодексу України.
Пунктом 18 Порядку №1740 визначено, що облік сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства. Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до частини сьомої статті 45 Бюджетного кодексу України перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна сплачується платником податку на бюджетні рахунки місцевих органів Державної казначейської служби України за місцезнаходженням майна за кодом бюджетної класифікації 24140500.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 затверджені деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, в тому числі затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідно до цього переліку контроль за справлянням надходжень за кодом бюджетної класифікації 24140500 закріплено за органами Пенсійного фонду України.
23.09.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 866 Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (далі - Постанова №866), відповідно до якої, серед іншого, доповнив Порядок №1740, а саме: пункт 15-2 підпунктами "в" і "г", відповідно до яких збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
"в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.".
Пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту:
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Постанова №866 набрала чинності 26.09.2020.
Таким чином, починаючи з 26.09.2020 шляхом внесення змін до Порядку №1740 держава створила дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше (та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого житла), може не сплачувати збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу такого житла.
Для цього фізична особа подає нотаріусу:
1) заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
2) відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,
3) дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи перелічених документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то така особа вправі скористатися таким самим порядком вже після посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу житла, подавши територіальному органу ПФУ визначені підпунктами в пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Зазначений висновок висвітлений у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №280/9714/20.
Як зазначає позивач в позовній заяві, він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, оскільки придбав нерухоме майно вперше.
Так, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості щодо набуття ОСОБА_1 нерухомого майна - житла, до набуття квартири, за яку було сплачено збір, відсутні.
Згідно з довідками АТ Державний ощадний банк України від 28.10.2025 та 31.10.2025 позивач не значиться у списку громадян, які мають право на приватизацію житла.
Досліджені судом документи відповідають вимогам, визначеним підпунктом в пункту 15-2 Порядку №1740, які є необхідними для прийняття рішення про формування подання про повернення заявнику сплачених коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 54422,54 грн, відповідно до платіжної інструкції від 12.08.2025 №1.258067361.1
Отже, відповідач протиправно відмовив позивачу у формуванні подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про повернення позивачу з Державного бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
З аналізу відповіді відповідача на звернення позивача про повернення надмірно сплаченого збору вбачається, що право останнього порушене відповідачем у формі активної поведінки.
У зв'язку з цим, суд визнає протиправними дії відповідача щодо відмови у формуванні подання про повернення з Державного бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформлені листом від 27.11.2025 та зобов'язує відповідача сформувати подання про повернення позивачу 54422,54 грн помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з платіжною інструкцією від 12.08.2025 №1.258067361.1 та подати його до відповідного Головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Представником позивача подано заяву про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 5000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Обгрунтовує заяву тим, що між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери» (Виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги № 12/11 від 12.11.2025 (далі - Договір). У пункті 1.2 Договору визначено, що правовою допомогою в розумінні цього Договору є представництво Клієнта у справі про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 54422,54 грн сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією до платіжної інструкції від 12.08.2025 № 1.258067361.1 та подати його до відповідного головного управління Казначейської служби України за місцем зарахування платежу до бюджету.
Згідно з п. 3.1 Договору правова допомога, що є предметом цього Договору, оплачується Клієнтом Виконавцю фіксованим гонораром у розмірі 5000,00 грн на стадії розгляду справи судом першої інстанції.
При вирішенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст.134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з п.1 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, в тому числі: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо.
Суд звертає увагу, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10.07.2024 у справі №340/1498/22, від 29.08.2024 у справі № 560/10132/21 та від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.
Крім того, у разі, наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою ст.134 КАС України, однак, не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої ст.134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 23.07.2023 у справі №340/4492/22.
Також при визначенні суми відшкодування, то суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У договорі № 12/11 від 12.11.2025 сторони визначили фіксований розмір Гонорару. 20.01.2026 АО «Мицик, Кравчук і Партнери» сформувало рахунок на оплату правничої допомоги на суму 5000 грн.
Позивач оплатив цей рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією @2PL147670 від 20.01.2026.
Сторонами складено Акт наданих послуг від 20.01.2026, виконавцем в інтересах клієнта у повному обсязі виконано такі зобов'язання :
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень, аналіз документів та подання позовної заяви про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у формуванні подання ОСОБА_1 про повернення 54422,54 гривень помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі продажу нерухомого майна згідно з платіжною інструкцією № 1.258067361.1 від 12.08.2025; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 54422,54 гривень помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з платіжною інструкцією № 1.258067361.1 від 12.08.2025 та подати його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету;
- написання відповіді на відзив у справі № 380/24/26.
Водночас обов'язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Відповідач подав заперечення, у якому зазначив, що враховуючи предмет спору, а також те, що дана справа є справою незначної складності (про що зазначено в ухвалі суду), яка не потребує від адвоката значного об'єму наданих послуг, а також у зв'язку з тим, що невідомо, які саме послуги в майбутньому можуть надаватися позивачу, відповідач вважає попередній розрахунок представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу неспівмірною зі складністю даної справи, а отже, такі витрати не підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 21 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №280/2635/20 (касаційне провадження №К/9901/29763/20), при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Суд враховує, що дана справа є справою незначної складності і була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). В даних правовідносинах наявна стала практика Верховного Суду. Судові засідання у справі не проводились. Складання та подання представником позивача відповіді на відзив відповідача було його правом, а не обов'язком. Адміністративна справа не впливає на репутацію позивача і не викликає публічного інтересу.
Отже, беручи до уваги встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що розумно обґрунтованими і справедливими є витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн, які і підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. В іншій частині заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, то суд відмовляє, у зв'язку з необґрунтованістю.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 54 422,54 грн помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з платіжною інструкцією від 12.08.2025 №1.258067361.1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 54422,54 грн помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з платіжною інструкцією від 12.08.2025 №1.258067361.1 та подати його до відповідного Головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
СуддяКухар Наталія Андріївна