м. Львів
12 березня 2026 рокусправа № 380/24117/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області №134650009199 від 25.09.2025 року та зобов?язати відповідача перевести ОСОБА_1 з 18.09.2025 року з одного виду пенсії на інший у зв?язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року в розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову позивач зазначила, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що після смерті її чоловіка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою та доданими до неї документами про перехід із пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі норм ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, проте отримала відмову.
Ухвалою судді від 15.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження.
25.12.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VІІІ визначені умови призначення пенсій або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Призначення та перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника вищезазначеним законом не передбачаються.
Отже, пенсії по втраті годувальника не призначаються, та не перераховуються відповідно до норм Законів № 889, та № 1402-VІІІ.
Ухвалою суду від 16.02.2026 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області належним чином завірені та належної якості докази, а саме копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 .
19.02.2026 від відповідача надійшли докази на виконання ухвали від 16.02.2026.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV.
Відповідно до Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.12.1982 ОСОБА_2 з 07.06.1971 працював суддею у Львівському обласному суді та 17.04.1994 звільнений від обов'язків судді Львівського обласного суду у зв'язку із поданням заяви у відставку.
Згідно Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16.09.2025 комісією в складі майстрів ЛКП «Вулецьке» складено Акт №96 про те, що зі слів ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_4 виданий 06.06.2017 р., органом 1237 вона проживала без реєстрації АДРЕСА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про смерть НОМЕР_3 вид. 06.09.2025р.
18.09.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
За результатами розгляду за принципом екстериторіальності заяви та наданих позивачем документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №134650009199 від 25.09.2025 про відмову в перерахунку.
Рішення вмотивоване тим, що при розрахунку пенсії по втраті годувальника страховий стаж годувальника становить 40 років 0 місяців 26 днів, (коефіцієнт стажу - 0,40000), середньомісячний заробіток становить 0,00 грн. відповідно розмір пенсії за віком годувальника: 0,00 грн (0,00х0,40000) + 2361,00 грн (доплата до прожиткового мінімуму (ст.28 ч.І. абз.1) (2361 грн) + 839,00 грн (доплата 65р. До 40 %МЗП (3200,00) (ст.28 ч.2) = 3200,00 грн. (загальний розмір пенсії за віком годувальника).
Розмір пенсії по втраті годувальника - 3038,00 грн (3200,00 х 50%).
Розмір пенсії по інвалідності становить - 3323,00 грн.
При проведенні перерахунку пенсії (перехід з пенсії по інвалідності на пенсію в разі втрати годувальника) по ЗУ «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії зменшується.
Враховуючи вищезазначене, відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, а саме переході на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з його недоцільністю.
Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин є право особи на переведення на інший вид пенсії за її вибором.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Частина 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII, яка була чинна на дату звільнення чоловіка позивача з посади судді (17.04.1994) визначала, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на загальних підставах. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія на загальних підставах або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді або, за його вибором, призначається пенсія на загальних підставах.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За приписами частини 1 статті 1 Закону №1058-IV відповідно до цього закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.
У статті 37-1 Закону №3723-ХІІ було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
У разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п'ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім'ї 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.
Отже утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за ст. 37 Закону № 3723, мають право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20 сформував висновок, що частину першу статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв'язку із втратою годувальника у розмірі:
(1) 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, або
(2) 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1402) не визначає особливостей пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні судді, на випадок його смерті.
Разом з тим відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) з 01.05.2016 втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах суддів.
Аналогічні приписи закріплено і у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1994 №283 (який був чинним до 25.03.2016).
Відповідно до ч.ч. 13, 14 ст.37 Закону №3723-XII у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Крім того, право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника особам, які були на його утриманні до отримання права на вихід на відповідну пенсію годувальником, законодавець пов'язує з наявністю у померлого стажу державної служби не менше 10 років та факту непрацездатності утриманця.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що Законами №1058-IV та №3723-ХІІ регламентовано різні умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та підстави для її перерахунку.
Отже, за наявності умов, передбачених Законом №889 - стажу державної служби у ОСОБА_2 (понад 20 років станом на 01.05.2016), на утриманні якого перебувала дружина - ОСОБА_1 , остання має право на таку пенсію.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (зокрема 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі №420/9478/21 наголошено на наявності права утриманців судді, що перебував у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі ст.37 Закону №3723-ХІІ та вказано, що право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ст.37 Закону №3723-ХІІ, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
У постанові від 16.05.2024 у справі № 480/9570/21 Верховний Суд вказав, що та обставина, що суддя у відставці пенсії за віком не отримував (а отримував щомісячне грошове утримання судді у відставці), не є перешкодою для застосування пенсії за віком як базової величини для обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з пунктом 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1)) при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії.
Отже, саме Пенсійний фонд та його органи повинні забезпечити умови, за яких особа обізнана з умовами призначення різних пенсій і може робити усвідомлений вибір.
Належне виконання цього обов'язку передбачає надання інформації про умови призначення усіх видів пенсії, на які заявник має право. З огляду на це, працівник пенсійного органу повинен був роз'яснити позивачці можливість оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом № 1058-ІV, так і за Законом № 3723-XII, водночас в матеріалах справи відсутні докази такого повідомлення.
За змістом ч. 4 ст. 42 Закону №1058 органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відтак, пенсійний орган зобов'язаний призначати пенсію на найбільш вигідних умовах для пенсіонера.
Як встановлено судом, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.12.1982 ОСОБА_2 з 07.06.1971 працював суддею у Львівському обласному суді та 17.04.1994 звільнений від обов'язків судді Львівського обласного суду у зв'язку із поданням заяви у відставку.
При цьому, станом на 01.05.2016 стаж роботи ОСОБА_2 на посаді судді, який відповідно до ч.2 ст.46 Закону №889 зараховується до стажу державної служби становив більше 20 років, таким чином покійний чоловік позивачки мав право на отримання пенсії за віком на підставі ст. 37 Закону №3723, п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII.
За наведеного правового регулювання, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у переході з пенсії по інвалідності, призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» та призначив менш вигідну пенсію, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в у Вінницькій області №134650009199 від 25.09.2025 слід визнати протиправним і скасувати.
Аналізуючи доводи позивачки стосовно обрання правильної базової величини для визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а саме заробітної плати судді, що перебував у відставці, необхідно зазначити наступне.
Верховний Суд в постанові від 21.12.2021 у справі №440/7341/20 звернув увагу, що Законом № 1058-IV передбачено загальний підхід для обчислення усіх видів пенсій з базової величини - пенсії за віком, порядок обчислення якої унормовано у статтею 27 цього Закону.
Так само від розміру пенсії за віком визначається розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 37 Закону № 1058-IV).
Судова палата виснувала, що незалежно від того, отримувала особа пенсію за віком чи ні, усі пенсії, в тому числі і пенсія у зв'язку з втратою годувальника, обчислюються з однакової базової величини - пенсії за віком.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 420/9478/21.
Як зазначено вище, відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
У статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Закон України «Про статус суддів» №2862-XII від 15.12.1992 не визначав і не визначає на момент розгляду справи особливостей пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні судді, на випадок його смерті.
Водночас, Законом № 3723-ХІІ, зокрема, у редакції на момент виходу ОСОБА_2 у відставку, передбачались особливості пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.
Положеннями статті 37 Закону № 3723-ХІІ було передбачено, у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Проте, суд зазначає, що Закон №1058-IV, який передбачає можливість призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та її розміри, не визначає порядок розрахунку пенсії за віком померлого годувальника, якщо він мав право на таку пенсію, зокрема, за Законом №3723-ХІІ.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №440/7341/20, у подібних правовідносинах, враховуючи положення законів №1058-IV та №3723-ХІІ в сукупності, дійшов висновку, що частину першу статті 37 Закону №1058-IV слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання, і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-XII визначається, зокрема, у розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 № 3723-XII.
З огляду на це, суд зазначає, що базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплачувати позивачу пенсію у зв?язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону №3723-ХII в розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_2 , задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 420/9478/21.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №134650009199 від 25.09.2025 не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, тому таке рішення слід визнати протиправним та скасувати, задовольнивши першу позовну вимогу.
Суд звертає увагу, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).
Суд зазначає, згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Отже переведення позивача з одного виду пенсії на інший необхідно здійснити з дати звернення, тобто 18.09.2025.
За наведених обставин, друга позовна вимога є похідною від першої та підлягає до часткового задоволення шляхом зобов'язання відповідача здійснити з 18.09.2025 переведення позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та виплачувати її у розмірі 70% від розміру пенсії за віком годувальника - ОСОБА_2 , обчисленої на підставі татті 37 Закону України "Про державну службу" 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №134650009199 від 25.09.2025.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 18.09.2025 переведення ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та виплачувати її у розмірі 70% від розміру пенсії за віком годувальника - ОСОБА_2 , обчисленої на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька область; ЄДРПОУ 13322403).
Повне рішення суду складено 12.03.2026.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна