про залишення позовної заяви без руху
11 березня 2026 рокусправа № 380/14493/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши питання про залишення позовної заяви без руху у справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , до Міністерства оборони України код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , у якій просить суд:
- визнати протиправним і скасувати протокольне рішення № 12/в від 17.05.2024 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги компенсаційних сум і протокольне рішення №17/в від 28.02.2025 цієї ж комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, якими відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_4 при захисті Батьківщини сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 військовослужбовця ЗСУ;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити таку одноразову грошову допомогу в передбаченому законом розмірі, з урахуванням частки інших осіб, які мають право на неї.
Частина тринадцята статті 171 КАС України визначає, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 згаданого Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з вимогами статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Суд встановив, що позивачу відмовили у призначені одноразової грошової допомоги протокольним рішенням № 12/в від 17.05.2024 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, а вдруге позивачу відмовили після того, як він надав додаткові документи, протокольним рішенням № 17/в від 28.02.2025.
У позовній заяві позивач оскаржує як протокольне рішення № 12/в від 17.05.2024, так і протокольне рішення №17/в від 28.02.2025.
У свою чергу, із позовом позивач звернувся до суду лише 10.07.2025, тобто після спливу шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду щодо рішення №12/в від 17.05.2024.
У позовній заяві позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду, у якому позивач зазначив, що це пов'язано з тим, що він повторно, з наданням додаткових документів, звертався до відповідача про виплату одноразової допомоги, надіючись, що помилка допущена при ухвалені першого рішення буде усунена ним самостійно, однак рішенням від 28.02.2025 № 17/в позивачу повторно відмовлено в такій виплаті з тих же підстав та обґрунтувань, та без врахування додатково наведених доводів.
За результатом розгляду згаданого клопотання, суд висновує таке.
Суд звертає увагу на те, що повторне звернення позивача із заявою та отримання окремого рішення, яке оскаржується у справі, не є підставою для поновлення пропущеного строку.
Вказані дії позивача не є процедурою оскарження адміністративного рішення №12/в від 17.05.2024.
Суд вказує на те, що сподівання позивача на можливе прийняття відповідачем іншого рішення не є підставою для поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
Оцінюючи викладене в сукупності, суд висновує, що позивач не зазначив конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали звернутися позивачу до суду із позовом у встановлений строк.
Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ останній, оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховує:
1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
ЄСПЛ зауважує, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України).
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Отже, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об'єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
З таких підстав, суд вважає, що у клопотанні позивача про поновлення пропущеного строку необхідно відмовити повністю, причини пропуску строку звернення до суду у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення №12/в від 17.05.2024 визнати неповажними.
Зважаючи на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху із визначенням строку для усунення недоліку.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 КАС України, суд
у клопотанні позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити повністю.
Причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення №12/в від 17.05.2024 визнати неповажними.
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску та відповідних доказів у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення №12/в від 17.05.2024.
Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Суддя Гулик Андрій Григорович