12 березня 2026 рокусправа № 380/15518/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЛА ПОРТ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЛА ПОРТ» (далі - позивач, ТОВ «ДЕЛЛА ПОРТ») пред'явило позов до Львівської митниці (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2025/700079/2 від 23.07.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/000986 від 23.07.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем ввезено на митну територію України товар із визначенням митної вартості товару за основним методом, однак митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що для митного оформлення позивач надав всі документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару. Звертає увагу, що відповідач не визначив та не повідомив позивача в установленому порядку про наявність хоча однієї із підстав, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які б свідчили про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. Крім цього стверджує, що митний орган всупереч правилам, визначеним ст. 55 та ст. 60 МК України, застосував другорядний метод визначення митної вартості товару. З метою захисту порушеного права товариство звернулося до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 04.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
19.08.2025 представниця відповідача подала заяву, у якій просить здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, мотивуючи необхідністю повного та всебічного встановлення усіх обставин справи, обсягом та характером доказів у справі та значним суспільний інтересом.
Ухвалою суду від 08.09.2025 у задоволенні заяви представниці відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
19.08.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, виявлено розбіжності у поданих документах щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, зокрема: згідно заявлених умов поставки EXW (Франко завод) DE Marburg - покупець несе всі витрати та ризики в зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця місця призначення, але на підтвердження транспортних витрат декларантом поданий рахунок № 1 від 10.07.2025, згідно якого транспортування товару за маршрутом MOSTAMANG AUTOHANDEL 35043 MARBURG - Городок (Україна) складають 40000 UAH, але жодних відомостей про витрати понесені на навантаження та страхування митному органу не надано, відповідно відсутні відомості, що підтверджують всі складові числових значень митної вартості в частині транспортних витрат; поданий до митного контролю банківський платіжний документ № 98 від 03.07.2025 митним органом до уваги не взятий тому, що платником є ОСОБА_1 , а виставлений рахунок фактура на ТОВ «ДЕЛЛА ПОРТ». Разом з тим, неможливо ідентифікувати згідно чого був здійснений платіж (у відповідній графі відсутнє призначення платежу), відповідно неможливо встановити суму, яка оплачена за товар.
Резюмуючи констатує, що документи, які підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані ТОВ «ДЕЛЛА ПОРТ» не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.
З урахуванням викладеного поросить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
25.08.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ТОВ «ДЕЛЛА ПОРТ» зазначає, що навантаження транспортного засобу на причіп здійснювалось безпосередньо перевізником і вартість такого завантаження була включена до вартості перевезення і окремо не розраховувалась. Крім того, відповідно до п. 1 Договору/заявки №10 про надання транспортно-експедиційних послуг від 08.07.2025, Перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату, недостачу або пошкодження вантажу, що відбулось в проміжку часу між прийняттям вантажу до перевезення і до його здачі вантажоодержувачу, в розмірі вартості втраченого (знищеного) або пошкодженого вантажу. Таким чином, з огляду на те, що відповідальність за пошкодження, втрату транспортного засобу на період здійснення перевезення покладається на перевізника, позивачем не укладався окремий договір страхування. Вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
30.06.2025 між ТОВ «Делла Порт» (Україна), як Покупцем та JM Cars/Jawed Mostamand (Німеччина), як Продавцем укладено Контракт №30/06, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець приймає на умовах, що визначені нижче, транспортний засіб відповідно до Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Контракту (п. 1.1. Контракту).
Відповідно до п. 1.2 Контракту Покупець зобов'язується прийняти транспортний засіб від Продавця в порядку та на умовах визначених цим Контрактом й Специфікаціями до нього та оплатити його вартість.
Пунктом 2.3. Контракту передбачено, що найменування транспортного засобу, його характеристики, номер кузова, номенклатура і ціна Товару визначаються в Специфікаціях, (та/або рахунках фактурах (інвойсах), які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Згідно з п. 4.1. Контракту оплата автомобіля проводиться Покупцем на банківський рахунок Продавця в строк, визначений Сторонами у Специфікації до цього Контракту. Підписана Сторонами цього Контракту Специфікація є достатньою підставою для проведення розрахунків за Автомобіль. Розрахунки за цим Контрактом здійснюються в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця. Валюта платежу - Євро.
30.06.2025 сторонами підписано Специфікацію №1 до Контракту №30/06 від 30 червня 2025 року, відповідно до якої Продавець відповідно до умов Контракту зобов'язується передати Покупцеві Транспортний засіб з наступними характеристиками:
Марка, модель: BMW Alpina B5 Touring
Номер кузова, шассі: НОМЕР_1
Рік випуску: 2018
Об'єм двигуна: 4395
Колір: чорний
Тип палива: бензин
Був у використанні
Дефект в двигуні (не заводиться).
Згідно цієї Специфікації вартість вказаного транспортного засобу становить 15000,00 Євро.
30.06.2025 Продавцем виставлено Покупцю рахунок №047/2025 на суму 15000,00 Євро.
Згідно платіжної інструкції №98 від 03.07.2025 на рахунок Продавця сплачено суму коштів у розмірі 15000,00 Євро за придбаний транспортний засіб.
З метою митного оформлення вказаного транспортного засобу декларант позивача 18.07.2025 подав до Львівської митниці митну декларацію 25UA209180053970U0.
Митна вартість товару визначена за ціною договору (основним методом) у розмірі 15000,00 Євро (графа 42 митної декларації).
Декларантом до митного контролю надано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №047/2025 від 30.06.2025; платіжну інструкцію №98 від 03.07.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) №30/06 від 30.06.2025; специфікацію №1 від 30.06.2025 до Контракту №30/06 від 30.06.2025; автотранспортну накладну (Road consignment note) №А 0000196 від 09.07.2025; декларацію про походження товару №047/2025 від 30.06.2025; загальну декларацію прибуття №25UA14100076601926 від 11.07.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 30.01.2018; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1 від 10.07.2025; договір про надання послуг митного брокера №Б/Н від 15.05.2025; договір (контракт) про перевезення №10 від 08.07.2025; копію митної декларації країни відправлення №25PL402010001ZVXB4 від 11.07.2025; довідку №16.07.2025-16 від 16.07.2025; перепустку від 12.07.2025.
23.07.2025 на вимогу митному органу декларантом надано додаткові документи: а саме інтернет оголошення з сайту mobile.de.
За результатами розгляду митної декларації та доданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 23.07.2025 №UA209000/2025/700079/2 та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/000986 від 23.07.2025.
У рішенні про коригування митної вартості відповідачем зазначено наступне. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 МКУ від 13.03.2012 №4495-VI, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визначена з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.
За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:
- згідно заявлених умов поставки EXW (Франко завод) DE Marburg - покупець несе всі витрати та ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення, але на підтвердження транспортних витрат декларантом поданий рахунок №1 від 10.07.2025, згідно якого транспортування товару за маршрутом MOSTAMANG AUTOHANDEL 35043 MARBURG - Городок (Україна) складають 40000 UAH, але жодних відомостей про витрати понесені на навантаження та страхування митному органу не надано, відповідно відсутні відомості, що підтверджують всі складові числових значень митної вартості в частині транспортних витрат;
- поданий до митного контролю банківський платіжний документ №98 від 03.07.2025 митним органом до уваги не взятий, тому що платником є ОСОБА_1 , а виставлений рахунок-фактура на ТОВ «Делла Порт». Разом з тим, неможливо ідентифікувати згідно чого був здійснений платіж (у відповідній графі відсутнє призначення платежу), відповідно неможливо встановити суму, яка оплачена за товар.
Тому, враховуючи зазначені невідповідності, відповідно до ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;- якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні в них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Декларантом надана інтернет пропозиція, згідно якої неможливо ідентифікувати поданий КТЗ (відсутній реєстраційний номер та ідентифікаційний номер транспортного засобу).
Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).
Джерелом для коригування митної вартості товару слугувала інформація з інтернет ресурсу щодо продажу КТЗ з подібними характеристиками), де вказана ціна 36966,00 Євро.
Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товару, позивач пред'явив цей позов.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За дефініціями, закріпленими у п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Приписами ст. 49, 50 МК України унормовано, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
За змістом ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положеннями ст. 53 МК України закріплений перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
За правилами ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу наведених норм вбачається, що приписи ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Ця норма кореспондується з приписами ст. 318 МК України, якою регламентовано, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Частиною 3 ст. 53 МК України унормовано, що на декларанта або уповноважену ним особу покладається обов'язок на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За приписами ч. 4 ст. 53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За правилами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).
За правилами ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 55 МК України).
Статтею 57 МК України визначено методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Крім того, ч. 1 ст. 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Частиною 2 цієї норми передбачено, коли такий метод не застосовується, зокрема, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання ч. 4 і 5 ст. 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Системний аналіз наведених нормативних приписів дає змогу виснувати, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Заразом у розумінні наведених нормативних приписів сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
У разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості судом підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.
Спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів за основним методом - за ціною договору (контракту).
Матеріалами справи стверджується, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу такі документи:
- рахунок-фактуру (інвойс) №047/2025 від 30.06.2025;
- платіжну інструкцію №98 від 03.07.2025;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) №30/06 від 30.06.2025;
- специфікацію №1 від 30.06.2025 до Контракту №30/06 від 30.06.2025;
- автотранспортну накладну (Road consignment note) №А 0000196 від 09.07.2025;
- декларацію про походження товару №047/2025 від 30.06.2025;
- загальну декларацію прибуття №25UA14100076601926 від 11.07.2025;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 30.01.2018;
- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1 від 10.07.2025;
- договір про надання послуг митного брокера №Б/Н від 15.05.2025;
- договір (контракт) про перевезення №10 від 08.07.2025;
- копію митної декларації країни відправлення №25PL402010001ZVXB4 від 11.07.2025;
- довідку № 16.07.2025-16 від 16.07.2025;
- перепустку від 12.07.2025.
Зазначене також підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом виявлено розбіжності у поданих документах, а саме:
- згідно заявлених умов поставки EXW (Франко завод) DE Marburg - покупець несе всі витрати та ризики в зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення, але на підтвердження транспортних витрат декларантом поданий рахунок №1 від 10.07.2025 згідно якого транспортування товару за маршрутом MOSTAMANG AUTOHANDEL 35043 MARBURG - Городок (Україна) складають 40000 UAH, але жодних відомостей про витрати понесені на навантаження та страхування митному органу не надано, відповідно відсутні відомості, що підтверджують всі складові числових значень митної вартості в частині транспортних витрат;
- поданий до митного контролю банківський платіжний документ №98 від 03.07.2025 митним органом до уваги не взятий, тому, що платником є ОСОБА_1 , а виставлений рахунок-фактура на ТзОВ «Делла Порт». Разом з тим, неможливо ідентифікувати згідно чого був здійснений платіж (у відповідній графі відсутнє призначення платежу), відповідно неможливо встановити суму, яка оплачена за товар.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
За змістом положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Як встановив суд, представник декларанта на підтвердження транспортних витрат надав контролюючому органу:
- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1 від 10.07.2025;
- договір про надання послуг митного брокера №Б/Н від 15.05.2025;
- договір (контракт) про перевезення №10 від 08.07.2025;
- копію митної декларації країни відправлення №25PL402010001ZVXB4 від 11.07.2025;
- довідку № 16.07.2025-16 від 16.07.2025;
- перепустку від 12.07.2025.
Суд звертає увагу, що договором (заявкою) про перевезення №10 від 08.07.2025 передбачено своєчасне завантаження (митне оформлення) розвантаження (митне очищення) автомобіля та своєчасне митне оформлення/митне очищення вантажу. Нормативний час на навантаження і оформлення 48 годин, на митне очищення й вивантаження 48 годин, на п/п 6 годин.
Таким чином, суд висновує про те, що витрати понесені на навантаження підтверджені позивачем наданими до митного контролю документами.
Більше того, умовами поставки оцінюваної партії товару є EXW (Франко завод) DE Marburg, відповідно до яких страхування товару не є обов'язковим.
Таким чином, якщо за умовами поставки товар декларантом не страхувався, вимога митниці про надання такої інформації є безпідставною.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі №814/1213/16 та від 22.12.2020 у справі № 420/2850/19.
Отже, суд доходить висновку, що вказані відповідачем твердження жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Окрім цього, відповідач вказує на неможливість врахування банківського платіжного документу №98 від 03.07.2025.
Водночас, судовим розглядом встановлено, що платником за вказаною платіжною інструкцією №98 від 03.07.2025 є не ОСОБА_1 , а ТОВ «ДЕЛЛА ПОРТ». Так, ОСОБА_1 підписано платіжну інструкцію електронним цифровим підписом, оскільки вона є директором господарського товариства.
Суд наголошує на тому, що вказана платіжна інструкція містить суму, яка оплачена за товар, а саме - 15000,00 євро, а також банківські реквізити (номер IBAN) отримувача платежу, який підтверджує те, що вказаний платіж був здійснений на користь Продавця JM Cars/Jawed Mostamand (Німеччина).
Отже, вказані відповідачем твердження жодним чином не свідчать про неможливість врахування банківського платіжного документу.
Суд зазначає, що декларант або уповноважена ним особа, якi заявляють митну вартiсть товару, зобов'язанi заявляти митну вартiсть, визначену ними самостiйно, у тому числi за результатами консультацiй з митним органом.
При цьому за результатами судового розгляду спростовано доводи митниці про неможливість врахування заявленої декларантом ціни в МД №25UA209180053970U0 від 18.07.2025. Заявлена декларантом митна вартість товарів відповідає первинним документам та саме така ціна оплачена позивачем контрагенту.
Суд звертає увагу, що усі зазначені в оскаржуваному рішенні зауваження митного органу до документів позивача носять формальний характер, не конкретизовані, не наведено висновки органу митного контролю з приводу виявлення таких розбіжностей та не зазначено, що ці розбіжності свідчать про неправильне визначення позивачем митної вартості товару.
Щодо доводів відповідача про ненадання декларантом на вимогу митного органу усіх витребуваних додаткових документів, то суд зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв'язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова.
Суд вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.
Згідно з п. 3. ст. 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.
Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.
У спірному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли слугувати правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.
Суд, проаналізувавши зміст вимоги в межах спірного рішення про коригування митної вартості товарів констатує, що така вимога за своїм змістом є загальною й не відображає підстав, за яких митний орган вирішив витребовувати додаткові документи. Замість цього відповідач обмежився лише констатацією факту недостатності документів, неповноти відомостей й навів для подання перелік усіх документів, визначених ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема й тих, які позивач вже надав до митного оформлення.
З огляду на це суд вважає, що відповідач, вимагаючи від позивача додаткові документи діяв не в межах та не в спосіб, визначений ч. 3 ст. 53 МК України.
Стосовно обраного методу коригування суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні митний орган застосував метод коригування за ст. 64 МК України.
За змістом ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Як вбачається із Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд також враховує практику Верховного Суду, викладену у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19, відповідно до якої у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Однак відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.
Під час прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії відповідач на підставі цінової інформації, наявної у митного органу, навів номер і дату митної декларації, митну вартість, з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог ст.55 МК України.
Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні у формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон'юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Суд акцентує на тому, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.
Крім того, вимоги ч. 3, 4 ст.53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Водночас наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
У контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб'єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.
Відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах, що дозволяє суду виснувати, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Відтак, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки, та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, натомість відповідач не спростував достовірність документів, які були подані до митного оформлення та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність дій щодо прийняття рішень про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700079/2 від 23.07.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/000986 від 23.07.2025 за митною декларацією №25UA209180053970U0 від 18.07.2025.
Доводи відповідача спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та правовими позиціями Верховного Суду. Тому такі міркування суд не враховує.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Отже, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то питання щодо їх стягнення вирішуватиметься судом протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за умови подання відповідних доказів. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, підлягатиме залишенню без розгляду.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЛА ПОРТ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/700079/2 від 23.07.2025 та картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2025/000986 від 23.07.2025.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЛА ПОРТ» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЛА ПОРТ» (місцезнаходження: вул. Руда, буд. 54, с. Туринка, Львівська обл., 80342; ЄДРПОУ 43896612).
Відповідач - Львівська митниця (місцезнаходження: вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна