про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
11 березня 2026 рокусправа № 380/3924/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Морська Галина Михайлівна, перевіривши у м. Львові матеріали позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Бібрської міської ради Львівського району Львівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання прийняти рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Бібрської міської ради Львівського району Львівської області , в якому просить (мовою оригіналу):
" Визнати неприйняття виконкомом Бібрської міської ради рішення по заявленому мною, в зверненні №757 від 09.09.2025 р., земельного спору (що є доказом того, що спір не розглядався) фактом протиправної бездіяльності і керуючись частиною 1 статті 7, частиною 7 статті 8, пунктом 1 частини 4 статті 245 КАС України зобов'язати його:
1. В десятиденний строк прийняти рішення про внесення змін до частини першої рішення №2487 від 24 вересня 2021 р. Бібрської міської ради Львівського району Львівської області XIV сесії VIII скликання про затвердження ОСОБА_2 технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі кадастровий номер 46215559000:03:003:0093 АДРЕСА_1 і доповнити її.
1.1 Змінити межу АБ вздовж проїзду кадастрового плану №4621555900:03:003:0093 і розташувати її для забезпечення необхідної ширини проїздної частини проїзду, на відстані 4.0 м по прямій лінії від паркану по межі ВГ вздовж проїзду протилежної по проїзду земельної ділянки по АДРЕСА_2 кадастрового плану №4621555900:03:003:0108.
1.2 Змінити межі АБ і АД кадастрового плану №4621555900:03:003:0093 для влаштування в місці їх перетину (перетину проїзду з АДРЕСА_1 ) заокруглення радіусом не менше 6,0 м.".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у своєму зверненні позивач порушував питання "забезпечення належного, відповідно до вимог ДБН, проїзду до будинків АДРЕСА_3 " шляхом внесення змін до рішення від 24.09.2021 №2487, зокрема в частині внесення змін до технічної документації на підставі якої була здійснена державна реєстрація земельної ділянки.
Тобто, позивач вважає протиправними дії/бездіяльність відповідача щодо не внесення змін до рішення суб'єкта владних повноважень, яким затверджено технічну документацію ОСОБА_2 та передано земельну ділянку у власність.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала свою правову позицію щодо правил розмежування предметної юрисдикції, а також критеріїв, які при цьому потрібно враховувати.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 чинного КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта.
Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Зі змісту долученого до позовної заяви витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.03.2026 №НВ-0000349242026 встановлено, що на підставі рішення Бібрської міської ради Львівського району Львівської області від 24.09.2021 №2487 (до якого позивач просить зобов'язати відповідача внести зміни) за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на земельну ділянку 0,1500 га кадастровий номер 4621555900:03:003:0093.
Отже, виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою позивача з затвердженням відповідачем технічної документації ОСОБА_2 без урахування вимог ДБН щодо дотримання 4,0 м ширини проїзної частини.
Варто зауважити, що у позовній заяві позивач не наводить жодних аргументів та фактів порушення Бібрською міською радою саме процедури розгляду "заяви про вирішення земельного спору". Зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, слідує, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом його прав у сфері саме публічно-правових відносин, адже подання цього позову покликано на поновлення порушених, на думку позивача, його права на вільний проїзд до його присадибної ділянки шляхом зменшення речових прав ОСОБА_2 на земельну ділянку.
Суд зауважує, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
При цьому розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 761/33504/14-а, від 20 червня 2018 року у справі № 727/10968/17, від 12 червня 2019 року у справі № 1903/944/12.
Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією права власності фізичними особами регулюються Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.
Слід зазначити, що за ст.1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Таким чином можна дійти висновку, що даний спір не є адміністративним, його належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, зокрема, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно ст.7 ЗУ "Про судовий збір" в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Керуючись ст. 19, 170, 171, 248, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчий комітет Бібрської міської ради Львівського району Львівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання прийняти рішення.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) грн 60 коп, сплачений згідно квитанції від 05.03.2026 №1.559333109.1.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.
СуддяМорська Галина Михайлівна