12 березня 2026 рокусправа № 380/1867/26
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у наданні права на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п.3 ч. 1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
зобов'язати надати відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п.3 ч. 1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В обгрунтування позову зазначає, що є військовозобов'язаним на утриманні якого перебувають троє дітей віком до 18 років та у якого відсутня заборгованість із сплати аліментів, у зв'язку з чим має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідач у відзиві зазначив, що у даному випадку необхідний договір між батьками дитини про місце проживання дитини та участь батьків у вихованні дитини. Нотаріально посвідчений договір про участь у вихованні дитини є належним документом, який вимагається додатком 5 до Постанови №560. Вказаний договір є письмовою домовленістю між матір'ю та батьком, у якій сторони узгоджують, з ким із батьків буде постійно проживати дитина, порядок зміни місця проживання дитини, а також у який спосіб інший з батьків братиме участь у її вихованні, спілкуванні, забезпеченні навчання і тому подібне. Цей договір має особливе значення. Адже саме він підтверджує не лише факт батьківства, а й фактичне утримання дитини, що є обов'язковою умовою для надання відстрочки від мобілізації батькові трьох і більше дітей.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відмова у наданні права на відстрочку від призову ґрунтується на нормативних положеннях, які втратили актуальність на момент прийняття оскаржуваного рішення. Зокрема, відповідач керувався попередньою редакцією Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», тоді як на момент розгляду заяви діяла редакція з урахуванням змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України №519 від 06.05.2025 року. Письмовий договір між батьками про визначення місця проживання дітей не є обов'язковим документом у кожному випадку, а входить до переліку альтернативних документів, один з яких подається залежно від конкретних обставин. Встановлюючи вимогу про обов'язкове подання саме письмового договору між батьками, Відповідач фактично розширив перелік документів, визначений Кабінетом Міністрів України, та запровадив додаткову умову реалізації права на відстрочку, яка не передбачена чинним законодавством. Наданими доказами підтверджується факт перебування на утриманні позивача доньки - ОСОБА_2 , яка народжена від попереднього шлюбу її матері, а також двох інших дітей, оскільки позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з їх матір'ю та спільно з ними проживає, веде спільне господарство і фактично забезпечує їх матеріальне утримання. В даному випадку, Відповідач під час повторного розгляду заяви Позивача 17.12.2025 року, фактично проігнорував правову позицію суду та повторно ухвалив ідентичне за змістом рішення, знову зазначивши підставу відмови - «не доведений факт багатодітного батька».
Ухвалою суду від 09.02.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.01.2024 року №7 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 року у справі №380/7613/25 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, - задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 права на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2025, згідно діючого на той час законодавства; в іншій частині позову відмовлено.
Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до повідомлення відповідача від 19.12.2025 року за результатами розгляду заяви позивача повідомлено, що протоколом №82 від 19.12.2025 року комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та він підлягає призову на військову службу під час мобілізації на загальних підставах. Причини відмови: наданий пакет документів не відповідає п.3 ч.1 ст.23 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Не доведений факт багатодітного батька.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 року у справі №380/7613/25 у задоволені заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 29.12.2025 у справі №380/7613/25, відмовлено повністю.
Змістом спірних правовідносин є відмова відповідача у наданні позивачу відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ч.2 ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому неодноразово продовжувалась та триває на час ухвалення даного судового рішення.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3543-XII).
Згідно з абзацом четвертим ст.1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Частиною третьою ст.4 Закону №3543-XII передбачено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення (ч.5 ст.4 Закону №3543-XII).
Указом Президента України від 24.02. 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (пункт 1); мобілізацію провести, зокрема, на території Львівської області.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
З наведених норм можна прийти до висновку, що військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Єдиним винятком у даному випадку може бути їхня згода, проте за умови, що військову службу вони проходитимуть лише за місцем їх проживання.
Згідно з ч.7 ст.23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України (частина 8 цієї ж норми).
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абзацу дев'ятого п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у п. 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Процедуру надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 560).
Відповідно до п. 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) (п.57 Порядку №560).
Згідно з п.58 Порядку №560 За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов'язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Додаток 5 Порядку №560 визначає Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Так, відповідно до додатку 5 Порядку №560 документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII є: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) “стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Суд наголошує, що вказана норма містить альтернативний перелік документів, що підтверджують утримання дітей.
Відповідно до абзацу першого п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Абзацом третім п.60 Порядку №560 передбачено, що комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
Відповідно до абзацу четвертого цієї ж норми, на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов'язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів) (абзац шостий п.60 Порядку №560).
Відповідно до абзацу сьомого цієї норми у разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов'язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII.
Однак, отримав відмову, зокрема, у зв'язку з необхідністю доопрацювання вказаної заяви та поданих разом із нею документами.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні наступні документи:
- Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 21.11.2012 року у справі №1328/7922/12, яким розірвано шлюб між ОСОБА_3 та позивачем.
- Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (батько - позивач; мати - ОСОБА_3 ).
- Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (батько - позивач; мати - ОСОБА_5 ).
- Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , відповідно до якого ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 (батько - позивач; мати - ОСОБА_5 ).
- Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 , відповідно до якого між позивачем та ОСОБА_7 укладено шлюб 31.08.2022 року.
- Довідки Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28.02.2025 року, 24.11.2025 року, відповідно до яких у відділі перебуває виконавче провадження №32811821 з примусового виконання виконавчого листа №2-1328 виданого 11.05.2012 року Шевченківським районним судом м.Львова про стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 у розмірі 450 грн. шомісячно починаючи з 05.04.2012 року до її повноліття. В межах вказаного виконавчого провадження заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
- Інформація з Єдиного реєстру боржників від 28.01.2026 року, відповідно до якої інформація щодо позивача у вказаному реєстрі відсутня.
Зазначені документи також надавались відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.
Отже діти вважаються такими, які перебувають на утриманні кожного з батьків до досягнення ними повноліття.
Згідно з ч.1 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч.2 ст.181 СК України).
Із наявних матеріалів справи слідує, що позивач має на утриманні трьох дітей віком до 18 років і цей факт є незаперечним.
При цьому, аналізуючи встановлені обставини та норми законодавства, суд приходить до переконання, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII надано належні та в повному обсязі документи відповідно до вимог Додатку 5 Порядку №560.
Більше того, судом береться до уваги факт проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , зі списків особового складу якої його було виключено у зв'язку із сімейними обставинами.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі зазначеної норми, а тому позовні вимоги у цій частині є підставними та обґрунтованими.
Щодо позовних вимог з приводу зобов'язання надати позивачу відстрочку від призову під час мобілізації.
Враховуючи встановлені факти надання позивачем відповідачу усіх необхідних документів передбачених Порядком №560, повторного звернення до суду із позовом про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку буде зобов'язання відповідача надати йому відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII.
Підсумовуючи викладене, суд уважає, що під час розгляду справи встановлено невідповідність відмови відповідача щодо надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації критеріям правомірності передбачених п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то питання щодо їх розподілу буде вирішуватись після надання суду відповідних доказів щодо їх понесення позивачем.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні права на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п.3 ч. 1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", прийняте ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) надати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п.3 ч. 1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) сплачений судовий збір у сумі 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович