про прийняття звіту та встановлення нового строку на подання звіту
12 березня 2026 року м. ДніпроСправа № 360/1095/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення у справі № 360/1095/23 за адміністративним позовом адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 360/1095/23 за позовом адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
За наслідками розгляду вказаної справи 22 січня 2024 року Луганським окружним адміністративним судом ухвалено рішення, яке набрало законної сили 22.02.2024, яким позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини у період з 02.11.2022 по 14.11.2022, з 29.05.2023 по 20.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини у період з 02.11.2022 по 14.11.2022, з 29.05.2023 по 20.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Позивач, посилаючись на не виконання відповідачем зазначеного судового рішення, звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в порядку статті 382 КАС України.
Ухвалою суду від 22.08.2025 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 , протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали, подати до суду звіт про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 360/1095/23.
Ухвалою суду від 05.12.2025 прийнято звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення у справі № 360/1095/23. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 360/1095/23, - три місяці з дня отримання цієї ухвали.
На виконання вищевказаної ухвали суду 02.03.2026 військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду звіт про виконання судового рішення у справі № 360/1095/23.
У звіті зазначено, що на сьогоднішній день асигнувань для виконання вищевказаного рішення суду не надходило. В разі їх надходження, кошти невідкладно буде перераховано на карткові рахунки військовослужбовців.
Разом з цим, у зв'язку з відсутністю фінансування, до військової частини НОМЕР_1 кошти на виконання рішення суду щодо ОСОБА_1 ще не надходили, тому виплати йому ще не здійснені.
У зв'язку із тим, що військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 і не є розпорядником коштів, то у неї немає можливості самостійно здійснювати такі виплати.
Станом на 02 березня 2026 року інформації щодо виділення додаткових асигнувань з цього приводу на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходило.
Військова частина НОМЕР_1 не має впливу на вищий орган, який відповідає за кінцевий результат щодо всіх питань по здійсненню саме виплат грошових коштів, не має окремих рахунків, не включена до Єдиного реєстру підприємств та організацій України, а є структурним підрозділом у Збройних Силах України.
На підставі викладеного військова частина НОМЕР_1 просить не накладати штраф на командира військової частини НОМЕР_1 за невиконання рішення суду у справі № 360/1095/23, продовжити процесуальний строк виконання ухвали.
Представник позивача своїм правом на подання письмових пояснень щодо поданого звіту не скористався.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що на виконання судового рішення у даній справі № 360/1095/23 військовою частиною НОМЕР_1 складено довідку-розрахунок про додаткову винагороду ОСОБА_1 від 23 квітня 2024 року №1846/ФЕС на суму 106 677,42 грн.
Вказану суму було включено до розрахунку потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення А0536 за липень 2025 року - лютий 2026 року.
Також відповідачем складено основну заявку-розрахунок потреби в коштах для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення на листопад 2025 року разом з додатками. Згідно з додатком 2 до вказаного розрахунку, судом встановлено, що до потреб коштів на лютий 2026 року також включено заборгованість за рішенням суду у справі № 360/1095/23.
Відповідач посилається на те, що ним здійснено усіх залежних від нього заходів для повного виконання рішення суду в цій справі, однак заборгованість з грошового забезпечення буде виплачено після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного вбачається, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року, «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року, «Шаренок проти України» від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Надаючи оцінку вжитим відповідачем заходам для виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Як вказувалось судом вище, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 360/1095/23 військовою частиною НОМЕР_1 здійснено розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 та включено заборгованість з грошового забезпечення позивача за вказаним судовим рішенням до заявки-розрахунку потреби в коштах для виплати такого грошового забезпечення, зокрема, на лютий 2026 року.
Доказів виплати заборгованості грошового забезпечення позивачу за вказаним судовим рішенням, до матеріалів справи не додано.
Відповідач вказує, що виконання рішення суду в повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.
Отже, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 360/1095/23 залишається не виконаним.
Водночас неможливість повного виконання цього рішення зумовлена відсутністю у відповідача бюджетних асигнувань, призначених для виконання рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність у цьому випадку таких підстав.
Верховний Суд у постановах (зокрема, від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Разом з тим, суд зазначає, що не можна вважати фактично виконаним рішення суду шляхом здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача та внесення заборгованості, що утворилась внаслідок такого перерахунку, на облік, адже порядок та спосіб, у який таке судове рішення мало бути виконано, встановлений у його резолютивній частині судового рішення.
Відтак, відповідачем не доведено повного та фактичного виконання рішення суду у даній справі, не надано доказів виплати на користь позивача належних йому коштів.
Водночас, суд погоджується з позицією відповідача, що невиконання рішення суду в частині здійснення виплати пов'язане з об'єктивними причинами, які не залежать від волі відповідача, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями з Державного бюджету України.
Таким чином, аналізуючи причинно-наслідковий зв'язок невиконання в повному обсязі рішення суду, суд вважає відсутніми ознаки вини та умислу у діях відповідача та відповідно робить висновок про недоцільність застосування до нього штрафних санкцій.
Схожу позицію викладено Верховним Судом в ухвалі від 05.08.2025 у справі № 580/2522/24, при розгляді звіту за подібних причин невиконання судового рішення.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо прийняття звіту військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення в цій справі.
Відповідно до частини 11 статті 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
З урахуванням викладеного та враховуючи, що судове рішення в цій справі залишається невиконаним в частині виплати позивачу заборгованості з грошового забезпечення, з метою надання відповідачу додаткового часу для його виконання та з урахуванням вжитих ним заходів для виконання судового рішення, суд встановлює відповідачу новий строк для подання звіту, - три місяці з дня отримання відповідачем цієї ухвали.
Разом з цим, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що за приписами статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту, на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, накладається штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 294, 382, 382-1, 382-2, 383-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення у справі № 360/1095/23.
Встановити військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 360/1095/23, - три місяці з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов