12 березня 2026 року № 320/11014/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М.Я., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (адреса: просп. Повітряних сил України, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними та нечинними окремних положень нормативно-правового акта (з урахуванням уточнених позовних вимог),
встановив:
Представник ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними та нечинними окремних положень нормативно-правового акта (з урахуванням уточнених позовних вимог), у якій просить суд:
- визнати протиправним та нечинним пункт “б» (помірно виражені стійкі психічні розлади) статті 14 Розділу V Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби і таблиці додаткових вимог (ТДВ) - Розлади психіки та поведінки (F00-F09), їх наслідки (Додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України), а також пункт “б» статті 14 Розділу V Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби - Розлади психіки та поведінки (F00-F09), їх наслідки (Додаток 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 (зі змінами та доповненнями), в частині, що суперечать нормам Закону України №1489-III “Про психіатричну допомогу» і нормам Постанови Кабінету Міністрів України № 577 від 10.05.2022 “Про затвердження переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих» - в частині, що дозволяє визнавати придатними до військової служби та придатними до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, осіб, що страждають на психічні розлади, за наявності яких протипоказано виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2025 позовну заяву було залишено без руху як таку що не відповідає вимогам статей 160-161 КАС України, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб і строк для їх усунення, який становив п'ять днів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку загального позовного провадження.
22.05.2025 представник Міністерства оборони України надіслав клопотання, яким долучив докази опублікування оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскаржуванення нормативно - правового акту в Офіційному віснику України № 40 від 23.05.2025.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 ухвалено закрити підготовче засідання та перейти до розгляду справи по суті.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що військовослужбовець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на психічні розлади, які становлять безпосередню небезпеку для нього та оточуючих і виключають можливість проходження військової служби та володіння зброєю. Згідно з епікризом КНП “Міський заклад з надання психіатричної допомоги», у період з 13.02.2023 по 24.03.2024 він проходив лікування у денному стаціонарі, де йому було встановлено діагноз: органічне ураження головного мозку інтоксикаційного ґенезу зі змінами особистості за емоційно-нестійким типом із психотичними включеннями. 28.05.2024 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 визнала його придатним до служби у військових частинах забезпечення та інших підрозділах. 30.05.2024 його мобілізовано. Скаргу на рішення ВЛК Центральна ВЛК листом від 14.10.2024 залишила без задоволення, водночас рекомендувавши у разі потреби повторне направлення на лікування та огляд. У період з 26.07.2024 по 29.11.2024 ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування у КНП “Одеський обласний центр психічного здоров'я». За висновком ВЛК від 28.11.2024 встановлено діагноз F07.9: органічний психічний розлад змішаного ґенезу з психотичними включеннями та суїцидальними думками, медикаментозна субкомпенсація, із фіксацією втрати працездатності. Представник вказує, що ОСОБА_1 потребує постійного прийому сильнодіючих препаратів, що впливають на увагу та пам'ять. Службова характеристика підтверджує, що більшість часу він перебував на лікуванні та не здатний повноцінно виконувати службові обов'язки. Психологічна характеристика вказує на високий ризик суїциду. Його включено до групи посиленої психологічної уваги. Психіатр ВЛК кваліфікував стан за пунктом “б» статті 14 графи ІІ Розкладу хвороб та визнав частково придатним із забороною служби зі зброєю, керування транспортними засобами та роботи з державною таємницею з посиланням на постанову КМУ № 577 від 10.05.2022. Рішенням Гарнізонної ВЛК № 842 від 04.02.2025 його знову визнано придатним до служби у частинах забезпечення. Позивач вважає, що наявні у нього психічні розлади є несумісними з військовою службою та суперечать інтересам обороноздатності, а класифікація за пунктом “б» статті 14 дозволяє формально визнавати придатність навіть за наявності станів, які виключають допуск до зброї. У зв'язку з цим, з урахуванням вимог статті 106 КАС України та ухвали суду від 17.03.2025 у справі № 320/11014/25, ОСОБА_1 просить визнати протиправним та нечинним пункт “б» статті 14 Розкладу хвороб (розділ V, F00-F09) та відповідні положення Пояснень (додатки 1 і 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого наказом МОУ № 402 від 14.08.2008, зі змінами).
14.04.2025 на адресу суду надійшов письмовий відзив.
Відповідач проти задоволення позову заперечив з наступних підстав.
Зокрема, вважає позовні вимоги передчасними та безпідставними, такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві, зокрема на частині 13 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням змін, внесених Законом № 3079-ІХ від 02.05.2023. Відповідно до цієї норми, військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби, встановлює причинний зв'язок захворювань із проходженням служби та визначає необхідність медико-соціальної реабілітації. Зазначена норма є спеціальною. Відповідач зазначає, що розділ V “Розлади психіки та поведінки (F00-F99)» наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 передбачає механізм дій командира військової частини у разі наявності у військовослужбовця ознак тяжкого психічного розладу з ауто- чи гетероагресивними проявами, включно з можливістю службового розслідування та ініціювання питання про примусову госпіталізацію. Водночас матеріали позову не містять доказів проведення такого службового розслідування у військовій частині НОМЕР_2 . Також відповідач наголошує, що рішення про психіатричний огляд без згоди особи приймається лікарем-психіатром за відповідною заявою родичів, лікаря чи інших осіб. З поданих документів убачається наявність різних формулювань діагнозів: у виписці від 29.11.2024 зазначено органічний психічний розлад із суїцидальними думками, тоді як 20.01.2025 встановлено помірно виражений органічний психічний розлад із медикаментозною субкомпенсацією без окремого акценту на суїцидальних думках. Це, на думку відповідача, свідчить про необхідність поглибленого психіатричного огляду. Міністерство оборони посилається на статтю 11 Закону України “Про психіатричну допомогу» та зазначає, що сам факт скарг на суїцидальні думки є підставою для проведення психіатричного огляду і стаціонарного лікування. Щодо доводів про суперечність пункту “б» статті 14 Розкладу хвороб нормам Закону України “Про психіатричну допомогу» та постанові КМУ № 577 від 10.05.2022, відповідач вказує, що у пункті 2 Переліку, затвердженого цією постановою, йдеться про тяжкі психічні розлади, зокрема спричинені вживанням психоактивних речовин. Натомість у даному випадку встановлено помірно виражений органічний психічний розлад. Ключовим у спорі, на думку відповідача, є встановлення точного діагнозу, з'ясування, чи підпадає він під критерії Переліку, затвердженого постановою КМУ № 577, та чи існує реальна колізія між пунктом “б» статті 14 наказу МОУ № 402 і цією постановою. Також важливим є факт звернення позивача або інших осіб до командира частини з ініціативою щодо повторного психіатричного огляду, про що зазначалося у листі Центральної ВЛК від 14.10.2024. Матеріали позову не підтверджують, що позивач звертався до командира з відповідною заявою і отримав відмову. З огляду на викладене, відповідач вважає, що спір має індивідуальний характер і не свідчить про протиправність нормативно-правового акта в цілому, а тому вимоги про визнання його нечинним є передчасними та безпідставними.
02.06.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду сторона позивача скерувала письмову відповідь на відзив.
ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу, затвердженого наказом МОУ № 402 від 14.08.2008, службове розслідування призначається лише у разі відмови військовослужбовця від стаціонарного психіатричного обстеження чи лікування за наявності ознак тяжкого психічного розладу з ауто- чи гетероагресивною поведінкою. ОСОБА_1 вказав, що від лікування не ухилявся, тому посилання відповідача на відсутність службового розслідування є безпідставним. Після прибуття до частини він повідомив командування та медичну службу про свій стан і необхідність постійного прийому ліків. За направленням командування з 26.07.2024 по 29.11.2024 проходив стаціонарне лікування в КНП “Одеський обласний центр психічного здоров'я», після чого був направлений на військово-лікарську експертизу. Психіатр ВЛК встановив помірно виражений органічний психічний розлад змішаного ґенезу з психотичними включеннями та медикаментозною субкомпенсацією і класифікував його за пунктом “б» статті 14 графи ІІ Розкладу хвороб, визнавши частково придатним із рекомендацією не залучати до служби зі зброєю, роботи з таємними документами та керування транспортом з посиланням на постанову КМУ № 577 від 10.05.2022. Рішення Гарнізонної ВЛК № 842 від 04.02.2025 було оскаржено до 18 регіональної ВЛК та ЦВЛК, однак листами від 14.03.2025 та № 598/9/11830 у скасуванні рішення відмовлено. Позивач вважає, що ВЛК формально визнають наявність медикаментозної субкомпенсації, однак фактично її ігнорують. Стан визначено як помірний саме завдяки постійному прийому сильнодіючих препаратів, які стримують прояви розладу. ОСОБА_1 також заперечує застосування пункту 2 Переліку, затвердженого постановою КМУ № 577, оскільки щодо володіння та користування зброєю підлягає застосуванню пункт 1 цієї постанови, який не диференціює психічні розлади за ступенем тяжкості. За наведених обставин твердження відповідача про передчасність звернення до суду є необґрунтованим. ОСОБА_1 вважає, що його доводи не спростовані, та просить задовольнити позов у повному обсязі.
02.06.2025 представником Міністерства оборони України подано письмові заперечення (на відповідь на відзив).
Відповідач зазначає, що з наданих позивачем документів убачається різниця у формулюваннях діагнозів. У виписці КПП “Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» від 29.11.2024 встановлено органічний психічний розлад змішаного генезу з психотичними включеннями та суїцидальними думками. Водночас 20.01.2025 Військово-медичним клінічним центром Південного регіону діагностовано помірно виражений органічний психічний розлад змішаного генезу з психотичними включеннями та медикаментозною субкомпенсацією без зазначення суїцидальних думок. Це свідчить про необхідність уточнення остаточного діагнозу шляхом поглибленого психіатричного огляду. З огляду на скарги позивача щодо напливу суїцидальних думок, підстави для психіатричного огляду та стаціонарного лікування передбачені статтею 11 Закону України “Про психіатричну допомогу». Відповідач також зазначає, що пункт 2 Переліку, затвердженого постановою КМУ № 577 від 10.05.2022, стосується тяжких психічних розладів, зокрема пов'язаних із вживанням психоактивних речовин, тоді як у даному випадку встановлено помірно виражений розлад. ОСОБА_1 не оскаржив у судовому порядку висновки Центральної військово-лікарської комісії, хоча йому було роз'яснено таке право. Натомість обрано спосіб захисту шляхом оскарження пункту “б» статті 14 графи ІІ Розкладу хвороб (додаток 1 до наказу МОУ № 402 від 14.08.2008) як такого, що нібито суперечить підпункту 1 пункту 1 Переліку, затвердженого постановою КМУ № 577. Відповідач вважає цей спосіб захисту помилковим, оскільки позивач уже проходить військову службу, а підпункт 1 пункту 1 постанови № 577 регулює питання надання дозволу на придбання, зберігання, носіння та використання зброї цивільними особами. Натомість оскаржуваний пункт наказу МОУ № 402 передбачає можливість проходження служби у частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних і медичних підрозділах, тобто без виконання обов'язків, пов'язаних із використанням штатної зброї. На думку відповідача, спір має індивідуальний характер і пов'язаний із прагненням позивача бути звільненим за станом здоров'я. Для вирішення цього питання необхідно встановити точний діагноз, визначити, чи підпадає він під критерії Переліку, затвердженого постановою № 577, а також з'ясувати факт звернення позивача до командира та лікаря військової частини щодо ініціювання повторного огляду. Як вказано, ОСОБА_1 наразі проходить обстеження у Головному військово-клінічному госпіталі МО України у м. Києві. Центральна ВЛК повідомила про відсутність підстав для перегляду висновку 18 регіональної ВЛК та роз'яснила право на судове оскарження, яким позивач не скористався. Отже, відповідач вважає, що позов про визнання нормативно-правового акта нечинним є передчасним та безпідставним.
19.11.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення сторони позивача.
ОСОБА_1 наполягає, що належним способом захисту є саме визнання протиправними та нечинними відповідних положень нормативного акта, а не оскарження окремого рішення ВЛК. Судове оскарження висновку ВЛК не вирішує питання по суті, оскільки може призвести лише до повторного огляду тією ж системою комісій, які діють на підставі оскаржуваного нормативного регулювання. Позивач неодноразово оскаржував рішення ВЛК до комісій вищого рівня, у тому числі до ЦВЛК, однак ці механізми не забезпечили ефективного захисту. ОСОБА_1 вважає, що підпорядкованість ВЛК командуванню ЗСУ ставить під сумнів їхню об'єктивність у питаннях придатності до служби. Стан ОСОБА_1 визначений як помірний відповідно до пункту “б» статті 14 графи ІІ Розкладу хвороб саме через постійний прийом сильнодіючих рецептурних препаратів. Медикаментозна субкомпенсація визнається ВЛК, однак, на думку позивача, фактично ігнорується при оцінці придатності. Позивач посилається на положення Статуту внутрішньої служби ЗСУ (статті 11, 16, 127, 128), відповідно до яких володіння та користування зброєю є обов'язком військовослужбовця. Наявність посад, що не передбачають щоденного використання зброї, не скасовує загального обов'язку та фактичного доступу до неї. На його думку, положення наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 у частині, що допускають проходження служби особами з психічними розладами, суперечать статті 9 Закону України № 1489-III “Про психіатричну допомогу» та постанові Кабінету Міністрів України № 577 від 10.05.2022, якими встановлено перелік психіатричних протипоказань щодо діяльності, що може становити небезпеку для особи чи оточуючих. Нормативний акт міністерства, як акт нижчої юридичної сили, не може суперечити закону та постанові Уряду. ОСОБА_1 вважає, що всі психічні розлади, які підпадають під дію постанови № 577, повинні бути безумовною підставою для визнання особи непридатною до військової служби. Питання затвердження відповідного переліку належить до компетенції Кабінету Міністрів України, а не окремого міністерства. Окремо зазначається, що для підтримання стабільного стану ОСОБА_1 змушений щоденно приймати сильнодіючі препарати, які впливають на увагу, пам'ять та концентрацію і не завжди доступні за місцем служби. Існує ризик заподіяння шкоди собі чи іншим, матеріальних збитків, невиконання наказів та негативного впливу на обороноздатність. Позивач наголошує, що мобілізація осіб із психічними розладами, яким заборонено володіння та користування зброєю, не відповідає завданням оборони держави. На переконання позивача, відповідні положення Розділу V Розкладу хвороб та Пояснень до нього в частині визначення придатності осіб із такими розладами суперечать правовим актам вищої юридичної сили та підлягають визнанню протиправними і нечинними.
Позиція сторін по справі, висловлена у судових засіданнях.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивача Гордієнко А.О. у судовому засіданні надала усні пояснення по справі, підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник Міністерства оборони України Гром А.М. у судовому засіданні надав усні пояснення та просив суд відмовити в задоволенні позову.
Представник Міністерства оборони України Куртомолаєв А.Е. у судовому засіданні надав усні пояснення, підтримав позицію представника ОСОБА_2 та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Встановлені судом фактичні обставини.
Суд встановив, що ОСОБА_1 з 13.02.2023 по 24.03.2024 проходив лікування у денному стаціонарі КНП “Міський заклад з надання психіатричної допомоги», де йому було діагностовано органічне ураження головного мозку інтоксикаційного ґенезу зі змінами особистості за емоційно-нестійким типом із психотичними включеннями.
28.05.2024 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 довідкою № 342/44 визнала його придатним до служби у військових частинах забезпечення та інших підрозділах на підставі статей 14-б, 64-б, 23-в, 78-в, 62-в, 54-в графи ІІ Розкладу хвороб.
Встановлено, що 30.05.2024 його було мобілізовано до лав ЗСУ.
Скарга на зазначений висновок була розглянута Центральною ВЛК, яка листом від 14.10.2024 № 598/9/23039 залишила рішення без змін та рекомендувала у разі потреби звертатися через командування для направлення на лікування та повторний огляд.
У період з 26.07.2024 по 29.11.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП “Одеський обласний центр психічного здоров'я», що підтверджується випискою з історії хвороби № 2581/24 від 29.11.2024 № 811.
Рішенням ВЛК від 28.11.2024 встановлено діагноз F07.9: органічний психічний розлад змішаного ґенезу з психотичними включеннями та суїцидальними думками, медикаментозна субкомпенсація, із констатацією втрати працездатності.
Суд також встановив, що під час повторної військово-лікарської експертизи 20.01.2025 психіатр ВЛК кваліфікував стан за пунктом “б» статті 14 графи ІІ Розкладу хвороб та визнав ОСОБА_1 частково придатним до військової служби з рекомендацією не залучати його до служби зі зброєю, керування транспортними засобами та роботи з таємними документами з посиланням на постанову КМУ № 577 від 10.05.2022.
Рішенням Гарнізонної ВЛК № 842 від 04.02.2025 на підставі статей 14-б, 23-б, 39-в, 41-в, 46-в, 52-в, 54-в, 61-в, 64-в, 68-в графи ІІ Розкладу хвороб його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП та інших підрозділах.
У службовій характеристиці зазначено, що більшість часу проходження служби ОСОБА_1 перебував на лікуванні та не здатний виконувати службові обов'язки у повному обсязі.
Окрім цього, у матеріалах справи міститься медична характеристика від 02.12.2024, з якої вбачається, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_1 прибув до частини 25.07.2024 року з довідкою ВЛК №342/44 від 28.05.2024 року ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 ) із діагнозом F06.8: органічний психічний розлад змішаного генезу (інтоксикаційного, травматичного) зі змінами особистості за емоційно-нестійким типом з психотичними включеннями, наслідки травм і хронічних захворювань (панкреатит, гастродуоденіт, ЧМТ, посттравматичні пошкодження хребта та колінних суглобів). Під час проходження служби у 2024 році стан солдата характеризується медичною субкомпенсацією, вираженими психотичними включеннями та суїцидальними думками. Він перебуває під постійним наглядом, має порушення сну, емоційну нестійкість і страх за власне здоров'я. Подальше проходження військової служби, навіть без доступу до зброї, державної таємниці чи керування транспортом, можливе лише за цілодобового супроводу посадових осіб, що унеможливлює виконання ними службово-бойових завдань.
Психологічна характеристика солдата ОСОБА_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 02.12.2024 свідчить, що він перебуває у незадовільному морально-психологічному стані з підвищеним збудженням та двома спробами суїциду. За результатами психологічного тестування та індивідуальної бесіди встановлено: наявність нервово-психічної нестійкості, низький рівень поведінкової регуляції, порушення міжособистісних відносин, емоційну холодність, недостатню соціальну зрілість, проблеми у сфері професійної діяльності, дисциплінарних і моральних норм, відсутність адекватної самооцінки, підвищену вразливість та замкнутість. Тестування за методиками “НПН-А», шкалою реактивної тривожності Ч.Д. Спілберга - Ю.Л. Ханіна та методикою САН показало високий рівень тривожності, несприятливий стан активності, настрою та самопочуття. Картка ризику суїциду виявила критичну схильність до його скоєння. Висновок: військовослужбовець перебуває у незадовільному морально-психологічному стані, має високий ризик суїциду та наразі нездатний виконувати завдання за призначенням.
Релевантні джерела права, оцінка та висновки суду.
Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів унормовано положеннями статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, в пункті другому частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що предмет судового контролю стосується питання законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (частина друга статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, відповідно до положень частини третьої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Визначення нормативно-правового акта наведено в пункті 18 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого таким визнається акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожного в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
Так, судом встановлено, що 28.05.2024 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 довідкою № 342/44 визнала його придатним до служби у військових частинах забезпечення та інших підрозділах на підставі статей 14-б, 64-б, 23-в, 78-в, 62-в, 54-в графи ІІ Розкладу хвороб.
Відповідно оскаржуваний в частині нормативно-правовий акт, а саме пункт “б» (помірно виражені стійкі психічні розлади) статті 14 Розділу V Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби і таблиці додаткових вимог (ТДВ) - Розлади психіки та поведінки (F00-F09), їх наслідки (Додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України), а також пункт “б» статті 14 Розділу V Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби - Розлади психіки та поведінки (F00-F09), їх наслідки (Додаток 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 (зі змінами та доповненнями) був застосований до позивача.
Зокрема, пунктом “б» статті 14 Розділу V Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби і таблиці додаткових вимог (ТДВ) - Розлади психіки та поведінки (F00-F09), їх наслідки (Додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України), затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008, визначено, що особи з помірно вираженими стійкими психічними розладами придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Пунктом другим абзацу третього частини 1 статті 14 Розділу V Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби - Розлади психіки та поведінки (F00-F09), їх наслідки (Додаток 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008, визначено, що до пункту «б» належать помірно виражені або повторні психотичні чи афективні стани із сприятливим перебігом за психоорганічним типом (астенічний варіант, експлозивний варіант психоорганічного синдрому), або призводять до патологічних змін особистості за органічним типом з проявами вираженого стійкого (до 2 місяців) астенічного стану (церебрастенії), а також неврозоподібним або психопатоподібним синдромом внаслідок органічного захворювання або ураження головного мозку.
Щодо проходження позивачем медичного огляду військово-лікарською комісією та визначення придатності позивача.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За положеннями статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України №2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу ( далі - Закон №2232-XII).
Як закріплено у статті 1 Закон №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За визначенням у частині першій статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України і діє на теперішній час.
Згідно з частиною десятою статті 1 Закону № 2232 громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону № 3543 мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
На підставі частини першої статті 22 Закону № 3543 громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи, а також повноваження військово-лікарських комісій визначені Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402).
Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та членів їх сімей, громадян, які добровільно вступають на військову службу (навчання) за контрактом у Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, та осіб, звільнених з військової служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, для яких військово-лікарська експертиза проводиться військово-лікарськими комісіями, утвореними в закладах охорони здоров'я Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та при закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п.1.1. Розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це:
- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
- встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Основними завданнями військово-лікарської експертизи є (пункт 1.3. Розділу ІІ Положення № 402): добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я;
контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров'я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи; надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров'я (установам); визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров'я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням; проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи; підготовка кадрів для військово-лікарських комісій; формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) або з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321.
Відповідно до п.1.1. Розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд, який є складової військово-лікарської експертизи та який проводиться ВЛК з метою визначення придатності, включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду.
Відповідно до п.1.2. Розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Згідно з пунктом один Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби - розділу V “Розлади психіки та поведінки (F00-F99), їх наслідки» стаття 14 Розкладу хвороб передбачає психози та інші психічні розлади, що виникають унаслідок травм, пухлин головного мозку, епілепсії, енцефаліту, менінгіту, сифілісу мозку, а також при сенільних та пресенільних психозах, судинних, дегенеративних та інших соматичних захворюваннях або ураженнях головного мозку.
Наявність вищезгаданих психічних розладів в анамнезі без патології збоку внутрішніх органів та психо-неврологічної сфери на період огляду не дає підстав визначати оглянутим ступінь придатності до військової служби. Сприятливе закінчення цих психічних розладів повинно бути підтверджене в спеціалізованому лікувальному закладі, тому експертна оцінка проводиться після стаціонарного обстеження з урахуванням клінічного психологічного дослідження з визначенням ступеню вираженості за результатами доказових методик (MMSE-шкала, Монреальський когнітивний опитувальник (МоСА).
У документах про результати обстеження та огляду вказується основне захворювання, яке викликало розвиток психічного розладу.
1) до пункту “а» належать різко виражені, затяжні психотичні стани, а також психічні розлади, що проявляються вираженими порушеннями за психоорганічним типом (ейфоричний та апатичний варіант), з вираженим когнітивним зниженням або стійким органічним розладом особистості, а також різко вираженими клінічними проявами або тривалим перебігом.
2) до пункту “б» належать помірно виражені або повторні психотичні чи афективні стани із сприятливим перебігом за психоорганічним типом (астенічний варіант, експлозивний варіант психоорганічного синдрому), або призводять до патологічних змін особистості за органічним типом з проявами вираженого стійкого (до 2 місяців) астенічного стану (церебрастенії), а також неврозоподібним або психопатоподібним синдромом внаслідок органічного захворювання або ураження головного мозку.
3) до пункту “в» належать минучі, легкі і короткотривалі психотичні та непсихотичні розлади, що виникли внаслідок травм або гострих органічних захворювань головного мозку, які закінчуються астенією без наявності достовірних даних органічного ураження центральної нервової системи.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами фактично існує спір щодо індивідуального визначення стану здоров'я позивача, зокрема щодо точності встановленого діагнозу, його клінічної характеристики та правових наслідків для проходження військової служби. Подані медичні документи свідчать про наявність відмінностей у формулюванні діагнозів, що об'єктивно потребує їх уточнення в установленому порядку шляхом проведення належного психіатричного огляду та прийняття відповідного висновку компетентною військово-лікарською комісією.
Суд погоджується з тим, що визначення придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку захворювань із проходженням служби належить до компетенції органів військово-лікарської експертизи, діяльність яких регламентується спеціальним законодавством. При цьому оскарження нормативно-правового акта як способу захисту права можливе за наявності реального та безпосереднього порушення прав особи саме внаслідок його застосування.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не скористався належним процесуальним механізмом оскарження висновків відповідної військово-лікарської комісії, хоча йому було роз'яснено таке право. Натомість обрано спосіб захисту шляхом оскарження положень нормативного акта загального характеру, що регулює порядок визначення придатності до військової служби.
Суд враховує також, що положення оскаржуваного нормативного акта передбачають диференційований підхід до визначення ступеня придатності військовослужбовців із психічними розладами, у тому числі можливість проходження служби у підрозділах, не пов'язаних із виконанням обов'язків щодо застосування штатної зброї. При цьому питання звільнення з військової служби за станом здоров'я залежить насамперед від конкретного медичного висновку щодо ступеня вираженості розладу та відповідності його встановленим критеріям.
Судом встановлено, що під час повторної військово-лікарської експертизи 20.01.2025 психіатр ВЛК кваліфікував стан за пунктом “б» статті 14 графи ІІ Розкладу хвороб та визнав ОСОБА_1 частково придатним до військової служби з рекомендацією не залучати його до служби зі зброєю, керування транспортними засобами та роботи з таємними документами з посиланням на постанову КМУ № 577 від 10.05.2022.
Рішенням Гарнізонної ВЛК № 842 від 04.02.2025 на підставі статей 14-б, 23-б, 39-в, 41-в, 46-в, 52-в, 54-в, 61-в, 64-в, 68-в графи ІІ Розкладу хвороб його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП та інших підрозділах.
Суд звертає увагу, що позивачем у встановленому порядку пройдено медичний огляд і визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП та інших підрозділах з урахуванням положень постанови Кабінему міністрів України № 577 від 10.05.2022 “Про затвердження переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих».
Щодо відповідності оскаржуваного в частині Наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 актам вищої юридичної сили.
Представником позивача вказано, що оскаржуваний в частині Наказ Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 суперечить Закону України №1489-III (далі - Закон № 1489-III) “Про психіатричну допомогу» і нормам Постанови Кабінету Міністрів України № 577 від 10.05.2022 “Про затвердження переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих» (далі - Постанова № 577).
Так, Закон № 1489-III визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов'язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.
Статтею 9 Закону № 1489-III визначено обмеження, пов'язані з виконанням окремих видів діяльності.
Зокрема, відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 1489-III рішення про визнання особи внаслідок психічного розладу, у тому числі спричиненого вживанням психоактивних речовин, тимчасово або постійно непридатною до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих, приймається відповідною лікарською комісією за участю лікаря-психіатра на підставі оцінки стану психічного здоров'я особи відповідно до переліку медичних психіатричних протипоказань і може бути оскаржено до суду.
Також, згідно із частиною четвертою статті 9 Закону № 1489-III Перелік медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих, затверджується Кабінетом Міністрів України і підлягає періодичному (не рідше одного разу на п'ять років) перегляду.
Постановою № 577 затверджено перелік медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (в редакції постанови КМУ
від 21 липня 2025 р. № 905) (далі - Положення № 671). Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України
Відповідно до абзацу третього пункту 1 Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.
Відповідно до пункту 2 Положення про Міністерство оборони України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (у редакції постанови КМУ від 19.10.2016 № 730), Міноборони у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, цим Положенням та іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 8 Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює контроль за їх виконанням.
У межах своїх повноважень Міністерством оборони України прийнято Наказ від 14.08.2008 № 402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № № 1109/15800 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» разом із додатками.
Додатком № 1 до Положенням № 402 є Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби.
Додатком № 2 до Положенням № 402 є Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Суд звертає увагу, що наявність пункту «б» статті 14 Розділу V Розкладу хвороб (Додаток 1 до Положення № 402) не вказує на суперечність із Постановою № 577, оскільки є взаємодоповнюючими.
Указане також підтверджується тим, що під час повторної військово-лікарської експертизи 20.01.2025 психіатр ВЛК кваліфікував стан за пунктом “б» статті 14 графи ІІ Розкладу хвороб та визнав ОСОБА_1 частково придатним до військової служби з рекомендацією не залучати його до служби зі зброєю, керування транспортними засобами та роботи з таємними документами з посиланням на постанову КМУ № 577 від 10.05.2022.
Відповідно, за результатами зазначеного огляду, рішенням Гарнізонної ВЛК № 842 від 04.02.2025 на підставі статей 14-б, 23-б, 39-в, 41-в, 46-в, 52-в, 54-в, 61-в, 64-в, 68-в графи ІІ Розкладу хвороб його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП та інших підрозділах, де не вимагається використання зброї та узгоджується із приписами Постанови № 577.
Також, суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що юридичний спір має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Згідно із статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини другої статті 55 Конституції України (пункт перший резолютивної частини Рішення N 6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт перший резолютивної частини Рішення N 9-зп від 25 грудня 1997 року; та пункт перший резолютивної частини Рішення N 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).
У Рішенні N 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, системне тлумачення статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина друга цієї статті гарантує "кожному" захист "своїх прав", які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано частини третю, п'яту та шосту статті 55 Конституції України.
Конституційний Суд України в підпункті 3.6 пункту три Рішення від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.
У вказаній справі Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті четвертої Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що на даному етапі спір має індивідуальний характер та пов'язаний із застосуванням норм права до конкретної ситуації позивача, а не з наявністю протиправності нормативного регулювання як такого.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У зв'язку з цим, позовні вимоги задоволенню не підлягають
Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (адреса: просп. Повітряних сил України, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними та нечинними окремних положень нормативно-правового акта (з урахуванням уточнених позовних вимог) - відмовити.
Рішення направити учасникам справи (їх представникам).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.