12 березня 2026 року 640/18567/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві питання про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про втручання у право власності ОСОБА_1 на отримання пенсійних виплат всупереч статей 43, 51 та 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка забороняє зменшувати розмір або припиняти виплату належним чином встановленої соціальної допомоги (пенсії), щодо неврахування при перерахунку пенсії наступних додаткових видів грошового забезпечення: надбавку за роботу з таємними документами - 15%; надбавку за особливо важливі завдання - 50% та премію у розмірі 55,15%, складові які враховувалися попереднім перерахунком станом на 01.02.2008, та які позивач отримував до перерахунку пенсії станом на 01.03.2018, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату без обмеження максимального розміру пенсії невідкладно та однією сумою;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до статей 43, 51 та 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право мирно володіти своїм майном - пенсією), рішення Європейського суду з прав людини у справі “Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 то № 71378/10) від 26.06.2014, щодо заборони втручання у право власності (параграф 52) зменшувати розмір або припиняти виплату належним чином встановленої соціальної допомоги (пенсії), невідкладно перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, включаючи наступні складові грошового забезпечення: надбавку за роботу з таємними документами - 15%; надбавку за особливо важливі завдання - 50% та премію у розмірі 55,15%, які враховувалися попереднім перерахунком станом на 01.02.2008 та які позивач отримував до перерахунку пенсії станом на 01.03.2018, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату без обмеження максимального розміру пенсії невідкладно та однією сумою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 справу прийнято до провадження та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 доплати за надбавку за роботу з таємними виробами, носіями, документами (15%), надбавки за особливо важливі завдання (50%), премії (55,15%), які враховувалися до перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, включаючи наступні складові грошового забезпечення: надбавку за роботу з таємними виробами, носіями, документами (15%), надбавку за особливо важливі завдання (50%), премії (55,15%), які враховувалися до перерахунку пенсії, починаючи з 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату без обмеження максимальним розміром пенсії.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення в даній адміністративній справі набрало законної сили 02.08.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 заяву гр. ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №640/18567/21 задоволено.
Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі №640/18567/21.
Зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві подати звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі №640/18567/21 у строк - один місяць з дня отримання ухвали про встановлення судового контролю.
До Київського окружного адміністративного суду надійшов звіт ГУ ПФУ в м. Києві від 23.07.2025 про виконання рішення суду від 02.07.2024.
Також до Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання гр. ОСОБА_1 про відмову ГУ ПФУ в м. Києві у прийнятті звіту від 23.07.2025, про встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Розглядаючи питання щодо виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 640/18567/21.
Як зазначено у звіті, відповідачем здійснено перерахунок позивачу пенсії із сум грошового забезпечення:
- посадовий оклад -7330,00 грн;
- оклад за військове звання -1480,00 грн;
- процентна надбавка за вислугу років 50% - 4405,00 грн;
- середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці у т.ч. -2285, 04 грн
Особи, які працюють в умовах режимних обмежень - 15%
Надбавка за особливо важливі завдання - 50%
- премія 55,15%.
Всього 15500, 04 грн.
Підсумок пенсії (з надбавками): 10850, 03 грн, з урахуванням попередньої суми пенсії 4669, 75 та підвищення 3090, 14 (50% від 6180, 28).
Підсумок пенсії 7759, 89 грн.
Оскільки повноваження самостійно визначати розмір грошового забезпечення у органів Пенсійного фонду України відсутні (стаття 10 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанова Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян», додаткові види грошового забезпечення на виконання рішення суду у сумі 2285, 04 грн визначені відповідно до розрахунку пенсії за електронною пенсійною справою станом на 31.12.2017.
За період з 01.01.2018 по 30.09.2024 нарахована заборгованість у сумі 59345, 03 грн, виплату якої буде проведено в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Щодо зобов'язання здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром пенсії пенсійний орган повідомив, що розмір пенсії на виконання рішення суду не досягає максимального розміру та на 01.01.2018 року становив 7759,89 грн.
Нараховані кошти в сумі 59345,03 грн обліковуються в Головному управлінні та підлягають виплаті на умовах Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 (далі - Порядок).
Цим Порядком визначено механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень, компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов'язаних із ними виплат, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати (далі - пенсійні виплати за минулий період) внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, в тому числі недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - отримувачі).
Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах).
Бюджетний період для бюджету Пенсійного фонду становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того самого року.
Відповідно до пункту 4 Порядку пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.
Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.
У Головному управлінні перебуває на обліку рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/18074/21, заборгованість по якому складає 16176,15 грн, по якому розпочато виплату коштів за минулий період. Залишок заборгованості по зазначеному рішенню суду складає 5135,11 грн.
У зв'язку з черговістю виплата по рішенню Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 року у справі № 640/18567/21 не розпочата.
Станом на липень 2025 бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджений, внаслідок чого Головне управління здійснює виплати згідно Тимчасового розпису доходів і видатків на ІІI квартал цього року, який доводиться до територіальних органів Пенсійним фондом України згідно з пунктом 6 Розділу VII Постанови Правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 №35-1 "Про внесення змін до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України", згідно якого кошти на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду на 2025 рік не передбачені.
Сума коштів для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік, який згідно із підпунктом 1-1 пункту 14 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України затверджується Кабінетом Міністрів України на відповідний рік.
Як наслідок, проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
У Головного управління відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету на фінансування пенсій. Як наслідок, покладені судом зобов'язання на відповідача можуть бути виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві, після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України в порядку черговості.
Головним управлінням внесено до автоматизованої бази даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомості про зобов?язання з виплати заборгованості ОСОБА_1 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 640/18567/21 з 01.01.2018 по 30.09.2024, у сумі 59 345,03 грн
Пенсійний фонду України неодноразово звертався до Міністерства соціальної політики України з проханням сприяння щодо виділення у повному обсязі асигнувань з держаного бюджету на забезпечення пенсійних виплат, перерахованих на виконання судових рішень.
Проте, вищевказані звернення не дали позитивного результату.
Дослідивши доводи звіту відповідача суд зазначає таке.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
До того ж, в ухвалі від 04 липня 2023 року у справі №200/3958/19-а Верховний Суд зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас відсутність відповідного фінансування Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з боку розпорядника бюджетних коштів вищого рівня не свідчить про виконання рішення суду в повному обсязі, а тільки підтверджує, що таке невиконання судового рішення обумовлено об'єктивними обставинами, незалежними від посадових осіб відповідача.
Водночас, підпунктами 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, виплату пенсії на виконання рішення суду здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково за рахунок коштів Фонду та з інших джерел, визначених законом.
З матеріалів справи суд встановив, що відповідач вжив конкретних заходів з метою повного виконання рішень суду, проте фактична невиплата заборгованості обумовлена недостатністю бюджетних коштів, що виділяються на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, а також виконанням таких рішень у порядку черговості, що виключає виконання конкретного рішення суду до виконання рішень, які були ухвалені раніше, отже цей процес затягується у часі на невизначений термін.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що накладення штрафу на керівника відповідача є передчасним та жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в ухвалі від 19 травня 2015 року № 21-1044а15 та у постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а, а також Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 та ухвалі від 23 січня 2021 року у справі №611/26/17.
Відтак, суд дійшов висновку, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду в м. Києві в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Статтями 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» № 18357/91, Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) вказано, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Також Європейський суд з прав людини у пункті 33 рішення у справі «Бакалов проти України» (заява №14201/02) зазначив, що державні органи не можуть довільно посилатись на брак коштів як на виправдання невиконання рішення, затримка у виконанні судового рішення може за певних обставин бути виправдана, але не за рахунок звуження суті права, яке захищається статтею 6 Конвенції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що невиконання рішення суду у цій справі має ознаки порушення прав позивача, яке гарантується ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX.
Означеним законом суттєво змінено процедуру здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, зокрема, ст. 382 КАС України викладено в новій редакції, а також доповнено КАС України ст.ст. 382-1 - 382-3.
Відтак, відповідно до ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1-5, 11 ст. 383-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Дослідивши доводи звіту відповідача, суд не встановив підстав для відмови у його прийнятті, оскільки відповідачем наведено обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, а заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, відповідають наявним повноваженням щодо цього питання, підстави для накладення штрафу на керівника відповідача відсутні.
В постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17, суд дійшов висновку, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне прийняти звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 640/18567/21 як такого, що виконано частково, та встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання означених рішень суду в частині виплати позивачу коштів, належних йому на підставі цього судового рішення.
Керуючись ст. 382-382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 640/18567/21.
Клопотання гр. ОСОБА_1 задовольнити частково.
Звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від сплати штрафу.
Встановити новий строк для подання Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві звіту про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 640/18567/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 640/18567/21 в повному обсязі.
Попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Лапій С.М.