Справа № 598/2659/24
провадження № 1-кп/598/32/2026
іменем України
"12" березня 2026 р. Збаразький районний суд Тернопільської області
в складі : головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі клопотання начальника Лановецького відділу Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №598/2659/24 щодо обвинуваченого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Загороддя, Збаразького району, Тернопільської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , не депутата, раніше судимого вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 18.07.2024 року за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,
за ст.126-1, ч.4 ст.185, ст.390-1 КК України,
У провадженні Збаразького районного суду перебуває об'єднане кримінальне провадження №598/2659/24 про обвинувачення ОСОБА_4 за ст.126-1, ч.4 ст.185, ст.390-1 КК України.
Відповідно до обвинувальних актів обвинувачений ОСОБА_4 у період часу з 14 лютого 2024 року по 05 серпня 2024 року, в порушення вимог ст.28 Конституції України, що визначає, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст.289 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що фізична особа має право на особисту недоторканність та не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, перебуваючи за місцем свого проживання, з метою заподіяння фізичних та психологічних страждань своїй співмешканці ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, умисно, систематично, вчиняв фізичне насильство щодо своєї співмешканки ОСОБА_6 , що призвело до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.
Так, ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 22.03.2024 року кримінальне провадження за ч.1 ст.126 КК України відносно ОСОБА_4 , за заподіяння ним 14 лютого 2024 року фізичного болю, що не спричинило тілесних ушкоджень, співмешканці ОСОБА_6 , закрито за примиренням винного з потерпілою.
Вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 18.07.2024 року ОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу, за те, що під час словесного конфлікту із співмешканкою ОСОБА_6 06 березня 2024 року заподіяв потерпілій ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, 05 серпня 2024 року о 10 год. обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи у житловому будинку за місцем спільного проживання, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в ході словесного конфлікту із співмешканкою ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер та значення своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про те, що життя та здоров'я будь якої людини рівною мірою охороняється законом і протиправне посягання на нього є кримінально карним, умисно кулаками рук наніс декілька ударів по різних частинах тіла потерпілій ОСОБА_6 , спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді синця на чолі зліва та синця правої надбрівної ділянки, синця нижньої повіки лівого ока, що поширюється на величну ділянку, синця на підборіддя зліва, синців ділянки лівого плечового суглоба і лівого плеча, синця лівої кисті із забиттям м'яких тканин, синця лівого стегна, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Надалі, 03 вересня 2024 року приблизно о 13 год. обвинувачений ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, продовженого Указом Президента України №469/2024 від 23 серпня 2024 року затвердженим Законом України №3891-ІХ від 23 липня 2024 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з метою викрадення чужого майна, діючи умисно з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, скориставшись відсутністю власника, шляхом вільного доступу, таємно викрав бензопилу торгової марки «STIHL» МS-180 (серійний номер виробу 826-825-071) із гаражного приміщення, що розташоване по АДРЕСА_2 , завдавши потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 5244,00 гривень.
Крім того, 18 жовтня 2024 року ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області у справі №602/997/24 до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників до центру корекційних програм за адресою АДРЕСА_3 , однак обвинувачений ОСОБА_4 , достовірно знаючи про покладений на нього обов'язок проходження програми для кривдника, відповідно до ст.39-1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», будучи ознайомленим з правилами проходження даної програми, маючи реальну можливість для її проходження, умисно ухилився від проходження програми для кривдника, та без поважних причин не з'явився для проходження програми для кривдника до Центру корекційних програм.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1, ч.4 ст.185, ст.390-1 КК України.
Обвинувальні акти відносно ОСОБА_4 24.10.2024 року за ст.126-1, ч.4 ст.185 КК України та 29.01.2025 року за ст.390-1 КК України скеровані до Збаразького районного суду.
Надалі, 28.02.2025 року та 03.03.2025 року вказані кримінальні провадження судом були зупинені на час проходження ОСОБА_4 військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, до звільнення його з військової служби Збройних Сил України.
02.09.2025 року ухвалою Збаразького районного суду та 16.10.2025 року протокольною ухвалою Збаразького районного суду поновлено кримінальні провадження, оскільки ОСОБА_4 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 06.03.2025 року здійснив самовільне залишення військової частини.
Ухвалою Збаразького районного суду від 16.10.2025 року кримінальні провадження відносно ОСОБА_4 за ст.126-1, ч.4 ст.185 КК України та за ст.390-1 КК України об'єднані в одне провадження та призначено судове засідання 02.12.2025 року.
02.12.2025 року обвинувачений ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомлений про день та місце розгляду справи, про що свідчить розписка, в судове засідання не з'явився і не повідомив суд про причини неявки.
Ухвалами Збаразького районного суду від 02.12.2025 року, 12.12.2025 року, 14.01.2026 року до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано привід через органи поліції, однак він не був доставлений в судові засідання через відсутність обвинуваченого за місцем проживання.
17 лютого 2026 року в судовому засіданні прокурор подав клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Збаразького районного суду 17 лютого 2026 року обвинувачений ОСОБА_4 був оголошений в розшук, та судом надано дозвіл на його затримання, з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
12 березня 2026 року, на виконання ухвали Збаразького районного суду від 17 лютого 2026 року, органом поліції обвинувачений ОСОБА_4 доставлений в судове засідання для розгляду клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав, з підстав наведених в клопотанні. Підставою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, що свідчить про протиправну діяльність останнього та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що дає усі підстави вважати, що обвинувачений на протязі тривалого часу ухиляється від явки до суду та може продовжувати злочинну діяльність. Також, прокурор просить визначити обвинуваченому розмір застави 40 (сорок) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з метою виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, а також з метою запобігти його спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у котрому обвинувачується.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заперечують щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та пояснили, що ОСОБА_4 не з'являвся в судові засідання з поважних причин, за станом здоров'я та перебування на роботі.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою до застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним тяжкого злочину, за котре передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, що будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Оцінюючи вірогідність такої поведінки ОСОБА_4 вдалось дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності здійснення поза процесуальних дій зазначеною особою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинувачуваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам:
- переховуватись від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Існування вказаного ризику підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, зокрема, позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності. На підтвердження цього ризику є те, що обвинувачений не одружений, не працює, що свідчить про відсутність у нього будь-яких соціальних зв'язків в суспільстві, не кажучи вже про їх міцність. Також ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим про день і місце судових засідань по кримінальному провадженні, ухилився від явки до суду та не повідомив суд про причини неявки. Крім того, він самовільно залишив місце служби та на даний час не перебуває у Збройних Силах України.
- вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України). Вказаний ризик підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 не має законних джерел отримання доходу, стійких соціальних зв'язків, що свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення та схильність до протиправної поведінки, він може продовжувати злочинну діяльність для забезпечення своїх матеріальних потреб..
Інший запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого, відповідає характеру та тяжкості діянь, що інкримінуються обвинуваченому, обсягу пред'явленого йому обвинувачення. До того ж, не має беззаперечних доказів, котрі б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, передбачені п.1 та 3 ч.1 ст.177 КПК України. Більш м'який запобіжних захід буде неспроможний їх нівелювати, а тому його застосування є недоцільним.
У відповідності до положень ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі:
- міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
- наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
- репутацію обвинуваченого;
- майновий стан обвинуваченого.
Таким чином, вищезазначені ризики у комплексі свідчать про виправданість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою.
Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, що узгоджується із санкцією статті, за якою обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_4 ..
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбаченого законом випадках за встановленою процедурою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, в даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принципу поваги до особистої свободи обвинуваченого ОСОБА_4 .
Враховуючи наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого злочину, наявність перелічених ризиків, застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання вищевказаних ризиків.
На даний час відсутні відомості, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_4 під вартою.
Таким чином, застосувавши більш м'який запобіжний захід неможливо запобігти ризикам викладеним у клопотанні, а саме запобігти: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Дослідивши докази по даному клопотанню, заслухавши учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення, та вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на два місяці, оскільки під час розгляду кримінального провадження у суді обвинувачений ОСОБА_4 на протязі тривалого періоду часу ухилявся від явки до суду, не повідомляв суд про причини своєї неявки в судові засідання, був відсутній по місцю проживання, не має законних джерел отримання доходу, стійких соціальних зв'язків, самовільно залишив місце служби та на даний час на службі в Збройних Силах України не перебуває, не надав суду жодного доказу про поважні причини його неявки в судові засідання, а тому вважає, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, наявні підстави для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, в судовому засіданні не встановлено будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.182, 183, 184, 193, 196, 197 КПК України, суд,
Клопотання задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Загороддя, Збаразького району, Тернопільської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 12 травня 2026 року, включно,
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133120 гривень.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_8