Справа №522/22634/25
Провадження №2/522/1191/26
11 березня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Гресько Б.Ю.,
розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Голосова Юрія Валерійовича про відкладення розгляду справи, клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Вдовіченко Галини Миколаївни про збільшення розміру позовних вимог, клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Голосова Юрія Валерійовича про витребування доказів, клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Голосова Юрія Валерійовича про витребування доказів та питання про закриття підготовчого провадження у справі,-
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Підготовче засідання по справі призначено на 11 березня 2026 року.
10 березня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому заявник просив відкласти засідання по справі на іншу дату.
У підготовче засідання, призначене на 11 березня 2026 року з'явився представник позивача. Інші учасники справи у підготовче засідання - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Клопотання мотивовано тим, що 04 березня 2026 року між ОСОБА_1 та експертом укладено договір для проведення судової будівельно-технічної та оціночно-технічної експертизи, а орієнтований строк складання висновку експерта становить сім днів.
Так, у ч.2 ст.223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;
5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Зазначена стаття передбачає вичерпний перелік підстав, у зв'язку з якими допускається відкладення розгляду справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач заявляє про те, що наданий позивачем висновок судового експерта є недопустимим доказом ринкової вартості спірного нежитлового приміщення у зв'язку з істотним порушенням судовим експертом Інструкції від 08.10.1998 року №53/5, у зв'язку з чим було замовлено проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Проте, поданий позивачем висновок експерта від 10 грудня 2025 року був отриманий представником позивача - адвокатом Голосовим Юрієм Валерійовичем 02 лютого 2026 року, про що свідчить копія розписки, долученої до заяви про долучення доказів від 10 лютого 2026 року.
У зв'язку з чим, відповідачка та її представник мали достатньо часу для подання висновку експерта, складеного за їх замовленням, або рецензії на висновок експерта для спростування висновку експерта, поданого позивачем.
Суд також зауважує, що представник відповідача - адвокат Голосов Юрій Валерійович уже звертався до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, зокрема, 25 лютого 2026 року яке було задоволено судом.
У постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17 визначено, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Верховний Суд наголошує, що цивільний процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Тому, з урахуванням зазначеного, суд вважає підстави для відкладення розгляду справи, наведені у відзиві на позовну заяву - неповажними та доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Голосова Юрія Валерійовича про відкладення розгляду справи.
25 лютого 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Вдовіченко Галини Миколаївни про збільшення розміру позовних вимог, у якому заявниця просила другу частину пункту 1 прохальної частини позовної заяви після слів в сумі викласти в наступній редакції: 2 386 207,50 гривень замість суми у розмірі 193 682,20 гривень, що була зазначена при подачі позову.
У відзиві на заяву про збільшення розміру заявлених позовних вимог відповідачка просить суд відмовити у прийнятті заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Вдовіченко Галини Миколаївни про збільшення розміру позовних вимог та повернути її позивачу. Зазначене мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні повноваження представника Вдовідченко Галини Миколаївни на представництво інтересів ОСОБА_2 в суді.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Частиною четвертою статті 60 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону № 5076-VI.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону № 5076-VI).
Пунктом 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, передбачено, що ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
В ордері має бути, зокрема, посилання на договір про надання правничої допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дата цього документа (пункт 12 зазначеного Положення).
Позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя підписана адвокатом Вдовіченко Галиною Миколаївною, який на підтвердження таких своїх повноважень надала ордер на надання правничої допомоги від 07.10.2025 року серії ВН №1588735, в якому міститься посилання на договір про надання правничої допомоги від 17.09.2025 року №17.
Чинним законодавством не передбачено ані обов'язку адвоката (незважаючи на норми статтей 27, 28 Закону № 5076-VI) встановлювати особу клієнта шляхом перевірки дійсності документа, що посвідчує відповідну особу; ані обов'язку адвоката (представника сторони у справі) надавати договір про правничу допомогу разом з ордером.
Ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката; надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером закон не вимагає.
Вказана позиція висловлена у постанові ВП ВС 16.07.2025 року у справі № 990/215/24. У вказаній постанові зазначено, що оскільки норми КАС зобов'язують представника особи підтвердити суду повноваження вчиняти від імені такої особи певні процесуальні дії, зокрема підписувати позовну заяву, а до позовної заяви адвокат додав належний доказ на підтвердження своїх повноважень підписати позовну заяву (ордер на надання правничої допомоги), у суду першої інстанції не було правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду як такої, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
В матеріалах справи наявний ордер на надання правничої допомоги від 07.10.2025 року, виданий на ім'я Чернявського Лева Вікторовича на представництво інтересів в Приморському районному суді м. Одеси, у якому визначено, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
За таких обставин, посилання представника відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують повноваження представника відповідача є такими, що не відповідають дійсності.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (частина третя статті 49 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 зазначено, що «під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 570/5639/16-ц (провадження № 61-19440св21) зазначено, що «зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи:
1) заміна одних позовних вимог іншими;
2) доповнення позовних вимог новими;
3) вилучення деяких із позовних вимог;
4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо повернення заяви про зміну предмета позову і вважає, що позивач має право на уточнення позовних вимог, враховуючи приписи статей 13, 175, 197 ЦПК України, якими передбачено виключне право позивача на визначення предмета та підстав спору, а також способу захисту порушеного права та інтересу. У цьому випадку суди не врахували вимоги статті 189 ЦПК України, за якими одним із завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті».
Верховний Суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог.
Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення розміру позовних вимог; об'єднання позовних вимог; зміну предмета або підстав позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/обраних способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
ВС неодноразово наголошував на тому, що лише до закінчення підготовчого засідання позивачі можуть збільшити або зменшити позовні вимоги, змінити предмет або підставу позову.
Тому, враховуючи те, що заява відповідає формі та змісту, визначеному ЦПК України та волі сторін, суд доходить до висновку про наявність підстав для прийняття до розгляду заяви клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Вдовіченко Галини Миколаївни про збільшення розміру позовних вимог.
23 лютого 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Голосова Юрія Валерійовича про витребування доказів, у якому відповідач просив витребувати у ГЦОСІ ДПС України відомості про перетин державного кордону України ОСОБА_2 за період з 01 липня 2022 року по жату надання відповіді.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п. 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (п. 5).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У статті 84 ЦПК України зазначено, що у клопотанні повинно бути зазначено: обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Проте, до клопотання про витребування доказів заявником не надано доказів на підтвердження того, що ним вживалися заходи спрямовані на отримання таких відомостей, проте, ГОЦОСІ ДПС України відмовило у наданні таких відомостей.
У клопотанні про витребування доказів заявник зазначає про те, що вказані відомості необхідні задля того, аби підтвердити повноваження представника позивача.
При цьому сама представник позивача підтвердила, що в момент укладання договору із нею позивач був поза межами України.
Предметом спору є поділ майна подружжя, а тому, предметом доказування в даному конкретному випадку є обставини, які підтверджують або спростовують вимоги або заперечення позивача та безпосередньо впливають на поділ майна подружжя.
Саме тому, на думку суду, відомості які просить витребувати представник позивача не стосуються предмету доказування.
Більше того, факт перебування позивача за кордоном не оспорюється представником позивача.
У зв'язку з чим, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Голосова Юрія Валерійовича про витребування доказів слід відмовити.
23 лютого 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Голосова Юрія Валерійовича про витребування доказів, у якому заявник просив направити через Міністерство юстиції України до компетентного органу Турецької Республіки судове доручення про витребування інформації та копій правовстановлюючих документів від Кадастрового управління міста Анталія Турецької Республіки щодо права власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 станом на момент звернення, із зазначенням характеристики об'єкту права власності, дати реєстрації права власності, наданням копій правовстановлюючих документів, а також інформацію про всі зареєстровані операції та реєстраційні дії щодо зазначеного об'єкта нерухомого майна, вчинені в період з 04 липня 2025 року по деньт виконання судового доручення.
У підготовчому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення вказаного клопотання.
За змістом статті 498 ЦПК України в разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Тобто, основною метою судового доручення є отримання доказів, а відомості, щодо яких заявник ініціює питання про звернення з міжнародним дорученням повинно стосуватися безпосередньо предмету доказування.
Предметом спору є поділ майна подружжя, а саме, нежитлового приміщення АДРЕСА_2 .
В той же час, у клопотанні про витребування доказів заявник ініціює питання про витребування доказів шляхом направлення міжнародного доручення до компетентних органів Турецької Республіки відомостей щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , предметом якої був би поділ майна подружжя, зокрема, квартири за адресою: АДРЕСА_1 - не подавала.
Тому, оскільки заявлені до витребування відомості не стосуються предмету доказування, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.
У підготовчому засіданні, призначеному на 11 березня 2026 року судом поставлено питання про можливість закриття підготовчого провадження у справі.
Представник позивача не заперечував проти закриття підготовчого провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Згідно з п. 15 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Дата судового засідання 19.03.2026 року 13 год. 00 хв. була попередньо узгоджена із обома представниками у минулих судових засіданнях.
З огляду на те, що представник позивача проти закриття підготовчого провадження - не заперечував, а учасники справи будь-яких інших заяв або клопотань - не подавали, всі наявні у справах заяви або клопотання - вирішено, суд вважає, що завдання підготовчого провадження, передбачені ст.189 ЦПК України виконані, а відтак згідно з п. 3 ч. 2 ст.200 ЦПК України підготовче провадження слід закрити та призначити справу до судового розгляду.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 84, 260-261 суд,-
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Голосова Юрія Валерійовича про відкладення розгляду справи - залишити без задоволення.
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Голосова Юрія Валерійовича про витребування доказів - залишити без задоволення.
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Голосова Юрія Валерійовича про витребування доказів шляхом звернення із міжнародним дорученням - залишити без задоволення.
Прийняти до розгляду клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Вдовіченко Галини Миколаївни про збільшення розміру позовних вимог та викласти другу частину пункту 1 прохальної частини позовної заяви у наступній редакції:
- стягнути з відповідачки на користь позивача грошову компенсацію вартості 1/2 частки нежитлового приміщення №5 в будинку АДРЕСА_3 , площею 60,2 кв.м. у розмірі 2 386 207,50 гривень
Закрити підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Призначити справу до судового розгляду по суті на 19 березня 2026 року о 13 годині 00 хвилин у приміщенні суду за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33, зал № 224.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Косіцина В.В.
12.03.26