Справа № 752/6053/26
Провадження №: 2/752/8704/26
про передачу справи за підсудністю
12.03.2026 Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кирильчук І. А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів за ненадані або недостатньо якісно надані юридичні послуги,
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів за ненадані або недостатньо якісно надані юридичні послуги, у якому позивач просив суд:
1)розірвати договір № 19112404 від 19 листопада 2024 року та стягнути суму 16000,00 грн на користь неї, сплачені за договором № 19112404 від 19 листопада 2024 року з відповідача ОСОБА_2 ;
2)розірвати договір № 17122401 від 17 грудня 2024 року та стягнути суму 13000,00 грн на користь неї, сплачені за договором № 17122401 від 17 грудня 2024 року з відповідача ОСОБА_2 ;
3)стягнути на свою користь з відповідача понесені судові витрати.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Кирильчук І. А.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі, суд встановив таке.
Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Звертаючись до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , позивач зазначила, що їй не відомо ні дата і рік народження відповідача, ні його РНОКПП, ні зареєстроване місце проживання (зазначила лише місто Дніпро).
Вважаючи, що відповідач ОСОБА_2 є директором «Центру правової допомоги», юридична адреса якого: м. Київ, вул. Антоновича, 58, позивач звернулася до суду з даним позовом саме до Голосіївського районного суду міста Києва.
У той же час, позов пред'явлено не до юридичної особи «Центру правової допомоги», а до фізичної особи ОСОБА_2 , будь-які ідентифікуючі ознаки якого у матеріалах справи відсутні, за виключенням зазначення його місця проживання у м. Дніпро, що позбавляє суд можливості перевірити підсудність позову відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України.
Місце проживання позивача як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 .
Тому, визначаючи підсудність даної справи, суд виходить із підстави та предмету позову, зокрема, не виконання умов договорів № 19112404 від 19 листопада 2024 року та № 17122401 від 17 грудня 2024 року, укладених між ОСОБА_1 та «Центром правової допомоги».
Частиною восьмою статті 28 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Відповідно до пункту 6.3 договорів № 19112404 від 19 листопада 2024 року та № 17122401 від 17 грудня 2024 року спори не врегульовані шляхом переговорів, передаються на розгляд суду за місцем фактичного знаходження виконавця.
Розділом 7 «Реквізити сторін» зазначена фактична адреса виконавця: 49000, м. Дніпро, площа Героїв Майдану, 1.
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтями 2, 3, 4 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Згідно пунктом 1 частиною першою статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином, враховуючи, що предметом позову є не виконання умов договорів № 19112404 від 19 листопада 2024 року та № 17122401 від 17 грудня 2024 року, укладених між ОСОБА_1 та «Центром правової допомоги», пункт 6.3 яких визначає підсудність спорів суду за місцем фактичного знаходження виконавця, то даний позов не підсудний Голосіївському районному суду міста Києва та підлягає направленню на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Дніпра.
Керуючись статтями 4, 28, 31, 353, 354 ЦПК України, суд
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів за ненадані або недостатньо якісно надані юридичні послуги, передати за підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду міста Дніпра.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала виготовлена 12 березня 2026 року.
Суддя І. А. Кирильчук