Справа № 716/129/26
12.03.2026 м. Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Стрільця Я.С.
за участю секретаря судових засідань Гандзюк В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Адвокат Боднарюк Г.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, в якій просить скасувати вказану постанову про адміністративне правопорушення, провадження по справі закрити та стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 03.03.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 виніс постанову № 1182 відносно позивача про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Відповідно до винесеної постанови позивач визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. У постанові вказано, що 03.03.2025 на розгляд надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 ч. 3 КУпАП. Також у постанові зазначено, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 6/75 від 22.01.2025, встановлено, що ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним не з'явився вчасно до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки власних персональних даних з обліковими даними Центру комплектування, проходження ВЛК, оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та під час дії воєнного стану протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації (Указ Президента України 272/2024 від 06.05.2024р.), затвердженим ВРУ (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «про продовження строку проведення загальної мобілізації №3685-ІХ від 08.05.2024 року), не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 3 п.п.10-1 пункту 1 Додатку 2 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Представник позивача вважає, що постанова про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню виходячи з того, що ОСОБА_1 з 03.07.2003 перебував на військовому обліку, пройшов ВЛК. Крім того, позивач неодноразово перебував в приміщенні ТЦК та СП у зв'язку з необхідністю отримання відстрочки. Однак, жодного разу йому не повідомили про наявність такої постанови. Також зазначає, що позивач не знав про складання відносно нього протоколу, а підпис який міститься в ньому вчинений не ним. Тому, він не був повідомленим про розгляд даного протоколу.
Про наявність оскаржуваної постанови позивач ОСОБА_1 дізнався в січні 2026 року після відкриття виконавчого провадження відносно нього з примусового виконання оскаржуваної постанови.
Також вважає, що відповідач мав та має можливість отримати персональні дані про позивача ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у томі числі публічними) базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
З огляду на вище наведене, просить оскаржувану постанову скасувати у зв'язку із відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі закрити. Також просить вирішити питання про стягнення судових витрат з відповідача.
Відповідачу надіслано копію позовної заяви із доданими до неї документами та копію ухвали суду через електронний кабінет.
11 лютого 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач позовні вимоги не визнав, оскільки вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП та скасуванню не підлягає, а зазначені позивачем обставини не відповідають дійсності. Зазначає, що позивачем були проігноровані вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024) та в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 не уточнено персональні дані.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Тоадер В.М. вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити з підстав викладених в ній.
Дослідивши та проаналізувавши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 03.03.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 , розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення за № 1182 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Із вказаної постанови вбачається, що 03.03.2025 на розгляд надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Матеріли адміністративної справи відповідають вимогам ст. 235 КУпАП; протокол складений правильно; правопорушник повідомлений про час і місце розгляду справи, права визначені ст. 268 КУпАП роз'яснені; обставини, що виключають здійснення провадження у справі та визначені ст. 247 КУпАП - відсутні.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 6/75 від 22.01.2025 встановлено, що ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним, не з'явився вчасно до ІНФОРМАЦІЯ_4 для звірки власних персональних даних з обліковими даними Центру комплектування, проходження ВЛК, оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та під час дії воєнного стану протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації (Указ Президента України №272/2024 від 06.05.2024 р.), затвердженим Верховною Радою України (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» №3685-ІХ від 08.05.2024 р.), не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно відомостей з тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що останній перебуває на військовому обліку та 04.01.2024 визнаний придатним до військової служби. Підлягає перегляду 14.01.2029. Також тимчасове посвідчення містить Він код військовозобов'язаного.
Згідно витягу з наказу по Національному технічному університету «Харківський політехнічний університет» від 29.09.2023 ОСОБА_1 зарахований на очну денну форму навчання з 30.09.2023. Дана обставина також підтверджується і довідкою цього ж ВУЗу від 12.01.2026 з якої також вбачається, що строк навчання ОСОБА_1 складає до 30.06.2027.
Як вбачається з світлин додатку «Резерв +» наданого позивачем, то останній отримав відстрочку до завершення мобілізації.
Також судом встановлено, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2026, виклику державного виконавця та Інформації про виконавче провадження наразі здійснюється примусове виконання оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Cпірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Статтею 210 КУпАП передбачено, що Порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція частини третьої передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Процедуру оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення визначає Інструкція зі складання ТЦК та СП протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, що затверджена Наказом МОУ від 01.01.2024 № 3 (далі - Інструкція № 3).
Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Інструкції № 3 протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Пункт 2 розділу І Інструкції № 3 передбачає, що уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 КУпАП, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
У відповідності до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 №154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію".
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про оборону України" громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
18 травня 2024 року набував чинності Закон України № 3633-IX від 11 квітня 2024 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" (далі - Закон № 3633-IX), яким було викладено в новій редакцію статтю 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Так, статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з абзацом сьомим частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до абзацу шостого частини десятої статті 1 якого громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Законом № 3633-ІХ положення частини десятої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу викладено в новій редакції, згідно з якою, зокрема, встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ встановлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX:
громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відповідно до пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
За приписами абзацу третього підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, (далі - Порядок № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме:
- шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;
- шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Проте, позивач ОСОБА_1 у встановлені законом строки та способи свої військо-облікові дані не уточнив й відповідно доказів на спростування вказаного до суду не надав. При цьому, наявність документів на право відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час не звільняє особу від виконання обов'язку оновити свої данні.
Згідно зі статтею 42 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та пункту 19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
19.05.2024 набув чинності Закон України від 9 травня 2024 року №3696-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яким ст. 210 та 210-1 КУпАП було викладено в новій редакції.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.
Таким чином, у позивача ОСОБА_1 виник обов'язок з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно уточнити персональні дані.
При цьому, починаючи з 17.07.2024 не вчинення визначених законодавством дій утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за не уточнення своїх облікових даних протягом 60 днів. Тобто не вчинення визначених законом дій у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 року (включно).
При цьому, доказів уточнення до 16.07.2024 включно своїх персональних даних, в будь-який з передбачених законом способів, позивачем не надано.
Обґрунтовуючи безпідставність висновків про вчинення позивачем ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, представник позивача посилався на приписи примітки до ст. 210 КУпАП, згідно з якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Втім, у спірних правовідносинах примітка до ст. 210 КУпАП не підлягає застосуванню, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнити персональні дані військовозобов'язаного, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Проте позивач ОСОБА_1 , проігнорував виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним з визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, чим порушив норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Отже, наведені доводи представника позивача висновків суду щодо наявності в діях позивача ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, не спростовують.
Суд звертає також увагу на той факт, що матеріали справи містять докази щодо повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Як слідує з матеріалів справи, згідно складеного протоколу № 6/75 від 22.01.2025, позивача ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи на 03.03.2025 о 09 год. 50 хв., постанова винесена цього ж дня. Тобто, матеріали справи містять докази інформування позивача про призначену дату розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
Зазначення представником позивача про підроблення підпису ОСОБА_1 в протоколі та відсутність відомостей про належне повідомлення позивача не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
Згідно із ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173,частиною третьою статті 178, статтями 185,185-5 статтями 185-7,187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов'язковою.
Так, зі змісту наведених норм слідує, що право бути присутнім під час розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбаченого ст. 210 та 210-1 КУпАП, є альтернативним правом особи, оскільки її явка, в розумінні ст. 268 КУпАП не визнана обов'язковою.
За приписами ст. 268 КУпАП справу може бути розглянути за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Таким чином, відповідач виконав зазначені вимоги закону, що підтверджується посиланням на вищенаведені докази.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскаржувана постанова містить необхідні реквізити, у тому числі, виклад обставин правопорушення, установлених під час розгляду справи, посилання на правові норми, порушення яких стало підставою для притягнення позивача ОСОБА_1 до відповідальності. Тобто, судовим розглядом підтверджений факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 № 1182 від 03.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Таким чином, необхідно залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати, позивачу не відшкодовуються.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 № 1182 від 03.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн залишити без змін.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ярослав СТРІЛЕЦЬ