Справа №705/4834/18
1-кп/705/100/26
09 березня 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Умань Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України,
У провадженні суду перебувають матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч. 2 ст. 190 КК України.
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що будучи раніше неодноразово судимим, на шлях виправлення не став та знову вчинив новий умисний корисливий злочин. Так, 01.08.2018 близько 14 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, повторно, з метою викрадення чужого майна, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, пошкодив дверні замки автомобіля ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , що був припаркований по вул. Н.Сотні, 5, навпроти магазину «Центральний гастроном», після чого відкрив даний автомобіль та з нього таємно викрав автомагнітолу марки «Digital DCA-130R», ринкова вартість якої згідно висновку експерта № 10/585 від 05.10.2018 станом на 01.08.2018 могла становити 325 гривень, чоловічу барсетку чорного кольору із шкірозамінника, ринкова вартість якої згідно висновку експерта № 10/585 від 05.10.2018 могла становити 73 гривні, в якій знаходились особисті документи, видані на ім'я ОСОБА_5 , що належать ОСОБА_5 , чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 398 гривень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України.
Судом у судовому засіданні згідно ст.479-2 КПК України поставлено на обговорення вирішення питання щодо закриття кримінального провадження в частині епізоду за ч.2 ст.185 КК України за фактом таємного викрадення чужого майна, який мав місце 01.08.2018 відносно майна ОСОБА_5 у зв'язку зі змінами у законодавстві щодо декриміналізації та запитано згоду обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні погодився на закриття кримінального провадження в частині епізоду, який мав місце 01.08.2018 відносно крадіжки майна потерпілого ОСОБА_5 за ознаками ч. 2 ст. 185 КК України, в зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Зазначив, що не заперечує проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави.
У судовому засіданні прокурор не заперечував проти закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 в частині епізоду, що мав місце 01.08.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки на даний час втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, так як діями обвинуваченого ОСОБА_4 завдано шкоду по цьому епізоду, розмір якої не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян станом на час його вчинення, тому воно відноситься до категорії дрібних крадіжок, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Згідно п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
09.08.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року (Закон №3886-ІХ), яким викладено нову редакцію статті 51 КУпАП, якою визначено, що викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, викрадення чужого майна (крадіжка) вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виходячи із того розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який діяв на момент вчинення діяння.
Відповідно до пункту 5 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або порушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 01 січня звітного податкового року.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року установлено прожитковий мінімум для працездатної особи у розмірі 1921,00 грн.
З урахуванням наведеного, сума соціальної пільги у 2018 році становить 960,50 грн., тобто для кваліфікації кримінального правопорушення неоподатковуваний мінімум у 2018 році становить 960,50 грн., відповідно два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2018 році становить 1921 гривню.
Згідно матеріалів кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України за епізодом відносно потерпілого ОСОБА_5 , що мало місце 01.08.2018 матеріальну шкоду останньому було завдано на суму 398,00 грн., тобто на момент вчинення цього кримінального правопорушення вартість майна не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Статтею 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
Згідно ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Враховуючи наведене, Закон №3886-ІХ від 18.07.2024р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», із врахуванням положень ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК України, має зворотну дію в часі, і як наслідок, поширюється на обвинуваченого ОСОБА_4 .
Також судом ураховується усталена практика Європейського суду з прав людини щодо поняття «якість закону» - національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб. Відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони.
Європейський суд з прав людини вважає, що ст.7 «Ніякого покарання без закону» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого.
Для закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, КПК України передбачає наявність згоди обвинуваченого на це і наявність підстави для такого закриття кримінального провадження.
Так, згідно ст.479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
У зв'язку із зазначеним та враховуючи вимоги ст. 5 КК України, ст.58 Конституції України та усталеної практики Європейського суду з прав людини закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, і суди мають застосовувати той закон, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого.
Враховуючи, що на даний час втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння та обвинувачений ОСОБА_4 надав згоду на закриття одного із епізодів кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, то суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 в частині обвинувачення за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за епізодом щодо таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, що мав місце 01.08.2018.
У матеріалах кримінального провадження наявна інформація про процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 2288,00 грн.
Вирішуючи питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного суду від 01.03.2021 у справі № 266/3090/18, згідно якої з огляду на положення ч. 1 ст. 122 КПК України процесуальні витрати сторони обвинувачення на проведення експертиз у певному кримінальному провадженні здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України без окремого судового рішення, а їх покладення на обвинуваченого здійснюється лише у разі ухвалення обвинувального вироку за умови належного документального підтвердження.
Оскільки в даному випадку судом вирішується питання про закриття кримінального провадження в зв'язку зі змінами в законодавстві, обвинувальний вирок не ухвалюється, то понесені стороною обвинувачення у кримінальному провадженні витрати на залучення експертів, а саме на проведення судової товарознавчої експертизи та судової дактилоскопічної експертизи в загальному розмірі 2288,00 грн., слід віднести на рахунок держави.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись п. 4-1 ч. 1 ст. 284, ст. ст. 370-372, 395, 479-2 КПК України, суд -
Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 в частині епізоду за фактом таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, щодо потерпілого ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, що мав місце 01.08.2018 - закрити в зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів, у розмірі 2288,00 грн. - віднести на рахунок держави.
Речові докази:
- 3 сліди долоней та 3 сліди пальців рук - знищити;
- автомагнітолу «DIGITAL DCA-130R» та барсетку - повернути ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1