Єдиний унікальний номер судової справи 463/1700/21
Номер провадження 6/462/51/26
про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду
(про відмову у задоволенні заяви)
10 березня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали заяви позивача про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до Львівської обласної прокуратури (далі - Прокуратура), код ЄДРПОУ: 02910031, адреса: 79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19, Державної казначейської служби України (далі - Казначейство), код ЄДРПОУ: 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), код ЄДРПОУ: 00032684, адреса: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду,
встановив:
І. Рух справи
Розпорядженням голови Галицького районного суду м. Львова від 23.11.2021 року справу № 463/1700/21 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду передано до Залізничного районного суду м. Львова на підставі п. 2 ч. 1 ст. 31, ч. 4 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (а.с. 94-95, Т. 2).
Згідно супровідного листа Галицького районного суду м. Львова № 463/1700/21/2529/2021 від 25.11.2021 року зазначена справа надійшла до Залізничного районного суду м. Львова 06.12.2021 року (вх. № 28409) (а.с. 96, Т. 2).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021 року визначено головуючого суддю Залізничного районного суду м. Львова - Галайко Н. М. (а.с. 100, Т. 2).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07.12.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду - передано за територіальною підсудністю на розгляд Шевченківському районному суду м. Львова (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 12) (а.с. 101-103, Т. 2).
Постановою Львівського апеляційного суду від 13.06.2022 року ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07.12.2021 року скасовано, справу направлено до Залізничного районного суду м. Львова для продовження розгляду (а.с. 165-168, Т. 2).
Згідно супровідного листа Львівського апеляційного суду № 463/1700/21/16400/2022 від 20.06.2022 року зазначена справа надійшла до Залізничного районного суду м. Львова 23.06.2022 року (вх. № 10198) (а.с. 173, Т. 2).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.06.2022 року визначено головуючого суддю - Галайко Н. М. (а.с. 174, Т. 2).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.06.2022 року прийняти до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою. Розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження. З метою виконання вимог ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання (а.с. 175-176, Т. 2).
Протокольною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13.09.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 216-217, Т. 2).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13.09.2022 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про відвід судді Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М. - відмовлено (а.с. 219, Т. 2).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20.09.2022 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М. визнано необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Галайко Н. М. передано для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 33 ЦПК України, іншому судді (а.с. 229-230, Т. 2).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2022 року для розгляду заяви про відвід судді Галайко Н. М. визначено суддю - Гедз Б. М. (а.с. 231, Т. 2).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.09.2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Галайко Н. М. у цивільній справі № 463/1700/21 - відмовлено (а.с. 232, Т. 2).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10.11.2022 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М. визнано необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Галайко Н. М. передано для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 33 ЦПК України, іншому судді (а.с. 32, Т. 3).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2022 року для розгляду заяви про відвід судді Галайко Н. М. визначено суддю - Палюх Н. М. (а.с. 33, Т. 3).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.11.2022 року постановлено відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Галайко Н. М. у цивільній справі № 463/1700/21 (а.с. 34-35, Т. 3).
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14.11.2022 року ухвалено у задоволені позову ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду - відмовлено (а.с. 38-46, Т. 3).
Постановою Львівського апеляційного суду від 12.12.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14.11.2022 року - залишено без змін (а.с. 176-186, Т. 3).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.10.2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14.11.2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12.12.2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. 00 коп. (а.с. 147-154, Т. 4).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.08.2025 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду в цивільній справі № 463/1700/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду (а.с. 188-190, Т. 4).
Постановою Львівського апеляційного суду від 05.02.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено часткова. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 27.08.2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 49-54, Т. 5).
Супровідним листом Львівського апеляційного суду № 463/1700/21/6344/2026 від 25.02.2026 року стверджується, що справа надійшла у Залізничний районний суд м. Львова 05.03.2026 року (вх. № 5788).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.03.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Галайко Н. М.
ІІ. Щодо заяви про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду
Так, 25.08.2025 року (вх. № 18760) Донець Г. М. звернулася у Залізничний районний суд м. Львова із письмовою заявою про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, у якій просить суд:
- «встановити судовий контроль за виконанням рішення Верховного Суду від 31.10.2024 року у справі № 463/1700/21;
- зобов'язати відповідачів подати до суду звіт про виконання рішення у встановлений судом строк;
- у разі неподання звіту - застосувати заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України;
- надіслати ухвалу суду про встановлення контролю сторонам та органу державної виконавчої служби (або приватному виконавцю);
- відповідно до ст. 625 ЦПК України накласти штрафні санкції за невиконання даного рішення».
В обґрунтуванні заяви, зокрема вказано, що Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.10.2024 року було зобов'язано відповідача Державну казначейську службу України перерахувати відшкодування (моральну шкоду) у розмірі 10 000 грн. 00 коп. Однак, станом на сьогодні рішення у справі не виконане у повному обсязі, що порушує права заявника. Тому, на думку заявника, існують підстави для встановлення судового контролю над виконанням рішення.
ІІІ. Позиція суду
Перевіривши подану заяву про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду та матеріали заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно з ч. 1 ст. 453-2 ЦПК України, суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами ст. 450 цього Кодексу.
Однак підстави для розгляду заяви у судовому засіданні за правилами ст. 450 цього Кодексу у даній справі відсутні.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Окрім цього, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
За таких обставин, розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
ІV. Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї зави та застосовані норми права
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно до положень ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а судовий захист неможливо повноцінно здійснити без обов'язковості виконання судових рішень.
Стаття 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 п. п. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих назабезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02 від 26.04.2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06 від 19.02.2009 року). Невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.
Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб'єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року за заявою № 31443/96 у справі «Броньовський проти Польщі» зазначив, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.
Згідно з ч. 1 ст. 453-1 ЦПК України, суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах:
1) що виникають із трудових правовідносин;
2) що виникають із сімейних правовідносин;
3) щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
4) щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду;
5) щодо відшкодування моральної шкоди;
6) щодо захисту прав споживачів;
7) щодо захисту честі, гідності та ділової репутації;
8) в інших спорах немайнового характеру.
Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 453-1 ЦПК України, стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 453-2 ЦПК України, суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 453-2 ЦПК України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.06.2020 року у справі № 640/13988/19 зазначив, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Згідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення врегульований постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».
Згідно до п. 6 постанови у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).
Окрім цього, суд вважає необхідним зазначити, що письмова заява позивача про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду в цивільній справі подана як позовна заява в порушення вимог, які містяться у Р. VII ЦПК України.
V. Висновки суду
Суд приймає до уваги, що Казначейство листом від 12.12.2024 року повідомило заявника про те, що таке не приймає до виконання постанову Верховного Суду від 31.10.2024 року по справі № 463/1700/21 та роз'яснює, що до органу Казначейства стягувач має право подати на виконання виконавчий лист про стягнення коштів разом із іншими документами, визначеними п. 6 Порядку № 845.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Згідно з ч. 4 ст. 6 вказаного Закону, органи та установи, що здійснюють казначейське обслуговування, не є органами примусового виконання.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що виконавче провадження у даній категорії справ не відкривається, а спеціальний порядок виконання рішень про стягнення коштів з бюджету регулюється нормами Порядку № 845.
Так, на підставі Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.10.2024 року Залізничний районний суд м. Львова 26.12.2024 року видав виконавчий лист № 463/1700/21.
Проте у поданій заяві не міститься жодного підтвердження, що стягувачем ОСОБА_1 були виконані умови, передбачені у п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, необхідні для виконання судового рішення, про що також було прямо зазначено у листі Казначейства від 12.12.2024. Відповідно, вказані вимоги закону стягувачем не виконано у повному обсязі шляхом звернення рішення суду до виконання у визначений законом спосіб.
Суд наголошує, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду на підставі ст. 453-1 ЦПК України є правом суду, яке реалізується у разі підтвердження факту незаконної бездіяльності боржника. Оскільки станом на 12.12.2024 року (дата відмови Казначейства) у заявника був відсутній оригінал виконавчого листа, виданого лише 26.12.2024 року, будь-які посилання на протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень є передчасними та безпідставними.
Заявник не навів аргументів на переконання необхідності вжиття відповідних процесуальних заходів і не надав суду доказів на підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Таким чином, підстави для задоволення заяви позивача про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду в цивільній справі № 463/1700/21 - відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. 453-1, 453-2, 453-3 ЦПК України, суд -
постановив:
1. У задоволенні заяви позивача про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду в цивільній справі № 463/1700/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду - відмовити.
2. Порядок оскарження ухвали суду та набрання нею законної сили.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко