Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/954/26
Номер провадження2/711/1256/26
12 березня 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
04 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі від усіх видів його доходу щомісяця, з дня подання позову до суду і до завершення навчання, але не більше ніж досягнення дитиною 23-х річного віку (вхідний №4615/26, а.с.2).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, на даний час дочка є повнолітньою, однак продовжує навчання в Черкаському державному технологічному університеті, де навчається на денній формі навчання, а відповідно не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток, а тому потребує постійної матеріальної допомоги.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання по суті о 08 год 40 хв 12 березня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.14-15).
У визначений судом день та час позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик у судове засідання на адресу місця проживання, що вказана у вступній частині позовної заяви: АДРЕСА_1 , що повернулася до суду з підстав: адресат відсутній за вказаною адресою, що є належним повідомлення учасника справи про день, час та місце розгляду справи в розумінні п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.21).
Крім того, на виконання заявки позивача на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення від 04.02.2026 (а.с.1), виклик позивача ОСОБА_1 судом був здійснений також шляхом направлення судової повістки про виклик до суду на номер мобільного телефону: НОМЕР_1 , що отримана цим учасником справи 27.02.2026 о 11 год 28 хв 05 сек і підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с.19), а також довідкою про доставку SMS, що отримана позиівачем 27.02.2026 о 11 год 28 хв 05 сек (а.с.19 зворот).
Частиною 13 ст.128 ЦПК України передбачено, що за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи.
Водночас 12 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи за її позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, проводити за її відсутності; позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (вхідний №10525/26, а.с.25).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 12 березня 2026 року о 08 год 40 хв не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву до суду не направив.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ф.119 №R067111875534, документи, в тому числі і судова повітка про виклик до суду, що направлялися на адресу відповідача ОСОБА_2 , були вручені оператором поштового зв'язку АТ «Укрпошта» особисто відповідачу 05 березня 2026 року, що підтверджується власноручним підписом відповідача в означеному документі (а.с.20).
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Водночас 12 березня 2026 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи за позовом ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, проводити за його відсутності; позовні вимоги відповідач визнає та просить стягувати з нього аліменти на утримання дочки в розмірі частини від його заробітку (вхідний №10524/26, а.с.26).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні позиції як позивача, так і відповідача, висловлені письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яке видане відділом реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району м.Черкаси Черкаського міського управління юстиції (а.с.6).
Згідно безпосередньо дослідженої в судовому засіданні копії довідки №003/26 від 26.01.2026, що видана Черкаським державним технологічним університетом, суд встановив, що ОСОБА_3 навчається на 1 курсі означеного вищого навчального закладу на денній формі навчання факультету економіки та управління за рахунок коштів фізичної особи; загальний термін навчання з 01.09.2025 до 30.06.2029 (а.с.7).
Із заяви ОСОБА_1 від 24.09.2025, що адресована ректору ЧДТУ ОСОБА_4 , суд встановив, що позивач виявила волю на приєднання до публічного договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців у Черкаському державному технологічному університеті та здійснювати оплату за освітні послуги на користь одержувача освітньої послуги (а.с.9).
Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив заяву-приєднання до публічного договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців у Черкаському державному технологічному університеті №703 від 25.09.2025, зі змісту якої суд встановив, що ОСОБА_1 виявила волю щосеместрово здійснювати оплату освітньої послуги для підготовки фахівців у Черкаському державному технологічному університеті, зокрема у зв'язку наданням освітньої послуги ОСОБА_5 (а.с.9 зворот).
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх доньку, сина законодавцем регламентовано главою 16 розділу ІІІ Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Статтею ст. 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
З аналізу означеної норми матеріального права, суд зробив висновок, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей виникає у випадку, зокрема, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. Водночас право звернення до суду про стягнення аліментів на повнолітню дочку, сина має, крім безпосередньо повнолітніх дочки, сина, також і той з батьків, з ким вони проживають.
Частиною 2 ст.6 СК України передбачено, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Водночас ч.1 ст.34 Цивільного кодексу України передбачено, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
З огляду на означені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що дочка сторін ОСОБА_3 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, станом на день пред'явлення позивачем позову, ОСОБА_6 є повнолітньою дочкою сторін у справі.
Крім того, як встановлено у судовому засіданні і підтверджується матеріалами справи, дочка сторін у справі ОСОБА_3 , починаючи з 01.09.2025, продовжує навчання в Черкаському державному технологічному університеті на денній формі навчання і на платній основі.
Юридичний факт, що позивач потребує матеріальної допомоги, підтверджується матеріалами цивільної справи №711/954/26, що безпосередньо досліджені в судовому засіданні, що відбулося 12.03.2026, мова йде, зокрема про довідку №003/26 від 26.01.2026, що видана Черкаським державним технологічним університетом (а.с.7), а також заяву-приєднання до публічного договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців у Черкаському державному технологічному університеті№703 від 25.09.2025 (а.с.9 зворот).
Отже з аналізу фактичних обставин справи, що встановлені судом під час розгляду справи по суті і перевірені письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, суд встановив, що стороною позивача доведені підстави для звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, які стороною відповідача не спростовані належними і допустимими засобами доказування.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування того юридичного факту, що повнолітня дочка цього учасника справи не потребує матеріальної допомоги в зв'язку з продовженням навчання.
Частиною 1 ст.200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Суд звертає увагу, що відповідач доказів належного виконання своїх обов'язків по утриманню повнолітньої дочки ОСОБА_3 суду не надав, а також не надав і доказів незадовільного стану здоров'я та (або) майнового стану та (або) перебування на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей та/або непрацездатних батьків тощо. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про невиконання відповідачем свого обов'язку щодо утримання повнолітньої дочки та порушення відповідного права, яке підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача коштів (аліментів) на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
Визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів, суд враховує обов'язок обох батьків утримувати повнолітню дочку до часу закінчення навчання, але не більше як до досягнення нею 23-річного віку, та те, що відповідач є особою працездатного віку і має можливість надавати матеріальну допомогу, а повнолітня дочка потребує такої допомоги зі сторони батька, що підтверджується матеріалами справи і не спростовано відповідачем у спосіб, передбачений ч.1 ст.81 ЦПК України.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба в зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд сформував правовий висновок, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Отже, враховуючи, що відповідач є працездатною особою, не надав суду даних про неможливість надання ним матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання та потребує допомоги батьків, а позивач довела потребу в грошових коштах на утримання повнолітньої дочки під час продовження нею навчання після досягнення повноліття, враховуючи обставини, викладені в ст. 182 СК України, які мають суттєве значення для вирішення справи, а також положення ст. 199 СК України, виходячи із засад розумності та справедливості, керуючись інтересами повнолітньої дочки сторін у справі, беручи до уваги той факт, що остання продовжує навчання за рахунок коштів фізичних осіб, тобто на платній основі, а також ту обставину, що належних і допустимих доказів перебування на утриманні відповідача малолітніх/неповнолітніх дітей та/або непрацездатних батьків матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини (однієї чверті) з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 04 лютого 2026 і до закінчення навчання ОСОБА_3 в Черкаському державному технологічному університеті чи до досягнення нею двадцяти трьох річного віку - у залежності від того, яка з цих обставин настане раніше.
Також, задовольняючи позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, в розмірі частини від заробітку (доходу) відповідача, суд керується положеннями ч.4 ст.206 ЦПК України, згідно яких, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки визнання відповідачем ОСОБА_2 позову про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, тому суд приймає визнання відповідачем позову, а відповідно і ухвалює судове рішення про задоволення позовної заяви.
У зв'язку з цим, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, підлягає задоволенню.
Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд звертає увагу учасників справи, що означеною нормою матеріального права безальтернативно визначений початок сплати аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина за рішенням суду - від дня пред'явлення позову.
У зв'язку з означеними положеннями матеріального права, аліменти з відповідача слід стягувати, починаючи з 04 лютого 2026 року, тобто від дня пред'явлення ОСОБА_1 позову до суду.
У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що аліменти з дня набрання законної сили рішенням суду, стягуються лише у випадку зміни розміру аліментів у порядку, передбаченому ст.192 СК України (абз.4 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Питання витрат на оплату судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Водночас згідно ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Ураховуючи, що відповідач, до початку розгляду справи по суті, визнав позовні вимоги, з відповідача на користь держави належить стягнути 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті за подання позовної заяви, а саме: 665 гривень 60 копійок (1331,20 х 0,5).
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь держави суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 141, ч.1 ст.182, ст.199, 200, 201 СК України, ст. 13, 49, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 142, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період навчання в Черкаському державному технологічному університеті, в розмірі 1/4 частини (однієї чверті) всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позову, тобто з 04 лютого 2026 року, і до закінчення навчання ОСОБА_3 , але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Допустити рішення, в частині стягнення аліментів за один місяць, до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 12 березня 2026 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Головуючий: О. В. Петренко